На дні океану

Ті, кому доводилося спускатися у підводне царство, були вражені його ча­рівною красою та вигадливим виглядом. Там усе незвичайне! Дивовижні ри­би, казкової краси водорості, істоти, яких інколи важко відрізнити від рослин.

ГУБКИ

Довгий час вчені сперечалися, куди віднести губок — до тварин чи рослин, адже у губки немає ні крові, ні шлунка, ні мозку, ні нервів, ні очей — нічо­го такого, що дає можливість відразу сказати, що це тварина.

Губки — це примітивні багатоклітинні тварини, які в основному живуть у морях та океанах від самого берега до великих глибин, причепив­шись до дна або до підводних скель, навіть сте­бел рослин. Цих тварин налічується понад 5000 видів. Біль­шість з них теплолюбиві тварини, але деякі при­стосувалися до суворих умов Арктики й Антар­ктики.

Губки мають різноманітну форму: одні схожі на кулю, інші — на трубочки, треті — на кели­хи. Вони бувають не тільки різної форми, а й ма­ють різний колір: жовтий, жовтогарячий, черво­ний, зелений, блакитний, чорний та ін.

Тіло губки дуже нерівне, легко рветься, кри­шиться і все пронизане численними отворами, порами, через які потрапляє вода і приносить губкам кисень і їжу — дрібні планктонні організми.

Незважаючи на те, що губка не рухається і не може навіть ворухнутися, вона дуже живуча. У губок небагато ворогів. їх кістяк складається з вели­кої кількості голок, вони й захищають губок. Крім того, якщо губку розді­лити на багато частинок, навіть на клітини, вона однаково з'єднається і буде жити.

Тривалість життя у губок різна. Найкоротша — у прісноводних — декіль­ка місяців, у інших — до 2 років, а де­які з них довгожителі — до 50 років.

КОРАЛИ

Коралами, а точніше кораловими поліпами, нази­ваються примітивні морські безхребетні тварини, які відносяться до типу кишковопорожнинних. Сам ко­раловий поліп — дрібненька тваринка, яка за фор­мою схожа на рисове зерно, вкрите щупальцями.

У кожного дрібного поліпа є свій власний вапня­ний кістяк — кораліт. Коли поліп відмирає, то з'єд­нані кораліти утворюють риф, на якому знов оселя­ються поліпи, змінюючи покоління за поколінням. Так відбувається ріст рифів. Колонії коралів вражають своєю красою, інколи вони утворюють справж­ні підводні сади, рифи. Існує три види коралів: кам'янисті, або вапнякові, які живуть колоніями і утворюють коралові рифи; м'які корали; рогові ко­рали-горгонарії, які розповсюджені від полярних районів до екватора. Біль­шість коралів можна зустріти у водах тропічних морів, де вода ніколи не бу­ває холоднішою +20°. Тому у нашому Чорному морі нема коралових рифів. Зараз науці відомо понад 500 видів коралових поліпів, які утворюють рифи. Більшість коралів живе на мілководді і тільки 16 відсотків опускається глибину до 1000 м.

Хоча корали й утворюють міцні рифи, проте самі поліпи дуже ніжні, ураз­ливі істоти. Корали лежать на дні або ростуть у вигляді окремих кущів та дерев. Вони бувають жовтого, червоного, фіолетового та інших кольорів і до­сягають у висоту 2 м і 1,5 м у ширину. їм потрібна чиста солона вода. Тому поблизу гирл великих річок, які несуть у океан багато прісної мутної води, корали не живуть. У житті коралів велику роль відіграє сонячне світло. Це пов'язано з тим, що у тканинах поліпів живуть мікроскопічні водорості, які убезпечують дихання кора­ловим поліпам.

Корали живляться дріб­ним морським планктоном, по прилипає до щупалець тварини, а потім корал під­готує здобич до рота, який «находиться між щупальцями.

Інколи дно океану підні­мається (наприклад, після землетрусу), тоді кораловий риф виходить на поверхню утворює острів. Поступо­во він заселяється рослина­ми та тваринами. остро­ви навіть заселяють люди. Наприклад, острови Океанії.

Актинія

Актинії, або анемони, зовсім не схожі на морсь­ких тварин, вони більше нагадують фантастичні кві­ти. Насправді це морські тварини, до того ж агреси­вні — хижаки.

Актинії населяють майже усі моря земної кулі, та більш за все теплі води. Вчені налічують їх понад 1000 видів, і всі вони різні за формою, кольором та розмірами. Анемони рідко живуть колоніями. Ці тва­рини більшість часу ведуть нерухомий спосіб життя, хоча деякі з них можуть за допомогою мускульної пі­дошви самостійно пересуватися по морському дну, але роблять це дуже по­вільно, а дрібні актинії спроможні плавати, ритмічно закидаючи щупальці назад.

Анемони, відчувши наближення здобичі, починають ворушити щупальця­ми й тягтися у бік рибки або рачка, що пропливає. Як тільки щупальця тор­кнуться живої істоти, одразу ж паралізують жертву отрутою. Справа в то­му, що у актинії на кінцях щупалець, що оточують ротовий отвір, утворю­ється здуття, де розвивається багато жалких клітин. Цими клітинами акти­нія паралізує і навіть убиває дрібних тварин. Після того, як жертва потра­пила у щупальця, вони скорочуються і підтягують здобич до ротового отвору. Морські анемони нападають одна на одну, завойовуючи територію.

Деяких рибок анемони не зачіпають. Ці рибки «дружать» з ними і ховаються від ворога у щупальцях.

Морські зірки, їжаки, лілії

Усі ці тварини відносяться до типу голкошкірих. Вони різко відрізняють­ся від тварин інших типів. Голкошкірі живуть у солоній воді, тому заселя­ють тільки моря та океани.

Морські зірки мають 5, 6, 7, 8 і навіть 50 «променів». На кінці кожного знаходиться крихітне око, яке може відрізняти світло. Морські зірки бува­ють яскравих кольорів: жовті, жовтогарячі, червоні, фіолетові, рідше зеле­ні, блакитні, сірі. Інколи морські зірки досягають розміру 1 м у поперечни­ку, найменші — кілька міліметрів.

Ця тварина рухається дуже повільно, проповзаючи за годину близько 10 м. Морські зірки повільні та беззубі, але які хижаки! Вони їдять і устриць, і рибу, і офіур, і морських їжаків, і крабів. Ці ненажери з'їдають все на своє­му шляху.

Морські їжаки всеїдні, вони пожирають мертву рибу, дрібних морських зі­рок, равликів, черепашок, власних родичів та водорості. Інколи їжаки оселя­ються у гранітних та базальтових скелях, роблячи собі невелику нірку своєю неймовірно міцною щелепою!

Морські лілії — істоти, які дійсно схожі на квітку. Вони знаходяться на дні океану і ведуть нерухомий спосіб життя у дорослому віці. їх налічується понад 600 видів, більшість з яких безстеблові.

Незважаючи на свою ненажерливість, усі голкошкірі можуть голодувати тривалий час.

ДИВОВИЖНІ МЕДУЗИ

Медузи — унікальні морські тварини, що населяють усі моря та океани Зе­млі. Ця тварина отримала свою назву від злобливої героїні грецьких міфів.

Одна з трьох дочок морського бога Форкіса була надзвичайної краси. Звали її Медуза. Цар морів Неп­тун закохався в неї, за що його ревнива дружина пе­ретворила красуню в огидне чудовисько з отруйними зміями замість волосся.

Тіла більшості медуз прозорі, тому що на 97 відсот­ків складаються з води.

Дорослі тварини не схожі на молоденьких медуз. Спочатку медуза відкладає яйця, з яких з'являються личинки, а вже з них проростає поліп, який нагадує дивовижний кущ. Через деякий час від нього відриваються дрібні медузки, які виростають у дорослу медузу.

Медузи мають різноманітні кольори та форму. їх розміри бувають від де­кількох міліметрів до двох з половиною метрів, а щупальці інколи досяга­ють ЗО м довжини. їх можна зустріти як на поверхні моря, так і на великій глибині, яка інколи досягає 2000 м.

Більшість медуз дуже красиві, вони здаються істотами, що не здатні обра­зити. Проте медузи — активні хижаки. На щупальцях та в ротовому отворі медузи є особливі капсули, які паралізують здобич. У середині капсули зна­ходиться згорнута довга «нитка», «озброєна» шипами та отруйною рідиною, яка під час наближення жертви викидається. Наприклад, якщо рачок торк­неться медузи, то одразу ж прилипне до щупалець і в нього повстромлюють­ся отруйні жалкі нитки, що паралізують рачка.

У 2002 р. у центральній частині Японського моря була виявлена величезна медуза. Розмір її парасолі досягав у діаметрі понад 3 м, а вага цієї тварини була 150 кг.

До цього часу не було зареєстровано такого велетня.

Цікаво, що медузи цього виду, розміром до 1 м у діаметрі, почали зустрічатися тисячами. Пояснити причини їх раптового збільшення вчені не можуть. Але припускають, що це по­в'язано з підвищенням температури води.Незважаючи на вражаючий розмір, ці меду­зи безпечні для людини.

Отрута медуз впливає на людину не однаково. Деякі медузи цілком безпе­чні, інші — несуть небезпеку. До останніх належить медуза хрестовичок, розмір якої не перевищує звичайної п'ятикопійчаної монети. На її прозорій жовто-зеленій парасолі можна помітити темний хрестоподібний візерунок. Звідси й назва цієї дуже отруйної медузи. Торкнувшись хрестовичка, люди­на отримує важкий опік, потім знепритомнює і у неї починається ядуха. Як­що не надати своєчасної допомоги, то людина може загинути.

Пересуваються медузи завдяки скороченню куполоподібної парасолі. За одну хвилину вони здійснюють до 140 таких рухів, тому можуть швидко пе­ресуватися. Більшість часу медузи проводять біля поверхні води.

ЦІКАВЕ ПРО МОЛЮСКІВ