- •1. Східне суспільство, основні характеристики та закономірності історичного розвитку.
- •2. Особливості соц. Структури сх..С-ва.
- •6. Проблема виділення періоду нової історії країн Сходу в суч. Історичній науці.
- •7.Період колоніалізму на Сході
- •10. Колоніальна політика на Сході і в Африці.
- •12. Колон.Експансія європ.Країн у 19ст.
- •13. Колоніальний розподіл африки у ост.Третині 19 ст.
- •16. Феномен Осм.Держави в період Середньовіччя : особливості процесу державотворення та суспільно-поліичної системи.
- •17. Особ. Історичного розвитку Ірану в період Середньовіччя.
- •20. Завоювання Китаю маньчжурами
- •22. Собливості цивілізаційного розвитку острівного світу Південно-Східної Азії. Державні утворення Індонезії XVI-XVII ст.
- •21. Специфіка суспільного устрою та системи державної влади в Японії.
- •23. Етапи колонізації Південно-Східної Азії
- •25. Розділ 2. Боротьба між Голландією та Англією за Індонезію у XVIII – XIX ст.
- •26. Специфіка колон.Експлуатації Індонезії Голандією та її економія впродовж 19 ст.
- •27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури
- •28.Внут.Політика сьогунату 29. Самоізоляція Японії
- •30.Соціально-економічне становище Японії в період Токугава
- •31. Примусове «відкриття» Японії зах.Державами.
- •35. Японія в епоху системних буржуазних реформ
- •36. Політ.Розвиток Японії в ост.Третині 19 ст.
- •37. Агресивна зовнішня політика Японії
- •38. Основ японського капіталізму
- •41. Завойовницька політика маньчжурської династії в 17-18 с
- •42. Політика самоізоляції в цінській імперії та її наслідки.
- •44. Характер, хід, результати та значення Тайцінського повстання.
- •45.Друга опіумна війна
- •48.Перетворення Китаю в напівколонію зах.Країн
- •49. Повстання іхетуаней (боксерів) 1898-1900 рр..
- •50. Особ.Капіталістичного розвитку Китаю
- •52. Держава Великих Моголів
- •53. Розпад і падіння імперії
- •54. Маратхська держава в ос.Третині 17- першій половині 18 ст
- •56. Головні етапи англійського завоювання Індії.
- •57. Аграрна політика англійців
- •59. Індія в середині 19с т. Політика генерал-губернатора Далькузі . Її причини та насілдки
- •60. Повстання сипаїв
- •61. Проблема реформування системи британського колоніального управління та розстановка політичних сил в мтрополії.
- •62. Політика брит.Колніальної влади в Індії – після Сипайського повстання.
- •63.Особ.Розвитку інд. Національної економіки у 2пол 19ст
- •64. Зарод-я і розвиток інд.Нац. Руху в 2 пол.19ст. : основні течії, вимоги та методи діяльності
- •64. Національний рух в Індії в останній третині 19-на поч. 20 ст.: еволюція завдань та методів.
- •66. Система державної влади та соцу.Структура Осм.Імперії.
- •67. Криза тимарної с-ми землеволодіння в Осм.Імперії: причини та наслідки.
- •68. Міжнародне положення Осм.Імперії к.17-к.18
- •69. Перші спроби військоово-політичного реформування в Оси.Імперії 18-поч.19
- •70.«Східне питання». Зародження та сутність
- •73. Реформи Махмуда іі (1808-39) та їх значення.
- •74. Першй період Танзимату; основні напрямки реформування та його результати.
- •75. Другий етап реформ Танзімату
- •76. Російсько-турецької війни 1877 р. Особливості її розгортання
- •77. «Товариство нових османів». Політ. Програма та її ідеологія. Результати діяльності
- •78. Внутр. І зов. Політика Абдул-Хаміда
- •79. Молодотурецький рух в Осм. Імперії
- •80. Утворення Дуранійської Держави в Афганістані. Зовн. І внут. Політика афганських правителів 18-поч19
- •86. Бабідське повстання : причини, рушійні сили, ідеологія
- •89. Правління Муххамеда-Алі в Єгипті: внутр. І зовн політик.
- •90. Процес перетворення Єгипту у колоніальну країну та особливості колоніального статусу Єгипту
27. Встановл-я сьогунату Токугана в японії та специфіка структури
Після періоду феодальної роздробленості і громадянських воєн між різними князівствами, відомого як Період Сенгоку («Епоха воюючих провінцій»), Японія була знову об'єднана в єдину державу, завдяки зусиллям Оди Нобунаги і Тойотомі Хідейосі (Період Адзуті-Момояма). Після битви в Секігахара в 1600 р. верховна влада в Японії перейшла до Токугаве Іеясу, що завершив процес об'єднання Японії і отримав в 1603 р. титул сьогуна. Він став засновником династії сьогунів, що тривала до середини XIX століття. У битвах зі своїми супротивниками Іеясу незмінно перемагав, а їхні землі привласнював собі, так що до моменту приходу до влади він вже був найбільшим феодалом країни. Крім того, у багатьох великих землевласників він відбирав ще й копальні з видобутку дорогоцінних металів, що забезпечило його монополію в цій галузі. Йому підпорядковувалися також провінції, офіційно зберегли статус незалежних: Осака, Сакаї і Нагасакі. У 1605 році він передав титул сьогуна своєму синові Хідетада, але зберіг у своїх руках всю повноту влади аж до своєї смерті. Незважаючи на своє явну перевагу як у військовому, так і в економічному плані, Іеясу не розслаблявся. Його численні противники об'єдналися навколо сина попереднього правителя - Хідеері, які за підтримки християнських країн готували переворот. Однак Іеясу випередив їх наміри і в 1615 році розгромив ставку претендента на верховний пост в Осаці: майже всі змовники були вбиті, а сам Хідеері покінчив життя самогубством. Після цієї розправи в країні запанували довгоочікуваний мир і стабільність.
28.Внут.Політика сьогунату 29. Самоізоляція Японії
Однією з найважливіших складових внутрішньої політики сьогунату Токугава стало «закриття країни». Причиною послужило широке проникнення європейців, поширення християнства і загроза перетворення Японії в колонію (що вже відбулося за схожим сценарієм на Філіппінах). Ще наприкінці XVI століття величезне обурення японців викликала практика португальських та іспанських місіонерів, які вивозили з Японії людей для продажу їх у рабство.
Проте перший сьогун з династії Токугава Іеясу спочатку не робив рішучих заходів проти європейців. У цей час він був зацікавлений в постачаннях вогнепальної зброї і в організації портів для будівництва великих кораблів. Партнерами тут виступали прибулі в 1600 р. в Японію голандці та англійці. Сьогун надав нідерландській Ост-Індській компанії право торгувати на набагато більш пільгових умовах, ніж іспанцям і португальцям.
Але незабаром Сьогунат став висловлювати незадоволення торговою політикою голландців, що привласнювали собі велику частину доходів від зовнішньої торгівлі. Слідом за тим розкрилася змова іспанців і португальців, спрямована не тільки на вигнання англійців і голландців, а й на фактичне підпорядкування режиму за допомогою прийняття християнства князями південної частини країни - найбільш непримиренних супротивників клану Токугава. Слід зазначити, що південні князі приймали нову релігію майже виключно з комерційних і політичних сепаратистських міркувань. Вони прагнули скористатися вигодами заморської торгівлі, а потім, спираючись на своїх союзників - європейців, що забезпечували їх зброєю, виступити проти сьогунату. Все це спонукало Токугава на проведення каральних кспедицій і оприлюднення указу (1614 р.) про повну заборону християнства.
Токугава Іеміцу, що став сьогуном у 1623 р., ще з більшим завзяттям, ніж його попередник, ополчився проти християн. Апогеєм протистояння стали події в Сімабара (поблизу Нагасакі). Репресії і каральні експедиції урядових військ викликали селянське повстання, справжньою причиною якого були не релігійні переслідування, а феодальний гніт: під приводом викорінення християнського лжевчення сьогунські чиновники творили беззаконня в скореному районі. Під час придушення повстання після тримісячної облоги і падіння їх останнього оплоту - фортеці у Сімабара - було знищено 38 тисяч повстанців-християн. Це стало одним з найбільших масових побиттів християн в історії. Характерно, що голландці, щоб нажити політичний капітал, надали потужну військову підтримку сьогуну.
З придушенням сімабарского повстання сьогунат прийняв остаточне рішення «закрити» Японію для іноземців та ізолювати країну від будь-якого зовнішнього впливу. У 1638 р. Іеміцу видав указ про висилку за межі Японії всіх португальців (іспанці були вислані ще в 1634 р.). Всякий іноземний корабель, який приставав до японських берегів, підлягав негайному знищенню, його екіпаж - смертній карі.
Виняток було зроблено лише для голландців. Їм залишили факторію на невеликому острівці Десіма, де торгівля відбувалася під пильним наглядом урядових чиновників. Купці повинні були давати спеціальне зобов'язання утримуватися від відкритого прояву своїх релігійних переконань і не вступати ні в які стосунки з японцями, крім чисто ділових, докладно регульованих правилами про торгівлю. Що стосується японських громадян, то ще в 1636 р. їм було заборонено під страхом смертної кари залишати свою батьківщину і будувати великі кораблі для далеких плавань. У peзультаті цих заходів відбулося закриття країни для європейців.
Курс на закриття країни від зовнішнього світу до цього часу виявляв свою неспроможність. Соціально-економічна і військова відсталість феодальної Японії не дозволяла їй перешкодити спробам капіталістичних держав силою відкрити двері країни. А ці спроби, які мали форму непроханих візитів європейських і американських військових кораблів у японські порти, ставали все більш частими і настирливими. Постійні коливання токугавського уряду, що свідчили про його слабкість, перешкоджали ухваленню чітких рішень з питань зовнішньої політики. Уряд усвідомлював неможливість продовжувати політику ізоляції Японії від зовнішнього світу. Але він в той же час побоювався, що відмова від цієї політики завдасть новий удар змученому режиму. Перші ж спроби насильницького залучення Японії в орбіту світового ринку прискорили згуртування опозиційних сил. Інтервенція змусила всі суспільні верстви Японії чітко визначити свої політичні позиції, і швидко виявилося, що сьогунат не має достатньо міцної опори.