Та запліднення

1 Іеобхідність визначення здатності до статевого акту та заплід-імііпя частіше виникає у чоловіків у кримінальних і цивільних ир.ін.-іх і пов'язана зі статевими злочинами, коли обвинувачуваний і.ііігречує у себе здатність до статевих зносин і запліднення ппаслідок імпотенції, будь-яких захворювань, у цивільних справах у зв'язку із поданням аліментного позову тощо.

Продуктивна здатність у чоловіків складається із здатності Л<> статевих зносин і здатності до запліднення. Здатність до і і.исвого акту і здатність до запліднення можуть не залежати одна від одної: чоловік може бути здатний до статевих зносин і їм- їлатний до запліднення, і навпаки - при відсутності здатності Л<> статевих зносин чоловік іноді може зберегти здатність до запліднення. В зв'язку з цим при експертизі визначення продуктивної здатності необхідно встановлювати обидві ці функції

Чо.'НЖІКІВ.

І Іри експертизі здатності до статевого акту повинні бути отри­мані дані, які можуть свідчити, що обстежуваний не здатний до і 1.11 тих зносин, тобто мова йде про діагностику імпотенції. Імпотенція (лат. ітроіепііа) - статева слабкість, безсилля, і «.(по стан, при якому чоловік не може здійснити статевий акт. І їм перший висновок про здатність до статевих зносин грун-іу< м.ся на сукупності даних опитування, огляду, лабораторних лік ./нджень, медичних документів з урахуванням слідчих м.і н ріалів.

оцінюючи отримані дані, експерт повинен враховувати, що причиною статевих розладів може бути вік (потенція після 50 (мнім поступово послаблюється, а її згасання спостерігають у мни М) 70 років, коли вона, як правило, зникає). До причин • сінних розладів належать тяжкі, виснажуючі загальні захво-

I ..шия, хвороби ЦНС і спинного мозку, запальні чи інші

і.ічі..|>юиання статевих органів, ендокринні розлади, виродливість

них статевих органів (гіпоспадія, епіспадія та інші),

їй м..|м> (ниток статевого члена, механічні ушкодження мошонки,

190

191

яєчок чи статевого члена, рубці і затвердіння в печеристому тілі, ураження передміхурової залози тощо. Механічною пере­шкодою до статевого акту може стати велика пахово-мошоночна кила, водянка яєчка, слоновість мошонки чи статевого члена.

Якщо чоловік, якого оглядають, повідомляє про імпотенцію, а експерт не знаходить об'єктивних причин, які обумовили б нездатність здійснювати статевий акт, то для висновку про статеве життя оглянутого треба вивчити документи медичних закладів, у які він звертався, ознайомитися з протоколами допиту потерпілої, жінки обстежуваного, проконсультувати його у невропатолога, ендокринолога, уролога чи сексопатолога. Висновок про імпотенцію повинен бути ретельно обгрунтований і містити зазначення її причини та форми. Іноді така експертиза вимагає попереднього обстеження і спостереження пацієнта в умовах стаціонару лікувального закладу.

Запліднення (лат. Гесипсіаііо) - злиття чоловічої статевої клітини (сперматозоїда) з жіночою (яйцеклітиною) і утворення нової клітини - зиготи, з якої починає розвиватися організм. Запліднення лежить в основі статевого розмноження і забезпечує передачу спадкових ознак від батьків нащадкам. Злиття спер­матозоїдів з яйцеклітиною відбувається в розширеній частині маткової труби - ампулі. З піхви через канал шийки матки в її порожнину проникає декілька мільйонів сперматозоїдів, а верхньої частини яйцеводу досягає лише біля 100 сперматозоїдів, решта гине. Просування їх триває 5-30 годин. У людини запліднення здійснюється звичайно протягом перших 12 год після виходу дозрілої яйцеклітини з фолікула яєчника. Сперматозоїди в жіночих статевих шляхах зберігають здатність до запліднення протягом 1-2 діб.

Здатність чоловіка до запліднення може виникнути дуже рано - у 10-12 років з появою полюцій і виділенням сперми. Запліднююча здатність сперми в окремих випадках може збе­регтися до глибокої старості. Здатність до запліднення можуть спостерігати і в осіб, які не здатні до статевого акту (в імпотентів), якщо функція яєчок не порушена і спермогенез у них здійсню­ється нормально. Це пояснюється тим, що при спробі здійснити

192

і їм шіГі акт (якщо навіть не відбувається введення прутня у 111 - її \ ) виверження сімені може відбуватися у присінку піхви, і.іп.г.імі чому сперматозоїди можуть попасти у піхву і матку з її.» і \ іпіим заплідненням. Разом з тим у осіб, які здатні до ста­ни.и». акту, які ведуть нормальне статеве життя, може бути иіік у твою здатність до запліднення внаслідок порушення функції И«м<ік чи порушення виділення сім'яної рідини.

Придатність до запліднення може бути обумовлена рядом Причин. Перше місце серед них займає двостороннє гонорейне йші.і.пгння придатків яєчок.

Щоб установити здатність чи нездатність чоловіка до заплід-

пши, необхідно дослідити його сім'яну рідину. Еякулят для

оглі/іже-ння отримують на місці проведення експертизи шляхом

їй і урбації в скляну посуду або тривалим масажем передміхурової

йлоііі через пряму кишку. При цьому треба враховувати такі

н-р'ііумови: 1) не менше, ніж триденне, але не більше семиденного

Гі.ім ного стримування пацієнта; 2) дослідження повинно прово-

"ииіпі протягом першої години після еякуляції, його повинен

Іліїв піовати спеціаліст у лабораторних умовах з використанням

цуч.п них морфологічних і біохімічних методів дослідження.

І Ірії статевому акті в нормі виділяється в середньому 3-3,5 мл (цім '.' до 5 мл) сперми (еякуляту). В 1 мл сім'яної рідини міститься іі|чи».'ім:шо 60-120 млн. сперматозоїдів. Сперма (від грец. зреіго нині) - це суміш секрету залоз і виділень яєчок, їх придатків, гім'мпіїх міхурців і передміхурової залози. Сперма - це липко-м'ип..і, слизоподібна, білява, непрозора маса з характерним чин.і\ом каштана. її колір і консистенція через деякий час 4міиіиюті>ся, вона стає більш рідкою і прозорішою. Має лужну |н ,н пін). В нормальній спермі (при нормоспермії) сперматозоїди йіііппііо рухаються за рахунок руху хвостиків. Нормальна німп іі.ніі, руху сперматозоїдів - 2-3 мм за 1 хв. Рухомі форми ми рм.нозоїдів становлять 70-90 %, морфологічно нормальні -/'. ■'■<) ''о, недозрілі клітини сперматогенезу - 0,5-2 %. Безпе-|.. ■їм.», що для запліднення яйцевої клітини достатній один спер-м.іімніїд. Проте, щоб відбулося запліднення еякулят повинен мі. і и і м багато мільйонів сперматозоїдів. Наявність не менше

193

50-60 млн. сперматозоїдів у 1 мл сім'яної рідини означає впевнену можливість запліднення. Ступінь запліднювальної можливості еякулята залежить більше від якісних властивостей спер­матозоїдів, ніж від їх кількості.

Інколи патологічні стани порушують виділення сперми і її якість. Серед них треба розрізняти такі.

Азооспермія (грец. а - префікс, що означає відсутність, заперечення + гооп - жива істота + зрегта - сім'я, сперма) -патологічний стан, при якому в сім'яній рідині відсутні сперма­тозоїди, але є недозрілі клітини сперматогенезу. Наявність у обстежуваного азооспермії виключає можливість запліднення.

Асперматизм (грец. а - префікс, що означає відсутність, заперечення + зрегта - сім'я, сперма + ізтиз - закінчення, яке означає хворобливий стан) - патологічний стан, який харак­теризується тим, що під час статевого акту сім'яна рідина взагалі не виділяється. Він може бути вродженим або частіше зумов­лений двосторонньою облітерацією сім'явивідних проток і придатків яєчка внаслідок запального процесу (наприклад, гоно­реї). Може мати місце після простатектомії, коли сперма попадає у сечовий міхур. Як тимчасове явище асперматизм може бути зв'язаний з тим, що попередньо мали місце неодноразові статеві зносини з еякуляцією і тому сперма більше не виділяється. При наявності справжнього асперматизму чоловік не здатний до запліднення.

Аспермія (грец. а - префікс, що означає відсутність, запере­чення + зрегта - сім'я, сперма) - патологічний стан, при якому сперма не містить ні сперматозоїдів, ні передуючих їм форм сперматогенезу. Вона може настати після радіаційного ураження організму чи коли сперматогенна тканина обох яєчок атро­фована. Аспермія повністю виключає можливість запліднення.

Астеноспермія (грец. - азіпепез - слабкий + зрегта -сім'я, сперма) - патологічний стан, при якому в еякуляті міс­титься велика кількість хворобливо змінених форм сперматозоїдів з послабленим рухом, при якому їх просування майже відсутнє. Наявність астеноспермії робить можливість запліднення дуже сумнівною.

Гіпоспермія (грец. Ьуро - вказує на зменшення + зрегта -сім'я, сперма) - патологічний стан, при якому у виділеній 1-2 мл сім'яної рідини міститься 15-35 мільйонів сперматозоїдів у 1 мл еякуляту, 50-70 % рухливих форм, близько 75 % нормальних морфологічних форм, більше 2,5-5 % передуючих сперматозоїду незрілих форм. Рухливість сперматозоїдів добра або млява зі слабко прогресуючим уперед рухом. Гіпоспермія зумовлена порушенням сперматогенезу, переродженням і атрофією тканини яєчок. Основними причинами гіпоспермії можуть бути: голо­дування, кахектичний стан, авітаміноз Є, зловживання алкоголем і курінням, хронічні форми свинцевого, ртутного отруєнь, інток­сикація окисом вуглецю, дія рентгенівського чи іонізуючого випромінювання, а також ендокринні захворювання. При ііпоспермії часто спостерігають значну кількість патологічних сперматозоїдів, у тому числі тератоїдні форми. Гіпоспермія вказує на ураження сперматогенної тканини, які зайшли далеко, і прогностично несприятливі. Виключити можливість запліднення при гіпоспермії не можна.

Иекроспермія (грец. пекгоз - мертвий + зрегта - сім'я, сперма) - патологічний стан, при якому в свіжоотриманій, збере­женій при температурі тіла і дослідженій після розрідження, спермі містяться виключно нерухомі сперматозоїди. Виділяють наступні форми некроспермії: справжню (генуінну), арте-фіціальну і несправжню. Повна нерухомість сперматозоїдів у свіжоотриманій спермі зустрічається дуже рідко: Є. Молнар (1969) спостерігав її лише в одному з 3000 випадків. Існування справжньої некроспермії сумнівне. Найчастіше зустрічається ютальна або часткова иекроспермія, викликана дією теплоти (оільще 55 °С), часом (пізнє дослідження сперми), хімічними факторами. Іноді перед дослідженням сперма свідомо зберігається і, несприятливих умовах або до неї навмисно додають речовини, які згубно діють на сперматозоїди. Наявність справжньої некро-

■ пермії виключає можливість запліднення.

Оліеоспермія (грец. о1І£оз - малий, незначний + зрегта -

■ ім'я, сперма) ~ патологічний стан, при якому виділяється всьогоісіизько 1 мл сім'яної рідини, в якій міститься 1-30 мільйонів

194

195

сперматозоїдів у перерахунку на 1 мл, 20-25 % рухомих форм, 10-30 % сперматозоїдів з нормальною структурою і 5-10 % незрілих клітин сперматогенезу. Рухливість - млявий, сіпальний на місці рух. Олігоспермія може бути викликана частими статевими зносинами, фізичним чи психічним виснаженням, гострою дією алкоголю і поганим станом вгодованості. Оліго­спермія - звичайно компенсований стан зі сприятливим прог­нозом. Можливість запліднення в момент олігоспермії ма­лоймовірна.

Відсутність здатності чоловіка до запліднення може бути обумовлена не тільки неповноцінністю сперми, алей іншими причинами, наприклад, вадами розвитку статевого члена (гіпо­спадія), статевою слабкістю тощо. Причиною чоловічої безплід­ності можуть стати стрес, негативні емоції, оскільки вони пригнічують сам процес вироблення сперматозоїдів, впливають на їх рухомість та кількість. У крайніх ситуаціях сильний стрес може призвести до повної їх відсутності у сім'яній рідині (так званий синдром "паттерн"). Він, наприклад, нерідко має місце в осіб, засуджених до смертної кари. Експертиза встановлення нездатності до запліднення вимагає докладного обстеження суб'єкта за участю інших спеціалістів, іноді в стаціонарних умовах.

У жінок плідна здатність складається із здатності до статевих зносин і здатності до зачаття. Як і у чоловіків, здатність до статевого акту і здатність до зачаття у жінок доводиться встанов­лювати окремо.

Як уже зазначалось, здатність до статевого акту у жінок виникає раніше досягнення ними статевої зрілості. Статевий акт стає можливим при нормальному розвитку організму у 14-15 років і раніше. У цьому віці розвиток статевих органів досягає такого ступеня, що допускає введення напруженого статевого члена дорослого чоловіка без особливого травмування статевих органів. Здатність до статевих зносин у жінок при нормально розвинених статевих органах зберігається до глибокої старості.

Причини нездатності до статевого акту можуть бути органіч­ного і функціонального походження. До причин органічного

•.арактеру відносяться вроджені вади розвитку зовнішніх « гатевих органів, які виключають можливість нормальних статевих зносин (атрезія піхви, коли вона по суті відсутня, особливі форми дівочої перетинки у вигляді суцільної перегородки шачної міцності), а також зміни, набуті внаслідок патологічних процесів, хвороб, травми: рубцеві зміни або злипливі зрощення після інфекційних захворювань (кору, дифтерії), термічних опіків, механічних пошкоджень тощо. Порушення здатності до статевих зносин може бути викликане випаданням піхви і матки піачного ступеня, великими грижами чи пухлинами в ділянці кжнішніх статевих органів, а також деформацією кісток таза, .шкілозами у кульшових суглобах значного ступеня вираженості. До перешкод статевих зносин функціонального характеру підноситься вагінізм (від лат. уа^іпа - піхва), тобто такий патологічний стан, який характеризується різким судорожним скороченням м'язів піхви та промежини при спробі здійснити <чатовий акт чи гінекологічне дослідження. Вагінізм зумовлений нілнищеною чутливістю жіночих статевих органів. Супрово­джується сильним болем, іноді - непритомним станом тощо. Ііум.-іє первинний і вторинний (набутий) вагінізм. Частіше «Чіпляється при першій спробі до статевих зносин у жінок, які г.оигі.ся болю при дефлорації, в зв'язку з грубим поводженням •іп.чошка під час статевого акту тощо. Вторинний вагінізм може ро ішінутися у жінки, яка жила статевим життям, іноді - у тієї, ш..і народжувала, внаслідок запальних процесів чи інших захво­рюй, ті, зовнішніх статевих органів і піхви, які супроводжуються Гіммсм. Як правило, вагінізм виключає можливість статевих

ШПСІПІ.

нічаття (лат. сопсерііо) - початок розвитку в утробі жінкиі.ірчмка після процесу запліднення. Показником здатності доі.іч.иіи є поява регулярних менструацій. Нездатність жінки доі.гі.імя призводить до безплідності. Розрізняють абсолютну(ч пічідиість, обумовлену патологічними станами, що перешко-м і і. чачаттю, і відносну безплідність, при якій причини, що

ми і 'іикаїоть беЗПЛІДНІСТЬ, МОЖУТЬ буТИ усунені.

196

197

Причини нездатності жінки до зачаття дуже різноманітні: запальні процеси в ділянці органів малого таза (гонорея, тубер­кульоз геніталій), запальні процеси після аборту чи пологів, пороки та аномалії розвитку жіночого статевого апарату, недорозвиток матки, неправильне її положення, пухлини тощо, а також ті, що відносяться до нездатності до статевого акту. При цьому треба мати на увазі, що вагітність може настати і без введення статевого члена у піхву, по суті без статевого акту, у тих випадках, коли сперма виливається у присінок піхви.

Вторинна безплідність, тобто відсутність здатності до зачаття у жінки, яка вже мала одну чи кілька вагітностей, може виникнути після позаматкової вагітності і видалення маткових труб, у зв'язку з появою хвороб залоз внутрішньої секреції, яєчників, придатка мозку, щитовидної залози тощо. Причинами нездатності жінки до зачаття можуть бути також загальний інфантилізм, ожиріння, неповноцінне харчування, авітамінози тощо.

Судово-медична експертиза встановлення здатності до статевих зносин, зачаття та запліднення повинна виконуватись відповідно до пп. 2.5, 2.11 і 2.12 "Правил".

Установлення вагітності та її строків

Вагітність (лат. ^гауісіііаз) - фізіологічний процес розвитку в організмі жінки заплідненого плідного яйця (яйцеклітини). Яйцеклітина (лат. оуит) - жіноча статева клітина (яйце) рослин чи тварин, з якої при заплідненні розвивається новий організм. Вона містить одинарний набір хромосом. Яйцеклітини утворю­ються і розвиваються у яєчнику (лат. оуагіит) - парній жіночій статевій залозі, розташованій з обох боків від матки в порожнині малого таза, являє собою плоске овальне тіло довжиною 2,5-3 см, шириною 1,5-2 см, товщиною 1 см.

У людини вагітність триває в середньому 280 діб (40 тижнів, 10 акушерських або 9 календарних місяців). Початком вагітності є зачаття. Розпізнавання вагітності нерідко викликає багато труднощів. Чим менший строк вагітності, тим важче її діагнос­тувати. У даний час наука не має змоги точно встановити початок вагітності. Розрізняють ранні та пізні строки вагітності.

198

Ознаки вагітності поділяють на сумнівні, ймовірні (або правдо-ііпм.іГші) та вірогідні (або достовірні). Сумнівні ознаки: шлунково-кишкові розлади, нудота та блювота (особливо вранці), зміна і м.іку, поява незвичайного смаку, іноді - запори; спотворення нюхових відчуттів; посилена пігментація шкіри обличчя (так ін.ша хлоазма вагітних), пігментація сосків та навколишніх кружалець, білої лінії живота; збільшення живота; функціональні роїлади нервової системи та психіки (емоційна лабільність).

Імовірні або правдоподібні ознаки вагітності: припинення менструацій або затримка не менш як на 10 днів; синюшність імшіішніх статевих органів, слизової оболонки піхви та шийки матки (ознака Чедвіка); збільшення матки та зміна її форми, І>о ім'якшення шийки матки (ознака Горвіца-Хегара); збільшення і ;і набрякання молочних залоз, поява в них молозива, розростання монтгомерових залоз; розлади сечовипускання (почастішання); з'явлення біологічних та гормональних реакцій п.і нагітність.

Вірогідні або безсумнівні (достовірні) ознаки вагітності (вони і'икмиються на четвертому місяці вагітності): серцебиття та рух плода, визначення частин його тіла (пальпацією, рентгеногра­фічно, УЗД).

В експертній практиці найчастіше необхідно встановлювати пишність у ранні її строки. З цією метою застосовують гормо­нам і.ні методи діагностики: реакцію Ашгейма-Цондека, реакцію «Ічмдмана та інші, суть і методика проведення яких вивчаються на кафедрі акушерства та гінекології. Реакція Ашгейма-Цондека м.її змогу визначити вагітність терміном 4-5 тижнів. Помилка а 11 • 11 цій реакції не перевищує 2-3 % (М.Г. Сердюков, 1964).

< '.уд чи органи попереднього слідства нерідко ставлять питання про термін вагітності, що має в конкретній справі дуже важливе танення для встановлення істини. Строк вагітності визначають и.і підставі комплексу ознак, кожна з яких сама по собі не є ;і'«. і.ттьою для того, щоб установити термін вагітності. Мають пі.імення дата останніх статевих зносин, які могли бути заплід-піин.і.мі.ними (вагітність настає звичайно через 2-3 дні після стате-

п акту, якщо він був один), дата останньої менструації (від

їй і ми пологів проходить в середньому 277,4 дня), дата першого

199

руху плода (відповідає 18-20 тижню вагітності), величина матки та інші дані.

Вважають, що зачаття частіше настає посередині менструаль­ного циклу. М.Г.Сердюков (1964) запропонував такий приб­лизний розрахунок для визначення початку вагітності: спер­матозоїди в статевих органах жінки живуть близько 48 год, яйце здатне до запліднення декілька годин, у здорової жінки овуляція (вихід яйцеклітини з фолікула) відбувається через 14-15 днів після першого дня очікуваної менструації, але яка не настала. Додавши 2 дні на можливі біологічні коливання, маємо приблизну дату можливого зачаття. Зачаття при статевому акті під час менструації малоймовірне.

Для висновку про термін вагітності за величиною матки (збільшення) головним критерієм є висота стояння її дна над симфізом. На кінець першого місяця визначити чітке збільшення матки у більшості випадків не можна. На кінець другого місяця матка набуває кулеподібної форми, висота стояння її над симфізом - 4 см. У кінці третього місяця матка займає всю порожнину малого таза і виступає над симфізом на 6-7 см. У кінці 4-го місяця дно її знаходиться на 10-12 см над лобком, у 5 місяців її дно розташоване посередині між пупком і лобком. На кінець 6-го місяця дно матки знаходиться на рівні пупка, на кінець 7-го місяця - на 2-3 поперечних пальці вище пупка, або на 24-28 см вище симфізу; на кінець 8 -го місяця - між пупком і мечоподібним відростком, на кінець 9-го місяця - досягає мечоподібного відростка. В кінці 10-го місяця вагітності дно матки опускається на рівень 8-го місяця. При 40 тижнях висота дна вагітної матки - 30-32 см над лобком.

Термін вагітності можна визначити і за довжиною плода: якщо вона менша 25 см, то з цього числа добувають квадратний корінь, якщо вона 25 см чи більша, то її ділять на 5. У тому і другому випадках строк вагітності буде відповідати числу акушерських місяців.

Експертизу з приводу встановлення вагітності та визначення її строку треба виконувати з дотриманням вимог п. 2.6 "Правил".

200

У випадках судово-медичного дослідження трупа визначити п.и ітність не складно. Наявність плода в порожнині матки та /імінтого тіла в яєчнику є безсумнівним доказом вагітності. При п ранніх строках (до 4-6 тижнів), коли плідне яйце невелике, міміст матки обов'язково треба дослідити під мікроскопом (истологічне дослідження).

Установлення минулих пологів, аборту. Кримінальний аборт

Приводом для встановлення у жінки минулих пологів частіше Гіунає дітовбивство, симуляція або приховування вагітності і пологів, підкидання чи викрадення новонароджених дітей тощо. І Іри цій експертизі доводиться вирішувати такі питання: наро-пжуиала обстежувана взагалі чи не народжувала; якщо народжу-м.їли, то скільки часу минуло після пологів.

За станом статевих органів можна встановити, що жінка не імроджувала. Про минулі пологи свідчать рубці вагітності на шкірі живота, молочних залозах, в ділянці тазового пояса, на • і сі пах. Вони виникають внаслідок розривів мальпігієвої сітки, |мі п'ягнення підшкірно-жирової клітковини і дрібних судин дерми. 11.1 минулі пологи вказують миртоподібні сосочки на місці ■ руйнованої під час пологів^ дівочої перетинки, поперечно 1>і> пншований щілиноподібний отвір шийки матки, згладженість (.мінової оболонки піхви, "ямка материнства" Снігирьова.

Ознаками недавніх пологів є: набухання молочних залоз, ні ментація сосків і навколососкових кружалець, виділення моло­ці на чи молока; садна в піхві, зяяння статевої щілини, розриви чи рубці промежини, крововиливи в ділянці дівочої перетинки; і».і.мі,іиення матки і наступна її еволюція (на 7-й день після пологів .'■мі) матки віддалене від симфізу на 8-12 см, на 10-й день - на 6-н <-м, через 3 тижні матка знаходиться в малому тазу, до кінця іиіі тижня вона набуває нормальної величини. Середнє імгінпення матки - на 1,5-2 см за добу); розриви шийки матки; і.» .і Г) тижнів - наявність лохій (післяпологових виділень з миро/кпини матки: в перші 2-3 дні після пологів вони кров'янисті, і і '1 дня - серозно-кров'янисті, з 5-го - до них приєднуються иім.і і очки відпадаючої децидуальної оболонки, до 12 дня

201

виділення набувають сірувато-білого кольору зі слизом, до кінця 3-го тижня вони припиняються); в перший день після пологів шийка матки згладжена, зовнішній її зів відкритий до 10-12 днів. На підставі наведених даних, оцінюючи їх загалом, і визначають приблизний час, що минув після пологів.

У випадках судово-медичного дослідження трупа жінки з підозрою на минулі пологи, крім виявлення перерахованих ознак, вимірюють розміри матки і визначають її вагу. Для судово-гістологічного дослідження беруть її шматочки і шматки із нижньої частини всієї товщини передньої черевної стінки, де можуть бути знайдені ексудація, крововиливи та дистрофічні зміни в тканинах, що стали наслідком механічного їх розтягнення збільшеною маткою.

Аборт (лат. аЬогтиз - викидень) - переривання вагітності в перші її 28 тижнів, коли плід ще не життєздатний. Розрізняють аборт довільний - припинення вагітності без будь-яких втручань та аборт штучний - припинення вагітності шляхом дії на плід чи на організм вагітної. Причинами довільних абортів можуть бути хвороби вагітної (туберкульоз, тиф, малярія, краснуха, пневмонія, грип, токсоплазмоз, сифіліс тощо) чи плода.

Законним визнається таке проведення аборту, яке вико­нується за згодою жінки лікарем тільки у лікувальному закладі при вагітності терміном до 12 тижнів та відсутності медичних протипоказань. Незаконним або кримінальним абортом (лат. аЬогіиз сгітіпаїіз) називається штучне переривання вагітності незалежно від її строку поза лікувальним закладом при відсут­ності стану крайньої необхідності. Медична спеціальність лікаря при цьому не має значення. Деколи аборти виконують у ліку­вальних закладах, але з грубим порушенням установлених пра­вил (увечері, без складання карти стаціонарного хворого, жінку зразу виписують додому тощо). Таке проведення аборту забо­ронене спеціальною інструкцією і також розглядається як незаконне. Відповідно до ст. 134 КК України, незаконне прове­дення лікарем аборту, якщо воно викликало тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

202

Способи переривання вагітності, що зустрічають найчастіше при кримінальному аборті, поділяються на 3 групи: загальна дія и;і організм (підняття важкої речі, тривала гаряча ванна, прийнят­ій препаратів ріжків, хініну, токсичних речовин тощо), введення н матку стороннього предмета з метою пошкодження плідного я її ця (катетера, бужа, в'язальної спиці, гусячої пір'їни, олівця, стеблини чи кореня рослини тощо), впорскування в порожнину матки різних рідин (мильної води, розчину соди, сулеми, карболової кислоти, оцту, спирту, йоду, перманганату калію тощо).

Завданням судово-медичної експертизи при кримінальному аборті є вирішення наступних питань: чи була жінка вагітною, чи стався у неї аборт, в який термін вагітності відбувся аборт, ми був аборт довільним чи викликаний штучно, як давно стався аборт, яким способом заподіяне переривання вагітності, яку шкоду спричинив аборт жінці, від чого настала смерть після аборту та інші.

При відповіді на ці питання велике значення має фактор часу. Чим раніше проводиться обстеження підозрюваної у здійсненні аьорту або чим раніше настала смерть після аборту, тим точніші Пудуть дані експертизи.

Вирішити питання, чи була жінка вагітною, іноді дуже легко, н інших випадках зустрічаються значні труднощі. Ознаки, за икими визначають вагітність та її терміни, викладені у попе­редньому розділі лекції. При недавно перерваній вагітності добрим /паї поетичним методом служить гістероскопія, тобто огляд по­рожнини матки за допомогою приладу, що нагадує цистоскоп. Ним методом можна виявити наявність і розташування пла­центарної площадки, залишки оболонок і децидуальної тканини. 111 > 11 недавньому аборті ознакою минулої вагітності є знайдення при судово-гістологічному дослідженні шматочків слизової обо-'киїки матки, клітин дедидуальної оболонки і хоріона.

Вирішення питання, чи був у жінки аборт, грунтується на пі «слідженні продуктів виділення із статевих шляхів у живої .киї продуктів, отриманих при розтині трупа померлої. Має їм,імення строк вагітності, при якому стався аборт. Діагностика ш)іі) легша у пізніший період, оскільки чим більший термін

203

вагітності, т**^м рельєфніше виражені її ознаки. При початкових строках вагі^^ності встановити факт минулого аборту, якщо немає змоги прове^™ дослідження продуктів, що виділились з матки, дуже важко. Якщо аборт відбувся в строк вагітності близько 4-х місяців, т^ встановити його можна за такими об'єктивними ознаками: віД^кР^иття шийки, зміна положення слизової пробки в шийковому каналі або відсутність її, розміри матки, її консис­тенція, видіЛ⁶™⁵¹ лохій, наявність молока в молочних залозах, стан шийки (тріщини, розриви, поранення її). До числа найбільш достовірних ознак аборту відноситься відшарування плаценти: важливо точ#° визначити локалізацію відшарування, властивості країв, розпо0^СК)Д^жені^сть і особливості пошкоджень на ній. Особ­ливо значно вона буває пошкоджена і відшарована у випадках смерті від кр^овотечі-

Для вирі^шення питання про самовільний аборт, тобто про перериванні вагітності самостійно, без навмисних зовнішніх впливів, і пр£ аборт, що стався виключно на грунті патологічного стану матки або плідного яйця, вимагається різнобічне дослі­дження жін?С^и> плідного яйця чи дитини або її трупа при пізньому аборті. Крім сифілісу, який може бути причиною раннього чи пізнього до#і^льного аборту, не виключена можливість інших захворювань загального і місцевого походження, у тому числі інфантильність матки. До причин, що викликають самовільний аборт належ^^ть: запальні процеси жіночої статевої сфери, непра­вильне поло>^кення матки, пухлини матки чи придатків, перед-лежання ди"ґ^ячого місця, грип, пієліт, механічна травма тощо. В таких випадках вимагається ґрунтовне розпитування, обстеження жінки і вив^^ення медичних документів жіночої консультації чи пологового бУД^инкУ ^на її і^мя- При цьому можуть бути виявлені механічні ушкодження на тілі і ряд внутрішніх ознак,- що розви­ваються вна^слЇД°к зовнішнього насилля (сліди ушибів, крово­виливи тощ<?)- Ц^е стосується як живої особи, так і трупа при смерті вагітної слідом за травмою.

При оціИ^юванні причинного зв'язку між механічним втру­чанням і под#^льшим абортом треба враховувати те, що у меншому

мислі випадків аборт настає безпосередньо після втручання. У оі./іьшості випадків після втручання до настання першої кровотечі проходить декілька годин або, навіть, кілька діб. Якщо послід шдшаровується на значному протязі, кровотеча настає безпо­середньо, а іноді розвивається через 12-24 год. Питання про причинний зв'язок аборту з травмою треба вирішувати разом з

.ікушерами.

Питання про давність аборту має важливе судово-медичне і криміналістичне (юридичне) значення, проте можливості його правильного вирішення незначні. Є можливість протягом 1-1,5 лоби виявити морфологічні показники для встановлення динаміки розвитку запальних процесів у матці, які захоплюють не тільки слизову оболонку, але й іноді розповсюджуються на м'язову ікапину та серозну її оболонку. Зміни можуть полягати в незначній гіперемії з серозним набряком, що починається, які ииявляють уже через 20-30 хв після втручання, а через 30-40 юл, може утворитися гнійний ексудат і гнійно-некротичний І>о иіад сполучнотканинної основи. Такі явища звичайно зна-холять при гістологічному дослідженні продуктів аборту як у /кииої жінки, так і на трупі померлої від аборту.

Спосіб переривання вагітності можна визначити за меха-

ними пошкодженнями шийки матки, піхви (садна, розриви,

■ ^гіі/ін від накладання кульових щипців, перфорація стінки матки, пошкодження сусідніх органів, неповні перфорації у вигляді ходів, нматоми, що проникають у широку маткову зв'язку, залишки їм- цілком видаленого плода, його оболонки), за сторонніми пред-М'іами, які залишились в статевих шляхах тощо. Вплив тер­мічних факторів аборту визначають за опіками слизової оболонки нічий, шийки матки, внутрішньої її поверхні. Про застосування ммімііих реагентів для викликання аборту свідчать опіки та різне і.іоарвлення слизової оболонки піхви від змащування цими |ч-'юкипами (спиртовим розчином йоду, розчином перманганату і .і що, діамантової зелені, синьки тощо). Крім гістологічного і", и/іження, необхідно провести й судово-хімічне дослідження її-- м.лі.ки зскрібку з порожнини матки, але й статевих органів і р\ п.і В ряді випадків таке дослідження дає відповідь на питання, ні .і речовина застосовувалась для переривання вагітності.

204

205

Виявлення повітряної емболії при розтині трупа жінки, яка померла від аборту (з цієї проби і треба починати розтин трупа), може вказувати на введення в порожнину матки мильного розчину, розчину перекису водню, іноді ефіру тощо (див. ст. 392).

При кримінальному аборті часто виникають різні ускладнення, які з'являються і проявляються не завжди зразу і які наносять шкоду здоров'ю жінки і можуть викликати її смерть (шок, перитоніт при перфорації матки, внутрішня чи зовнішня кровотеча, повітряна емболія, загальна інтоксикація - сепсис тощо). Кримінальний аборт часто стає джерелом хронічних запальних процесів тазових органів, які вимагають тривалого лікування і значно порушують працездатність жінки. До тяжких наслідків аборту відносяться безплідність жінки, позаматкова вагітність, які бувають наслідком впорскувань у матку хімічних речовин. Найтяжчий наслідок аборту - загальне зараження крові (сепсис), що нерідко закінчується інвалідністю чи смертю.

Як уже згадувалось, після кримінального аборту може настати смерть жінки. Найчастішими причинами смерті при перериванні вагітності бувають шок, повітряна емболія, кровотеча, сепсис. Сутність цих ускладнень, особливості їх перебігу і діагностика викладені в лекції "Причини та генез смерті при механічній травмі".

При кримінальному аборті розтин трупа померлої іноді настільки чітко виявляє відповідні ознаки переривання вагітності і його ускладнень, що ніяких сумнівів для висновку щодо причини смерті не виникає, особливо коли знайдені макроскопічні дані підтверджуються результатами гістологічного чи хімічного дослі­дженню При смерті жінки після аборту в стаціонарі пологового будинку треба вивчити особливості клінічного перебігу ускладнень, зіставити їх з морфологічними даними. Зіставлення клінічних і секційних даних забезпечує точність і повноту судово-медичного висновку у справі про аборт, зокрема про причину смерті.

Експертизу з приводу визначення минулих пологів, колиш­нього аборту та кримінального аборту необхідно проводити з додержанням вимог пп. 2.6, 2.7 і 2.8 "Правил".

206

Судово-медична експертиза у випадках зґвалтування

В останні 5-10 років у Європі, а також і в Україні, спосте­рігають збільшення кількості зґвалтувань. Вчені вагаються од­нозначно пояснити це явище. Вивчення такої "делікатної" теми утруднене багатьма психологічними особливостями. В країнах Таходу сексуальні злочини становлять менше 5 %, в Швеції -близько 1 %, а в Польщі - не більше 0,8 % від числа всіх ^реєстрованих злочинів. Проте про справжню розповсюдженість цього явища тяжко зробити висновок, оскільки невідомо досто-иірне відношення зареєстрованих злочинів до дійсно скоєних. Припущення про такі співвідношення досить різні і коливаються, наприклад, у випадках зґвалтування від 1:20 до 1:100 (3. Старовин, 1991).

У 1995 році лабораторія Рона разом із газетою для жінок "Ти" провела опитування 2000 молодих жінок і дівчат України. Воно було анонімним і стимульованим, що дало змогу отримати максимально об'єктивні відповіді. Виявилось, що 26,1 % опиту-плних були зґвалтовані, серед них високий відсоток постраждалих /инчат 16-17 років. За допомогою у правоохоронні органи звер­нулось тільки 15,6 % зґвалтованих, а решта про це не заявляли. І оловна причина - недовіра до правоохоронних органів, недоско­налість наших законів, принизлива, часто безрезультатна проце-иура розгляду; в 53,9 % випадків - через боязнь громадського ро полосу (можуть взнати сусіди, друзі, родичі). Кожна друга /ім'ртва найбільше боялась, щоб про зґвалтування не взнали гмп.ки. В 46,1 % випадків головною причиною мовчання була гімизнь помсти зі сторони насильників чи їх друзів.

Насильників характеризують такі дані: чоловіки-одинаки -!Иі,() %, діяли вдвох - 17,9 %, у трьох - 11,7 %, четверо -/.!) %, п'ятеро і більше - 3,3 %. У 2,9 % випадків разом із і пллтівниками чоловіками діяли і жінки. Спостерігають і таку ілмшомірність: чим більше насильників, тим у жертви менша пмонірність бути побитою, але тим більше вона зазнає образ і ми. лухує погроз. Принижують у 43,9 % випадків зґвалтування, гі'імп» - у 33,7 % випадків.

207

и" дивлячись на опір, без церемонії втягнули лР лазні й зґвалтували)⁴-І'< і.ого ґвалтівників було четверо: трійця сільськи^х хлопців і Степан І]/^-' ічмін автобуса, який на весілля запрошений не був, а^ле вештався навкод<* <>удинку молодих у пошуках випити... Після ць^^г0 Іван продовжува⁹ і піїлтувати Катю на дні засипаного снігом яру, цДО знаходився поряд і.і.шеї

ІИ

Треба мати на увазі, що кримінальна справа у зв'язку зі звалтуванням порушується, як правило, тільки за заявою потер­пілої. Але якщо така заява надійшла, припинити справу право­охоронні органи не мають права, не дивлячись на прохання потерпілої з якихось причин закрити справу.

Зґвалтування бувають різні за своїм походженням та обстави­нами.

Наприклад. 1. Робітники захисту колії, які проріджували лісосмугу недалеко від залізниці, знайшли біля дерева шкільний портфель-ранець. А поблизу від нього звернули увагу на горбик землі. Розгребли і вжахнулися, побачивши мертву дівчинку... На тілі Тані X. судово-медичний експерт знайшов багато ушкоджень і глибокі рани на грудях, що досягали серця і легень (як пізніше з'ясувалось, від ударів заточеною викруткою). Судячи зі всього, дівчинка була зґвалтована, а потім убита. Вбивцю знайти не вдавалось. Але згадали, що за півроку до цього в тому ж районі на землях радгоспу у стічному каналі недалеко від водоймища знайшли труп 20-річної Оксани Я. Вона, як і школярка Таня, була спочатку зґвалтована, а потім убита. Сліди вели до Костянтина Ч. - механіка гаража Б-го міжрайуправління сільського господарства. У свої 26 років він був уже двічі засуджений за крадіжки та угон автомобіля. Затримали його в обласному центрі. В процесі слідства з'ясувалось, що на рахунку Костянтина Ч. зґвалтування і звіряче вбивство 15-річної Олени Г., першо­курсниці Б-го залізничного технікуму. Злочинень підстеріг її біля лісос­муги, коли вона поверталась у гуртожиток від автобусної зупинки, звалтував і задушив її ж колготками... Обласний суд засудив насильника і вбивцю до вищої міри покарання. Верховний Суд залишив вирок у силі.

2. В одному з сіл К-го району взимку відбувалося весілля у Ліди С. та Сергія М. Молодята запросили на весілля своїх друзів: Ліда - подруг Катю, Світлану, Галю, Надю і Марину, з якими вона працювала разом у місті і мешкала в одному гуртожитку (їм було по 17-18 років), а Сергій - односельців Миколу (18 років), двох братів К. - Івана (24 років) і В'ячеслава (21 року). Дівчата хлопцям сподобались, перезнайомились. Миколі особливо впала в око Катя. Він запросив її до танцю, потім підсів до неї за стіл, підлив у лимонад горілки. Згодом Микола разом із Катею і Світланою вийшли надвір. Було холодно, Катя була в одній сукні. Світлана десь зникла. Тоді Микола запропонував Каті зайти зігрітися у збудовану недалеко від будинку лазню. Коли підійшли до неї - на стежці замаячила фігура В'ячеслава. Катя зразу повернула назад, але її схопили

увати Катю на дні засипаного снігом яру, п^ ^"«л«,».""-" ..„_г..„

...^ю. Згодом насильники на санчатах приволо^^ли Катю, яка була бе^

ги

ідомості. в будинок батьків К., де і залишили, але вдосвіта Катя померк ;

('.удово-медична експертиза виявила на її тілі числені¹ зовнішні та внутріїм

ушкодження і дійшла висновку, що смерть її настав³ ВІД переохолоджені _

прганізму в зв'язку з тривалим (більше 4-х год) перебуванням на холо>

г>г і верхнього одягу... За групове зґвалтування суД засудив Степана на

рмків, Миколу - на 9, В'ячеслава - на 10, а Івана - на 14 ро^-^1в

іиибавлення волі. Верховний Суд залишив вирок без зміни.

° •" яи

3. Влітку з різних районів міста Л. в кримінал^ьнии розшук надійти

41

шинкові тривожні повідомлення. Приблизно В п^^лУД^ЄНЬ' коли ШКОЛИ]""

першої зміни поверталися додому, у двері дзвонив елегантний, спортивр

пулови чоловік. Кожного разу відкривала йому дівчинка, що перебуваг

плома одна. І завжди, відгукуючись на ввічливе відрекомендував _а

("перевірка газу", "приятель твого тата, він прислав з запискою ,

іі.ішого ЖЕКу" тощо), дівчинка дозволяла увійди. Через мить її рук^

піиінлялись зв'язаними мотузкою, а вона згвалтс?^ваною- Згвалтувавщ >

руки розв'язував, умивався, причісувався, вих°Д^ив> ^не поспішаюч

І Іічого з квартири не брав. "Почерк" був настільки однаковий, а злочцр"

и.нтільки регулярні, що незабаром усі відомості ^ПР° зґвалтував _ц

иі.'єднали з одну справу. За зухвалістю негідника стояв точк/¹

ок рп (рахунок і ретельна підготовка. Він вишукував гарненьких дівчам ^ - м класу, довго слідкував за ними, взнавав розпорядок життя сіцР '

передбачав шляхи відходу. То відрощував, то збривав вуса, змінюв'

< '" " де

і.піску... В процесі пошуку злочинця визначили приолизнии район,,

Пі іМ

'і

іч 11 міг з'явитись. У традиційний час його "полюва^^ня сотні міліцеисьг працівників у цивільному одязі густою сіткою контролювали дворі ' .ні інбусні зупинки. І нарешті він вийшов з чергової квартири. Дорсг У му перегородив сержант міліції... Злочинцем виявився Валерій мий пілот ТУ-154 Л-го об'єднаного авіазагону, одружений, /^ав І І літнього сина.

А Н Я

4. 8 серпня в прокуратуру міста І. із заявою про зґвалтував іирнулась В. - медсестра пологового відділенні міської лікарні. Ест р<> шовіла, що 6 серпня о 24 год, знаходячись на чергуванні, лягла сп^ п кімнаті для відпочинку персоналу. Серед ночі вона прокинулась ^А

208

^09

болю в ділянці статевих органів. У кімнаті нікого не було. Вона відчувала загальну слабкість, нудоту, тупий головний біль. Крім того, вона виявила у себе кров'янисті виділення, хоча строк місячних ще не настав. У той же день В. звернулась у жіночу консультацію, де лікар-гінеколог знайшов у неї свіжий розрив дівочої перетинки, характерний для здійснення статевого акту. Проте В. категорично заперечувала статевий зв'язок. Після допиту в прокуратурі В. була направлена на судово-медичну експертизу... Єдиний чоловік, який знаходився тієї ночі у пологовому відділенні, - 27-річний анестезіолог Б., викликаний на допит, спочатку тримався стійко, впевнено, категорично заперечував свою причетність до того, що сталось. Тоді йому було повідомлено, що у потерпілої взяті мазки з піхви, і судово-медична експертиза, можливості якої йому як медичному працівнику повинні бути досить добре відомі, встановить групу сперми. Допитуваний зізнався у здійсненні з В. статевого акту. Він розповів, що десь о 2 год ночі зробив з марлі маску і, просочивши її анестезуючою речовиною (фторотаном), підніс її до обличчя В., яка спала. Через деякий час, переконавшись за характерними фізіологічними реакціями, що В. впала у наркотичний сон, він роздягнув її і здійснив статевий акт. Потім одягнув її і, відкривши вікно приміщення, провітрив його від запаху фторотану, щоб потерпіла після сну нічого не запідозрила, і вийшов у сусідню кімнату. Через деякий час він побачив, що медсестра прокинулась і пішла у вбиральню, а після цього стала радитися з ним з приводу порушення місячного циклу і болю. Він зрозумів, що дівчина не підозрює про справжню причину свого нездужання. Судово-медичною експертизою встановлено, що у потерпілої мали місце розриви дівочої перетинки, час появи яких відповідає часу її нічного чергування з 6 на 7 серпня. У мазках, взятих у В., виявлена сперма, яка могла за своїми груповими властивостями походити від анестезіолога Б. Народний суд С-го р-ну міста І. визнав В. винним у зґвалтуванні В. і засудив його до 5 років позбавлення волі.

5. Розповідають студенти Артем, Олександр і Володимир з м. Сім­ферополя. "Ми студенти одного з вузів, дружимо утрьох, утрьох і сексом займаємось... Один з нас знайомиться з дівчиною, звичайно не із нашого вузу, зустрічається з нею десь з тиждень, взнає точно, що вона незаймана (проституток, шлюх або вже використаних не визнаємо) і запрошує її до себе додому в гості - познайомитись з мамою. Але мами вдома звичайно не виявляється, а друзі вже нас чекають. Ставимо еротичний відик, який збуджує краще всякого вина. Дівчина соромиться і намагається йти додому, але додому вона вже сьогодні не потрапляє... вмовляння, на жаль, не допомагають і тому доводиться застосовувати силу... "Працюємо"

і /і.інчиною по черзі, правда, спочатку треба тримати, вона сильно кричить їйм. болю і страху, хоча ми стараємося чітко діяти за "Камасутрою", ми гримуємося всіх поз і всієї техніки сексу. Придбали протигаз і тепер кричи, скільки хочеш, все одно нічого не чути. Ґвалтуємо її цілу ніч. А п|>;нщі їй, ледве живій, пояснюємо: запам'ятай, сама прийшла, сама дала, іп.ікше спаплюжимо на весь світ. Поки що ні одна не поскаржилась не и\ що в міліцію, мамі не сказала..."

6. Символом дикої розпусти став давньоримський тиран Калігула. < '.ній "Калігула" у наші дні з'явився у Скнилові, що на Львівщині. Протягом чотирьох років брат-нелюд ґвалтував трьох своїх сестер. Наймолодшій Гіуло лише 6 років. Вперше це сталося у 1992 році. Батьків не було идома, і 15-річний покидьок затягнув до спальні десятирічну Ольгу. Потім прийшла черга 6-річної Оксани і 9-річної Марійки. Ґвалтував їх, де і.іманеться: на горищі, в коморі, на ґанку, в кущах, на пасовиську... Аж поки не зачепив 14-річної Галини. Вона й заявила в міліцію.

7. У місті К., що у Вірменії, 30-річний злочинець підстеріг 3-річну ліичинку і зґвалтував її. Міліції втручатись не довелося: поки вона нирішувала, натовп схопив злочинця і забив його на смерть. Потім юрба ми крала труп насильника з моргу і спалила його на площі. Звичайно, що пиііравдати самосуд не можна, але зрозуміти почуття людей потрібно.

У багатьох випадках (близько 30 %) потерпілі жінки самі пропонують насильні дії чоловіків. Пізніше, на допитах, вони ло/ше мотивують причини, які спонукали їх з незнайомими чи пілііомими хлопцями йти, наприклад, у підвал, на горище, в чужу квартиру, в ліс, розпивати з ними алкогольні напої.

1 Іаприклад: Сергій і Олег із спільною знайомою Світланою зайшли 11.1 квартиру до Миколи. Правда, господар після нічної зміни солодко ' 11.їв і друзі вирішили йому не заважати. Вони сиділи на кухні, розмовляли, пили шампанське, пригощались, курили. Всі залишились у квартирі

і у вати. Тут Світлана без вагань вступила у статеві зносини спочатку з

« >мегом, потім із Сергієм. Не відмовився від насолоди і Микола. Вранці компанія по-дружньому розійшлася. Через кілька днів хлопців очікував • іорприз - повістки в міліцію, де вони взнали, що їх обвинувачують у їй.іл гуванні Світлани. Через 2,5 місяці відбувся суд. Миколу засудили на <> років позбавлення волі, а Сергія і Олега - на 8 років. Свою невинність поїш довести так і не змогли.

210

211

Зґвалтування - найбільш розповсюджений сексуальний злочин. Він звичайно здійснюється у вечірній або нічний час і переважно у стані алкогольного сп'яніння. Виділяють найхарак­терніші і найнебезпечніші типи зґвалтувань. Перший тип - зло­чини, здійснювані тими, кого умовно можна назвати "мислив­цями". Такі звичайно діють вночі, нападають на жертву раптово, оглушують, збивають з ніг, іноді наносять такі сильні удари, що жертва втрачає свідомість або вбивають (за статистикою у 0,5 % випадків усіх звалтувань). Такого роду злочини звичайно продов­жуються тривалий час. їх називають серійними зґвалтуваннями. Друга група - коли ґвалтують знайому чи малознайому жінку. Тут має місце необережна поведінка жертви, її непередбачливість. Деякі жінки готові допустити чоловіка до відомої межі і всту­пають з ним в деяку сексуальну гру, а далі у повному зближенні йому відмовляють. Він це сприймає як приниження, як незаслу-жену образу і ломає її опір насиллям. Тут вина жінки досить значна. Але вина жертви ні в якому разі не звільнює злочинця від кримінальної відповідальності, оскільки як би не поводила себе жінка, вона вільна розпоряджатися своєю статевою свобо­дою і свободою вибору, отже, про її вину можна говорити лише в моральному плані.

Згвалтування — поняття юридичне. Відповідно до диспозиції ст. 152 КК України зґвалтуванням називаються статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосу­вання або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Воно являє собою найтяжчий злочин проти статевої свободи жінки, в зв'язку з чим карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. Якщо згвалтування вчинене особою, яка раніше скоювала такий злочин або групою осіб, або зґвалтована була неповнолітньою, то покарання посилюється: позбавлення волі від 7 до 12 років. Згвалтування, вчинене особливо небезпечним рецидивістом або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також звалтування малолітньої, карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років.

Потерпілою особою при зґвалтуванні можуть бути особи обох статей. їх моральність, вік, характер відносин з винним не

212

ішключають відповідальності за згвалтування. Достатньо, щоб < і ,і гевий акт супроводжувався хоча б одним із вказаних у законі « нособів поборення опору потерпілої особи: фізичним насиллям, і.ігтосуванням погроз або використанням її безпорадного стану, виконавцем згвалтування вважається як особа, що безпосередньо иііпснювала статевий акт, так і особа, яка застосовувала фізичне п.ісилля або погрозу з метою примусити вступити в статевий ш'язок з будь-ким з учасників групи.

15

Поширення у чинному КК України поняття згвалтування на потерпілих осіб обох статей з медико-біологічної точки зору не цілком зрозуміле і не відповідає дійсності. Але воно зумовлене пім, що законодавець виходив з того права, яке надано йому Конституцією України щодо створення позитивних норм, що пп.шачають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та приховував наявні в суспільстві відносини, які потребують право-поіо регулювання та охорони. Розширення кола суб'єктів та потерпілих від злочину сприяє правильному застосуванню мір кримінального покарання за дії, що можуть тлумачитись з мо-р.і./п.ної, психологічної та юридичної точок зору як згвалтування. Необхідність прийняття саме такої редакції ст. 152 КК зу-мон./іена ще й тим, що згідно зі ст. З Конституції України, людина (.і не чоловік чи жінка), її життя і здоров'я, честь і гідність, іи лоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою со­ціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод люпини є головним обов'язком держави.

У подальшому тексті ми будемо виходити із фізіологічного і мпслу статевого акту у людей.

Проводячи судово-медичну експертизу у випадках згвалту-н.ііііін, потрібно встановити: 1) чи був здійснений статевий акт; '.') чи було застосоване фізичне насильство (якщо було, то яке); П мкі наслідки викликали зносини (великі розриви, зараження іп п.'ричною хворобою, вагітність, душевна хвороба тощо).

(Статеві зносини (лат. соіїиз - злягання) - фізіологічний .ні, направлений на продовження роду або отримання статевого і.иоіц).лення, який полягає у введенні чоловічого статевого члена и тхну і здійсненні ряду фрикційних рухів, що відбуваються

213

один за одним. При цьому глибина введення статевого члена не має суттєвого значення. Статеві зносини як нормальний, тобто фізіологічний, акт може мати місце тільки між особами різних статей - між чоловіком і жінкою. Інші дії, що направлені на задоволення статевої пристрасті в іншій формі, не є статевими зносинами (М.І. Авдєєв, 1968). Тобто, для статевого акту необ­хідні наявність статевого члена (прутня) у чоловіка, піхви у жінки і введення статевого члена у піхву.

Статеві зносини неприродним шляхом з жінкою, здійснені із застосуванням фізичного насилля, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, являють собою насильне задоволення статевої пристрасті неприродним способом і ква­ліфікуються як злочин за ст. 153 КК України.

Доказом статевого акту є: 1) у осіб, що не жили статевим життям, - наявність свіжих ушкоджень дівочої перетинки і сперми у піхві; 2) у осіб, що жили до цього статевим життям, виявлення сперми у піхві. При обстеженні потерпілої особи повинні вживатись усі заходи для доказу наявності сперми у піхві чи у прямій кишці і визначення її групової належності. З цією метою вміст піхви чи прямої кишки беруть на стерильний марлевий тампон, робляться мазки з нього на предметні скельця і направляють (тампон і скельце) в судово-медичну лабораторію відразу після їх взяття.

Прямою або допоміжною вказівкою на статевий акт, який відбувся, можуть також бути ушкодження в ділянці статевих органів, зараження венеричною хворобою з локалізацією в ді­лянці статевих органів і вагітність, термін якої збігається з часом насильного статевого акту.

При вирішенні питання, чи відбувся статевий акт у жінок, які не жили статевим життям, головна увага повинна зосере­джуватись на стані дівочої перетинки, оскільки її цілість є ос­новною і надійною ознакою статевої недоторканості. У більшості випадків при уважному огляді виявити свіжі ушкодження дівочої перетинки не важко, оскільки після першого статевого акту на ній можна знайти один чи кілька надривів або розривів, крововиливів, саден тощо Проте в деяких випадках, наприклад, при пелюсткоподібній чи спіралеподібній перетинці, можуть 214

ппникнути утруднення в установленні її цілості. В таких випадках підозрілі ділянки треба розглядати за допомогою лупи. Крім іого, потрібно через 3-4 дні провести контрольний огляд.

Перш ніж приступати до огляду статевих органів і дівочої игретинки, необхідно добре розпитати потерпілу про обставини події. Важливо отримати відповідь на таку тріаду, яка буває іничайно виражена при порушенні цілості дівочої перетинки: чи було боляче, чи була кров, чи було мокро.

Пошкодження дівочої перетинки при насильному статевому акті мають різний характер: надриви, розриви до основи, розриви її разом з частиною піхви чи промежини тощо. Для точного позначення місця розривів прийнято умовно зазначати їх за циферблатом годинника. Розриви при статевому акті можуть ииникати у різних місцях дівочої перетинки, але найчастіше нони утворюються на цифрі 6 або 5 і 7: один розрив найчастіше локалізується на цифрі 6 (43,0 %), два розриви - відповідно на !> і 7 (57,7 %), три розриви - на 3, 6 і 9 (73,7 %). Звичайно рофиви розташовуються перпендикулярно до основи перетинки, іноді в косому напрямку. Розрізняють повні розриви (до основи перетинки) і неповні, тобто надриви.

У свіжих випадках (через 1-3 доби після статевого акту) краї розривів нерівні, потовщені, з темно-червоними кровови­ливами, іноді кровоточать, на перетинці у інших місцях можуть Гіуги вогнищеві крововиливи. Деколи на 3-4 день після зносин краї розривів покриті білявим нальотом фібрину, в подальшому м.і них формуються грануляції, згодом на місці розриву ут­ворюється рубець.

При визначенні давності розривів дівочої перетинки можна (•.«•рухатись такими даними: 2-3 доби - розриви кровоточать,

\|>иті згортками крові, слизова навколо подразнена, набрякла,

па слизовій оболонці входу у піхву можуть виявлятися окремі крововиливи; 3-5 діб - краї розривів покриті сіро-білим нальотом, паорнк незначний, крововиливи бліді за рахунок розсмоктування; • / діб - запалення зменшується за своєю інтенсивністю, кро-ИОІПІ.ПИВИ розсмоктуються, на місці розривів з'являється гра­нуляційна тканина; 7-10 діб - відбувається подальше розростання

215

грануляційної тканини і перетворення її в ніжну рубцеву тканину. До 12-15 доби рубцювання закінчується і встановити давність розривів перетинки практично неможливо. Загоєння порушеної дівочої перетинки може затягнутися в зв'язку з ін­фікуванням.

Як уже зазначалось, при наявності низької, добре розтяжимої дівочої перетинки, вона може не ушкоджуватись при статевому акті. В подібних випадках морфологічних ознак для розпіз­навання такого гімена від "незайманого" не існує, і тільки вияв­лення сперми в піхві підтверджує факт недавніх статевих зносин.

Відповідь на друге питання: чи було застосоване фізичне насильство при здійсненні зґвалтування грунтується на ре­тельному огляді потерпілої (обстежувати її потрібно в оголеному вигляді), виявленні, описанні і експертній оцінці всіх ушкоджень, що можуть бути на її тілі.

Фізичне насильство при зґвалтуванні - це подолання вчи­неного або очікуваного опору потерпілої, яке обумовлене неба­жанням жінки вступити у статевий зв'язок. У даному випадку за допомогою фізичного насильства переборюється дійсний, а не уявний опір жінки. Щоб визначити, чи опір був дійсним, слідчі органи або суд повинні встановити: чи зробила жінка все можливе для відбиття замаху і недопущення статевого акту з нею. В завдання судово-медичної експертизи входить встанов­лення наявності пошкоджень, їх вид, знаряддя та давність спричинення ушкоджень, а також ступінь їх тяжкості.

Достовірних ознак насильного статевого акту не існує. Однак, певні властивості ушкоджень, їх походження від дії певних частин людського тіла (кінчиків пальців, нігтів, зубів) та локалізація у своїй сукупності характерні для фізичного подолання опору жінки. До них належать: синяки від удару кулаком на лиці, круглі, овальні, злиті із заокругленими контурами еиняки від кінчиків пальців, дугоподібні, довгасті чи трикутні садна від нігтів на обличчі (в ділянці рота, носа, на щоках), які свідчать про закриття руками отворів рота і носа з метою недопущення або припинення крику. Властивості таких синяків та саден, що мають характерну форму і розташовані на шиї, вказують на здавлення

216

шиї руками. Воно може супроводжуватись пошкодженнями ранців гортані, під'язикової кістки, втратою свідомості, пору­шенням голосу і мови тощо.

3974

11а грудях, особливо на молочних залозах, нерідко зали­шаються сліди від укусу зубами, характерні синяки від засмок-іун.інь, кінчиків пальців при здавлюванні ними молочної залози, пишанні тощо. Від захвачування і утримання передпліч, плечей руками на них можуть залишатися значні за величиною і окремі пшики круглої, овальної форми, нерідко переривчасті, плямисті. У нгрхній третині передньо-внутрішніх поверхонь стегон жінки, м мідянці зовнішніх статевих органів від ударів, грубої дії Пальцями під час намагання розвести ноги утворюються частіше йиачні довгасті або невизначеної форми синяки. На спині і ГІліпіцях, в поперековій ділянці можуть бути сліди від ударів об іін-рді предмети при падінні, садна і подряпини на шкірі від Ирпі нгування, волочіння, якщо жертва лежала на нерівній іигрдіи поверхні. Сліди від укусів зубами виявляють іноді на дпгн.у, на зовнішніх статевих органах, на стегнах, сідницях. На Іпмі.пках можуть формуватись синяки від ударів по ногах при ічірпііі повалити жертву.

< піввідношення сил і фізичного стану потерпілої і злочинця їй' нирішує питання про можливість чи неможливість, достатність чи недостатність учиненого опору. Навіть фізично добре рп ішіпута і міцної будови тіла жінка може не вчинити насильнику міні і по опору внаслідок переляку, несподіваності нападу, погроз. І'.ммм з тим, відомі конкретні випадки, коли рішучі дії жінки, пі" міачно поступалася у силі і піддалась нападу, зашкодило чи їй нирнуло зґвалтування. Про це можуть свідчити навіть при-і*ч.ічи, що зустрічаються у сучасних друкованих виданнях.

І Головне - приголомшити противника" - це золоте правило • і -і.і '..імісту відмінно застосувала молода вінничанка, яка піддалась імм і і\ насильника. Не розгубившись під час боротьби, вона рукою

> її -і.і статевий член насильника і, не дивлячись на крики і благання

і чі.ти жертви, тримала "на поводку" нападника до прибуття патрульної

и пишні міліції. Насильнику цей "любовний" епізод запам'ятається надовго: і-ім,,. ічікький районний суд м. Вінниці засудив його до 3 років

217

позбавлення волі із залученням до праці на будовах народного господарства.

2. Дівчата йшли на весілля до знайомої. Шлях із села Демидова у Вишгород неблизький - близько шести кілометрів, та і в дорогу вирушили пізно, затримавшись на дні народження. І все ж вирішили ризикнути, поміркувавши, що траса вздовж київського водосховищаїм добре знайома, а чужі тут не ходять. Але в той суботній вечір один чужак сюди заблукав. Спочатку він просто йшов за дівчатами, потім почав вимагати уваги і статевих зносин. Особливо йому сподобалась 34-річна Т. Але вона вчинила опір. З молодшою він вирішив просто - вдарив у вухо і та "відключилась". Тепер йому ніхто не заважав. Поки насильник доганяв Т., а потім намагався з нею справитись, її молода подруга опритомніла. Зрозумівши, що через 2 хв односельчанці вже нічого не допоможе, вона схопила камінь і кілька разів ударила ним по голові насильника. Той хоча і обм'якнув, але ось-ось міг отямитися. І тут 20-річна Г. згадала про колготки в кишені: їй довелось, скорочуючи шлях, перебиратися через огорожу, і вона зняла колготки, щоб не порвати. Вона затягнула колготками шию нападника і вони стали його посмертним галстуком. Про те, що сталося на вечірній дорозі, міліції розказали самі жінки, їх версія ретельно перевірялась прокуратурою Вишгородського району, яка порушила справу за фактом вбивства невідомого громадянина 40-45 років. Не дивлячись на те, що з дня пригоди минуло більше тижня, його на той час ніхто не впізнав. Ясно лише, що судячи з специфічних татуїровок на його тілі, він перебував у зоні...

Наслідки зґвалтування можуть бути різними: короткочасний чи тривалий розлад здоров'я, зараження венеричною хворобою, небажана вагітність, тимчасові психічні розлади, психічна хворо­ба, самогубство тощо. Під особливо тяжкими наслідками злочи­ну, про які йде мова у ч. 4 ст. 152 КК України, треба розуміти смерть або самогубство потерпілої, розлад душевної діяльності, які настали внаслідок зґвалтування. Судова колегія Верховного суду України вказала, що загострення душевної хвороби, яка перейшла в тяжку форму і вимагає тривалого лікування в результаті отриманого потерпілою при зґвалтуванні психічного потрясіння, також повинно бути віднесене до особливо тяжких наслідків. При цьому характер психічної хвороби та її тривалість значення не мають.

До особливо тяжких наслідків відноситься і заподіяння

ерпілій особі при зґвалтуванні тілесних ушкоджень, що

ми кликали втрату зору, слуху, переривання вагітності, втрату и.ггності до дітонародження, непоправне знівечення обличчя. І пито, особливо тяжкими наслідками зґвалтування є тільки ті, икі спричинили потерпілій особі реальну шкоду. Судово-медична «мішка їх здійснюється за "Правилами судово-медичного визна-•ігпіія ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, І'ІЧГ)).

Позбавлення потерпілої незайманості (дівочості) і настання иліітності внаслідок зґвалтування не відносяться до числа п<■обливо тяжких наслідків, указаних в ч. 4 ст. 152 КК України. Не відноситься до них і зараження венеричною хворобою, якщо і» мини не викликала наслідків, передбачених ч. І ст. 121 КК України (тяжкі тілесні ушкодження).

Погроза - це залякування, обіцяння чи намір заподіяти фі нічну або іншу шкоду, які застосовуються до потерпілої особи і мі гою подолання її опору. Вона являє собою психічне на-< іілі.ство, яке викликає у людини почуття страху, тривоги та

н жою. Найбільш небезпечними є погроза вбивства, нанесення

іі'мтііих ушкоджень. Погроза може бути направлена не тільки її.і потерпілу особу, але й на її близьких родичів, дітей, батьків, и.і шищення належного їй майна тощо. Вона може полягати в у них висловлюваннях, викладатися письмово, у різних діях (.-мч-тах, демонструванні зброї чи предметів, якими можна на-н< > мі тілесні ушкодження тощо), у створенні певної обстановки, іі.пірііклад, коли група осіб оточує жінку в безлюдному місці, иіг.кіглючи підкоритися їх домаганням. В такому разі жінка пілчпдмться у безвихідному становищі і змушена віддатися, щоб міпіоігти фізичному насильству, яке їй загрожує. Визначення мрійності погрози при зґвалтуванні відноситься до компетенції • н ічііх органів або суду. Судово-медична експертиза встановити , поігрпілої особи якихось ознак погрози не може.

⁽ >лиією з умов, що відносить статевий акт з потерпілою

''от до зґвалтування, за диспозицією ст. 152 КК України є

••мі 'і|чіг!иння її безпорадного стану. Безпорадність або безпо-

218

219

радний стан - це нездатність особи здійснити що-небудь для свого врятування, це стан, який значно полегшує скоєння злочину. Безпорадність спостерігають у тих випадках, коли лю­дина внаслідок певних обставин не має змоги уникнути не­безпеки, яка їй загрожує. Безпорадний стан потерпілої особи означає, що вона без сторонньої допомоги, тобто самостійно, позбавлена можливості вжити заходів для уникнення насильства чи самозбереження.

Безпорадність при зґвалтуванні полягає у здійсненні ста­тевого акту з особою, яка не могла сприймати характер і зна­чення дій, які вчинилися з нею, або хоч і розуміла те, що відбу­вається, та не мала змоги вчинити опір ґвалтівнику. Причинами безпорадного стану можуть бути малолітній вік, старість, фізичні вади, розлад психіки, хворобливий стан (наприклад втрата свідомості, нещасний випадок), алкогольне чи наркотичне сп'яніння. Проте не всякий ступінь сп'яніння потерпілої особи при зґвалтуванні розглядається як безпорадний стан. Визнається безпорадністю лише такий ступінь сп'яніння, який позбавив би потерпілу особу можливості усвідомлювати обстановку, яка склалася. Самі по собі статеві зносини з особою, яка знаходиться у стані сп'яніння, без застосування фізичного насилля чи погрози ще не складають злочину. При судово-медичній експертизі у подібних випадках вимагають особливо ретельного аналізу, тому при необхідності треба залучати невропатолога, психіатра, нарколога чи інших фахівців, вивчати матеріали попереднього слідства.

У практиці зустрічаються випадки, коли з жінкою вступають у статевий зв'язок шляхом обману, наприклад, завдяки фальшивій обіцянці одружитися або зробити певну послугу. В зв'язку з цим пленум Верховного суду роз'яснив, що оскільки поняття зґвалтування не передбачає такої ознаки, як обман, то дії особи, яка домоглася згоди потерпілої на здійснення статевого акту шляхом зловживання довірою, не можуть розглядатися як зґвалтування.

Судово-медичну експертизу у випадках зґвалтування необ­хідно виконувати відповідно до п. 2.3 "Правил".

Судово-медична експертиза у випадках розпусних дій

Стаття 156 КК України "Розбещення неповнолітніх" передба-ч;іс карну відповідальність у вигляді арешту на строк до 6 міс. .іоо обмеження волі на строк до 3 років за "вчинення розпусних лій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку". В зв'язку з ким постає питання: що таке розпусні дії і яка роль судово-медичної експертизи при скоєнні цього злочину?

Розпусні дії ~ це різні форми фізичного або психічного розбещення неповнолітніх: дотикання руками чи статевим членом л<> статевих органів, онанірування в присутності малолітніх, ексгібіціонізм, демонстрування порнографічних малюнків, фотографій, порнофільмів тощо. Суспільна небезпека цього і.мочину полягає в тому, що воно зазіхає на нормальний фізичний і моральний розвиток неповнолітніх, негативно діє на психіку дигй і підлітків, нерідко є причиною появи у них статевих іьочень. Розбещувальні дії мають сексуальний характер, тобто м.і правлені на задоволення статевої пристрасті винного або на іоудження статевого інстинкту у потерпілого.

Розпусні дії можуть бути фізичного та інтелектуального .ч.ір.чктеру. До фізичних розбещувальних дій відносяться неприс-пміні доторкання до статевих органів, навчання статевих збочень, іміпснення у присутності потерпілого статевих зносин чи акту мужолозтва. Інтелектуальне розбещення може полягати у цинічних бесідах з потерпілим, що стосуються сексуальних відно-ііпііі,, ознайомлення його з порнографічними зображеннями, мемонстрації порнографічних фотографій чи фільмів тощо.

'і викладеного випливає, що під розпусними діями розуміється і /їм них відноситься дуже широке коло різного роду дій, встанов-'к-іпіи яких не вимагає ніяких спеціальних знань, тобто експертизи. < \/н>мо-медична експертиза необхідна лише в тих випадках, коли ришусні дії могли залишити на тілі потерпілого будь-які зміни, \ иіімідження, що дали б змогу такі дії встановити чи підтвердити. ІІр'/іметом судово-медичної експертизи при цьому злочині мі. .-(■. у ті, бути також речові докази. Отже, до компетенції судово-

220

221

медичної експертизи відносять не встановлення розпусних дій, що визначають органи слідства чи суд, а виявлення змін на тілі потерпілого і механізму їх походження.

Потерпілими від даного виду злочину можуть бути особи обох статей, що не досягли 16-річного віку. Суб'єктом злочину можуть бути також особи обох статей, але які вже досягли 16-річного віку. Розпусні дії частіше здійснюють чоловіки з пору­шеннями статевої функції або певними розладами психічної діяль­ності. А тому судово-медичній експертизі підлягають переважно дівчата. При їх опитуванні треба бути дуже обережним, оскільки діти схильні до навіювання.

При огляді потерпілих експертні дані переважно мізерні. Типовими ознаками у таких випадках є ізольовані пошкодження в ділянці статевих органів і на тілі: надриви дівочої перетинки, крововиливи у її товщу, по краю чи біля її основи, тріщини, надриви, подряпини на слизовій оболонці входу в піхву, на малих губах, надриви чи крововиливи в ділянці зовнішнього отвору уретри тощо. Важливим доказом розпусних дій є наявність сперми на зовнішніх статевих органах, тілі, одязі обстежуваної, зараження венеричною хворобою.

Почервоніння та запальні зміни в ділянці жіночих статевих органів і слизові або гнійні виділення, що можуть їх супрово­джувати, треба оцінювати з обережністю, оскільки вони можуть виникнути внаслідок неохайного утримання зовнішніх статевих органів, глистної інвазії, онанізму тощо.

Як результат систематичних розпусних дій протягом року і більше, що набувають хронічного характеру, і які полягають у статевому акті, здійснюваного кінцем прутня в човноподібну ямку або промежину, можуть виникнути зміни часто без пору­шення дівочої перетинки, але з хронічним запальним процесом у формі гіменіту. Дівоча перетинка при цьому червоного, кольору. з розширеними судинами внаслідок хронічного запалення. Біля основи великих соромітних губ і в човноподібній ямці помітне виражене заглиблення у вигляді воронки білявого кольору, з атрофією і потоншенням слизової оболонки входу в піхву і шкіри у човноподібній ямці і навколо неї. Шкіра позбавлена сосочків,

222

ичіоншена, нагадує пергамент. Величина такої воронки може (іуі'и від 3x2 см до 4x3 см.

Для відміни травматичної реакції внаслідок розпусних дій їм.ч гонорейного запалення треба мати на увазі, що почервоніння і./іи:ювої оболонки входу в піхву і слизисті виділення після механічних ушкоджень з'являються відразу після розбещу-ил.мі.них дій і тривають недовго (2-3 доби). Тому в таких випадках доцільно провести повторний огляд через 3-4 дні. При юиорейному зараженні внаслідок наявності інкубаційного періоду симптоми запалення знаходять лиже на 3-5 день і пізніше.

При проведенні експертизи з приводу розпутних дій необхідно дотримуватись вимог п. 2.4 "Правил".

Судово-медична експертиза у випадках задоволення статевої пристрасті неприродним способом

У судово-медичній практиці доводиться зустрічатися з ииіі.ідками статевих спотворень чи збочень. Статева ненормаль­ні» 11, не завжди диктується тільки хворобливим уявленням. Вона Мо/кс бути і наслідком аморального виховання і звичайної розбе­щеності. Сексологія вважає спотворцем людину, для якої пошук ненормальних шляхів задоволення статевої пристрасті стає нормою.

Статева ненормальність або перверсія (лат. регуегзиз -перекручений, спотворений) - це ненормальне, неприродне порушення спрямованості статевого потягу або способів і.і/юнолення статевої пристрасті у людей. На думку М.І. Авдєєва ( ГИкЧ) під статевим збоченням слід розуміти задоволення статевої ипіреби тільки шляхом введення статевого члена в природні пі норм (задній прохід, рот) тіла іншої людини. Звичайно до • і.11 свої ненормальності відносять гомосексуалізм чоловічий (м\ /колозтво) і жіночий (лесбійська любов, трибадія або сапфізм). ' ем-уильні відхилення чи ненормальності у жінок бувають їм.пік) рідше, ніж у чоловіків. Приблизне співвідношення 1:100.

Серед статевих збочень сексопатологи виділяють зоофілію Пп.-тмію, скотолозтво або бестіалізм - сексуальний потяг до иі.ірпп), некрофілію (потяг до трупів, який приносить статеве

223

задоволення), садизм (отримання статевої насолоди від спричи­нення партнеру болю, страждання тощо), мазохізм (отримання сексуального задоволення від власного відчуття болю, прини­ження, грубого поводження тощо), фетишизм (отримання статевого задоволення від володіння будь-яким предметом, що належить особі протилежної статі), візіонізм (вуаєризм, скопо-філія або міксоскопія, коли джерелом статевої насолоди є таємне підглядання за статевим актом, що здійснюється іншими особами), фротаж (коли суб'єкт отримує сексуальну насолоду, іноді з еякуляцією, від тісного притискування до особи проти­лежної статі в громадському транспорті, в черзі тощо), ексгібіціонізм, пікацизм тощо.

Гомосексуалізм (грец. потоз - рівний, однаковий + лат. зехуаііз - статевий) - статева ненормальність, яка характе­ризується неприродною тягою до осіб своєї статі: чоловік отри­мує задоволення від "статевих зносин" з чоловіком, а жінка - з жінкою. Чоловічий гомосексуалізм називається мужолозтвом або педерастією. Справжній гомосексуалізм не треба плутати з компенсаторною паргедонією, що зустрічають у осіб, які не мають змоги задовольняти статеві потреби природним шляхом (в ув'язнених, у тривалих експедиціях, у полонених тощо).

У 1991 році Україна першою серед колишніх союзних рес­публік прийняла закон про відміну кримінального переслідування за чоловічий гомосексуалізм, не пов'язаний з насильством, а в новому КК України взагалі відсутня стаття, що передбачає кри­мінальне покарання за мужолозтво. Здійснення насильного акту педерастії (мужолозтва) і відповідальність за нього включені у ст. 153 КК "Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом". Дії вказаного характеру за взаємною згодою є незлочинними, за винятком випадків, коли один з партнерів не досяг 16-річного віку. В останньому випадку вони кваліфікуються за ст. 156 КК як розбещення неповнолітніх. Оскільки вказаний злочин (чоловічий гомосексуалізм - мужо­лозтво) на практиці іноді зустрічається, то проведення судово-медичної експертизи при ньому не становить виключення. Тому певні уявлення про нього треба мати.

224

Мужолозтво (або педерастія - від грец. раіз, раісіоз - дитя • сгазіез - гаряче люблячий, коханець) - це статева ненор­мальність, являє собою "статеві зносини" чоловіка з чоловіком (урнінгів) і розглядається як злочин лише у випадках, коли для і.ідоволення статевої потреби неприроднім способом засто­совують фізичне насильство, погрозу його застосування або ішкористовують безпорадний стан потерпілої особи. Такий і.лочин карається позбавленням волі на строк до 5 років. Якщо мін вчинений групою осіб або рецидивістом, а також вчинений і'іосовно неповнолітньої чи неповнолітнього, то покарання посилюється - позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Цей і.лочин щодо малолітньої чи малолітнього і при його особливо іяжких наслідках тягне за собою карну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років.

Роз'яснення фізичного насильства, погрози та безпорадного (мну вже наводились. Задоволення статевої пристрасті непри­родним способом є вчинення чоловіком з жінкою орогенітального чи .пюгенітального контактів, аногенітального чи орогенітального контактів між чоловіками, а також жінки з жінкою орогені-і.і.лі.ііого чи генітального контактів із застосуванням вказаних мини' протиправних дій. Потерпілою особою від цього злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі, незалежно мі/і її поведінки та соціального статусу.

Мужолозтво здійснюється шляхом введення статевого члена ммпішого партнера (педикатора) в задній прохід пасивного п.фінера (патикуса або кінеде). Можливості судово-медичної •■їм пертизи мужолозтва обмежені. Огляду підлягають обидва іі.і|>інери. У активного педераста треба шукати садна, синяки м.і і іатевому члені, надриви його вуздечки, сліди калу на ньому, |н.. ипііної клітковини, крохмальних зерен, яєць глистів тощо, "< міліцію в ділянці крайньої плоті, прилипле до прутня волосся, • пій іиогрупної крові, які підлягають лабораторному дослі-іі/і'пніо. У пасивного партнера характерні гіперемія, садна, м .і ;■ | и і ті і розриви в ділянці заднього проходу, воронкоподібне і.ц 'іпожч-шя його, зяяння внаслідок розслаблення сфінктерів, н ч.піжі'ність слизової оболонки прямої кишки, залишки речовин,

225

якими іноді змащують задній прохід (вазелін, масло, мило). Наявність сперми в прямій кишці (досліджують мазки), а також ознаки зараження венеричною хворобою є доказом мужолозтва.

Судово-медична експертиза у випадках мужолозтва вико­нується відповідно до вимог п. 2.14 "Правил".

Крім лесбійських любощів (трибадії чи сапфізму), окремими формами жіночого гомосексуалізму є корофілія (статевий потяг дорослих жінок до дівчат), граофілія (потяг молодих жінок до

бабусь) та інше.

Судово-медична експертиза при жіночому гомосексуалізмі

не проводиться.

Зараження венеричними хворобами та СНІДом

Зараження венеричною хворобою або ВІЛ (вірусом імуноде­фіциту людини) відноситься до злочинів проти здоров'я людини і карається законом. Винний у зараженні притягається до кримі­нальної відповідальності лише в тому випадку, якщо він знав, що хворіє на венеричну хворобу чи ВІЛ-інфікований.

За ст. 133 КК України "зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, -карається виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до б міс, або обмеженням волі на строк до 2 років, або позбавленням волі на той самий строк. Зараження іншої особи венеричною хворобою особо, раніше судимою за цей зло­чин, а також зараження двох чи більше осіб або неповноліт­нього, - карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк до 3 років. Дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років".

Відповідно до ст. 130 КК України "свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи" іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, - карається арештом на строк до 3 міс. або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років. Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка

226

нила про те, що вона є носієм цього вірусу, чи зараження двох і оільше осіб або неповнолітнього, - карається позбавленням полі на строк від 2 до 8 років. Умисне зараження іншої особи трусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хпороби, що є небезпечною для життя людини, - карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років".

Існує ряд інфекційних хвороб, що традиційно вважають вене­ричними, оскільки статевий шлях передачі цих інфекцій є го­ловним. До цих хвороб належать сифіліс, гонорея, шанкероїд (м'який шанкр), венерична лімфогранульома, пахвинна грану­льома. Останні три хвороби у нашій країні не зустрічаються.

Сифіліс, або люес - це хронічне інфекційне захворювання, що передається переважно статевим шляхом і вражає практично •іі-і органи і тканини організму людини. На сучасному етапі рівень »;іхіюрюваності на сифіліс становить 250-280 на 100 тис. н.и слення, водночас як ще 8-10 років тому було 7-8 на 100 тис.

Збудником сифілісу є бліда трепонема - тканинний паразит, нкий поза організмом швидко гине. Зараження сифілісом, крім м.певого та генітоанального контакту, можливе через поцілунки, укуси, через предмети, якими користувався хворий (ложки,

• киянки, зубні щітки тощо) за умови локалізації уражень наі ли.човій оболонці рота; у медичних працівників: під час операцій,< гкцій, гінекологічного і стоматологічного обстежень хворих; віди.іі ггної плода (вроджений сифіліс). Необхідною умовою зараженнялюдини сифілісом вважають порушення цілості рогового шарушкіри або покривного епітелію слизової оболонки, навіть непомине неозброєним оком.

За стадіями сифіліс поділяють на первинний, вторинний і ір'чинний. Інкубаційний період коливається від 10 до 90 діб (в «••ргдньому 3-4 тижні). Початкове ураження при первинному

• нфілісі - безболісна виразка (твердий шанкр або сифілома), якашп'їлйно розташована на зовнішніх статевих органах, рідше - вінших місцях (піхва, анус, слизова оболонка рота). Зникає черезі <» тижнів. Без лікування через 6-7 тижнів - б місяців настає•нчрпнна або бактеріємічна стадія з ураженням шкіри і слизовихоін./юнок. Виникає типова плямисто-папулярна висипка (сифі-

227

літична розеола). Крім того, розвиваються широкі кондиломи і генералізована лімфоденопатія. Ці ураження зникають через 3-6 тижнів, без лікування вторинний сифіліс може тривати 2-3 роки, іноді - 4-5 років. Приблизно у 33 % нелікованих пацієнтів хвороба переходить у третинний сифіліс з залученням численних органів і систем. Він розвивається переважно між 3 і 6 роками від початку захворювання.

Діагностують сифіліс у первинному періоді за допомогою виявлення під мікроскопом (у затемненому полі зору) блідих трепонем у матеріалі, якого беруть з поверхні твердого шанкру та ерозивних папул; у вторинному періоді, крім зазначеного, проведенням серологічних реакцій крові (реакція Вассермана), які завжди позитивні; у третинному періоді - за допомогою реакції імунофлюоресценції (РІФ) та реакції іммобілізації блідих трепонем (РІБТ). На первинній стадії інфікування серологічні реакції негативні.

Гонорея або тріпер - це загальне інфекційне захворювання з переважними проявами специфічного запалення слизових обо­лонок сечостатевих органів. З усіх захворювань, що передаються статевим шляхом, гонорея зустрічається найчастіше. В країнах СНД у 12-15 % хворих, які лікувались у стаціонарі з приводу запальних процесів, і у 5-6 % гінекологічних хворих, які від­відали жіночу консультацію, виявлена гонорея.

Збудником гонореї є грамнегативний диплокок - гонокок, який паразитує лише в організмі людини, поза організмом швидко гине. У жінок він викликає цервіцит, уретрит, запальні хвороби органів малого таза і гострий ларингіт; у чоловіків - уретрит, простатит, епідидиміт і гострий ларингіт. При інфікуванні вагітної можлива гонококова бленорея новонародженого. Хворий прак­тично завжди заражає свого партнера, навіть при однократному статевому контакті. Позастатеве інфікування буває рідко.

Виділяють дві форми гонореї: свіжу (тривалістю до 2 міс), хронічну (більше 2 міс) і гонококоносійство. Свіжу поділяють на гостру, підгостру і торпідну. Гонорея має короткий інкубаційний період в середньому 3-5 діб, але може коливатись від 1 до 10 діб. Приблизно у 40-60 % жінок, хворих на гонорею,

проявлення захворювання починається в кінці менструації і

• \ ироводжується такими симптомами: гнійні виділення, біль унижній частині живота, відсутність апетиту і підвищенняи-мператури тіла. У чоловіків у разі гострого гонорейного урет­ри і у спочатку виникає відчуття свербіння, печіння у сечівнику.Протягом першої доби запальний процес наростає, виникаєріжучий біль під час сечовипускання, із сечівника довільнопні ікають гнійні виділення. Краї зовнішнього отвору сечівникаприпухлі і червоні. Іноді загальні розлади, нездужання, головнийГп./п.. Для гострої стадії характерна каламутна перша порціягеп, яка містить багато гнійних ниток і пластівців. Приблизночерез 2-3 тижні запальні явища звичайно стихають.

Діагностика гонореї грунтується на бактеріоскопічних (дослі­дження виділень з обов'язковим забарвленням їх метиленовим еннім і за Грамом) та бактеріологічних (посів виділень на спеціальне поживне середовище - кров'яний агар) дослідженнях. Діагноз іпнореї встановлюють, якщо виявлені гонококи.

До вірусних захворювань, що передаються статевим шляхом, піл носиться і ВІЛ-інфекція (вірус імунодефіциту людини). Цей реіровірус, що містить РНК (рибонуклеїнову кислоту), вперше

• •писаний у 1981 р. Він викликає виражену недостатність іму­щі ету. При цьому страждають усі його ланки, особливо клітинна.Рошиваються прилаштовані захворювання і пухлинні процеси.Кінцева стадія ВІЛ-інфекції - синдром набутого імунодефіциту<< ПІД).

Шляхи передачі інфекції - статевий та парентеральний. Найчас-інне заражуються чоловіки гомосексуалісти і бісексуалісти, повії, ■»< оби, що мають неупорядковані статеві зв'язки, наркомани, які ти їдять наркотики внутрішньовенно, реціпієнти препаратів крові 1.1 органів, діти, народжені ВІЛ-інфікованими жінками.

Інкубаційний, або латентний період триває від 2 міс. до 5 років. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки.

Приблизно 80-90 % інфікованих людей - безсимптомні носії. Щорічно у 10-20 % носіїв розвиваються симптоми захворювання, -<>!)() % з них помирає протягом наступних 2 років. Безсимп-і"мпе носійство може тривати невизначено довго. Поки

228

229

інфікована клітина знаходиться у стані спокою, репродукції вірусу не відбувається. Інфекційне захворювання, обумовлене ВІЛ, починається, якщо інфікована клітина активізувалась.

Розрізняють 3 стадії хвороби: інкубаційний період, стадія початкових проявів і стадія вторинних (прилаштованих) захворювань. Інкубаційний період триває в середньому 2-4 тижні (до 29 міс). Стадію початкових проявів поділяють на З періоди: А. Мононуклеозоподібний синдром - фарингіт, під­вищення температури тіла, лімфаденопатія, гепатоспленомегалія, можлива пітливість, міалгія, артралгія, головний біль і світо-боязнь, серозний менінгіт. Б. Перебігає безсимптомно (світлий проміжок). В сироватці крові з'являються специфічні антитіла. В. Період персистуючої генералізованої лімфаденопатії -характерно збільшення 3-х і більше лімфовузлів у 3-х і більше групах, що зберігається більше 1,5 місяця. Лімфовузли без­болісні, рухливі, не спаяні між собою і з підлягаючою тканиною, шкіра над ними не змінена. Стадію вторинних захворювань характеризують розвитком імунодефіцитного стану, що обу­мовлює приєднання пристосувальних інфекцій. Цю стадію також поділяють на 3 періоди: А. ПреСНІД - зниження маси тіла більше 10 %, тривалий субфебрилітет, стійка діарея, ураження шкіри і слизових оболонок. Маркерів СНІДу ще немає. Б. СНІД -перераховані симптоми прогресують, може з'явитись саркома Капоші (численні злоякісні чи доброякісні пухлини з мало-диференційованої судинної тканини, зустрічається в шкірі, складається з веретеноподібних клітин і дрібних судинних порожнин, що часто містять макрофаги, навантажені гемоси-дерином), генералізовані інфекції, обумовлені умовно-патогенною флорою. В. Період тяжкого СНІДу - стан прогресивно погір­шується. Всі захворювання мають тенденцію до генералізації. Приєднується тяжке ураження ЦНС.

Діагностика грунтується на проведенні серологічного обсте­ження людей з групи ризику за допомогою твердофазного імуно-ферментного аналізу, на використанні специфічних тестів для виявлення інфікованих людей.

230

Ефективного лікування СНІДу немає. Хворі на СНІД - потен­ційні смертники, хоч власне смерть може настати і через рік, і чгрез 12-13 років. Наукові пошуки засобів лікування направлені 11.1 створення противірусних і імуномодулюючих препаратів.

Судово-медична експертиза у випадках зараження иі'ііеричними хворобами чи СНІДом відноситься до складних і і яжких, а тому повинна проводитися комісійно за участю фахівців

венеролога, інфекціоніста, при необхідності уролога, гінеколога, бактеріолога. В завдання експертизи входить виявлення венеричної хвороби чи ВІЛ-інфекції в обох партнерів чи підозрюваних і визначення стадії розвитку хвороби. Для цього проводиться обстеження потерпілих і підозрюваних в умовах спеціалізованих лікувальних закладів, при необхідності - стаціо-и.'ірно. Якщо стадія венеричного захворювання чи СНІДу у н.іртнерів різна, то визначити джерело зараження неважко. Наприклад, якщо у чоловіка знайдений вторинний сифіліс, а у жінки - первинна сифілома, то зараження здійснене чоловіком, .і не жінкою. Якщо у обох обстежуваних стадія хвороби од­накова або її прояви однотипні, встановити винного у зараженні н.іжко, а іноді й неможливо.

Виявлення венеричних хвороб на трупі проводиться за тими /к ознаками, що й у живих осіб. Проте треба мати на увазі, що /ігякі специфічні явища на трупі виражені гірше або зовсім шикають (наприклад, висип). Бліді трепонеми можуть бути знайде­ні тільки в перші 1-2 доби після смерті, так само, як і реакція І'.іссермана.

Судово-медичну експертизу у випадках зараження венеричними \ коробами чи ВІЛ-інфекцією необхідно виконувати за дотриманням нпмог п. 2.16 "Правил".

Судово-медична експертиза осіб, підозрюваних у скоєнні статевого злочину

При розслідуванні статевих злочинів слідчі органи повинні направляти на судово-медичну експертизу не тільки потерпілих, ■ і.'м¹ й підозрюваних чи обвинувачуваних осіб. Практика свідчить, піп при зґвалтуванні обстеження обвинуваченого нерідко підтвер-

231

джуе заяву потерпілої, оскільки у нього знаходять ушкодження певного походження і властивостей, що доводить правильність заяви потерпілої. Наприклад, потерпіла заявила, що вона під час вчинення опору нападнику подряпала лице, вкусила за палець, ніс, плече тощо. І ці ушкодження у підозрюваного дійсно зна­ходять. Такі дані дуже важливі для слідства.

При обстеженні підозрюваного у нього іноді знаходять ушко­дження, які дають змогу не тільки впізнати насильника, довести вчинений йому певний опір, але й ідентифікувати його, наприклад, за виявленими у нього слідами укусів, спричинених саме потерпі­лою. Переконливий приклад з цього приводу наводить М.Г. Ша-лаєв (1966): потерпіла відкусила насильнику шматочок нижньої губи, який був знайдений на місці пригоди. При обстеженні підозрюваного через добу після події експерт знайшов у нього свіжий дефект тканини нижньої губи розмірами 1x0,5 см. Відкушений шматочок мав ті ж розміри. При дослідженні в ньому був виявлений групоспецифічний антиген 0, який відповідав такому в крові підозрюваного (група крові його була перша). Слідчий повинен забезпечити судово-медичний огляд підозрю­ваного якомога швидше після події.

Огляд підозрюваного у статевому злочині необхідно прово­дити в оголеному вигляді, запропонувавши зняти з себе годинник, обручку, наклейки, пов'язки, якщо вони є на тілі. Під кожним з них можуть приховуватись певні ушкодження, визначення знаряд­дя їх утворення та давність походження яких може викривати обстежуваного у здійсненні злочину.

Огляд статевих органів і оточуючих ділянок тіла вимагають особливої уваги. Тут можуть бути виявлені ушкодження, сто­ронні частинки чи накладення: волосини, кров, сліди сперми. На статевому члені можуть бути подряпини, садна, крововиливи, надриви вуздечки тощо.

Із сторонніх частинок велике значення має волосся. Воно може бути знайдене в припуційному мішку, на статевих органах, а також на білизні, одязі. Волосини повинні бути вилучені, передані слідчому з метою оформлення їх як речового доказу і подальшого лабораторного дослідження. В судово-медичній

232

лабораторії фахівець може встановити: походження волосини з ік-ї чи іншої ділянки тіла (з лобка чи голови), вирвана вона чи нипала, пошкоджена чи ні, схожа вона на волосся потерпілої ми підозрюваного, а за статевим хроматином - іноді статеву належність волосини.

Сліди крові на статевому члені при відсутності на ньому ушко­джень вказують на походження їх від іншої особи. Це може бути кров потерпілої при її дефлорації, кров менструальна, кров пасив­ного партнера (патикуса) при мужолозтві тощо. Сліди крові з статевих органів вилучають тампоном, на волоссі - зістригають разом із но.лосинами і передають слідчому для направлення в лабораторію.

Якщо підозрюваного оглядають безпосередньо після події, то у нього у сечівнику можна знайти сперму, для встановлення якої необхідно взяти мазки вмісту, що видавлюються. Рекомендується орати відбитки з голівки прутня і особливо з внутрішньої по-нсрхні припуційного мішка. В них спеціальними лабораторними методами дослідження можна, крім крові і сперми, виявити клі-і мни піхвового епітелію потерпілої, частинки калу при анальному коїтусі тощо. Під нігтями, на пальцях рук і на одязі підоз-рюканого при ретельному лабораторному дослідженні можна шаити мікросліди крові, волокна одягу, клітини піхвового вмісту, ио.іосся. Ці дослідження і лабораторні методи значно розши­рюють можливості судово-медичної експертизи у випадках < іатевих злочинів.

Таким чином, своєчасне і детальне обстеження особи, що іп/іо.фюється у вчиненні зґвалтування, мужолозтва, розпутних мім і зараження венеричними хворобами, є неоціненною :нчіомогою у розкритті статевих злочинів.

Експертизу осіб, підозрюваних у вчиненні статевих злочинів, іиоохідно виконувати відповідно до п. 2.15 "Правил".

Поряд із зазначеними експертними діями з обстеження

ерпілих і підозрюваних, поряд з лабораторними дослідженнями

•желейних об'єктів, вилучених у процесі цих обстежень і .'нимтково доставлених слідчим, при статевих злочинах, перш 1.1 нее при зґвалтуванні, доцільно робити огляд місця пригоди із ■•.і/іученням фахівця: судово-медичного експерта чи лікаря. В

233

процесі огляду місця пригоди лікар може допомогти слідчому виявити і правильно вилучити різні речові докази.

На місці скоєння статевого злочину нерідко знаходять плями крові, сперми, піхвового виділення, волосся; шматочки пошко­джених у процесі боротьби тканин тіла чи одягу насильника, ґудзи­ки, недопалки цигарок, сигарет, носові хусточки, гребінці та інші випадкові предмети, які можуть мати суттєве значення при впіз­нанні злочинця і розкритті злочину.

Яскравий приклад ідентифікації злочинця за кров'яними плямами на шматку матерії, знайденому на місці пригоди, наводить І.Ф. Крилов (1961). При спробі зґвалтування потерпіла подряпала обличчя нападника. Задушивши жертву, він видаляв кров з свого обличчя, прикладаючи шматок матерчастої тканини до глибоких подряпин і залишив його на місці події. Сліди крові на ньому мали вигляд відбитків, які за формою, розмірами і взаєморозташуванням відтворювали ушкодження на обличчі. М.Г. Шалаєв (1966) наводить випадок, коли при огляді місця зґвалтування був знайдений гребінець, на якому було вигра-віюване прізвище насильника.

234

Лекція 8 ВИЗНАЧЕННЯ ВІКУ

ЛЮДИНИ В СУДОВО-МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Вік людини в судово-медичній практиці визначають нечасто, пі кільки необхідність у ньому трапляється рідко. Вона обумов­лена тим, що відповідно до вимог ряду статей кримінального і ііппільного кодексів від досягнення особою конкретного віку іллежить настання певних правових наслідків, зокрема -нирішення питання про карну відповідальність.

У зв'язку з цим, карно-процесуальне законодавство Українипередбачає навіть обов'язкове призначення експертизи "длянгтановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо цем.н значення для вирішення питання про його кримінальнунілповідальність і якщо про це немає відповідних документів інеможливо їх одержати" (п. 5 ст. 76 КПК України). Звідси - реба для встановлення віку людини. По-перше, у судово-медичній практиці вік визначають тільки в осіб, які підозрюютьсяіі(и> обвинувачуються у скоєнні злочину, і не в усіх таких осіб, аїй» друге, лише у тих, для кого вік має значення для вирішенняпитання про міру кримінальної відповідальності.

Для того, щоб усвідомити, чи вік людини має певне значення при вирішенні питань про кримінальну відповідальність особи, іреоа ознайомитись зі змістом ст. 22 та розділом XV КК України "і ь обливості кримінальної відповідальності та покарання непов­нолітніх". Неповнолітніми вважаються особи, які не досягли ік річного віку. Особи, які скоїли злочин у віці до 14 років, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, тобто малолітні (особи до 14-річного віку) не можуть бути суб'єктами

І іп'ІИНІВ.

Згідно з названою статтею, кримінальна відповідальність н.і. іає у віці 14 років, але не за всі злочини, а лише за умисне пі.шитво, умисне заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілес­нії¹, ушкоджень, за зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, бан­ні і н ш, хуліганство, умисне знищення або пошкодження держав­ної о, колективного майна чи індивідуального майна громадян,

235

посягання на життя державного чи громадського діяча, пра­цівника правоохоронного органу, судді, народного засідателя чи присяжного, диверсію, терористичний акт, захоплення заруч­ників, незаконне заволодіння транспортним засобом, а також за умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда та деякі інші злочини.

Починаючи з віку 16 років, особи підлягають кримінальній відповідальності за всі злочини.

Разом з тим, треба мати на увазі, що за КК України неповнолітні за здійснені злочини не несуть повної відпові­дальності, передбаченої законодавством. До них не можуть бути застосовані цілком певні види покарання. Наприклад, непов­нолітні не можуть бути засуджені до довічного позбавлення волі, строк позбавлення волі у них не може перевищувати 10 років, лише за умисне вбивство - до 15 років тощо. Вчинення злочину неповнолітнім віднесено до обставин, що пом'якшують карну відповідальність (ст. 66 КК України). У певних випадках здійснення злочину неповнолітній може бути звільнений від кримінальної відповідальності. Тоді суд застосовує до нього примусові заходи виховного характеру (ст. 97 і 105 КК України). До осіб, засуджених до позбавлення волі за злочини, вчинені у віці до 18 років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від покарання (ст. 107 КК України). Кримінальним законодавством передбачені й інші "пільги" для неповнолітніх, що скоїли злочини.

У 18 років настає повноліття і повна правова дієздатність усіх громадян України.

Таким чином, короткий аналіз чинного кримінального законо­давства України свідчить про те, що вік людини "має значення для вирішення питання про її кримінальну відповідальність", а саме: у віці 14-15 років злочинці несуть покарання не за всі злочини і не повною мірою, у віці 16-17 років - за всі злочини, але не повною мірою; у віці 18 років і більше - за всі злочини і повною мірою. Ось чому неповнолітні правопорушники зацікавлені в тому, щоб показати себе на 1-2 роки молодшими і уникнути належної їм кари.

236

В останньому випадку, для того щоб здійснити свій задум, неповнолітні злочинці вводять слідчі органи в оману щодо свого піку, зменшуючи його на 1-2 роки, знищують чи ховають /ткументи про свій вік, неправильно називають місце свого їм роджений, міняють свої показання відносно року та місця народження тощо. В таких випадках отримати документ про піравжній вік неповнолітнього злочинця практично неможливо, пі»» і відображено у п. 5 ст. 76 КПК України.

У зв'язку з наведеним, випливає велике юридичне значення саме віку 14, 16 і 18 років, його і доводиться встановлювати іі.нічастіше. Визначення віку в середні вікові періоди зустрічається н практиці значно рідше, а в похилому і старечому віці- ще рідше. Чим старша особа, тим складніше визначити її вік.

Трапляються й інші випадки з визначенням віку в судово-медичній практиці: при сумніві правоохоронних органів чи суду и достовірності віку правопорушника, вказаного в його доку­ментах (свідоцтві про народження, паспорті); при навмисному приховуванні віку правопорушником, при ототожненні особи, у пшіадках розбещення неповнолітніх тощо. Справа в тому, що г>уиають випадки, коли підозрювана чи обвинувачувана особа, цю перебуває у віці від 13-14 до 18-20 років подає документи про свій вік (свідоцтво про народження, паспорт), але в процесі розслідування злочину у слідчого чи в суду виникає підозра про підробку документів, які не відповідають вікові цієї особи. І у і треба мати на увазі, що, наприклад, дійсний паспорт у такої особи може бути виданий на підставі сфабрикованих документів. ' умнів щодо невідповідності віку, вказаному в документі, ' правжньому вікові правопорушника виникає тоді, коли з доку­ментів випливає його вік десь у 13-14 чи 16-17 років, а за своїм їм ихо-соціальним, біологічним та фізичним розвитком ця особа ічилядає значно старшою.

В судово-медичній практиці вік людини визначають ще й при дослідженні (експертизі) трупа невідомої людини, < келетованих чи розчленованих трупів, оскільки вік в таких ічшадках має значення для ідентифікації особи.

Крім судово-медичного встановлення віку, в практиці бувають пиіі.чдки, коли виникає необхідність визначати вік у осіб, які не

237

мають ніякого відношення до правопорушень, але відомості про їх вік необхідні, наприклад, органам соцзабезу, ЗАГС у, народної освіти, військкомату, сільській раді тощо. В таких випадках вони направляють особу в поліклініку по місцю проживання до дільничного лікаря (чи в лікарську комісію) з проханням встановити вік людині чи підтвердити певний вік, вказаний в різних документах.

Ось чому знання про визначення віку людини необхідні кожному лікарю.

Вік людини - це період, ступінь в її рості чи розвитку. В правовому відношенні під віком розуміють встановлене Законом число років життя особи, яке визначає її обов'язки, права та відповідальність. Розрізняють такі вікові періоди, що непомітно переходять один в одний: дитячий вік (від народження до 14 років), молодий (15-24 роки), зрілий (25-44 роки), середній (45-59 років), похилий (60-74 роки), старечий (більше 75 років) та довгожителі (більше 90 років). Ці періоди досить умовні та індивідуальні.

На розвиток організму і старіння людини впливає багато ендо- і екзогенних факторів, які відображаються на зовнішньому вигляді та стані окремих ознак, органів і систем, що утруднює визначення віку особи. Не сприяє точності визначення віку у неповнолітніх та молодих осіб так звана акселерація, яку спостерігають за останні 30-50 років.

Акселерація (лат. ассеїегасіо - прискорення, поспішність) -прискорення росту і розвитку дітей та підлітків порівняно з попередніми поколіннями. Спостерігають її у всьому світі, хоча справжні причини цього явища до цього часу не з'ясовані. Вчені вважають, що діти розвиваються швидше там, де високий рівень життя. За іншою гіпотезою причиною акселерації є зйішування народів. Ще одна гіпотеза: акселерація є наслідком впливу сонячної активності на розвиток організму. Найновіша гіпотеза пояснює акселерацію впливом радіохвиль, оскільки експери­ментальні дані вказують на те, що інтенсивний радіофон, збіль­шення кількості та потужності телевізійних станцій, локаторів,

238

■пиїм електропередач, ЕОМ тощо, впливають на ріст і розвиток ■' .ішпв. За останні 40-50 років довжина тіла новонароджених і(»і.пі.шилась на 0,5-1 см, а маса - на 50-100 г. Сучасні діти іі.і.мп більш зрілими і соматично. Раніше настає статеве Л«> іржання. Все це необхідно враховувати лікарю при визначенні Іііку, статевої зрілості тощо.

Треба мати на увазі, що деякі патологічні процеси (рахіт,

Імхнорювання залоз внутрішньої секреції) сповільнюють ріст і

ріпшггок організму, а іноді й навпаки - прискорюють їх. У

иких осіб вік визначити дуже тяжко, оскільки всі ознаки

орушуються у своєму розвитку і взаємозв'язку.

Розрізняють вік справжній (біологічний), за зовнішнім иг.імідом та кістковий. Вік людини визначають за певними цілкими, їх сукупністю. Оскільки таких ознак багато, їх |і)Гм ,/іпують у 2 групи. Це ознаки росту чи розвитку (одна група) Цн шпаки старіння чи в'янення (друга група).

До ознак росту чи розвитку організму належать: антропо-"Мпричні дані (зріст, довжина тулуба, маса тіла, окружність ішмти, грудей при вдиху, видиху і в спокійному стані, окружність пнем, гомілки, акушерські розміри таза осіб жіночої статі), торішні статеві ознаки, зміна зубів та їх кількість, м'язова сила, мир.іженість та ступінь синостозів у довгих трубчастих кістках

І оцю

До ознак старіння чи в'янення відносяться: стан шкіри на оГпіиччі, шиї, тильних поверхнях кист-ей, поява та ступінь мир.і/кеності зморшок, посивіння і випадання волосся, ступінь « ігргості зубів, рентгенологічні зміни кісток скелета, особливо /юпіііх трубчастих та інші.

Ознаки росту та розвитку організму

Антропометричні дані мають певне значення при встанов-мпіііі ніку у дітей, підлітків, молодих осіб. Вони не відіграють иі'.ікоі ролі у зрілому, середньому та інших вікових періодах, о. і імі.ки, наприклад, однаковий зріст може бути у 17-річного

.ік.'і і у дорослої людини, якій виповнилося 30 чи 40 років.

239

Зріст. Збільшення довжини тіла (ріст організму) в цілому продовжується максимально до 25 років (у жінок - до 20 років), після чого припиняється. Відомо, що середня довжина новона­роджених становить 50 см. У 5 років зріст подвоюється, а в 15 років - потроюється. Граничний зріст досягається звично з настанням статевої зрілості, після чого він збільшується всього на кілька сантиметрів (табл, 6).

Таблиця 6 Середній зріст людини (см)

Вік (роки)	Зріст	Вік (роки)	Зріст :	Вік (роки)	Зріст
1	72,5	7	113,5	13	142,0
2	83,0	8	119,0	14	150,0
3	92,5	9	123,5	15	152,5
4	97,5	10	126,5	16	156,0
5	102,0	11	134,0	17	160,0
1 6	109,0	12	137,0	18	163,0

Щодо інших антропометричних даних, то в підручниках, окремих посібниках чи монографіях існують певні таблиці, в яких зазначені розміри цих ознак за роками. Ними і потрібно користуватися при проведенні експертизи віку.

Вторинні статеві ознаки. До них належать: поява та ступінь розвитку волосся на лобку, під пахвами, на верхній губі, підборідді і щоках (у хлопців), пігментація навколо сосків, ступінь пігментації та зміна (ріст) статевих органів, зміна голосу у хлопців, зміна фігури у дівчат тощо. Вторинні статеві ознаки з'являються і розвиваються поступово і в цілому залежать від досягнення особою певного віку.

У юнаків поступовий період статевого дозрівання почи­нається з 11-12 років, коли з'являються перші вторинні статеві ознаки. У 14-15 років трапляються нічні полюції, тобто самовільне виділення сперми, яка вже містить сперматозоїди. Досягнення статевої зрілості відбувається у 17-18 років. У цей період інтенсивно росте організм, статеві органи збільшуються

240

п об'ємі. Наприклад, якщо у віці 13 років середня довжина прутня 8-10 см, а його окружність 6-8 см, то у віці 15 років, іидповідно, 10-12 см і 8-Ю¹ см, а у віці 18 років - 12-18 см і 10-12 см. При цьому шкіра зовнішніх статевих органів темнішає, пігментується. З 14-15' років на лобку, мошонці починає ('являтися волосся, згодом воно виростає і під пахвами. До кінця 17-18 років волосся на лобку добре розвинене, волосяний покрив стає густим, волосся починає завиватися (кучерявиться). Добре виражене оволосіння під пахвами.

У 15-16 років починає з'являтися пушок на верхній губі, підборідді. У 17-18 років спостерігають виражений поріст на иерхній губі, підборідді, а також на щоках.

Років з 13-15 починає змінюватися голос, який стає більш і рудним і низьким.

У дівчат у віці в середньому 12-14 років з настанням статевої ірілості, період якої триває 3-5 років, з'являються менструації, юбто починають функціонувати яєчники. Збільшуються розміри і.іза, інтенсивно відкладається жир в ділянці тазового та плечового поясів, на стегнах, більш виразною стає фігура. Розвиваються молочні залози. Наприклад, якщо у віці 12 років ьілясоскова ділянка продовжує переважати, утворюючи на исрхівці молочної залози загострений конус, то у віці 14-15 років молочні залози нагіівкулясті, спостерігають вторинне підняття білясоскового кружка і соска над оточуючими /млинками шкіри молочної залози. У 13-14 років з'являється поріст на лобку, статевих органах, під пахвами, згодом, у 14-15 років пігментуються великі соромітні губи, в них відкладається жирова клітковина, відбувається їх більш повне змикання. Формування вторинних статевих ознак завершується переважно \ піці 15-16 років.

Зуби. Зуби мають виключно важливе значення для визначення піку. За кількістю зубів у юнака досить точно можна визначити пою вік, оскільки прорізування (заміна) постійних зубів - одна і найбільш постійних ознак віку. Молочних зубів буває 20. Починаючи з 6-7 років, молочні зуби замінюються постійними, ■іких у віці 13-14 років вже буває 28 (по 14 на кожній щелепі).

241

Зуби "мудрості" (тобто треті великі корінні) з'являються у віці 17-18 років, рідко - у віці 25-30 років, але у деяких людей вони не виростають зовсім.

Стирання постійних зубів починає виявлятися з 20-річного віку. Це стирання починається на горбиках і жувальних поверх­нях корінних зубів. Спочатку, починаючи з 25 років, стирається емаль, а приблизно з 35-40 років - дентин. Згодом спостерігають виражену стертість різців, оголюється дентин на корінних зубах. У 50-55 років - значна стертість корінних зубів, жувальна поверхня їх стає рівною. З 25-30 років спостерігають клиноподібні дефекти в ділянці шийок зубів. З роками названі ознаки прогресують, зуби стають жовто-коричневими (табл. 7).

Таблиця 7 Ступінь стирання зубів верхньої щелепи залежно від віку

Вік (роки)	Різці	Ікла	Малі корінні	Перші великі корінні	Другі великі корінні
13-14	0-1	0	0	0	0
14-16	1	0	1	0	0
16-18	1-2	1	1	1	0
18-20	2-3	2	2	2	1
20-25	2-3	2	2	2	2
25-30	3	2	2-3	2-3	2
30-35	3	2-3	2-3	3	2-3
35-40	3	3	3	3-4	3
40-50	3-4	3-4	3-4	4	3-4
50-60	4-5	4	4	5	4-5
60-70	5-6	5	5-6	5-6	6

Примітка. 0 - стирання немає, 1 - потерта тільки емаль, 2 - стирання горбиків, 3 - стирання зачепило дентин, 4 - стирання торкнулось зубного каналу, 5 - стирання досягло повного перетину коронки, 6 - повне стирання коронки.

Зміни скелета. У новонароджених кістки складаються з кількох частин. Основні ядра окостеніння з'являються в кістках скелета до початку статевого дозрівання. Після цього починається (рощення епіфізів з метафізами, тобто перетворення синхонд­розу, що з'єднує кістковий епіфіз з метафізом, в синостоз (тобто, дослівно - зрощення кістки з кісткою). Це рентгенологічно проявляється- в поступовому зникненні просвітління на місці метаепіфізарної зони, яка відповідає метаепіфізарному хрящу, що відділяє епіфіз від метафізу. З настанням повного синостозу слідів минулого синхондрозу виявити не вдається.

Перетворення хрящової частини в кісткову та синостози окремих частин кістки відбуваються протягом 25 років життя. В хрящовій частині з'являються острівки окостеніння, які в окремих кістках виникають у певному віці так само, як і синостози частин окремих кісток. Ось чому формування скелета дає найбільш надійні ознаки для визначення віку. Для цього користуються рентгенологічним дослідженням кісток.

Роблять рентгенограму кисті, стопи, ліктьового чи колінного суглоба, де є багато кісток, і ці частини тіла добре піддаються рентгенографії. Найчастіше рентгенографують кисть чи стопу, тому що ядра окостеніння та синостози в їх кістках мають найбільшу закономірність залежно від певних вікових періодів (табл. 8).

Таблиця 8 Строки настання синостозів кісток кисті та дистальних відділів