1. Предмет, об’єкт та функції соціології як науки

Соціологія - вчення про суспiльство.

Об'єкт соціології - сучасне суспільство і інформація про нього, отримана іншими науками.

Предметом вивчення соціології є закономірності функціонування розвитку суспільства та взаємодія спільнот різного типу.

Соціальні спільноти - це все різновиди соціальних утворень, які пов'язані загальними інтересами.

Соціологія - це наука, яка вивчає сучасне суспільство через призму інтересів і потреб тих соціальних груп, які його складають.

Функції соціології. (основні)1. Пізнавальна. 2. Прогностична. 3. Управлінська. 4. Ціннісно-орієнтована людини. 5. Світоглядна.

– теоретико-пізнавальна функція спрямована на вироблення нового знання про різні соціальні сфери; перспективи соціального розвитку; створення теорії і методології соціологічного пізнання дійсності. Логічно пов’язана з теоретико-перетворюючою, оскільки єдність теорії та практики – характерна риса соціології;

– описово-інформаційна функція стосується здійснення систематичного опису емпіричного матеріалу; розробки практичних висновків і рекомендацій, які використовуються в управлінських рішеннях, законодавчих актах;

– світоглядна функція проявляється в тому, що, розкриваючи закономірності й механізми розвитку суспільства, соціологія сприяє формуванню соціологічного мислення, а отже, й світогляду людини. За сучасних умов, коли різні політичні діячі (справжні і ті, котрі видають себе за них) дедалі частіше звертаються до соціології, посилаються на соціологічну інформацію, виникає небезпека перетворення соціології в інструмент політики;

– прогностична функція соціології полягає у соціальному прогнозуванні (спільно з іншими науками). Нагромаджуючись, соціальна інформація дає змогу науковцям виходити на короткострокові прогнози (терміном до 10-15 років) щодо тенденцій розвитку суспільства у найближчому майбутньому.

2. Структура соціологічного знання. Мікро та макро- соціологія.

Найпоширенішою в сучасній соціології є трирівнева структура соціологічних знань, запропонована американським соціологом Робертом Мертоном.

Перший рівень – загальна соціологія, або теоретична соціологія. Теоретична соціологія (загальна соціологічна теорія) вивчає суспільство як цілісну соціальну систему, акцентуючи увагу на глобальних проблемах його життєдіяльності, виявляє сутнісні зв’язки між окремими підсистемами суспільства. Сучасна загальна соціологічна теорія охоплює різноманітні течії, школи, напрями, які зі своїх методологічних позицій пояснюють розвиток суспільства. Теоретична соціологія спрямована на формування методологічної бази соціологічного пізнання та вироблення методологічних засад розвитку спеціальних соціологічних теорій, емпіричних досліджень; здійснює інтеграцію, синтез, узагальнення розрізнених знань, здобутих емпіричним шляхом; формує їх у систему висновків, узагальнень, понять; сприяє розкриттю сутності соціальних законів та закономірностей.

Другий рівень – соціологічні теорії середнього рівня. Вони вивчають соціальні зв’язки між суспільством і конкретною сферою суспільного життя, різні види людської діяльності, проблеми функціонування й розвитку соціальних спільнот та забезпечують зв’язок між теоретичними, фундаментальними знаннями і емпіричними дослідженнями.

Третій рівень – рівень конкретних соціологічних досліджень ( емпірична соціологія). На відміну від теоретичної соціології, в емпіричних дослідженнях предметом аналізу є конкретні дії, властивості поведінки, особливості потреб, інтересів, цінностей людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальності у масовій та індивідуальній свідомості. Емпірична соціологія має на меті збір і накопичення фактичного матеріалу, аналіз документів, статистики, спостереження, результатів опитувань тощо.

Мікросоціологія - вивчає спілкування людей у повсякденному житті. Дослідники, що працюють в цьому ключі вважають, що соціальні явища можна зрозуміти лише на основі аналізу тих смислів, які люди надають даними явищ при взаємодії один з одним.

Макросоціологія - основну увагу приділяє моделям поведінки, що допомагає зрозуміти сутність будь-якого суспільства. Цими моделями є такі суспільні інститути, як сім'я, освіта, релігія та ін Макросоціологіческіе теорії: Функціоналізм (Г. Спенсер) - порівняння товариства з живими організмами. Все виконує визначені функції в процесі життя. Все пов'язано між собою. Теорія конфлікту (К. Маркс) - в самій основі суспільства - класовий конфлікт. Класова боротьба є джерелом більшості політичних конфліктів, рушійної сили історії.