7. Зарубіжні моделі практики соціально допомоги

Зарубіжні моделі соціальної роботи мають свою своєрідність залежно від соціокультурного середовища. Проте можна намітити певні тенденції у формуванні допомоги і підтримки.

Модель філантропічної допомоги розвивається в період античності. Для неї характерна наявність допомоги і підтримки вільним громадянам, розвиток цивільних традицій в містах-полісах. До цих традицій можна віднести: безкоштовну роздачу зерна, вина, рідкі грошові виплати. У Римській імперії існували аналогічні традиції, коли владою скаржилася певна сума населенню, внесеному в списки громадян. Вони могли бути як періодичними, так і на честь яких-небудь крупних подій.

Модель суспільної добродійності пов'язана з діяльністю церкви і розвитком місцевого самоврядування в містах, формуванням державних законів, що регламентують допомогу різним станам. Діяльність церкви здійснювалося через монастирі, виступаючі як добродійні установи. Можна відзначити спеціалізацію чернечих орденів в справі допомоги (звільнення полонених, сепулькрінки - найди і хворі діти).

Можна також відзначити діяльність релігійних братств з мирян середніх і нижчих верств населення, здійснюючих допомогу вдовам, сиротам, хворим і вмираючим. У містах серед ремісників організовуються цехові фонди взаємопідтримки. Зароджуються державні підходи в справі регламентації професійного жебрацтва, закони про жебраків, допомоги бідним, введення загальнонаціональних податків на бідних.

Модель соціального забезпечення - у даний період руйнується церковно-монастирська система добродійності, оформляються системи державних превентивних заходів в справі локалізації професійного жебрацтва: закони, податки, поліцейські заходи, система освіти і виховання. Починають оформлятися перші школи професійної підготовки добровільних благодійників. Складаються територіальні моделі локалізації соціальних патологій, такі як Ельберфельдськая система в Німеччині. Оформляється закрита (у спеціальних установах) і відкрита (допомога вдома) системи допомоги в Англії. Держава починає заходи щодо локалізації проблем жебрацтва, проводячи заходи щодо страхування.

Модель соціальних служб - у даний період організовується мережа професійних закладів, що охоплюють весь світовий простір. Сьогодні є не тільки національні школи соціальної роботи, але і національні моделі допомоги і захисту. Соціальні служби формують не тільки певний сектор права, економіки, але і суспільних зв'язків. Соціальна допомога здійснюється в державних структурах, школах, армії, церкві. До цієї діяльності підключені державні, суспільні, добродійні організації, об'єднання.

8. Розвиток форм допомоги та підтримки у Стародавній Греції

  Перші уявлення про процес допомоги, взаємну підтримку та виховання як суспільне явище, що сприяє соціалізації особистості, виникли у первісному суспільстві. Проте виділення соціальної роботи з інших сфер людського буття, зародження систем виховання, що справили вплив на подальший розвиток людства, виникнення елементів соціальної педагогіки відбулися у Давній Греції – державі, що виявилася перехідним містком між досягненнями сивої давнини та сучасними надбаннями.        У VІ–V ст. до н.е. серед сотень давньогрецьких полісів на перший план висунулись два найсильніших міста-держави: Афіни і Спарта (Аттика і Лаконія).        Так, в Афінах найповніше поширилися отримали приватна власність, ринкові відносини, рабство, утвердження громадянського суспільства, яке зв’язало в єдине ціле громадян полісу не залежно від їх майнового стану.        В Афінах було добре розвинуте соціальне виховання, яке стало джерелом високої загальної культури його жителів. Розгалужена сітка позашкільних закладів Еллади, що сприяли всебічному розвиткові, піднесенню культурного рівня особистості, пом’якшенню стосунків між різними верствами населення, потребує ґрунтовного вивчення та аналізу, оскільки містить цінні для запозичення на сучасному етапі ідеї для здійснення громадянського виховання та досягнення соціального примирення.   Саме в державах Стародавньої Греції і перш за все в Аттиці (Афіни) були закладені основи державного регулювання благодійності й опіки. У перекладі з грецької філантропія означає любов до людей; у ІV ст. до н.е. з цим поняттям пов’язане будь-яке доброзичливе ставлення одного індивіда до іншого. У гомерівському епосі philоs зв’язаний з інститутом сім’ї і гостинності (11, 30).        У Греції до злидарів проявляли співчуття, давали милостиню, іноді одежу та взуття, запрошували до участі в бенкетах. Виразом гостинності було створення готелів для приїжджих, розміщення в яких здійснювалося безкоштовно, але про харчування треба було дбати самому.        Для фінансування всенародних свят та видовищ багаті люди відправляли літургії – своєрідні повинності, які полягали в покритті витрат. Розмір літургій наперед не визначався і залежав від того, наскільки багаті люди намагалися здобути прихильність і симпатію в народу чи перевершити один одного в багатствах і розкошах.        У давніх Афінах склалася своєрідна система соціальної допомоги, коли частину благочинних функцій брала на себе держава:        1. Покривання витрат на організацію всенародних свят: видача народу грошей на їх відвідування та пригощання.        2. Надання соціальних допомог. Сини воїнів, що загинули на війні, виховувались за державний рахунок. Іноді в неврожайні роки голодуючим надавалась допомога у вигляді роздач або дешевого продажу хліба.       3. Відрядження громадян у подорожі (з метою навчитись корисного у заморських країнах).    1. Централізація доп. ( Поліс був основним суб*єктом допомоги. Наприклад: витрата на організацію народних свят,які включали в себе «видовищ,видачу народу грошей на їх відвідування та пригощання глядачів. 2. Видача соц.. доп. та відправка громадян у подорожі, а також роздача видовищних грошей. 3. Форми допомоги починають розширюватися: це і видача соціальних допомог, та відправка громадян в подорожі, роздача «видовищних» грошей. Громадян відправляли подорожувати за казенний рахунок, щоб дізнатися що-небудь в заморських краях, а також щоб звільнити місто від нероб. 4. Спрямованість допомоги на підтримку незаможних, на забезпечення соціального миру. Це виражалося у видачі соціальних допомог.