Передмова

Передмова

Психології випала нелегка доля, її теорії несуть на собі значний відби­ток особистості своїх творців, тому це, скоріше, «наука імен», ніж «наука фактів». Вона існує у вигляді напрямів психології і лише намагається створити таку систему знання, в якій знайшло б відображення і загальне, і неповторне у психіці. Науково-психологічне знання переповнене абстрак­ціями, які важко узгоджуються і надто віддалені від реальних виявів психології людини. Однак за очевидної значущості психологічного знан­ня у приватному і суспільному житті ця дисципліна все ще не посідає належного місця серед інших наук.

Проте не слід вбачати у цьому ознаки «відставання» психології. Це своєрідна, а можливо, навіть унікальна наукова дисципліна, що має бага­товікову історію, її предмет змінюється впродовж історичного часу, зба­гачується зусиллями як окремих мислителів, так і наукових шкіл, засвідчу­ючи мінливість історико-логічного поступу психологічного пізнання, і все ж таки залишається неповним. Психологія перебуває у пошуках відповіді на свої одвічні питання, і саме тому її знання, як, власне, і наукове знан­ня загалом, не буває ні повним, ні вичерпним, а методологічні проблеми не знаходять ні однозначного, ні остаточного розв'язання.

І все ж упродовж століть психологія прагнула створити образ людини, який би не тільки узгоджувався з реальністю людського життя, а й закликав до «психологічного канону», що відкриває перед людиною безмеж­ні можливості для самовдосконалення і саморозвитку¹. Психологія не тіль­ки здобуває знання, потрібні людині, а й засвідчує їх світоглядне та жит­тєствердне значення, формує не тільки пізнавальне, а й гуманне, ціннісне ставлення до людини, спонукає її до поглиблення знань про саму себе, зрештою, закликає до самопізнання. У цьому непересічна роль і особли­вий статус психології серед інших дисциплін, який по праву їй належить.

Як і будь-яка інша суспільна або гуманітарна наука, психологія беззахисна перед ідеологією тоталітарної держави, що виразно продемонструвала ра­дянська психологія. Хоча філософія марксизму, що слугувала їй за мето­дологію, й давала можливість продукувати ґрунтовні теорії, вона ж зму­шувала й виконувати ідеологічну функцію: створювати моделі «гармонійної особистості», визначати умови виховання «радянської людини», відшукува-

ти ознаки «соціалістичного колективу», протиставляти свої здобутки «за­рубіжним». Тоталітарною природою можна пояснити й притаманні радян­ській психології (психології в Україні того часу також) особливості: ізо­льованість від світової науки, досить високий рівень психологічної теорії і низький — психологічної практики.

Розпад СРСР і водночас заперечення марксизму як ідеології тоталітариз­му спричинили кризу психології, створюваної зусиллями радянських уче-них-марксистів. Відтак виникла потреба в деідеологізації психології в Украї­ні, подоланні ізольованості, пошуку місця цієї науки у всесвітньому процесі психологічного пізнання. Це непростий і тривалий шлях, що потребує пере­осмислення методологічних засад психологічної науки, опрацювання нових стилів теоретизації, опанування нових способів набуття психологічного знан­ня, копіткої праці в галузі психологічної практики. Психологія має стати наукою, стан якої характеризували б не «ідеологеми», а ідеї, не «авторитет­ні» твердження, а результати досліджень, які можна було б перевіряти, застосовуючи наукові, звільнені від впливу державної ідеології, критерії. Для цього потрібно радикально перебудувати саму організацію психологіч­ної науки, переглянути систему психологічної освіти, подолати непродук­тивний, нині законодавчо закріплений, поділ психологів на «вчених» і «прак­тиків», докласти зусиль для посилення ролі психології у суспільстві.

Не слід сподіватися, що психологічна наука вийде з кризи самотужки. Як психіка окремої людини залежить від соціальної ситуації розвитку, так і психологія зумовлюється характером відносин людини з суспільст­вом. Суспільство, яке вимагає від людини пристосування, a не творчо­сті, неминуче перетворює психологію на знаряддя досягнення своїх негу­манних цілей. Перехід України на демократичний шлях розвитку — під­става бачення людини як мети, а не засобу життя суспільства. З огляду на це психологія в Україні отримує шанс стати наукою, необхідною і суспільству, і громадянинові.

Явище ідеологізації позначилося й на змісті підручників з курсу за­гальної психології для студентів вищих педагогічних навчальних закла­дів, виданих за радянського періоду. Однак попри все провідною в них була освітня функція: вони вводили майбутніх учителів у світ наукового дослідження психіки, несли знання про психологічні особливості людини як об'єкта педагогічної та суб'єкта навчальної діяльності, сприяли за­своєнню міждисциплінарних зв'язків психології з філософією, педагогі­кою, природничими науками, методиками викладання конкретних дис­циплін. Особливо велике значення у психологічній підготовці багатьох поколінь учителів України мав підручник за редакцією видатного україн­ського психолога академіка Г. С. Костюка².

'Роменець В. А. Історія психології XIX — початку XX століття. — К.: Вища шк., 1995; Роменець В. А., Маноха І. В. Історія психології XX століття. — К.: Либідь, 1999.

^Психологія: Підруч. / За ред. Г. С. Костюка. — 3-те вид. — К.: Рад. шк., 1968. Серед російськомовних підручників радянського періоду не можна обминути увагою фундаментальну працю Л. С. Рубинштейна «Основы общей психологии» (1-ше вид. — 1946; 2-ге вид. — М.: Педагогика, 1989).

Передмова

Передмова

Наприкінці 90-х років минулого — на початку нинішнього століття побачили світ нові українські підручники та посібники, які досить повно описують предмет загальної психології та доносять до читачів сучасну картину психологічного знання³. Зазвичай їх адресують майбутнім фахів­цям різного профілю. І це не випадково. Курс загальної психології нині посідає помітне місце у структурі навчальних планів вищих навчальних закладів України, що відповідає тенденції гуманітаризації сучасної вищої школи. Та все ж найбільше уваги йому приділено у планах підготовки психологів. Передусім їм потрібна навчальна література, яка давала б змогу опановувати психологічне знання, а отже, історію, логіку і здобут­ки у відповідній царині наукових досліджень.

Проте систематизувати психологічне знання непросто. Немає двох підруч­ників з психології, які ґрунтувалися б на одних і тих самих засадах. І, напевно, немає автора, критичний погляд якого оминув би наукові спроби його попередників і не спонукав до праці (зазвичай багаторічної) над побу­довою системи знання, вдосконаленням форми подання його студентам. І справа тут не стільки в мінливості культури, особистості автора чи навіть у його науковій позиції, а, швидше, в надскладній психічній реальності, з якою має справу психологічна наука. Досить згадати своєрідне «коло пі­знання», в якому перебуває психолог. Він намагається пояснити те, носієм чого є сам, застосовуючи при цьому засоби, які знаходить у самому собі. Яка наука може зрівнятися з психологією за рівнем складності предмета та пошуків шляхів його дослідження?

За цих обставин навіть недосконала метатеоретична схема побудови підручника чи посібника вигідно вирізнятиме його серед подібних, але не обтяжених пошуками засад систематизації теоретичного й емпіричного матеріалу психології⁴.

Концепцію пропонованого посібника побудовано навколо основної про­блеми психології, яка характеризує відношення психічних і непсихічних явищ і у найзагальнішому вияві охоплюється категоріями «внутрішнє» та «зовнішнє». Виникають різні зв'язки-опозиції («психіка — мозок», «психі­ка — середовище», «успадковане — набуте», «психічне — соціальне», «сві­домість — буття», «людина — світ»), а відтак — різні рівні функціонуван­ня психічного. З'являється підстава для аналізу відмітних особливостей

'Загальна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огор-дійчук та ін. — К.: А.П.Н., 1999; Загальна психологія: Підруч. / За заг. ред. С. Д. Мак-сименка. — К.: Форум, 2000; Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посіб.: 2-ге вид. — К.: МАУП, 2001; Основи психології: Підруч. / За заг. ред О. В. Киричука, В. А. Роменця. — 5-те вид. — К.: Либідь, 1996; Психологія: Підруч / За ред. Ю. Л. Трофімова. — 3-тє вид. — К.: Либідь, 2001.

⁴М'ясоїд П. А. Вчинковий принцип і система психологічного знання // Педагогіка І психологія. — 1997. — № 3. — С. 195—205; М'ясоїд П. Концептуальні засади систематизації психологічного знання // Психологія і суспільство. — 2002. — № 2. — ^и- ^л~^4/; Мясоед П. А. О системах психологического знания (анализ новых учебни­ков психологии) // Вопр. психологии. — 1998. — № 1. — С. 55—64.

такого функціонування на рівнях організму, індивіда, особистості. При цьому усвідомлюється потреба в граничній категорії психології, яка давала б змогу узгодити ці опозиції в межах моністичного у своїй основі психологіч­ного пояснення. У нашому випадку такою категорією є категорія життя, що знаходить «заломлення» у процесі аналізу психічного на різних рівнях життя — в межах відповідних форм активності живої істоти: реакцій, рефлексів, операцій, дій, діяльностей, зрештою, вчинків. Психіка постає як осередок життя людини і тварин. З цього погляду вчинок є найґрунтов-нішою характеристикою власне людської активності, відмітною ознакою особистісного рівня життя. Психологія покликана вивчати психіку як унікальне й цілісне життєве явище. Спираючись на свою історію та виходя­чи із сучасних можливостей, вона має розкривати механізми побудови людиною образу світу (пізнавальна функція психіки), з'ясовувати, як цей образ втілюється у процесах людського життя (регулятивна функ­ція), досліджувати, як людина, що є суб'єктом власної активності, вияв­ляє свою індивідуальність (інструментальна функція психіки).

Відповідно до концепції цього посібника психічне розглядається як ідеальне явище, що несе в собі єдність суб'єктивного й об'єктивного, існує у проце­сах активності живої істоти, є осередком життя, що функціонує на різних рівнях, тобто йдеться про системно-діяльнісний підхід у психології.

Написання цієї праці було зумовлено потребою систематизації психологіч­ного знання, викладеного в доступних студентові джерелах, та створення про­блемних ситуацій, які спонукали б його звернутися до цих джерел. Перше завдання розв'язує пропонований посібник, а друге — «Задачі з курсу загаль­ної психології»⁵, які разом становлять навчально-методичний комплекс.

Навчально-методичний комплекс пронизаний спільною логікою, яка ви­пливає з концептуальних засад його будови і забезпечує змістовну єд­ність усіх форм дидактичного матеріалу. Його ідея ґрунтується на переко­нанні автора, що психологічне знання потрібно не засвоювати (так буває за мнемічної діяльності студента), а освоювати у процесі навчальної діяльності з різними формами дидактичного матеріалу курсу. Подаючи такий матеріал, навчально-методичний комплекс дає студентові можливість стати суб'єктом власної психологічної підготовки.

Посібник містить теми, в яких зміст курсу загальної психології висвіт­люється з позицій схарактеризованої вище концепції.

Кожну тему завершує перелік питань для самостійної роботи з поси­ланнями на список рекомендованої літератури. За структурою пропоно­ваний навчальний посібник відрізняється від інших видань із загальної психології передусім тим, що охоплює теми, присвячені онтогенезу пси­хіки (як нормативному, так і ненормативному). Це предмет психоло­гії розвитку, проте без них система понять і категорій психології, що водночас виконує функцію предметного покажчика, була б непов­ною.

^М'ясоїд П. А. Задачі з курсу загальної психології. — К.: Вища шк., 2000.

8 Передмова

Система понять і категорій психології є надзвичайно важливою складо­вою навчального посібника: вона охоплює предмет загальної психології і, головне, допомагає студентові зорієнтуватись у різних формах дидактично­го матеріалу курсу з тим, щоб освоїти подане у такий спосіб психологічне знання. Для цього у посібнику і задачнику елементи системи виділено курсивним шрифтом (це стосується й передмови). Якщо при цьому не наве­дено визначення відповідного поняття, то його можна знайти в іншому місці посібника, скориставшись цією ж системою. Шрифтові виділення в умовах задач застосовано з метою полегшення пошуку матеріалу, необхід­ного для їх розв'язання. Посібник містить також іменний покажчик.

СИСТЕМА ПОНЯТЬ І КАТЕГОРІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Віддаючи свою працю на суд читачів, автор хотів би щиро подякувати колегам, які ознайомилися з рукописом і сприяли його вдосконаленню своїми небайдужими оцінками:

Ш. Г. Аліеву, кандидату філософських наук, доценту Донецького націо­нального технічного університету;

О. Г. Асмолову, доктору психологічних наук, професору Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова;

Л. В. Долинській, кандидату психологічних наук, доценту Національно­го педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова;

В. П. Казміренку, доктору психологічних наук, професору Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

M. H. Корнєву, кандидату філософських наук, доценту Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка;

A. Ю. Максименку, науковому співробітнику Науково-дослідного ін­ ституту дефектології АПН України;

B. А. Піддубному, кандидату філософських наук, провідному науковому співробітнику Інституту соціології НАН України;

В. М. Піскуну, кандидату психологічних наук, провідному науковому співробітнику Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України;

В. І. Полтавцю, доктору медичних наук, професору Національного університету «Києво-Могилянська академія»;

М. О. Сакаді, кандидату філософських наук, провідному науковому співробітнику Інституту соціології НАН України;

В. О. Татенку, доктору психологічних наук, головному науковому співробітнику Інституту соціальної та політичної психології АПН України;

Я. І. Українському, кандидату психологічних наук, доценту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Автор з глибокою вдячністю прийняв зауваження свого вчителя — академіка, доктора психологічних наук, професора В. А. Роменця. Його теорія вчинку та розроблена доктором психологічних наук О. М. Ткачен-ком система методологічних принципів психології стали підвалинами цієї праці.

Адаптація 121

• і аналізатора чутливість 255

• і інтелект 54

• і поведінка тварин 114, 121

• соціальна 174

дезадаптація 165, 171

Акселерація 142

• і психічний розвиток 142 Активність 60, 175, 405, 419

• інтелектуальна 311

• і саморегуляція 419

• надситуативна 175, 196, 229, 389

• і темпераменту властивість реак­ тивність 405

• пристосувальна 103

• як вчинок 38

• як діяльність 188—202

• як здібностей задаток 419

• як темпераменту властивість 405 Акцентуація 172

• і темперамент 409

• типи 172

астенічний 172

боязкий 172

гіпертимний 172

демонстративний 172

дистимний 172

епілептоїдний 172

застряваючий 172

конформний 172

нестійкий 172

циклоїдний 172

шизоїд ний 172

Амнезія

• антероградна

• ретроградна

• як пам'яті процес забування Аналізатор (орган чуття) 245—249

• і людини сенсорна організація 248

• і принцип специфічної енергії орга­ нів чуття 245

• і нервова система 247

• і рецептор 124, 245

• компенсація 256

• чутливість 253—257

адаптація 255

взаємодія 255

компенсація 256

сенсибілізація 256

синестезія 256

Анімізм 41, 131

• як людини первісної світогляд 41 Антиципація (прогнозування) 312, 327, 336

• і експеримент мислений 336 - і уява 327, 336 Аперцепція 50, 267—268

• і настановлення 268

• як сприймання властивості 267 Асоціанізм 278, 347

• як психології напрямок 347 Асоціація 45, 278, 336, 230

• і бісоціація 336

• і пам'ять 278

• і психології напрямок асоціанізм 278, 347

• як спільності рівень розвитку 230 Афект 370

• афективний вибух 370

• і комплекс афективний 366, 370

• патологічний 370

• як емоцій вид 370