Рани (уиіпега)

Ранами називаються механічні ушкодження шкіри чи слизових оболонок з порушенням цілості усієї їх товщі і проникненням у жирову основу, іноді в м'язи чи порожнину. 11а відміну від саден рани загоюються з утворенням рубця.

260

261

Розрізняють рани різані, рублені, колоті, колото-різані, рвані, забиті (ушиблені), вогнестрільні та інші. Рани мають краї, кінці (кути), стінки, дно і рановий канал (наприклад, у колотих чи вогнестрільних ранах).

У загоєнні ран виділяють такі періоди, які відбуваються у наступні терміни (за Є.О. Решетніковим, 1984):

1. період - період мікробного забруднення рани, запальні процеси ще не виражені (до 2-х діб);

2. період - період некротично-запальних змін у рані (2-5 доба);

3. період - період затихання запальних реакцій і початок регенеративних процесів (5-12 доба);

4. період - період регенеративних процесів і формування рубця (12-18 доба);

5. період - період кінцевого загоєння рани.

Рани від тупих предметів дуже характерні. В механізмі їх утворення переважає здавлення і розтягнення м'яких тканин, при достатній силі удару тупий предмет роздавлює і розриває шкіру чи слизову оболонку. Тому рани від тупих знарядь нази­ваються ще рваними. Рани від ударів тупими предметами вини­кають на тих частинах тіла, де під шкірою близько підлягають кістки (тобто, тверда основа): на голові, на обличчі, кистях, передній поверхні гомілок, на стопах тощо. Викликати рану тупим предметом в ділянці спини, сідниць, стегон практично неможливо.

Характерними ознаками ран від дії тупих предметів є:

• різноманітна форма і різна їх величина. Серед форм найчас­тіше зустрічають щілиноподібні, зигзагоподібні чи гіллясті, лінійні, променисті, Г-, Т-, Н-, Х-, У-подібні, трикутні, прямокутні, клаптикові, невизначеної форми тощо. Величина їх може бути від кількох міліметрів до десятків сантиметрів;

• краї їх нерівні, часто розміжчені, іноді потоншені, з надри­вами, бувають відшаровані від підлягаючих тканин, з крово­виливами в їх товщу;

• по краях ран майже завжди епідерміс здертий (осаднений) на різну ширину, а іноді набуває певної форми. Осаднення краю рани - надзвичайно характерна ознака заподіяння травми тупим предметом;

262

• сполучнотканинні, судинні чи волосяїні (на голові) пере­тинки між протилежними краями, найчастіше в кінцях ран. Сполучнотканинні перетинки - нерідко головна відмітна ознака дії тупого предмета;

• кінці ран закруглені, тупі, з надривами, іноді можуть бути гострі (в променистих ранах, при розриві шкіри тощо).

Це так звані загальні (групові) ознаки ран від тупих предметів, оскільки вони зустрічаються при ушкодженнях різними тупими предметами, незалежно від їх видових властивостей. Ці ознаки дають можливість відрізнити раки, заподіяні тупими предметами, від ран, спричинених гострими предметами чи пострілами з вогнестрільної зброї.

Розрізняють ще видові ознаки ран від дії певних тупих предметів відповідно до наведеної вище класифікації. Такі ознаки сприяють визначенню за морфологічними особливостями, їх сукупністю виду тупого предмета з переважаючою, обмеженою, сферичною, циліндричною поверхнею тощо, що надзвичайно важливо при розслідуванні злочинів проти здоров'я чи життя людини, скоєних за допомогою тупих предметів.

Для дії певних видів тупих предметів характерні такі ознаки ран у їх поєднанні:

І.Рани від дії тупих предметів з плоскою переважаючою поверхнею, як правило, мають зигзагоподібну, гіллясту чи живисту форму, іноді з розгалуженнями; краї їх місцями розміжчені, з численними дрібними чи дрібноклаптиковими надривами; осаднення шкіри навколо них частіше овальної або невизначеної форми, що за величиною може відповідати площі иткнення ударяючої поверхні предмета із закругленою частиною ііла (наприклад, на голові). Один удар предметом з пере­важаючою поверхнею може викликати більше ніж одну рану.

2. Від дії тупого предмета з плоскою обмеженою поверхнею утворюються рани у більшості випадків невеликі (3-6 см), проме­нистої, Г-, Т-, Н-, У-, Х-подібної форми, а осаднення шкіри навколо ми в їх межах часто відображає форму та величину вдаряючої поверхні предмета (або її частину): кругле, квадратне, пря­мокутне, дугоподібне, у вигляді відкритого кута тощо.

263

3. Сферична поверхня тупого предмета залишає рани за формою променисті (3-5 променів і більше); здирання епідермісу (осаднення) у них круглої чи овальної форми; центральна частина ран блюдко- чи лійкоподібно заглиблена, в центрі значно розміжчена, потоншена, аж до утворення дефекту трикутної чи невизначеної форми, в тому числі за рахунок деякого скорочення ушкоджених тканин.

4. Предмети з циліндричною поверхнею звичайно спри­чиняють рани щілиноподібні, довгасті, причому довгота рани завжди відповідає осі предмета в момент удару. Осаднення шкіри по краях у вигляді смуг, ширина яких залежить від діаметра циліндра: чим він більший, тим здирання ширше. В одному чи обох кінцях рани часто утворюється по одному чи два надриви, в зв'язку з чим кінець рани набуває Г- чи У-подібної форми. Краї ран значно потоншені, а тому жолобоподібно заглиблені, особливо при розгляданні рани в профіль.

5. Рани від дії предмета у вигляді тригранного кута мають променисту форму (але більше, ніж 3 промені, у них не буває), іноді - пірамідальне заглиблення в центрі, осаднення у них трикутної форми і розташоване у центральній частині, промені-розриви продовжуються у довгасті вдавлення шкіри, які при підсиханні пергаментуються.

6. Тупий предмет з ребром наносить рани щілиноподібної, іноді веретеноподібної форми, краї яких відносно рівні, звивисті, осаднені у вигляді вузької смуги, місцями здирання епідермісу може бути відсутнім. Кінці ран часто гострі або дещо заокруглені. Такі рани за своїми властивостями дуже схожі на рани від рубаючих предметів. Єдиною ознакою дії тупого предмета може бути сполучнотканинні перетинки в кінцях рани, які виявляються тільки при розсуванні країв.

Своєрідні рани формуються від укусу зубами людини, до­машніх та диких тварин, які найчастіше розташовуються на кінцівках.

Тупі предмети можуть викликати ушкодження шкіри, в ме­ханізмі утворення яких переважає розтягнення, їх позначають як тріщини, надриви, розриви та відриви. Найповерхневіші з них тріщини - лінійні порушення цілості епідермісу. Ушко-

дження, що досягає дерми, але не проходить через всю товщу шкіри, називаються надривами, а більш глибокі ушкодження аж до підшкірної основи - розривами або ранами-розривами. При великій силі розтягнення може статися відрив, тобто відо­кремлення частини тіла: пальців, цілої кінцівки, мошонки, шкіри волосяної частини голови (наприклад, при попаданні довгого волосся в трансмісію), навіть поділ тіла на частини.

Ушкодження від розтягнення мають характерні властивості. Вони лінійні, веретеноподібні, розташовуються групами, кінці у них гострі, а краї рівні, чим нагадують ушкодження від гострих предметів. Здирання країв у таких ранах відсутнє. Тріщини, надриви чи розриви в групах звичайно однаково орієнтовані, розташовані паралельно одні до одних. Найчастіше вони трап­ляються при переїзді через тіло транспортних засобів, утво­рюються від працюючих частин механізмів чи агрегатів.

Значення ран. Вони є наслідками насилля, вказують на місце прикладання сили і свідчать про значний вплив тупого предмета. Недарма вони супроводять смертельні ушкодження, зокрема вбивства. За їх властивостями можна встановити групу та вид діючого предмета, його вдаряючої поверхні. При відображенні в них індивідуальних особливостей предмета можна ідентифікувати його. За особливостями осаднення по краях рани, напрямком відшарування шматка можна встановити напрямок травмуючої сили. Ступінь вираженості процесів загоєння рани дає можливість орієнтовно визначити давність травми. Рани від тупих предметів частіше відносяться до легких тілесних ушкоджень з коротко­часним розладом здоров'я, але можуть бути і іншого ступеня тяжкості.