- •1. Східне суспільство, основні характеристики та закономірності історичного розвитку.
- •2. Особливості соц. Структури сх..С-ва.
- •6. Проблема виділення періоду нової історії країн Сходу в суч. Історичній науці.
- •7.Період колоніалізму на Сході
- •10. Колоніальна політика на Сході і в Африці.
- •12. Колон.Експансія європ.Країн у 19ст.
- •13. Колоніальний розподіл африки у ост.Третині 19 ст.
- •16. Феномен Осм.Держави в період Середньовіччя : особливості процесу державотворення та суспільно-поліичної системи.
- •17. Особ. Історичного розвитку Ірану в період Середньовіччя.
- •20. Завоювання Китаю маньчжурами
- •22. Собливості цивілізаційного розвитку острівного світу Південно-Східної Азії. Державні утворення Індонезії XVI-XVII ст.
- •21. Специфіка суспільного устрою та системи державної влади в Японії.
- •23. Етапи колонізації Південно-Східної Азії
- •25. Розділ 2. Боротьба між Голландією та Англією за Індонезію у XVIII – XIX ст.
- •26. Специфіка колон.Експлуатації Індонезії Голандією та її економія впродовж 19 ст.
- •27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури
- •28.Внут.Політика сьогунату 29. Самоізоляція Японії
- •30.Соціально-економічне становище Японії в період Токугава
- •31. Примусове «відкриття» Японії зах.Державами.
- •35. Японія в епоху системних буржуазних реформ
- •36. Політ.Розвиток Японії в ост.Третині 19 ст.
- •37. Агресивна зовнішня політика Японії
- •38. Основ японського капіталізму
- •41. Завойовницька політика маньчжурської династії в 17-18 с
- •42. Політика самоізоляції в цінській імперії та її наслідки.
- •44. Характер, хід, результати та значення Тайцінського повстання.
- •45.Друга опіумна війна
- •48.Перетворення Китаю в напівколонію зах.Країн
- •49. Повстання іхетуаней (боксерів) 1898-1900 рр..
- •50. Особ.Капіталістичного розвитку Китаю
- •52. Держава Великих Моголів
- •53. Розпад і падіння імперії
- •54. Маратхська держава в ос.Третині 17- першій половині 18 ст
- •56. Головні етапи англійського завоювання Індії.
- •57. Аграрна політика англійців
- •59. Індія в середині 19с т. Політика генерал-губернатора Далькузі . Її причини та насілдки
- •60. Повстання сипаїв
- •61. Проблема реформування системи британського колоніального управління та розстановка політичних сил в мтрополії.
- •62. Політика брит.Колніальної влади в Індії – після Сипайського повстання.
- •63.Особ.Розвитку інд. Національної економіки у 2пол 19ст
- •64. Зарод-я і розвиток інд.Нац. Руху в 2 пол.19ст. : основні течії, вимоги та методи діяльності
- •64. Національний рух в Індії в останній третині 19-на поч. 20 ст.: еволюція завдань та методів.
- •66. Система державної влади та соцу.Структура Осм.Імперії.
- •67. Криза тимарної с-ми землеволодіння в Осм.Імперії: причини та наслідки.
- •68. Міжнародне положення Осм.Імперії к.17-к.18
- •69. Перші спроби військоово-політичного реформування в Оси.Імперії 18-поч.19
- •70.«Східне питання». Зародження та сутність
- •73. Реформи Махмуда іі (1808-39) та їх значення.
- •74. Першй період Танзимату; основні напрямки реформування та його результати.
- •75. Другий етап реформ Танзімату
- •76. Російсько-турецької війни 1877 р. Особливості її розгортання
- •77. «Товариство нових османів». Політ. Програма та її ідеологія. Результати діяльності
- •78. Внутр. І зов. Політика Абдул-Хаміда
- •79. Молодотурецький рух в Осм. Імперії
- •80. Утворення Дуранійської Держави в Афганістані. Зовн. І внут. Політика афганських правителів 18-поч19
- •86. Бабідське повстання : причини, рушійні сили, ідеологія
- •89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.
- •90. Процес перетворення Єгипту у колоніальну країну та особливості колоніального статусу Єгипту
22. Собливості цивілізаційного розвитку острівного світу Південно-Східної Азії. Державні утворення Індонезії XVI-XVII ст.
Населення островів Індонезійського архіпелагу налічувало в XVI ст. близько трьох мільйонів чоловік. Народи, що населяли архіпелаг, перебували на різних стадіях розвитку. Народи, які проживали на о. Борнео, в ряді районів о. Суматра, о. Целебесе, знаходилися ще на додержавній стадії розвитку, деякі навіть з елементами матріархату. В інших же районах вже існували державні утворення, особливо на островах Ява і Суматра.
У XIV ст. почалася ісламізація Індонезії за рахунок витіснення буддизму та індуїзму, і вже до XVI ст. на Яві з'явилися князівства, керовані мусульманами, які були сусідами з районами, що сповідали індуїзм, буддизм, а також місцеві язичницькі вірування. З цього ж часу починається європейська колонізація островів Індонезійського архіпелагу, яка зробила істотний вплив на характер його розвитку протягом усього періоду Нового часу.
З островів індонезійського архіпелагу до початку XVI ст. виділялася Ява, територія якої, після розпаду держави Маджапахіт, виявилася поділеною на кілька державних утворень, очолюваних мусульманськими правителями. У цей період активну роль на острові грала Португалія, війська якої в 1511 р. зуміли опанувати Малаккою, що грала ключову роль у торгових зв'язках в регіоні. Там було встановлено пряме португальське колоніальне правління, і Португалія перетворилася, таким чином, в сильного конкурента для індонезійських князівств, а також англійців та іспанців, які мали в цьому районі власні інтереси. Португальці вивозили звідти прянощі, скуповуючи їх за безцінь у місцевого населення, а також займалися нападами на торгові судна інших держав.
Поступово в зоні Зондської протоки виникли нові державні утворення, які об'єдналися в 1568 р. в незалежний султанат Батна. До нього увійшли прилеглі до протоки землі як з боку Яви, так і Суматри. Однойменна столиця цієї держави до кінця XVI ст. перетворилася в один з великих торгових центрів не тільки за мірками Південно-Східної Азії, але і всього азіатського-африканського світу. На одержувані доходи у вигляді податків правителі Батнама зуміли організувати сильну, добре оснащену армію і військовий флот, які могли успішно протистояти португальцям.
Другим великим державним утворенням на території Індонезії в XVI ст. став султанат Аче, що розташовувався в північних районах Суматри. На півдні цього острова знаходився султанат Джохор, правителі якого суперничали з Аче за вплив на острові. Вся друга половина XVI в. пройшла у взаємних чварах між цими державами, що, безсумнівно, було в інтересах Португалії, так як її потенційні суперники послаблювали один одного, приводячи до занепаду власні землі.
У середині XVII ст. найбільшим і найвпливовішим на Яві був султанат Матарам, який займав її центральну і східну частини. На чолі цієї держави перебував сусухунан («той, якому всі підкоряються»), який прагнув поширити власний вплив і на західну частину острова, де в той час розташовувався султанат Бантам. Його розквіт був у першу чергу пов'язаний з важливими торговими шляхами, що проходили повз нього. В кінці XVI ст. сюди стали проникати голландці, які захопили підлегле Бантаму князівство Джакарта. Проте спроби повного підпорядкування Матарама і Бантама влади голландської Ост-Індської компанії в той період успіху не мали.
У середині XVII ст. на півночі острова Суматра розташовувалося князівство Аче, на сході - Тідор і Тернате, що потрапили в залежність від європейських колонізаторів. На Целебесі було розташоване князівство Гован. Протиріччя між цими державними утвореннями тонко використовувалися голландцями у власних інтересах. У 1667 р. голландцям вдалося підпорядкувати своїй владі Гову, султан якої Хасан уд-Дін виплатив їм велику контрибуцію.
У 1652 р. голландська Ост-Індська компанія підписала договір з князівством Матарам, за яким його правитель визнавав право голландців на земельні володіння на Яві. Сам Матарам в той момент становив для Голландії інтерес перш за все в якості постачальника продовольства для інших її володінь на Яві.
В 1674 р. на території Матарама спалахнуло народне повстання незадоволених політикою місцевого правителя, яке підтримували присутні там пірати.
Голландці розраховували, що правитель Матарама звернеться до них за допомогою, і вони її нададуть в обмін на нові поступки. Після захоплення повстанцями столиці Сусухунан біг до голландців, а в 1677 р. ним було підписано угоду з голландською Ост-Індської компанією, згідно з якою останній надавалося право необмеженої торгівлі в Матарамі; був зроблений ряд територіальних поступок, надана можливість будівництва судноверфі, військова допомога в обмін на використання портів Матарама (аж до сплати військових витрат голландцям) і т.д.
Після підписання цього договору голландські війська увійшли в Матарам, нанесли ряд військових поразок повстанцям і протягом трьох років зуміли повністю придушити опір, відновивши на престолі колишню династію.