- •1. Східне суспільство, основні характеристики та закономірності історичного розвитку.
- •2. Особливості соц. Структури сх..С-ва.
- •6. Проблема виділення періоду нової історії країн Сходу в суч. Історичній науці.
- •7.Період колоніалізму на Сході
- •10. Колоніальна політика на Сході і в Африці.
- •12. Колон.Експансія європ.Країн у 19ст.
- •13. Колоніальний розподіл африки у ост.Третині 19 ст.
- •16. Феномен Осм.Держави в період Середньовіччя : особливості процесу державотворення та суспільно-поліичної системи.
- •17. Особ. Історичного розвитку Ірану в період Середньовіччя.
- •20. Завоювання Китаю маньчжурами
- •22. Собливості цивілізаційного розвитку острівного світу Південно-Східної Азії. Державні утворення Індонезії XVI-XVII ст.
- •21. Специфіка суспільного устрою та системи державної влади в Японії.
- •23. Етапи колонізації Південно-Східної Азії
- •25. Розділ 2. Боротьба між Голландією та Англією за Індонезію у XVIII – XIX ст.
- •26. Специфіка колон.Експлуатації Індонезії Голандією та її економія впродовж 19 ст.
- •27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури
- •28.Внут.Політика сьогунату 29. Самоізоляція Японії
- •30.Соціально-економічне становище Японії в період Токугава
- •31. Примусове «відкриття» Японії зах.Державами.
- •35. Японія в епоху системних буржуазних реформ
- •36. Політ.Розвиток Японії в ост.Третині 19 ст.
- •37. Агресивна зовнішня політика Японії
- •38. Основ японського капіталізму
- •41. Завойовницька політика маньчжурської династії в 17-18 с
- •42. Політика самоізоляції в цінській імперії та її наслідки.
- •44. Характер, хід, результати та значення Тайцінського повстання.
- •45.Друга опіумна війна
- •48.Перетворення Китаю в напівколонію зах.Країн
- •49. Повстання іхетуаней (боксерів) 1898-1900 рр..
- •50. Особ.Капіталістичного розвитку Китаю
- •52. Держава Великих Моголів
- •53. Розпад і падіння імперії
- •54. Маратхська держава в ос.Третині 17- першій половині 18 ст
- •56. Головні етапи англійського завоювання Індії.
- •57. Аграрна політика англійців
- •59. Індія в середині 19с т. Політика генерал-губернатора Далькузі . Її причини та насілдки
- •60. Повстання сипаїв
- •61. Проблема реформування системи британського колоніального управління та розстановка політичних сил в мтрополії.
- •62. Політика брит.Колніальної влади в Індії – після Сипайського повстання.
- •63.Особ.Розвитку інд. Національної економіки у 2пол 19ст
- •64. Зарод-я і розвиток інд.Нац. Руху в 2 пол.19ст. : основні течії, вимоги та методи діяльності
- •64. Національний рух в Індії в останній третині 19-на поч. 20 ст.: еволюція завдань та методів.
- •66. Система державної влади та соцу.Структура Осм.Імперії.
- •67. Криза тимарної с-ми землеволодіння в Осм.Імперії: причини та наслідки.
- •68. Міжнародне положення Осм.Імперії к.17-к.18
- •69. Перші спроби військоово-політичного реформування в Оси.Імперії 18-поч.19
- •70.«Східне питання». Зародження та сутність
- •73. Реформи Махмуда іі (1808-39) та їх значення.
- •74. Першй період Танзимату; основні напрямки реформування та його результати.
- •75. Другий етап реформ Танзімату
- •76. Російсько-турецької війни 1877 р. Особливості її розгортання
- •77. «Товариство нових османів». Політ. Програма та її ідеологія. Результати діяльності
- •78. Внутр. І зов. Політика Абдул-Хаміда
- •79. Молодотурецький рух в Осм. Імперії
- •80. Утворення Дуранійської Держави в Афганістані. Зовн. І внут. Політика афганських правителів 18-поч19
- •86. Бабідське повстання : причини, рушійні сили, ідеологія
- •89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.
- •90. Процес перетворення Єгипту у колоніальну країну та особливості колоніального статусу Єгипту
16. Феномен Осм.Держави в період Середньовіччя : особливості процесу державотворення та суспільно-поліичної системи.
Одна з наймогутніших держав Сходу, Османська імперія, історично вибудовувалася як імперія, що розташовувалася як на азійському й африканському, так і на європейському континентах. Первісно вона була тісно пов’язана з Європою не тільки територіально, але й політично та економічно через систему як міждержавних договорів, так і торговельно-економічних угод. Османська імперія, розквіт якої припав на другу половину ХV–ХVІ ст., як будь-яке багатонаціональне державне утворення, утримувало свою єдність завдяки суворій і послідовній централізаторській політиці і, безумовно, блискуче організованій армії, що була тісно пов’язана з феодальною системою зе-млеволодіння, а саме з тімарною системою. Державна могутність, військова сила, достатньо широка віротерпимість до християн, пишність султанського двору – все це підтримувало високий статус Оттоманської Порти серед європейських країн.
Відтоді Османська держава почала активно залучатися в орбіту складних європейських міждержавних відносин. На цей час припадає початок формування системи угод османської влади з європейськими партнерами, яка пізніше отримала назву „капітуляцій”. Перша подібна угода, яка надавала односторонні пільгові умови іноземним торговцям, була підписана з Францією ще у 1569 р. Не вдаючись до детального аналізу цієї та інших аналогічних угод, підкреслимо лише, що вони початково не мали в собі елементів нерівноправ’я. Згадувані угоди надавалися суто як милість всемогутнього султана, який діяв, у першу чергу, в інтересах власної держави і своїх підданих, тобто дбав про стабільне функціонування внутрішнього ринку імперії, на який мали постійно надходити різноманітні товари. Це повністю відповідало тодішнім уявленням про розвиток мусульманського економічного простору та мусульманського суспільства. Важливим було й те, що такі „капітуляції” надавалися султаном тільки на час свого правління . Вочевидь, торгівельні угоди Османської імперії з європейськими державами цього періоду ми можемо розглядати як перші торговельно-економічні контакти, умови яких поки що не перешкоджали самому розвиткові османського суспільства.
Наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. в умовах, коли сила інерції розвитку феодального механізму імперії ще не була подолана, але давала серйозні збої, що, безперечно, руйнувало її підвалини, все рельєфніше проступали ознаки розладу і навіть занепаду соціальної структури османської держави; все наочнішим ставало відставання імперії за рівнем суспільного розвитку від своїх європейських сусідів. Крах тімарної системи, яка була базисним елементом усієї піраміди соціальної структури османського суспільства, не тільки позначився на економічному і фінансовому становищі держави, а й завдав потужного удару османській армії, яка довгий час була непереможною завдяки своїй організації й кількості. Завойовницька місія армії, на чому будувалася й імперія, вже не могла достатньо ефективно реалізовуватися внаслідок створення антиосманської європейської коаліції, а ще більше через активне використання нової військової техніки арміями тих держав, які до неї входили.
Фатальна поразка османських військ під Віднем у 1683 р. наочно засвідчила початок відступу османів-турок з Європи. Вперше за свою історію Османська імперія не тільки не отримала ані данини, ані контрибуції, як це було у попередніх війнах з європейськими державами, але й була вимушена віддати частину завойованих раніше територій.