Тяжкі тілесні ушкодження

і;і ст. 121 КК України тяжким тілесним повинно бути визнане і.іке ушкодження, яке відповідало у особи хоча б одному з шести його юридичних критеріїв, а саме:

1) ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння;

'.') ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органа .п>о ного функцій;

• і)ушкодження, яке викликало психічну хворобу;

■1) ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний п сі пікою втратою працездатності не менш як на одну третину;

!>)ушкодження, яке викликало переривання вагітності;

<>)ушкодження, що спричинило непоправне знівечення об-

ШЧЧЯ.

І'отглянемо ці критерії (ознаки) окремо.

Ушкодження, небезпечні для життя - це такі \ ііи.олження, які самі по собі загрожують життю потерпілого в мі імен і' їх заподіяння або які при звичайному їх перебігу (тобто, • •■■і іі.ілнння медичної допомоги) закінчуються чи можуть закін­чи мм •,[ смертю. Запобігання чи відвернення смерті своєчасним

161

наданням кваліфікованої медичної допомоги не впливає на визнання такого ушкодження небезпечним для життя.

До небезпечних для життя також відносяться такі уш­кодження, які при клінічному перебігу через будь-який проміжок часу створюють стан, загрозливий для життя, вна­слідок чого вони закінчуються смертю потерпілої особи. Цей стан повинен знаходитися в прямому причинно-наслідковому зв'язку з травмою.

Ряд ушкоджень, небезпечних для життя, може закінчитися благополучно, проте такий їх кінець є винятком, а звичайно вони викликають смерть. Інколи, особливо при наданні медичної допо­моги, подібні ушкодження можуть мати сприятливий кінець і не залишати після себе тяжких наслідків у вигляді стійкої втрати працездатності. Тобто, небезпечність для життя такого ушкод­ження виникає вже в момент його заподіяння. Небезпеку для життя створює саме пошкодження, а не його можливість. Ось чому фактичне заподіяння тілесного ушкодження, небезпечного для життя, направленого на позбавлення життя людини, кваліфі­кується як замах на вбивство.

Відповідно до "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, 1995 р.) небезпеку для життя в момент заподіяння створюють:

1. ушкодження, що проникають у черепну, плевральну, черевну порожнини, у канал хребта, порожнину перикарда чи клітковину середостіння, в тому числі й без ушкоджень головного, спинного мозку та його оболонок чи внутрішніх органів;

2. відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком переломів кісток лицьового скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа; переломо-вивихи чи підвивихи шийних хребців; переломи одного або кількох грудних чи поперекових хребців з пору­шенням або без порушення функції спинного мозку; закриті переломи під'язикової кістки; відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, стегнової або великогомілкової кісток; преломи кісток таза при наявності загрозливих для життя явищ; -

.'.) '..ний (ушиб) головного мозку тяжкого ступеня як зі омиленням, так і без здавлення речовини мозку; забій головного мі-іг.у середньої тяжкості при наявності симптомів ураження < іипоуроиого відділу; внутрішньочерепні крововиливи із загроз-.мишіми для життя явищами; закриті ушкодження спинного мозку у інііііному відділі; закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів спинного мозку, котрі супроводжувались іяжким спінальним шоком чи порушенням функцій тазових орі .пні};

■1) ушкодження з повним порушенням цілості стінки глотки, іорг.'їні, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того і (»оку шкірних покривів чи з боку просвіту органа вони заподіяні; икриті й відкриті ушкодження ендокринних залоз ділянок шиї (піп іоїждної, паращитовидної, вилочкової у дітей) при наявності і.п розливих для життя явищ;

.')) закриті та відкриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів заочеревинного простору (нирок, надниркових і.їло і, підшлункової залози) та порожнини таза (сечовий міхур, м.ик;і, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри) при наявності і.п ро.-і.ливих для життя явищ;

(і) ушкодження крупних кровоносних судин: аорти, сонної (за-і.і'іі.ііої, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, пахвової, к'іуімнюї, стегнової, підколінної артерій чи вен, що їх супро-іт.'і жують;

/') ушкодження, які викликали шок, масивну крововтрату, к<>му, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостат­ні» и, дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади р'і юнарного чи органного кровообігу, жирову чи газову емболію, інинмоторакс. Всі вони повинні підтверджуватись об'єктивними і питними даними, результатами лабораторних та інструменталь­нії у юсліджень;

о) усі види механічної асфіксії, що супроводжувались комплек-

• оді розладів центральної нервової системи, серцево-судинної

• и. і (-ми та органів дихання, котрі загрожували життю, за умови, цю їм- встановлено об'єктивними клінічними даними;

162

163

9) загальна дія високої температури (тепловий чи сонячнийудар) при наявності загрозливих для життя явищ; термічні опікиІІІ-ІУ ступеня з площею ураження понад 15 % поверхні тіла,опіки III ступеня понад 20 % поверхні тіла, опіки II ступеня понадЗО % поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супро­воджувались шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхівпри загрозливих для життя явищах;

10. ушкодження від дії низької температури (холоду), променеві ушкодження та такі, що були отримані в умовах баротравми -всі при наявності загрозливих для життя явищ;

11. отруєння речовинами будь-якого походження з перевагою як місцевої, так і загальної дії (в тому числі і харчові токси-коінфекції) при умові, що в клінічному перебігу мали місце загроз­ливі для життя явища.

Зі змісту пунктів випливає, що певні ушкодження тіла лише тоді потрібно відносити до небезпечних для життя, коли вони супроводжуються шоком чи загрозливими для життя явищами, тобто небезпеку для життя створюють саме тяжкі наслідки травми. Вони є визначальними ознаками небезпечного для життя ушкодження.

Передбачити всі види чи варіанти ушкоджень, які являють собою загрозу для життя в момент заподіяння, практично немож­ливо і в цьому немає потреби. Важливо добре засвоїти, чому і яке в цілому ушкодження може бути небезпечним для життя. Небезпечність ушкодження для життя - це самостійний юридич­ний критерій тяжкого тілесного ушкодження, який не залежить від його кінцевого наслідку. Саме ушкодження (його вид, властивості, особливості) або містить у собі загрозу для життя, або не містить. В останньому випадку воно оцінюється за кінцевим результатом, тобто за стійкою втратою працездатності чи за розладом здоров'я (тривалим або короткочасним).

Ушкодження, яке спричинило втрату будь-якого органа або його функцій. Цей критерій об'єднує як анатомічну (фак­тичну) втрату органа (руки, ноги, але не пальця; язика, ока, статевого члена, матки тощо), так і втрату цими органами належ­ної їм функції, приведення їх в бездіяльний стан. Під втратою руки або ноги треба розуміти відокремлення їх від тулуба чи

164

ііір.иу ними функцій внаслідок паралічу або іншого стану, що шік.іпочає їх діяльність. При цьому про втрату руки чи ноги іоиорять тоді, коли має місце їх ампутація на рівні не нижче лімі.оіюго або колінного суглобів. Решта випадків розглядається мк пірата частини кінцівки і оцінюється за ознакою стійкої втрати працездатності.

7625

Під втратою язика слід розуміти не тільки його повну чи часткову анатомічну відсутність, але й втрату мови, тобто втрату .-їда шості висловлювати свої думки розбірливо, зрозуміло для присутніх. Заїкуватість не можна розглядати як втрату мови. Це функціональний логоневроз, який не має у своїй основі морфо-лої ічного субстрата.

При втраті постійних зубів ступінь тяжкості тілесних ушко­джені, визначають залежно від розмірів стійкої втрати загальної працездатності, а при втраті молочних зубів - залежно від фактичної тривалості розладу здоров'я.

Втрата продуктивної здатності полягає в неспроможності до мішання (тобто нездатність виконати статевий акт, наприклад, мімс/іідок ампутації статевого члена, рубцевого звуження входу в пі\ну) або запліднення (наприклад, при пошкодженні обох яєчок і і\ нпдаленням), зачаття та дітородіння.

І і трата ока може розцінюватись як втрата органа зору або чі'. ушкодження, що викликало стійку втрату працездатності не міііше як на одну третину (35 %). В обох випадках тяжкість ушкодження одна і та ж - вони тяжкі. Під втратою зору потрібно рніуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, т.м/іп має місце зниження зору до лічби пальців на відстані 2 м і мічиїїс (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче). Пошкодження « міного ока оцінюється залежно від тривалості розладу здоров'я.

Під втратою слуху треба розуміти повну глухоту на обидва ц\-уа або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мини на відстані 3-5 см від вушної раковини. Втрата слуху на одне н \ м> никликає стійку втрату загальної працездатності менше однієї 11"'і пий (на 25 %) і за цією ознакою відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (за критерієм "тривале порушення функцій органа або тривалий розлад здоров'я").

165

Ушкодження, яке викликало психічну хворобу. Пси­хічною хворобою вважається порушення нормальної психічної діяльності людини, яке проявляється в зниженні розумових здат­ностей, в хворобливій зміні мислення тощо, незалежно від тяж­кості перебігу, тривалості та виліковності. Може виникати інколи як наслідок травми черепа, головного мозку (наприклад, пост­травматична епілепсія, слабоумство, енцефалопатія з маніа­кальним чи шизофреноподібним синдромом тощо, але не психоз чи невроз). Ступінь тяжкості ушкодження, що викликало реак­тивний стан нервової системи, визначається за ознакою трива­лості розладу здоров'я.

Встановлення психічної хвороби та її зв'язку з отриманою травмою відносяться до компетенції психіатра, судово-психіатрич­ної експертизи. Оцінка ступеня тяжкості такого наслідку тілесного ушкодження здійснюється судово-медичним експертом після відповідного висновку психіатрів. Треба тільки чітко собі усвідомити, що до тяжких тілесних ушкоджень відноситься не психічна хвороба, а черепно-мозкова травма, що її викликала.

Ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєд­наний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину. Працездатність - це такий стан людини, при якому вона може здійснювати виробничу діяльність певного об'єму і якості. Поняття це складне, біосоціальне, оскільки здат­ність трудитися залежить від багатьох факторів. Працездатність буває загальною (здатність людини виконувати некваліфіковану роботу в звичайних умовах праці, здатність до самообслуго­вування), професійною (здатність до роботи в певній професії, за певним фахом: інженера, педагога, лікаря, артиста) та спеціаль­ною (здатність виконувати вузько спеціальну роботу в тій чи іншій професії). Розрізняють тимчасову (короткочасну) і стійку (постійну) втрату працездатності. Під стійкою треба розуміти таку необоротну втрату функції, яка ніколи не відновиться і в незмінному вигляді збережеться до кінця життя. Стійка втрата працездатності може бути встановлена лише після наслідків травми, які вже визначилися, тобто після загоєння ушкодження.

166

І Іеіі критерій передбачає стійку втрату загальної працездат­на 11, визначення розмірів якої здійснюють у відсотках за "фіппшою "Таблицею відсотків втрати працездатності внаслідок інших травм, передбачених умовами особистого страхування", цю міститься в інструкції Міністерства фінансів за № ПО від Г.М)!).1974 р. "Про порядок організації та проведення лікарсько-сірахової експертизи". Якщо після травми стійка втрата загальної працездатності становить 33,3 % і більше (тобто одну третину під 100 %), то такі ушкодження відносять до тяжких за критерієм "(іпіка втрата працездатності не менш як на одну третину".

Оскільки за таблицею стійка втрата загальної працездатності передбачена в округлених цифрах 5 і 10 %, а не в одиницях іидеотків, то фактично за втрату працездатності не менш як на <>/и і у третину приймається втрата загальної працездатності від Л!> % і більше. У дітей втрата працездатності визначається так г.імо, як у дорослих, але у висновках треба зазначити, що пк.і ганий розмір стійкої втрати працездатності настане після /и>( ягнення дитиною працездатного віку. В інвалідів стійку втрату працездатності в зв'язку з отриманими ушкодженнями ті шачають як у практично здорових людей, незалежно від іпналідності та її групи, хоча це не завжди правильно чи < пранедливо (наприклад, втрата частини єдиної руки у

іпінорукого).

Ушкодження, що викликало переривання вагітності,

пофібно відносити до тяжких тілесних ушкоджень лише у тих нападках, коли переривання вагітності, незалежно від її строку, їй- пов'язане з індивідуальними особливостями організму, а стоїть и прямому причинному зв'язку з травмою. Цей зв'язок визна­чаю і І, фахівці (акушери-гінекологи). Ось чому судово-медична • ■імаїсртиза в таких випадках проводиться разом з ними.

Переривання вагітності може лише у часі збігатися з причи-інапіям ушкодження. Інколи за медичними документами лікуваль-

уетанови, жіночої консультації (які обов'язково треба

пінений) можна встановити, що явища загрозливого аборту ■ мої і»-рігались до заподіяння травми. Не можна умисно ти.чикати переривання вагітності шляхом переляку вагітної.

167

Ушкодження, яке спричинило непоправне знівечення обличчя. Знівечення (спотворення) обличчя не є медичним поняттям, воно естетичне, загальнолюдське. Тому для встанов­лення наявності спотворення обличчя не потрібно мати спеціаль­них медичних знань. В зв'язку з цим судово-медичний експерт чи лікар не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення. Експерт встановлює тільки властивості і ступінь тяжкості самого тілесного ушкодження, на основі звичайних ознак так само, начебто вони розташовані не на обличчі. Але у своєму висновку він повинен обов'язково вказати: чи це ушкодження згладиме (поправне), оскільки поняття знівечення відноситься тільки до обличчя.

Питання про згладимість чи незгладимість ушкодження (а отже про спотворення обличчя) може ставитися лише після загоєння травми, коли формуються рубці, виникають деформації (носа, вушних раковин, повік, губ), асиметрія обличчя внаслідок парезу нерва тощо. Тимчасове спотворення обличчя травмою (набряки повік, губ і т.і.) не може бути визнане тяжким тілесним ушкод­женням.

Під згладимістю ушкодження треба розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубців, деформацій, порушення міміки тощо) з плином часу або під впливом нехірургічних засобів (масажу, теплових чи фізіотерапевтичних процедур). Незгла­димими вважаються такі ушкодження, які вимагають для свого усунення чи зменшення оперативного втручання, в тому числі пластичної (косметичної) операції.

Факт знівечення обличчя встановлюють слідчий чи суд на основі загальноприйнятих уявлень про людський вигляд. Особис­тість потерпілого (стать, вік, професія, національність тощо) при вирішенні цього питання значення не мають. Визнавши, що ушкодження викликало непоправне знівечення обл-иччя, вони переводять легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я чи ушкодження середньої тяжкості, встановлене експер­том, в тяжке тілесне ушкодження. Разом з тим, "Правила" дозволяють експерту у своєму висновку зазначити, що ушко­дження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя.

168

Мри огляді живої особи з приводу незгладимих ушкоджень, І'" ; і лікованих на обличчі, до висновків треба прикладати Ф"і<>к;ірточки потерпілого у фас і в профіль.

Тілесні ушкодження середньої тяжкості

і;і ст. 122 КК України юридичними критеріями (ознаками) і митного ушкодження середньої тяжкості є: 1) відсутність небез-

и юсті його для життя; 2) ушкодження, яке не потягло за

і-іхюіо наслідків, передбачених у статті 121 КК України; 3) уш-кплжпіня, що спричинило тривалий розлад здоров'я; 4) ушко-;м\гіі!ія, що викликало значну стійку втрату працездатності менш як па одну третину.

І Іерші дві ознаки не вимагають тлумачення, вони зрозумілі і шпцснаведеного тексту про тяжкі тілесні ушкодження. Щодо ірічі.ої ознаки, то необхідно зазначити, що в ній передбачений ро їлад здоров'я.

Гозлад здоров'я - це порушення нормальної діяльності ор-і.иіі'.му будь-якої людини: працюючої і непрацюючої, дитини і

• і.ірцч, здорової і інваліда. Не потрібно плутати розлад здоров'яі шмчасовою непрацездатністю. Розлад здоров'я може супро­ти,.куватись, а може і не супроводжуватись тимчасовою непра-іі«- і/і.ітністю. Людина може отримати ушкодження, наприклад -їм рг.;юм кісток носа, що є розладом здоров'я, але продовжуватипрацювати і одночасно лікуватися (тобто, не мати тимчасовоїтрапі працездатності).

* Кь чому листок непрацездатності або термін перебування в ■ іаіпоііарі чи на амбулаторному лікуванні самі по собі ще не

• пі.'ічлгь про тривалість порушення функцій будь-яких органівчи іріжалість розладу здоров'я. Було б ідеальним, якби експертчи лікар при огляді живої особи з приводу визначення ступеняі а ■ккості тілесних ушкоджень, брав до уваги не тривалість тим-ч.і. иііоЇ непрацездатності та лікування, а об'єктивно встановлюваві рпил.лість розладу здоров'я на основі загального стану потер-ні-іміо і терміну, необхідного для його видужання.

169

За змістом ст. 122 КК України, ушкодження буде вважатись середньої тяжкості при умові, що розлад здоров'я був тривалим. "Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995) роз'яснюють, що "тривалим нале­жить вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день)". Такого терміну розлад здоров'я звичайно виникає при закритих переломах кісток кінцівок, нижньої щелепи, кіль­кох ребер, термічних опіках, що загоюються більше 3-х тижнів, та при інших аналогічних ушкодженнях.

До середнього ступеня тяжкості відносяться також ушко­дження, які спричинили значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Згідно зазначених вище Правил під значною стійкою втратою працездатності менш як на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33,3%. У таких розмірах втрату загальної працездатності викликають, наприклад, деякі залишкові явища травми черепа -10-20%, пониження гостроти зору на одне око до 0,4 - 10%, глухота на одне вухо - 25%, відсутність правого вказівного пальця - 20%, лівого - 15%, значно виражена контрактура в ліктьовому суглобі - 25-30% і т.д. Відсоток стійкої втрати працездатності визначають за вказаними вище таблицями.