Легкі тілесні ушкодження

Кримінальна відповідальність за спричинення особі легких тілесних ушкоджень передбачена ст. 125 КК України. Відповідно до змісту та структури цієї статті легкі тілесні ушкодження

поділяються на:

• легкі тілесні ушкодження (ч.І);

• легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (ч. 2).

Конкретних критеріїв названих ушкоджень у диспозиції ст. 125 немає, а тому необхідно користуватись відповідними поло­женнями Правил, які роз'яснюють, конкретизують, а отже доповнюють короткі формулювання закону.

170

ііі/і.но Правил легке тілесне ушкодження - це ушкодження,

м.іс незначні швидкоминучі наслідки, тривалістю не більше

иі', і» 'пик. Отже, на практиці легкими тілесними ушкодженнями < мі/і нн.іжати такі, які:

.і) не викликають у особи розладу здоров'я. До них належать ікіпряппни, поодинокі невеликі садна, обмежені синяки тощо;

47

о) инкликають у людини розлад здоров'я або тимчасову втрату іір.іпі'здатності до 6 діб включно. Такими ушкодженнями є пооди­нокі (и.'іьш просторі синяки, крововиливи у власне шкіру, негли-Г)ом садна, чисельні подряпини, термічні опіки шкіри І ступеня кипо, тобто такі ушкодження, які не вимагають, як правило, й'іруч.'їння лікаря чи спеціального лікування. Через зазначений ІН'ріод часу вони вже не впливають негативно на стан організму.

11 ід .легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили корот­ким.к НИЙ розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, інчі()\ідно розуміти такі ушкодження, які:

.і) инкликають у потерпілої особи розлад здоров'я тривалістю імні.і.ч (і днів, але не більш як 3 тижні (21 день). Такої тривалості |><11 м.і/і здоров'я буває при заподіянні ран, просторих чисельних • іі/п'н чи синяків, обмежених термічних чи хімічних опіків II гіуін'іія, струсу головного мозку, неускладненого вивиху в

II меншому ЧИ ІНШОМУ СуГЛОбІ КІНЦІВОК, ЗакрИТОМу ПереЛОМІ КІС-П'І'. моє;) (носових пластинок спинки носа), неповних переломів (•міни о двох ребер тощо;

(і) закінчуються стійкою втратою загальної працездатності /і" І <>",',. Такі наслідки травми бувають при втраті, наприклад, ми і і.пиої фаланги одного чи двох пальців кисті, стопи, трьох-

прі.о.ч постійних зубів тощо. У решті випадків наслідки травми

ми ііі.іч.поть після загоєння ушкодження і стійкому порушенні Ф\ мі ті систем чи органів. Наприклад, стійку втрату праце-

і.м.і є із' до 10% викликають деякі залишкові явища струсу

і чіого мозку, пониження гостроти зору на одне око до 0,6-

<»•'■•. їм-чіачне пониження слуху, деформація великого пальця і-м. м. помірно виражена контрактура суглобів пальців кисті тощо.

Пі.'і. < V стійкої втрати загальної працездатності визначають за

ні і і.тими вище таблицями.

171

Необхідно зауважити, що в офіційному тексті ст. 125 КК України, зокрема, в її другій частині, мова йде про "незначну втрату працездатності" без вказівки на її тимчасову (корот­кочасну) чи стійку втрату. А тому тлумачити цю частину статті можна по-різному, чого в законі не повинно бути. У зв'язку з такою ситуацією треба керуватись положенням підзаконних актів, до яких належать Правила.

Роз'яснення критеріїв легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності наведені вище відповідно до вимог Правил. Така ж інтерпретація поняття "незначна втрата працездатності" сто­совно ч. 2 ст. 125 КК міститься у науково-практичному коментарі до нового КК України (2001 р.). Тому при оцінці легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, необхідно дотримуватись зазна­чених вище рекомендацій.

На практиці при розмежуванні легких тілесних ушкоджень і легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний роз­лад здоров'я або незначну втрату працездатності, треба врахо­вувати саме по собі ушкодження за його морфологією, його перебіг, кінцевий результат, загальнолікарський досвід, а також перебіг і кінцевий наслідок даного ушкодження у конкретної особи. Сприяють правильній оцінці тяжкості ушкоджень і наве­дені вище критерії Правил.

Отже, у певного пацієнта тілесні ушкодження можуть бути або легкими (без будь-яких інших вказівок, в тому числі на відсутність розладу здоров'я), або легкими, що спричинили корот­кочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (з посиланням на тривалість розладу здоров'я понад б днів, але не більш як 3 тижні, чи зазначенням відсотка стійкої втрати загальної працездатності).

Справи, пов'язані з нанесенням легких тілесних ушкоджень, порушуються в судах лише за скаргами потерпілих, тобто відносяться до справ приватного обвинувачення, коли попереднє слідство чи дізнання не проводяться.

172

Побої, мордування, мучення і катуваншя

Ст. 126 КК України передбачає покарання за "завдан ня удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фі пічного болю і не спричинили тілесних ушкоджень". ГВ зв'язку і цим необхідно з'ясувати термінологічні поняття. Під ударом ірі'ба розуміти одноразову раптову механічну дію б«удь-яким іуиим предметом на тіло людини, що спричиняє фізичн є болісне иідчуття. Побої - численні удари, які наносять пот'ерпілому один за одним з метою завдання йому фізичного болю.. Вони не » особливим видом ушкоджень. Інші насильницькі дії - це не іл які дії на людину, крім удару та побоїв, що вижликають фі.чичний біль (викручування рук, тягання за коси, зв'язування, (тискання частин тіла тощо). За змістом Закону ці злочини не пикликають порушення анатомічної цілості чи нормальн-ого функ­ціонування тканин і органів людини, але обов'язково спри­чиняють фізичний біль. За цією ознакою вони відрізняіються від млосного ушкодження.

Якщо після удару, побоїв або вчинення інших насиліьницьких /пп на тілі людини залишаються ушкодження, то їх оці нюють за * іупенем тяжкості, згідно з наведеними вище ознаками. Якщо перераховані дії не залишають після себе ніяких об'єктивних е./іідів, то судово-медичний експерт чи лікар у своєму висновку і;і шачає скарги потерпілого, вказує, що об'єктиви их ознак млосних ушкоджень не виявлено і не визначає ступеня тяжкості млосного ушкодження. Разом з тим, у висновку слід з;азначити: якщо потерпілому і були нанесені удари, побої чи заістосовані нині насильницькі дії в названі ним ділянки тіла (вкаезати які), і о такі, що не залишили після себе слідів і не спричинили розладу їлоров'я, повинні бути віднесені до розряду насильницьких дій, які викликають фізичний біль. Такий висновок сприяє правильній кплліфікації злочину, оскільки факт нанесення ударіів, побоїв юіцо визначають працівники дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду, опираючись на показання свідіків.

Мордування, мучення і катування - це не якісь особливі ушкодження, а спосіб їх заподіяння, вони не мають характерних мі-дмчних ознак. Способом мордування, мучення чи і-катування

173

можуть бути спричинені як тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, так і легкі. Необхідність визначення способу нане­сення ушкоджень пов'язана з тим, що при визнанні спричинення ушкоджень методом мордування, мучення чи катування, кри­мінальна відповідальність за скоєний злочин збільшується. Відноситься до компетенції слідчих органів або суду.

Мордування - це дії, направлені на багаторазове чи тривале спричинення особливого болю (щіпання, шмагання різками, реме­нем, поколювання голкою, шилом, дія термічних факторів тощо). Експерт встановлює наявність, властивості, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи недночасність їх нанесення, особли­вості пошкоджувального знаряддя, механізм його дії, а також ступінь тяжкості тілесного ушкодження. Все це дає можливість слідчому чи суду вирішити питання про багаторазове, систе­матичне травмування.

Особливе мучення, про яке мовиться у ч. 2 ст. 121 КК України, - це дії, направлені на спричинення потерпілому стра­ждання шляхом тривалого позбавлення пиття, їжі, тепла, волі або здійснені способом як небезпечним для життя, так і таким, що призвело до важкого захворювання (наприклад, залишення легко одягнутої людини в холодному закритому підвалі на тривалий час, внаслідок чого розвинулась гостра пневмонія). В таких випадках експерт разом із спеціалістом (терапевтом) повинен встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями і захворюванням, що наступило. Якщо такий зв'язок буде дове­дений, то судово-медичний експерт кваліфікує ушкодження за ступенем тяжкості, використовуючи для цього загальноприйняті критерії, наведені вище.

У нині діючому КК України з'явилась ст. 127 "Катування", якої раніше не було. Введення у КК відповідальності за цей вид злочину обумовлене наступним. Конституція України, зокрема її ст. 28, передбачає, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. 26 січня 1987 року Україна ратифікувала міжнародну Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 року.

174

Відповідно до цієї Конвенції Україна визнала, що катування "іпачає будь-яку дію, якою будь-якій особі умисно заподіюються ' плі.ний біль або фізичні чи моральні страждання, щоб отримати під неї або від третьої особи відомості чи зізнання, покарати її і.і дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу до чогось чи з будь-якої причини, що грунтується на дискримі­нації будь-якого виду, коли такий біль або страждання запо­діюються державними службовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

За диспозицією ст. 127 КК України катування ~ це умисне іаподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи мораль­ного страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу осо-<>у вчинити дії, що суперечать їх волі. Тобто, поняття "катуван­ня" фактично об'єднує дії, що відносяться до побоїв, мордування, мучення і особливого мучення. Комітет з питань правової політики Верховної Ради України, який безпосередньо готував законопроект КК до його прийняття, роз'яснив, що мордування від катування иідрізняється метою заподіяння фізичного болю потерпілій особі: \ ст. 126 КК України метою спричинення болю є залякування потерпілих, а у ст. 127 мета полягає у спонуканні потерпілого до нчинення дій, що суперечать його волі.

Загострення попередніх захворювань після заподіяння тілес­ного ушкодження, а також інші наслідки ушкодження, що обу­мовлені не власне характером травми, а випадковими обставинами (наприклад, алкогольним чи наркотичним сп'янінням, правцем), індивідуальними особливостями організму (наприклад, гемофі-лі( ю), дефектами надання медичної допомоги тощо, не повинні приховуватись при визначенні ступеня тяжкості ушкоджень. В іаких випадках експерт зобов'язаний вказати характер причинно-паслідкових зв'язків між травмою і такими наслідками.

Ушкодження хворобливо змінених тканин і органів може бути рощінене за ступенем тяжкості як ушкодження здорових, якщо між ним і несприятливим кінцем є прямий причинний зв'язок.

175

У випадках смерті після нанесення тілесних ушкоджень судово-медичний експерт чи лікар поряд з вирішенням інших питань зобов'язаний встановити наявність чи відсутність при­чинного зв'язку між ушкодженнями і смертю. Якщо в постанові про призначення експертизи міститься питання про ступінь тяжкості ушкоджень, що були виявлені на трупі, судово-медичний експерт чи лікар повинен зазначити, чи мають ці ушкодження ознаки тяжкого, середньої тяжкості чи легкого, використовуючи критерії, наведені вище.

Встановлюючи причинний зв'язок між ушкодженням і смертю, фахівець не повинен характеризувати тілесні ушкодження як безумовно чи умовно смертельні. У випадках, коли між ушко­дженням і смертю є причинний зв'язок, ці ушкодження можуть бути ним оцінені як смертельні.

Отже, вчення про тяжкість тілесних ушкоджень специфічне для судової медицини, воно має виключно важливе значення для юридичної кваліфікації злочину, направленого проти здоров'я та життя людини, і вимагає доброї обізнаності лікаря в певних питаннях травматології та кримінального права. Від правильного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень часто залежить доля обвинувачуваного, суттєву роль в якій відіграє рівень професійної підготовки лікаря.

176

Лекція 7 СУДОВО-МЕДИЧНА

ЕКСПЕРТИЗА СТАТЕВИХ СТАНІВ І СТАТЕВИХ ЗЛОЧИНІВ

Необхідність у проведенні судово-медичних експертиз чи досліджень, пов'язаних зі статевими станами або статевими ии,чинами, виникає у зв'язку з тим, що розділи II та IV особливої ч.істини КК України передбачають покарання за здійснення таких і.ючинів: за зараження венеричною хворобою чи вірусом імунодефіциту людини (ст.ст. 130 і 133), за незаконне проведення .н юрту (ст.134), за зґвалтування (ст.152), за задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153), за статеві зносини з

• •собою, яка не досягла статевої зрілості (ст.155), за розбещеннянеповнолітніх (ст. 156).

Карно-процесуальне законодавство України для встановлення

< і.-ігевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбаченихмі 55 КК України, вимагає обов'язкового призначення експер-і її ш (ст.76 КПК України).

Судово-медична експертиза чи дослідження у справах про

< і,нові стани чи статеві злочини проводиться відповідно до "Пра-нп.;і проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу■ і.невих станів у бюро судово-медичної експертизи" (далі "Прави-

і.і"), затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня І')!)5 р.

"Статеві" експертизи мають деякі особливості. Вони повинні ічіконуватися судово-медичним експертом, який, пройшов

• їм ціальну підготовку, одноособово або комісійно із залученням.її.\шера-гінеколога, венеролога, сексопатолога, уролога,невропатолога тощо, залежно від конкретного випадку. Якщоекспертиза проводиться одноособово, то вона повинна здійсню-ііі вся у присутності середнього медичного працівника. Обсте­ження осіб, які не досягли 16-річного віку, повинно здійсню-і чиїсь в присутності батьків, опікунів, а при їх відсутності -педагога. Перед виконанням експертизи необхідно встановити"< ооу обстежуваної (-ого) за паспортом або іншим документом

177

з фотографією, що його замінює, а неповнолітньої (-ого) - за свідоцтвом про народження.

Акушерсько-гінекологічні обстеження повинні виконуватись на гінекологічному кріслі. В необхідних випадках обстежувані направляються для клінічного обстеження в спеціалізовані медичні заклади (наприклад, у шкірно-венерологічний диспансер, гінекологічне відділення лікарні чи пологового будинку). При статевих злочинах, крім потерпілої особи, проводиться обсте­ження і підозрюваної особи. Одяг, в якому потерпіла і підозрю­ваний знаходились під час пригоди, через представника органів попереднього слідства направляється в судово - медичну лабораторію для дослідження.

Правила допускають проведення обстеження за заявою потер­пілих, а також за заявою батьків або законних представників неповнолітніх потерпілих, оскільки зволікання у обстеженні може негативно відобразитися на результатах дослідження вилучених речових доказів, особливо слідів сперми. Про проведення такого обстеження судово-медичний експерт повинен негайно інформувати органи слідства.

Встановлення справжньої статі

Стать - сукупність генетичних і морфо-фізіологічних особ­ливостей, які забезпечують статеве розмноження організмів. Чоловіча і жіноча стать організму обумовлені генетично спе­ціальними статевими хромосомами, фактично - статевими зало­зами (у ссавців і людини).

Приводом для судово-медичної експертизи визначення справж­ньої статі буває сумнів у належності суб'єкта до тієї чи іншої статі, тобто коли стать особи нечітка. Виникає у зв'язку з помил­ковим встановленням статі у дитини при її народженні внаслідок неправильного вродженого порушення розвитку статевих органів, інколи у справах аліментного позову, коли відповідач відмовляється від батьківства або під час призову на дійсну військову службу тощо. Приводом до такої експертизи може бути і порушення справи в порядку приватного обвинувачення, наприклад, у зв'язку з образою. У деяких осіб будова зовнішніх

178

і ті\ ірішніх статевих органів може бути неправильною, з вадами. ІІг ннаначений статевий стан, коли є зовнішні ознаки і тієї, і пішої чи протилежної статі, прийнято позначати як герма­фродитизм.

Гермафродитизм (лат. пегтарпгосіііізтиз від грец. І Іі-ітарпгосіііоз - син Гермеса і Афродіти, зрощений з волі богів і німфою Салмакідою) - двостатевість, тобто такий стан, коли у однієї і тієї ж особи є ознаки чоловічої і жіночої статі. Розріз­няють справжній гермафродитизм (пегтарпгосіііізітшз уешз), і.о,іи у суб'єкта наявні і функціонують чоловічі і жіночі статеві і.-ілози, що зустрічається надзвичайно рідко, і несправжній п-рмафродитизм (пегтарпгосШізтиз вригіиз), коли має місце ім'иідповідність між статевими залозами і будовою статевих органів, вторинними статевими ознаками.

Загальний розвиток, зовнішній вигляд у справжніх герма­фродитів може бути або за жіночим, або за чоловічим типом, або о\ їй змішаним. Поведінка такого суб'єкта, його схильності, спосіб /кпття можуть залежати не стільки від наявності у нього тих чи інших залоз, скільки від виховання його як дівчини чи хлопчика. І її пхосексуальні нахили у них можуть бути також різними.

Несправжній гермафродитизм поділяється на несправжній чоловічий і несправжній жіночий. При несправжньому чо-іпііічому гермафродитизмі при наявності чоловічих статевих і.і.-іоз (яєчок) зовнішні статеві органи бувають частково розви­ну і ими за жіночим типом і переважають жіночі вторинні статеві "•аіаки. Статевий член недорозвинутий, мошонка розщеплена і м.п адує великі соромітні губи, а малі соромітні губи і піхва ік-морозвинуті. Можуть бути зародки матки і її труб.

Несправжній жіночий гермафродитизм характеризується наявністю в організмі внутрішніх жіночих статевих залоз (і' чників) і органів та розвитком зовнішніх статевих органів за 'іи.'кжічим типом. Збільшений клітор нагадує прутня, великі > «>|м)мітні губи - мошонку, в якій є отвір, що веде у недо-р" оцінену піхву, куди може відкриватися і сечівник. Таким чином, несправжні гермафродити, як і звичайні люди, фактично "■іпостатеві.

179

Псевдогермафродитизм зустрічають також дуже рідко. За статистикою на кожні 20 тис. жителів планети трапляється один гермафродит. В спорті питома вага їх набагато більша - один на 500 чоловік. Ось чому, починаючи з 1966 р., всі спортсменки отримують дозвіл до міжнародних змагань тільки після перевірки на статеву належність: беруть мазок із внутрішньої поверхні щоки і відправляють в лабораторію, де медичні працівники вивчають його на предмет наявності в організмі чоловічих хромосом.

Для уточнення діагнозу справжнього чи несправжнього чоловічого або жіночого гермафродитизму треба робити урет­роскопію, іноді - лапаротомію і біопсію статевих залоз. Врахо­вуючи виключні складності діагностики і клінічну різноманітність форм цієї аномалії розвитку, найдетальніше обстеження таких осіб повинно проводитися тільки в спеціалізованих клінічних лікувальних закладах. Не можна робити категоричний висновок на підставі одного лише виду і стану зовнішніх статевих органів.

Наведемо приклад. У практиці А.І. Муханова (1965) був випадок визначення статі за пропозицією органів ЗАГСу у двох "сестер", які виховувались як дівчата.

Р-ва В.К. народилася у 1939 р. У дитинстві віддавала перевагу товариству хлопчиків. Батьки вважали її дівчинкою і відповідно одягали. Менструацій не було. У останні два роки з'явився потяг до дівчат. Вважала себе чоловіком, зустрічалася з жінкою, з якою неодноразово вступала в статевий зв'язок як чоловік. Бажає піддатися операції, щоб стати нормальним чоловіком. Об'єктивно: зовнішній вигляд і будова тіла чоловіка. На обличчі пушок. Молочні залози невеликі, конічної форми, пружиниті. Соски дещо відособлені, виступають. Волосся на лобку за жіночим типом. Зовнішні статеві органи: мошонка добре розвинута, в ній прощупуються два яєчка з придатками та сім'яними канатиками. Серединний шов глибокий і мошонка неначе розділена на дві половини. Біля верхнього краю мошонки статевий член довжиною 1,5 см. В центрі голівки сліпе поглиблення. До нижньо-заднього краю мошонки примикають передні кінці двох поздовжніх складок, що нагадують великі статеві губи. Між ними воронкоподібне заглиблення, у яке відкривається отвір. Через нього виділяється зі слів В. сеча, а при статевому акті - біляста рідина. Ерекція статевого члена буває. Матка і придатки не виявлені.

Р-ва Г.К., 22 років, рідна "сестра" В., у дитинстві також надавала перевагу хлопчикам. Батьки вважали її дівчинкою. Навчалась у жіночій школі. Менструації відсутні. За останні 3-4 роки з'явився інтерес до і.шок. Гнітить невизначене уявлення про свою стать. Об'єктивно: обличчя і пудова тіла жіночі. Поріст на лиці відсутній. Молочні залози добре роіїшнуті, середньої величини. Волосся на лобку за жіночим типом. Мошонка добре розвинута і роздвоєна. В ній прощупуються яєчка з придатками і сім'яними канатиками. У верхній частині мошонки недорозвинутий статевий член з голівкою діаметром біля 1 см і крайньою плоттю. Поверхня голівки рівна, без заглиблення. В середній частині промежини заглиблення, в центрі якого відкривається уретра. Піхви, матки не виявлено.

Таким чином, обидва обстежених суб'єкти виявились чоловіками з неправильно розвинутими сечостатевими органами, тобто - несправжніми чоловічими гермафродитами.

Ніккі народилася гермафродитом, з жіночими і чоловічими статевими органами, і виховувалась як хлопчик. Батьки зареєстрували її як хлопчика і назвали Шоном. А Ніккі більш за все хотілося бути дівчиною, та тільки у -'.^г> років вона стала жінкою, коли хірург видалив їй чоловічий статевий пріан. їй сказали, що теоретично вона може народжувати дітей, оскільки м.іг всі необхідні для цього органи, але шанс завагітніти у неї - один на мі.чі.йон. їй пощастило, і у грудні 1994 р. Ніккі стала матір'ю.

Судово-медична експертиза визначення справжньої статі проводиться відповідно до вимог п. 2.9 названих вище Правил.

Установлення статевої зрілості

(Статева зрілість (лат. таіигііаз вехиаііз) - досягнення ирганізмом такого ступеня фізичного і біологічного розвитку 1.1 формування, при якому всі статеві відправлення являють • <»оою фізіологічно нормальну функцію і не викликають розладу іюров'я чи інших шкідливих наслідків. Вона не пов'язана з пч ягненням певного віку і важлива для осіб обох статей.

І І.Г. Шалаєв (1966) під статевою зрілістю розуміє такий період

V розвитку нормально функціонуючого організму чоловіка чи

і'піки, коли їх статеві залози здатні продуктувати статеві клітини,

і і ,імі нони можуть без шкоди для здоров'я вступити у статевий

п'м іок і відтворити потомство.

180

181

Статева зрілість складається з конкретних статевих функцій. Статеві функції жінки полягають у здатності до статевого акту, здатності до зачаття, здатності до виношування плода, здатності до нормального родорозрішення, здатності до вигодовування і виконання функції материнства. Останні дві функції самі по собі не є ознакою статевої зрілості, свідчать лише про функціональ­ний стан молочних залоз. Здатність до виховування дитини належить до соціальних, а не біологічних функцій. М.І. Авдєєв (1968) вважав, що головними критеріями статевої зрілості жінки є підготовленість її організму до виношування плода і родо­розрішення без шкоди для здоров'я. Всі решта ознак не мають суттєвого значення.

Статеві функції чоловіка складаються із здатності до статевих зносин і здатності до запліднення.

У судово-медичній практиці у більшості випадків стає питання про статеву зрілість осіб жіночої статі, оскільки більшість статевих злочинів направлена проти жінок. А ст. 155 КК України безпосередньо передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років за "статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості". Ось чому встановлення статевої зрілості у дівчат має виключне значення.

Досягненню статевої зрілості передує період статевого дозрі­вання, що триває протягом 3-5 років, іноді більше. У дівчат початком періоду статевого дозрівання вважається поява менструації, у хлопців - нічних полюцій, тобто виділення сперми, яка містить сперматозоїди.

Важливе значення при експертизі статевої зрілості жінки має загальний розвиток організму. Період настання статевої зрілості характеризується змінами у всьому організмі як фізичного, так і психічного характеру. Загальний вигляд підлітка змінюється завдяки відкладенню жиру в ділянці тазового і плечового поясів, форми таза набувають типової, властивій жінці округлості. З'являються вторинні статеві ознаки. Розміри таза збільшуються, статеві органи розвиваються і досягають статевої зрілості.

І Іро досягнення дівчатами статевої зрілості свідчать наступні .пі і роиометричні дані, які необхідно зазначити в акті судово-мгппчного обстеження: маса 50-55 кг; зріст стоячи не менше І!»() ом, сидячи - 80 см; довжина тулуба від VII шийного хребця іп» куприка - 55-58 см; окружність голови - 53,5-55 см; окруж­нії 11, грудей: в спокійному стані - 78-80 см, при видисі - 73-76 см, окружність плеча в середній третині - 30-31 см, гомілки - 40-'11 і-м; мінімальні розміри таза: відстань між передньо-верхніми іи'міми клубових кісток - 23 см, між найбільш віддаленими і очками гребнів клубових кісток - 26 см, між великими вер-існами стегнових кісток - 29 см, зовнішня кон'югата - 18 см; число зубів - не менше 28 (по 14 на кожній щелепі). Молочні іа.по.чи добре розвинуті; оволосіння зовнішніх статевих органів і н пахвових ямках добре виражене; менструації регулярні; тіло маїки становить 2/3 її загальної довжини, шийка - і/З, при­чому форма шийки циліндрична.

Наведені вище цифрові показники мають орієнтовне зна­чіння, оскільки характерна для нашого часу акселерація вносить Ними суттєві корективи у ці показники. Треба мати на увазі, що < 1.11 сне життя прискорює статеве дозрівання. Результати спе­ціальних досліджень, проведених у Карелії, Вірменії і Україні (м Одеса), показали, що немає ніякої суттєвої різниці у досяг-ін-пііі статевої зрілості у жительок північних і південних широт. І Іим спростовуються нічим фактично не обгрунтовані міркування про оільш раннє статеве дозрівання жительок південних регіонів, вдатність до статевого акту можлива при правильному і достат­ні, йму розвитку зовнішніх статевих органів, зокрема піхви, що ;і«"пускає введення в неї напруженого статевого члена без розривів н « і шок. У деяких випадках здатність до нормальних статевих іиоиіи спостерігають вже у 13-14 років. М.В. Лісакович (1976) ти/кас•-, що після 13 років всі дівчата стають здатними до здійс-мі-піія статевого акту. Підтвердженням цьому є повідомлення Імшісі.ких відомостей" (№ 214 за 1997 р.) про те, що "одна и п'яіикласниця з Шевченківського району м. Києва зізналась, іін> п/кс рік живе статевим життям з хлопцем зі старшого класу, "> і і.мі.ки у них в школі престижно до 14 років позбуття

піні І ЛПНОСТІ".

182

183

Здатність до зачаття виникає після появи овуляції, тобто виділення придатної для запліднення яйцеклітини. Мен­струальний цикл у дівчат, що правильно встановився, звичайно свідчить про наявність овуляції, а отже - про можливість за­чаття. Оскільки менструації можуть з'являтися дуже рано (з 12 років і раніше), то з цього моменту може настати й здатність до зачаття.

Наприклад. Дівчинка 12 років звернулась до лікаря із скаргою на нестабільний цикл. Той приписав їй вітаміни. Вдруге вона з'явилась до лікаря через п'ять місяців з уже помітним животиком. Робити аборт було вже пізно... Але є ще породіллі молодші. У Вінниці 9-річна дівчинка народила дитину вагою 3,5 кг. Батьком її виявився сусід-пенсіонер. Він часто грався з дівчинкою, садив її собі на коліна...

Отже, при оцінюванні досягнення статевої зрілості наявність чи відсутність менструації без врахування інших ознак не відіграє вирішальної ролі, оскільки до зачаття може бути здатна і нестате-возріла жінка.

Здатність до виношування плода гісно пов'язана з величиною матки і правильністю її будови. Нормально розвинута і правильно сформована матка характеризується певною величиною і пропор­ціями шийки по відношенню до тіла. У тих, які досягли статевої зрілості, тіло матки становить у нормі 2/3 всієї довжини, а шийка - і/З. Матка має добре розвинуту м'язову систему і здатна до скорочень і прогресивного збільшення при настанні вагітності, у кінці якої вона збільшується у 20 разів. При зворотних взаємовідношеннях, тобто коли шийка подовжена і становить 2/3 усієї довжини матки, а тіло тільки 1/3 - матка вважається недорозвиненою, інфантильною. У такої матки шийка має конічну форму. У випадках, коли шийка і тіло мають однакову довжину, матка носить назву дівочої. Вона характерна для підросткового віку. У таких випадках роблять висновок про те, що обстежувана не досягла статевої зрілості, оскільки така матка не здатна до виношування плода. При інфантильних матках, якщо вагітність і настає, то часто закінчується абортом.

184

вдатність до нормального родорозрішення визначається пра­нії п,ним формуванням, розмірами і ємкістю таза. У більшості гішадків у дівчат у віці 16-17 років розвиток таза досягає таких І'оімірів, коли можливе народження плода середніх розмірів. І ргоа мати на увазі, що при настанні вагітності одночасно з І'іпиитком плода відбувається і прискорений загальний розвиток організму вагітної, який супроводжується і збільшенням розмірів і .і ',;і.

Здатність до вигодовування немовляти обумовлена достатнім

рожитком молочних залоз, тобто здатності їх до повноцінної

функції, а також нормальними формою та величиною соска. З

/кн'ягненням статевої зрілості молочні залози округлюються,

и.жколососковий кружок певним чином оформлюється, сосок

ііично відособлюється, часто набуває циліндричної або конічної

форми, яка дає змогу дитині захватити його при годуванні.

'мтиість до вигодовування сама по собі не є ознакою статевої

цилості. Правильніше говорити про нормальний розвиток

молочних залоз, як ознаку статевої зрілості. Величину молочної

і.і.'іози вимірюють м'якою сантиметровою стрічкою від краю до

і-, р.по залози через сосок, її вертикальний і горизонтальний

ро-міри. Середні розміри молочної залози у віці 11-15 років -

І І \ 13,5 см, у віці 16-18 років - 17x18 см, у віці 19-20 років -

І.ч\'20 см, хоча бувають значні відхилення від наведених

показників.

Наявність у належному ступені розумового розвитку жінки н ;.ігалі і зокрема у відношенні виховання дитини і підготовленості і" самостійного існування встановлюється судом.

При оцінюванні статевої зрілості осіб жіночої статі вра-¹ окується сукупність всіх її' ознак. При цьому у висновках не юпускають формулювання, в якому вказують, що обстежувана !"• повністю чи "не цілком" досягла статевої зрілості. Судово-■п-■пічний експерт чи лікар повинні чітко вказати: досягла чи не і"* '-пла обстежувана статевої зрілості.

> моменту статевої зрілості в організмі жінки утворюється

.і і рактант" - летюча речовина, яка викликає стимуляцію чоло-

іі'іоіо статевого інстинкту. Через потові канальці вона вихо-

185

дить на поверхню тіла і створює навколо кожної жінки невидиму своєрідну ауру. Наявність її становить близько 60 % жіночої привабливості.

Встановлення статевої зрілості у осіб чоловічої статі трап­ляються дуже рідко. Період статевого дозрівання у юнаків починається у віці 11-12 років або трохи пізніше і триває протягом 5-6 років. Звичайно до 17-18 років організм юнака цілком досягає статевої зрілості.

Протягом статевого дозрівання, крім збільшення росту та маси тіла, відбуваються такі зміни: статеві органи (статевий член, яєчка, мошонка) збільшуються в об'ємі, шкіра мошонки і ста­тевого члена стає темнішою, пігментується. Років з 14-15 на лобку, мошонці починає з'являтися волосся; оволосіння з'яв­ляється і під пахвами. До кінця періоду статевого дозрівання добре розвинуте волосся на лобку, де волосяний покрив стає густим, волосся починає закручуватись, добре виражене волосся і під пахвами.

У 15-16 років починає з'являтися пушок на верхній губі, підборідді спочатку у вигляді окремих, рідко розташованих, а потім у 17-18 років спостерігають виражений поріст - на верхній губі, підборідді, згодом - на щоках. У 18 років можуть прорізатися перші зуби мудрості. Років з 14-15 починається інтенсивний ріст гортані, змінюється голос, який стає більш грудним і низьким.

З досягненням статевої зрілості ріст тіла припиняється. Як і у дівчат, у юнаків можливе передчасне і запізніле статеве дозрівання.

Наприклад. У періодичному виданні "Тиждень" (№ 35 за 1997 р.) нам зустрілось таке повідомлення. Своєрідний рекорд встановив англійський школяр Шон Стюарт: у січні 1998 р. він має стати наймолодшим у країні... батьком. На дитину від Шона чекає його 15-річна подруга Емма Уебстер. Вона повідомила, що не перериватиме вагітності, а після пологів повернеться до школи. Малюка вони виховуватимуть разом і, на думку Емми, Шон буде добрим батьком. Хоча йому лише 11 років, але для свого віку він уже цілком доросла і відповідальна людина.

186

І реба враховувати, що у юнаків здатність до статевого акту !''.міняється значно раніше норми досягнення статевої зрілості. ¹ >і .'М\ ця ознака, взята ізольовано, не може розцінюватися як • ш,'імення настання статевої зрілості. Експертизу статевої зрі-'пн'іі у юнаків треба проводити разом із сексологом чи урологом. ІІрп цьому треба притримуватися таких варіантів висновку: і і.ікмюї зрілості досягнув і здійснювати статеві акти здатний; ( і.пчмюї зрілості не досягнув, але здійснювати статеві акти здат­ний; статевої зрілості не досягнув і здійснювати статеві акти не

І/І.ТПІИЙ.

При встановленні статевої зрілості в осіб обох статей необ­утим завжди керуватись принципом про те, що настання статевої ірілості відбувається не в один день, а поступово, протягом ірмналого часу, впродовж років, а тому точний строк настання ' і.ичміої зрілості визначити не можна.

Експертиза встановлення статевої зрілості у жінок і чоловіків прмиодиться відповідно до пп. 2.1 і 2.13 "Правил".

Установлення незайманості (дівочості)

Приводом для встановлення статевої недоторканості може (>\ і п обвинувачення в розпутних діях, в справах про зґвалтування .і"" замах на нього, іноді - притягнення до відповідальності за и.п.'К'іі, образу, наприклад, при несправедливому обвинуваченні \ ' пінжитті з певною чи багатьма особами. В останньому випадку

■ мр.іііи виникають у порядку приватного обвинувачення, за зая-г."'." потерпілої.

Установлення незайманості здійснюється тільки за направ-і'-ініям суду або органів попереднього слідства. Ні в якому разі їй рекомендують проводити таку експертизу чи дослідження на прохання приватних осіб.

<)сновним показником незайманості (дівочості) - лат. про іпіасіа - тобто стану, коли дівчина чи жінка ще не мала

■ і.ікмшх зносин, є анатомічна цілість дівочої перетинки. Позбав-м'іпія жінки фізичної незайманості, тобто порушення цілості■ниочої перетинки в результаті статевого акту, називаєтьсягч.іпілінням. Отже, розтління - це перше злягання, позбавлення

187

жінки дівочості при першому статевому акті, що супрово­джується дефлорацією. Якщо цілість дівочої перетинки порушена не при першому статевому акті, а при розпутних діях, наприклад, пальцем, якимось предметом, або при лікарському огляді, оперативному втручанні, то це не є розтління. Дефлорація (від лат. сіє - видалення, позбавлення + Поз - квітка) - порушення цілості дівочої перетинки. Під час першого статевого акту зви­чайно виникає розрив перетинки, який супроводжується болем і кровотечею, що невдовзі минають.

Дівоча перетинка (грец. путеп) - тканинна складка з слизової оболонки піхви, сполучнотканинних і м'язових волокон, судин і нервів, яка розташована при вході в піхву між присінком і її порожниною та обмежує вхід у неї. Розрізняють основу перетинки, її вільний край, за рахунок якого сформований отвір, піхвову (або верхню) і зовнішню (або нижню) поверхні. Дівоча перетинка може мати різну товщину, консистенцію, міцність і ступінь розтяжності. Ширина її визначається віддаллю від основи до вільного краю (від 0,2 - 0,3 см до 1 - 1,5 см), розміри перетинки і її отвору варіабельні. Іноді перетинка дуже низька, утворена лише невеликою складкою слизової оболонки піхви. Форми перетинки надзвичайно різноманітні, але найчастіше зустрічаються дві основні форми, обумовлені локалізацією отво­ру: кільцеподібні або циркулярні при центральному розташуванні отвору і напівмісяцеві або серпоподібні, коли отвір локалізується ексцентрично, частіше у верхній частині, ближче до отвору сечів­ника. Вільний край перетинки може бути рівним і гладеньким, але іноді в ньому виявляють природні заглибини. Залежно від їх кількості і глибини перетинка набуває вигляду зубчастої або бахромчастої (коли заглибин багато, але глибина їх незначна), шматкоподібної або дольчастої, пелюсткоподібної (коли загли­бини доходять до середини перетинки чи глибше).

При встановленні незайманості (дівочості) експертизу прово­дять відповідно до вимог п. 2.2 "Правил". Крім загального огляду обстежуваної та огляду статевих органів, особливу увагу необ­хідно приділити дослідженню дівочої перетинки. Огляд її треба робити на гінекологічному кріслі, бажано з помічником (двома

188

• ■і-.гиертами), оскільки у деяких осіб її дослідження викликаєіп'пні труднощі, можливі небажані обвинувачення і претензії до

• ксперта, іноді може виникнути необхідність підтвердженняфакту дослідження даної особи, тому що у практиці буваютьшшадки підміни обстежуваної іншою особою.

За допомогою марлевих шматочків великим і вказівним пальця­ми обох рук захоплюють у складку великі статеві губи і розводять і\ в сторони і трохи догори. В такому положенні дівоча перетинка у розтягнутому стані добре доступна для огляду і дослідження, .{вертають увагу на всі особливості будови дівочої перетинки: ті шачають її вигляд, форму, ширину, товщину, потім переходять л<> огляду її вільного краю. Для кращого дослідження перетинки у її отвір вводять скляну лопаточку чи палочку, на яких край пліви ро (пластується і стає більш доступним для дослідження. Вияв­ляють виїмки, нерівності, виступи, потовщення, властивості країв, колір (однакова вона чи білява, що буває при утворенні рубцевої і канини після розривів). Бажано користуватися лупою чи операцій­ним мікроскопом. Описують також отвір дівочої перетинки: його І>о шіри, форму, інші особливості. Отвір перетинки може бути від іи'псликого до 2-2,5 см в діаметрі. Величину отвору вимірюють і" поливим приладом - гіменометром (при його наявності).

Під час огляду дівочої перетинки необхідно спробувати обе-I>«• /кііо ввести в її отвір палець, причому спочатку вводять кінчик мі іинця. Якщо мізинець проходить вільно, то вводять вказівний палець. При добрій розтяжимості дівочої перетинки роблять спробу ниг/іення двох пальців, але тільки їх нігтьових фаланг. Під час і.ікпх маніпуляцій у жінок, які не мали статевих зносин, палець иіпунає кільце скорочення. Кільце скорочення - це той стан, импї відчуває палець (чи два) при введенні його у отвір дівочої її» |«' і инки. При цілості дівочої перетинки відбувається охоплення, ми | її жене настільки, що при глибшому введенні пальця може н.іі і .іти розрив внаслідок перерозтягнення дівочої перетинки. Тому ічнлгіїня пальця (чи нігтьових фаланг двох пальців) треба робити і\ їм' обережно.

Г-ідрізнити природне заглиблення у краї дівочої перетинки від чипу.мпх розривів не завжди легко. Тут вимагають ретельного

189

дослідження із застосуванням лупи чи стереомікроскопа. Єдиною достовірною ознакою буде властивість країв виявленого дефекту: у природної виїмки колір краю слизової оболонки незмінений, однаковий з оточуючою тканиною. На місці колишнього надриву краї матимуть іноді білявий колір внаслідок утворення рубцевої тканини. Проте нерідко рубці бувають настільки ніжні і тонкі, що майже не відрізняються від оточуючої слизової оболонки.

При відсутності ушкоджень дівочої перетинки формулювання висновків буде залежати від форми і стану дівочої перетинки. У більшості випадків цілості дівочої перетинки її форма, властивості та особливості отвору при доброму відчутті кільця скорочення свідчать про те, що статевий акт неможливий без порушення її цілості. Це свідчить про те, що обстежувана статевим життям не жила і є незайманою. При цілій, але низькій, добре розтяжимій дівочій перетинці, коли її отвір пропускає 1-2 складених пальці, статевий акт можливий і без порушення її цілості. Наявність перегородчастої або решітчастої дівочої перетинки або такої, що має дуже малий отвір, виключає статеві зносини у обстежуваної.

Разом з тим, треба мати на увазі, що відомі випадки статевого акту в присінку піхви з еякуляцією і наступною вагітністю без порушення цілості дівочої перетинки.

При встановленні статевої незайманості, крім визначення цілості дівочої перетинки, В.Г. Бернард у 1940 р. запропонував користуватися так званою пробою цервікального каналу. Вона полягає в тому, що при гінекологічному дослідженні осіб жіночої статі, які зазнали насолоди від статевого акту або займалися мастурбацією (онанізмом), з каналу шийки матки з'являються густуваті виділення молочного кольору з сіруватим відтінком в значній кількості. У жінок 30-35 років, що живуть статевим життям, ці виділення сіруватого кольору, водянисті. У дівчат, які не займалися мастурбацією і не знайомі зі статевим відчуттям, слиз із каналу шийки матки при гінекологічних маніпуляціях не виділяється. Проба В.Г. Бернарда може відіграти допоміжну роль, коли при дівочій перетинці, яка допускає статеві зносини без порушення її цілості, необхідно встановити їх у даної обсте­жуваної.

Установлення здатності до статевих зносин, зачаття