23. Міська система допомоги , що склалася в епоху Середньовіччя в Європі

Благочинні об’єднання виникли на початку зародження середньовіччя. Так, відома благодійницька діяльність єпископа в Кесарії Копподійській, який створив біля воріт міста притулок для нужденних, приміщення для лікування хвороб.

У 542 р. в Ліоні був відкритий шпиталь, де працювали монахи, городяни і який надавав притулок та тогочасну медичну допомогу нужденним.

У 1100 р. Римська церква видала збірник канонічних законів із теорії і практики благодійності.

Чимало людей, які проживали в містах, були задіяні у сфері послуг. До них належали корчмарі, перукарі, власники заїжджих дворів, чорнороби, слуги тощо. У великих містах мешкали феодали зі своїми васалами і прислугою, а також представники королівської адміністрації. У багатьох містах помітну частку населення становило «чорне» й «біле» духовенство. До міського населения належали професори, магістри й студенти університетів, юристи, лікарі. Поступово в містах з'явилися купці, які зосередили у своїх руках усю торгівлю.

Майже кожне середньовічне місто було наповнене жебраками. Спочатку до них ставилися з розумінням і співчуттям. Знедолені завжди знали, що біля церков і монастирів їм можуть надати притулок, подати їжу, одяг чи гроші. Так тривало до середини XV ст. Саме тоді у всіх сферах міського життя набуває поширення наймана праця, у зв'язку з чим жебраків починають сприймати як дешеву робочу силу. Тепер випрошувати милостиню можна було тільки з дозволу міських властей. Нерідко це призводило до голодної смерті деяких жебраків, які перебували на дні міського життя.

У X-XI ст. певну соціальну допомогу надавали перші ордени – іоніти, лазаристи, алексеани та інші, які турбувались про нужденних, надавали їм медичну допомогу, притулок, викупали із неволі полонених тощо.

Особливе значення у період середньовіччя у напрямі соціального захисту відводиться окремим особистостям, які в різні періоди часу турбувались про знедолених, допомагали їм матеріально, духовно, за що заслужили народну любов, про них складали легенди.

XV ст. Аугсбурзький регламент про жебраків

Рада визнала за необхідне й постановила: насамперед далі забороняється всім, чи то ддружені люди, жінки або чоловіки, вдови або неодружені, захожі або місцеві, бюргери або жителі міста, збирати милостиню як удень, так і вночі, не інакше як з дсйшолу і за постановою почесної ради, від якої вони [у ньому випадку] повинні одержати, особливий значок, а саме —-жерстяний жетон.

Цей жетон треба носити й мати при собі кожному, хто збирає милостиню, і без нього збирати її забороняється. Виняток становлять чужоземні пілігрими і проїжджі жебраки, яким дозволяємся тут просити милостиню протягом трьох днів і ііе більше. Тим особам жіночої й чоловічої статі, яким, як уже сказано, дозволяється збирати милостиню, належить вичікувати милостиню люденно перед церквою. Маючи коло себе своїх дітей, яких забороняється розсилати за милостинею...

24. Ідеологія солідарності в 17-18 ст. : дж.Локк, Монтескє, і.Кант,м.Робеспєр, Марат,Бабеф

Про солідаризм слід говорити в трьох різних розуміннях .

По-перше , про солідаризм у вузькому сенсі слова - про тих навчаннях і ідеологів, для яких « солідаризм » було самоназвою .

По-друге , про солідаризм в широкому сенсі слова - про тих навчаннях і ідеологів, які не вживали цього слова як самоназву , але фактично відтворювали саме солідаристські ідеї та інтерпретації соціальної реальності ( анархо- синдикалізм , християнська демократія , корпоративізм , неокорпоратівізма ) .

По-третє , про новий солідаризм ( неосолідарізме ) - як про сучасні спробах створювати ідеологічні та політико- філософські дискурси на основі солідаристський уявлень .

Проблематика політичної філософії та ідеології солідаризму може бути розкрита через опис і дослідження солідаристського розуміння обов'язкових для всіх ідеологій концептів (держава , влада , свобода , справедливість , праця , власність , загальне благо , авторитет , рівність , права людини , політичне , традиції та інновації ) , а також через тлумачення характерних лише для цього ідеологічного дискурсу концептів ( соціальна солідарність , субсидіарність , довіра , кооперація , синергетичне взаємодія , вільна лояльність , самоорганізація , мережеве взаємодія і т.д.).