- •1. Східне суспільство, основні характеристики та закономірності історичного розвитку.
- •2. Особливості соц. Структури сх..С-ва.
- •6. Проблема виділення періоду нової історії країн Сходу в суч. Історичній науці.
- •7.Період колоніалізму на Сході
- •10. Колоніальна політика на Сході і в Африці.
- •12. Колон.Експансія європ.Країн у 19ст.
- •13. Колоніальний розподіл африки у ост.Третині 19 ст.
- •16. Феномен Осм.Держави в період Середньовіччя : особливості процесу державотворення та суспільно-поліичної системи.
- •17. Особ. Історичного розвитку Ірану в період Середньовіччя.
- •20. Завоювання Китаю маньчжурами
- •22. Собливості цивілізаційного розвитку острівного світу Південно-Східної Азії. Державні утворення Індонезії XVI-XVII ст.
- •21. Специфіка суспільного устрою та системи державної влади в Японії.
- •23. Етапи колонізації Південно-Східної Азії
- •25. Розділ 2. Боротьба між Голландією та Англією за Індонезію у XVIII – XIX ст.
- •26. Специфіка колон.Експлуатації Індонезії Голандією та її економія впродовж 19 ст.
- •27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури
- •28.Внут.Політика сьогунату 29. Самоізоляція Японії
- •30.Соціально-економічне становище Японії в період Токугава
- •31. Примусове «відкриття» Японії зах.Державами.
- •35. Японія в епоху системних буржуазних реформ
- •36. Політ.Розвиток Японії в ост.Третині 19 ст.
- •37. Агресивна зовнішня політика Японії
- •38. Основ японського капіталізму
- •41. Завойовницька політика маньчжурської династії в 17-18 с
- •42. Політика самоізоляції в цінській імперії та її наслідки.
- •44. Характер, хід, результати та значення Тайцінського повстання.
- •45.Друга опіумна війна
- •48.Перетворення Китаю в напівколонію зах.Країн
- •49. Повстання іхетуаней (боксерів) 1898-1900 рр..
- •50. Особ.Капіталістичного розвитку Китаю
- •52. Держава Великих Моголів
- •53. Розпад і падіння імперії
- •54. Маратхська держава в ос.Третині 17- першій половині 18 ст
- •56. Головні етапи англійського завоювання Індії.
- •57. Аграрна політика англійців
- •59. Індія в середині 19с т. Політика генерал-губернатора Далькузі . Її причини та насілдки
- •60. Повстання сипаїв
- •61. Проблема реформування системи британського колоніального управління та розстановка політичних сил в мтрополії.
- •62. Політика брит.Колніальної влади в Індії – після Сипайського повстання.
- •63.Особ.Розвитку інд. Національної економіки у 2пол 19ст
- •64. Зарод-я і розвиток інд.Нац. Руху в 2 пол.19ст. : основні течії, вимоги та методи діяльності
- •64. Національний рух в Індії в останній третині 19-на поч. 20 ст.: еволюція завдань та методів.
- •66. Система державної влади та соцу.Структура Осм.Імперії.
- •67. Криза тимарної с-ми землеволодіння в Осм.Імперії: причини та наслідки.
- •68. Міжнародне положення Осм.Імперії к.17-к.18
- •69. Перші спроби військоово-політичного реформування в Оси.Імперії 18-поч.19
- •70.«Східне питання». Зародження та сутність
- •73. Реформи Махмуда іі (1808-39) та їх значення.
- •74. Першй період Танзимату; основні напрямки реформування та його результати.
- •75. Другий етап реформ Танзімату
- •76. Російсько-турецької війни 1877 р. Особливості її розгортання
- •77. «Товариство нових османів». Політ. Програма та її ідеологія. Результати діяльності
- •78. Внутр. І зов. Політика Абдул-Хаміда
- •79. Молодотурецький рух в Осм. Імперії
- •80. Утворення Дуранійської Держави в Афганістані. Зовн. І внут. Політика афганських правителів 18-поч19
- •86. Бабідське повстання : причини, рушійні сили, ідеологія
- •89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.
- •90. Процес перетворення Єгипту у колоніальну країну та особливості колоніального статусу Єгипту
75. Другий етап реформ Танзімату
розпочався після Кримської війни, яка несприятливо позначилася на суспільно-економічному розвиткові Османської імперії. Економічні та фінансові збитки, втрата практично всієї армії, отримання західними державами права втручатися у внутрішні справи імперії – все це вимагало від османської влади здійснення нагальних заходів для відродження могутності держави та відновлення її ресурсів. Танзіматські реформи цього періоду здійснювалися головним чином під керівництвом двох видатних представників нової бюрократії – Алі-паші та Фуад-паші. Вони були прибічниками поміркованих реформ адміністрації, юстиції і просвіти, а самі реформи розглядали як засіб збереження і зміцнення Османської імперії і панівного становища турків у державі, а також послаблення національного антиосманського руху і припинення іноземного втручання у внутрішні справи країни.
Серед найважливіших заходів цього періоду можна вважати розробку нового аграрного законодавства, а саме прийняття у 1858 р. „Закону про землю”, який певним чином стимулював розвиток буржуазних відносин у системі землеволодіння і землекористування, що, безумовно, було кроком уперед у порівнянні зі старою суто феодальною системою. Характеризуючи зміни в аграрному законодавстві та в сільському господарстві загалом, необхідно згадати про нове явище у землекористуванні – утворення чіфтліків, які фактично були перехідною формою земельної власності у період розпаду феодальних відносин у сільському господарстві та носили ознаки капіталізму. Таким чином, саме ці форми землекористування ставали важливим фактором розвитку сільського господарства.
Реформи Танзімату сприяли централізації верховної влади, яка спиралася на новий прошарок правлячого класу – бюрократію. Представники саме цієї верстви склали тогочасне покоління османів, які були переконані у необхідності модернізації країни з огляду на численні хвилі політичних і військових криз, що раз у раз сколихували імперію протягом сторіччя.
Суттєві зміни відбувалися у системі освіти, зокрема відкривалися іноземні школи (у 1863 р. – американська школа, яка отримала назву Роберт коледж), інші навчальні заклади, що засновувалися австрійськими, французькими, англійськими, німецькими та італійськими місіонерами. Таким чином здобутки європейської освіти різними шляхами діставалися доволі закритого традиціоналістського османського суспільства. Безумовно, існували величезні проблеми не тільки у цих школах, але й загалом в усій системі освіти в імперії, але завдяки ній вже виховувалася нова бюрократія (як центральної, так і місцевої ланок), яка багато в чому послідовно відстоювала свої позиції і усвідомлювала, що є кориснішим для розвитку держави.
Не зупиняючись детально на всіх реформах цього періоду, варто підкреслити, що вони привели до певних позитивних зрушень у політико-адміністративному, економічному і культурному житті країни. Але попри це, їх кінцеві результати ніяк не відповідали тогочасним потребам розвитку величезної держави. Така невідповідність призвела до поступової акумуляції незадоволення у різних соціальних верствах населення. Виразником цього незадоволення і виразником нових політичних ідей і концепцій ставала молода турецька інтелігенція – феодально-бюрократична за походженням, але вже буржуазна за поглядами. Саме в її середовищі вперше з’явилися і згодом були цілісно сформульовані ідеї перетворення Османської імперії в конституційну монархію, що розглядалося як головна підстава для подальшого соціально-політичного і культурного прогресу країни.