Передпліччя

Локалізація синостозів	Строки (в роках)
	найбільш ранній			найбільш пізній			середній
	ч	ж	ч		ж	ч		ж
Дистальні фаланги II-V пальців	14	12	18		16	16		14
Середні, проксимальні фаланги ІІ-У пальців та ІІ-У п'ясні кістки	14	12	20		17	17		15
І Іерша п'ясна кістка	14	11	18		16	16		14
Дистальні епіфізи променевої та ліктьової кісток	16	14	20		19	19		17

242

243

Рентгенографічне дослідження кісткового апарату особи при визначенні її віку обов'язкове. При цьому висновок стосовно віку повинен робити досвідчений рентгенолог, який добре знає остеологію. Рентгенологічний метод дає можливість більш точно визначити вік, тривалий час зберігати об'єктивну документацію у вигляді рентгенівських знімків. Виключно важливе значення рент­генологічне дослідження набуває у випадках встановлення віку при дослідженні загнивших чи скелетованих трупів невідомої осо­би. При цьому, крім того, визначають ступінь зрощення швів черепа, розміри кістково-мозкових каналів, властивості та зміни губчастої речовини кісток, особливості епіфізів довгих трубчастих кісток.

Деякі особливості певного віку. У осіб 14-річного віку зріст в середньому - від 150 до 160 см. Інтелект дитячий, відстає від фізичного розвитку. Вже є 28 постійних зубів (по 14 на кожній щелепі). У хлопців зовнішні статеві органи - в середньому ступені розвитку, з'являється волосся на лобку. У дівчат -різка варіабельність вторинних статевих ознак: від інфантильності до досягнення статевої зрілості. В середньому - помірний розвиток вторинних статевих ознак (менструація, незначна пігментація великих соромітних губ, помірний розвиток ово-лосіння на лобку і під пахвами, початок розвитку молочних залоз, білясоскові кружки рожеві, соски не відособлені).

Зріст осіб 16-річного віку в середньому - 160-165 см. Дівчата в більшості досягають статевої зрілості. У хлопців з'являється пушкове волосся на вусах і бороді, добре виражене оволосіння на лобку, з'являється волосся під пахвами. Починається піг­ментація білясоскових кружків, "ламається" голос, з'являються полюції. Можливий початок прорізування зубів "мудрості".

Зріст осіб у 18-20 років індивідуальний, але в середньому не менший 165-170 см. Дівчата до 18 років (за деяким виключенням) цілком досягають розвитку, властивого дорослому організму. Будова тіла юнаків набуває чоловічих рис у 20 років, особливо у тих, хто проходить військову службу чи займається спортом. У них добре виражений пушок або навіть повністю розвинуте волосся вусів, а потім і бороди. Добре виражене оволосіння на лобку і під пахвами. Прорізуються зуби "мудрості". Помітно стирається емаль на кутніх зубах.

244

Ознаки старіння та в'янення

Шкіра. Ніжно-рожевий колір шкіри у молодому віці, нобливо обличчя, поступово блідне, потім з віком з'являються ковтуваті ділянки, і колір її починає змінюватись, темнішає, йодом робиться землисто-блідим, а після 50 років - землистим.

Еластичність шкіри зменшується, посилюється ороговіння, піг­ментація, що добре видно на тильній поверхні кистей. Шкіра стає (ухою, повільно розправляється при збиранні в складки. Ці зміни нластиві віку після 40-45 років, вони прогресують до 70 років.

Зморшки. Зі зміною вигляду, кольору, еластичності шкіри и,і гладенькому обличчі починають формуватися зморшки, які ігодом видовжуються, поглиблюються, збільшується їх рельєф­ність, до них приєднуються нові. У 20 років вже можна знайти першу зморшку в дні носогубної складки, у 23-25 років - на лобі. Перші ознаки зморшок біля зовнішніх кутів очей ("гусячі .-і.піки") виявляються в 25 років, під очима і перед козелком муха - в 30 років. У 40 років з'являються зморшки шкіри на шиї, у 60 років - на верхній губі, переніссі, вушній мочці. Після !.() років зморшки обличчя різко контурують, вони стають |н'.чьєфнішими.

Волосся. Посивіння та полисіння не мають великого практич­ною значення при визначенні віку особи, оскільки залежать в <и повному від індивідуальних особливостей. У чоловіків ці шпаки зустрічають частіше, ніж у жінок. Сивина розвивається поступово, починаючи з волосся вискових ділянок (35-40 років), миніте (45-50 років) сивіє решта волосся голови і бороди, ще пі -.піше (50-60 років) - волосся вусів, брів і прихованих частин мла (60-70 років).

Після 45-50 років у деяких людей спостерігають облисіння п.і голові, починається ріст волосся у вушній раковині та в їй ні, де воно в молодому і середньому віці ще відсутнє.

Зміни скелета. У зрілому та похилому віці кісткова система і,, піає значних інволюційних змін. Поступово зменшується число кісткових пластинок і настає розрідження кістки, ■ Чіпляються явища її дистрофічних змін (остеопороз), відбу-іі.іі гься надмірне утворення кісткової тканини у вигляді кісткових

245

наростів (остеофітів), обвапнування суглобових хрящів, зв'язок і сухожиль на місці їх прикріплення до кістки. Спостерігається деформація суглобових головок, звуження суглобових щілин, посилюється рельєф діафіза внаслідок його обвапнування.

З віком настає поступове окостеніння хрящових частин в скелеті (наприклад, хрящових частин ребер), зарощення швів черепа, потоншення нижньої щелепи. Зокрема, у нижній щелепі з часом структура кістки стирається, зубні ямки і манди-булярний канал зникають. Поверхня довгих трубчастих кісток стає шорсткою. Губчаста речовина поступово змінює свою структуру: трабекули (балки) стоншуються, деякі ламаються, комірки збільшуються, змінюючи свою форму з круглих, трикутних чи ромбоподібних на невизначену. Кісткові канали збільшуються.

Всі ці зміни виявляють рентгенологічно. Найбільш постійною рентгенологічною ознакою старіння вважають тіні крайових кісткових розростань: у 25-30 років - на основі дистальних фаланг пальців стопи, в 40 років - на відростках стегнових і великогомілкових кісток, у 45-50 років - у ліктьовому відростку й дистальному епіфізі великогомілкової кістки, в 50-60 років -в епіфізах кісток передпліччя, а також на головці плечової кістки.

Таким чином, головними рентгенологічними ознаками старіння організму вважають остеопороз, посилення рельєфу кістки та звуження суглобових щілин.

Слід підкреслити, що визначення віку за зростом, вагою, станом обличчя та волосся, за зморшками чи іншими зовнішніми ознаками ненадійне, оскільки вони у людей не постійні і немає якоїсь певної ознаки, властивої лише тому чи іншому віку. Наприклад, посивіння в одних людей закінчується приблизно в 40-45 років, у інших тільки починається в 60 років.

Методика експертизи з приводу визначення віку

Така експертиза складна, здійснюється за постановою органів дізнання, попереднього слідства, прокурора або за ухвалою суду. Огляд живих осіб для встановлення віку може виконуватися і

246

і.і пропозицією (направленням) названих органів. Після озна­йомлення з постановою, ухвалою чи направленням, і пере­конавшись в особистості людини, яка підлягає огляду, присту­пають до її опитування (збору анамнезу).

З'ясовують дату народження, чому особа не може точно н.і.шати час свого народження та вік. При цьому треба мати на указі, що при даній експертизі особа, як правило, завжди в чомусь зацікавлена і старатиметься навмисно обманути лікаря. Треба запитати, де ця особа народилась, чи є в неї якісь документи про вік, якщо немає, то з чим це пов'язано. Чи вчилась в якомусь навчальному закладі, де, коли, скільки класів чи курсів закінчила, які важливі дати пам'ятає. З'ясовують особливості розвитку, статевого дозрівання, умови життя в минулому і на сьогодні, роботу, професійні шкідливості та власні шкідливі звички.

I Ігренесені хвороби, сімейний стан. У молодих осіб жіночої статіі пїитують про початок і перебіг менструацій, статеве життя,вагітність, аборти тощо. Бажано, щоб дані, зібрані при опитуванні,ос відчувана особа власноручно підписала.

Особу оглядають в оголеному вигляді, особливо це стосу-

• и.ся дітей, підлітків та молодих людей. Роблять точні антро­пометричні виміри: зріст стоячи, сидячи (довжина тулуба), маса ц.'іа, окружність голови, грудей (при вдиху, при видиху і в

• покійному стані), плеча, гомілки, в осіб жіночої статі - аку­шерські розміри таза (тазоміром). Докладно описують стан шкіри (поверхня, колір, вугрі, плями тощо), вторинні статеві ознаки, • і ні статевих органів, розвиток волосяного покрову на обличчі, мім. пахвами, на лобку. В осіб жіночої статі описують величину, форму та консистенцію молочних залоз, колір сосків і оілясоскових кружків, відособленість сосків, наявність рубців піптності, особливості загальної фігури тіла.

Звертають увагу на кількість і стан зубів на кожній щелепі, наявність їх стертості. Для цього зуби бажано оглядати разом

II стоматологом. У юнаків виявляють особливості голосу./І* гально оглядають шкіру обличчя для виявлення зморшок(о.іжано за допомогою лупи і після звільнення від косметики),описують густоту та стан волосся на голові (посивіння, облисіня).

247

Направляють особу для рентгенографічного дослідження кисті, стопи чи крупного суглоба кінцівки.

Вік людини визначають за сукупністю ряду ознак: встановивши вік за кожною ознакою окремо, отримані цифри додають і суму ділять на число вікових ознак. Отриманий результат з похибкою від 2 до 5 років в той чи інший бік і визначає вік людини (М.В. По­пов, 1950; М.І. Авдєєв, 1968 та інші).

Не дивлячись на те, що немає точних критеріїв певного віку людини і згодою з наведеними вище пропозиціями, ми все ж не рекомендуємо у висновках про вік писати, що "в даний час Н. перебуває у віці (наприклад) 17-18 років", оскільки при такому формулюванні у слідчих органів чи суду виникає питання: так 17 чи 18 років Н.? Щоб уникнути цього, доцільно цифри віку за кожною ознакою додати і отриману суму поділити на число врахо­ваних ознак. Якщо середня цифра ближча, скажімо, до 18, то у висновках так і пишемо : "за такими-то даними вік Н. у даний час відповідає вікові 18 років". Зрозуміло, що це ще не означає, що справжній вік Н. 18 років, але такі можливості біології і медицини на сьогодні.

Лекція 9 ПОШКОДЖЕННЯ

ТУПИМИ ПРЕДМЕТАМИ ТА ПРИ ПАДІННІ З ВИСОТИ

З визначення тілесного ушкодження випливає, що порушення .піатомічної цілості або фізіологічної функції тканин чи органів .міодини відбувається внаслідок дії різноманітних факторів зов­нішнього середовища. Серед них найчастіше діють фізичні фак­тори, зокрема - механічні.

До механічних ушкоджень треба віднести ті, які утворюються внаслідок руху: предмет, що рухається, зустрічаючи на своєму шляху тіло людини, спричиняє йому ушкодження, або навпаки -і» русі може знаходитися людина і отримати травму від зіткнення і нерухомим предметом, як це буває, наприклад, при падінні.

Серед механічних факторів виділяють зброю, знаряддя і предмети.

Зброя - це предмети, пристрої чи засоби, призначені для нападу чи захисту або для пораження чи знищення противника (наприклад, вогнепальна зброя - гвинтівка, пістолет, револьвер, .іпгомат, карабін, рушниця; "несмертельна" зброя - газові пістолети, аерозольні розпилювачі, пневматичні, газобалонні, електрошокові пристрої; холодна зброя - кинджал, фінський між, багнет, стилет, кастет; хімічна зброя - отруйні речовини 1>і шоманітного складу і призначення).

Знаряддя - це предмети, засоби чи прилади, які виготовляють аля застосування з певною метою в побуті, на виробництві, в и-хніці (кухонний ніж, молоток, сокира, ножиці, заступ, праска, макогін, викрутка, пильник тощо).

Предмет - термін, який застосовують в судовій медицині як іінрне поняття. На відміну від знаряддя і зброї предмет, як фізичне і їло, часто не має спеціального призначення, але випадково чи п.жмисно застосовують для захисту чи нападу і викликає пошко-і/кення тіла (камінь, якась палиця, шматок сухої землі - грудка, уламок цегли, кулак тощо). Далі термін "предмет" ми застосо-пуі мо, розуміючи під ним зброю, знаряддя і різні предмети.

248

249

Механічні ушкодження дуже різноманітні, що залежить від багатьох умов, але перш за все від того предмета, яким вони нанесені. В зв'язку з цим механічні ушкодження завжди класи­фікуються за предметами. Аналіз властивостей механічних засобів і способу їх дії на тіло порівняно з особливостями ушкоджень від них показує, що головне у травмуючому предметі - його форма і кінетична енергія.

Діюча на тіло людини поверхня предмета може здавлювати тканини та органи, а при значній силі - роздавлювати і розривати їх. Поверхня, основною дією якої є тиснення, називається тупою, а предмети з такою поверхнею - тупими. Спричинені ними різ­номанітні ушкодження тіла складають групу ушкоджень тупими предметами.

Поверхня предмета, яка, стикаючись з тілом, діє на тканини, роз'єднуючи, розрізаючи або розщеплюючи її, називається гост­рою, а відповідні предмети - гострими. Ушкодження, що утво­рюються від них, складають групу ушкоджень гострими пред­метами.

При значній швидкості дії предмета ушкодження починають відображати не стільки форму предмета, скільки його рух, тобто кінетичну енергію. До таких ушкоджень належать вогнестрільні поранення.

Таким чином, в судовій медицині розрізняють 3 основні види механічних пошкоджень: тупими і гострими предметами та вогне­стрільною зброєю. Складовою частиною групи ушкоджень тупими предметами є ушкодження від падіння з висоти, транспор­тна та виробнича травма.

Пошкодження тупими предметами

М.В. Попов (1950) називає тупими такі предмети, які не мають гострих країв або гострих кінців. А що "мають" ці пред­мети - у визначенні відсутнє, тому воно не повне і не досконале.

Ми називаємо тупими такі предмети, які, діючи на тіло людини своєю травмуючою поверхнею, здавлюють, деформують, розтя­гують тканини, спричиняючи характерні для них ушкодження: садна, синяки, рани, розриви, переломи тощо. Тупі предмети

250

дуже різноманітні за своєю формою та іншими властивостями. Навіть людина, нічим не "озброєна", може заподіяти іншій людині різні ушкодження, в тому числі смертельні, застосовуючи кулак, пальці, нігті, ребро долоні, зуби, коліно, взуту ногу тощо. Розрізняють такі види тупих предметів (за А.І. Мухановим,

1974, 1988):

1. Предмети з плоскою переважаючою поверхнею. Діюча поверхня їх більша ділянки стикання предмета з тілом, а краї знаходяться поза межами цієї ділянки: широка сторона дошки, плита, підлога відносно до голови тощо.

2. Предмети з плоскою обмеженою поверхнею: прямокутною, трикутною, круглою, довгастою, овальною, іншої форми, з харак­терним рельєфом (молоток, обух сокири, вузька сторона дошки, кастет тощо). Ушкодження від них цілком або частково відобра­жають форму діючого предмета, особливості його країв чи

рельєфу.

3. Предмети зі сферичною поверхнею: гантель, гиря, круглий бруковий камінь, інші предмети у формі кулі чи її частини.

4. Предмети з циліндричною поверхнею: палиця, водогінна груба, металевий стержень (шворінь), прут з круглим попереч­ником тощо.

5. Предмети з тригранним кутом: кут квадратного молотка, кут обуха сокири, кут стола, кут цеглини чи якогось каменя тощо.

6. Предмети з ребром або двогранним кутом, їх травмуюча поверхня - двогранний кут, від дії ребра якого і залежать нластивості ушкоджень. Це ребро може бути прямолінійне, дугоподібне, іншої форми: кута, ламаної лінії тощо, край поверхні молотка, край обуха сокири, край стола, край прямокутної ніжки стільця, край цеглини тощо.

Ця класифікація досить добре науково обгрунтована, перевірена на великому експериментальному і практичному матеріалі, а тому корисна для судово-медичної практики.

Від тупих предметів виникають певні види пошкоджень: садна, < пияки, рани, переломи, розміжчення, розриви внутрішніх органів і тканин тощо. Всі вони (крім ран) властиві головним чином дії тільки тупих предметів.

251