Сигнали очей

Протягом віків люди надавали великого значення очам, їх впливу на поведінку людини. Очі можуть багато розповісти про людину й стати надійним сигналом у процесі спілкування, тому що вони є основним центром людського тіла, «дзеркалом душі».

При різному освітленні зіниці можуть розширюватись або звужуватись і настрій людини може змінюватися від негативного до позитивного або навпаки. Якщо людина збуджена, то її зіниці розширюються й можуть стати в чотири рази більшими за свою нормальну величину. І навпаки – якщо настрій негативний, роздратований чи сердитий, то зіниці звужуються до мінімальних розмірів – «очі-намистинки» чи «зміїний погляд».

Спостереження за зіницями потенційних покупців практикували ще ювеліри давнього Китаю. Вони спостерігали за очима покупців у процесі обговорення ціни. Для того, щоб установити хороші стосунки зі співрозмовником, партнером, погляди повинні зустрічатися протягом 60–70 % усього часу розмови. Це примусить вашого співрозмовника поставитися до вас із симпатією. Тому не дивно, що нервова сором’язлива людина, чий погляд постійно «бігає» й зустрічається із поглядом співбесідника менше, ніж 30 % часу бесіди, викликає мало довіри.

Вирушаючи на ділові переговори, не радять одягати темних окулярів, тому що вони можуть викликати в партнерів неприємне відчуття, що їх розглядають упритул.

Не менше значення має «географічна» зона обличчя й тіла, на яку спрямований погляд. Це також досить сильно впливає на процес переговорів.

Під час переговорів на обличчі партнера уявіть своєрідний трикутник (точка посередині лоба та очі). Зосередивши свій погляд посередині цієї зони, ви справите враження серйозної людини.

Ваш партнер відчує, що ви людина відповідальна та надійна. Якщо ваш погляд не буде опускатися нижче рівня очей партнера, ви зможете тримати хід бесіди під контролем. Такий погляд називається діловим.

Якщо погляд опускається нижче рівня очей партнера, виникає дружня атмосфера. Це так званий «неформальний погляд». Трикутна зона цього погляду розташована між очима й ротом співрозмовника.

Щоб установити повний контроль над поглядом співрозмовника під час візуальної презентації, використовуйте ручку чи указку, щоб показувати на щось і водночас розповідати про це. Якщо вам більше не потрібно, щоб співрозмовник дивився в тому напрямку, підніміть ручку на рівень очей співрозмовника. Він за ручкою підніме голову, зустрінеться з вашим поглядом і зможе засвоїти все те, про що ви говорите. При цьому долоня вашої іншої руки повинна бути розкрита й знаходитись у полі зору співрозмовника.

Як і всі інші сигнали тіла, тривалість погляду визначається національними традиціями. У Європі люди довго дивляться один на одного, що може бути образливим, наприклад, японцям, які в процесі розмови надають перевагу тому, що дивляться на шию співбесідника, а не в обличчя. Тому завжди необхідно враховувати національні традиції (із підручника).

Вправа 9. Уявіть подані ситуації. Запишіть можливі зразки мовно-етичних шаблонів, які б допомогли вам досягнути свого в першій із них і відмовитися в другій.

Ситуація 1. Ви повинні запропонувати колезі зробити певну справу. Знаєте, що він може відмовитися.

Ситуація 2. Вам пропонують виконати певну роботу. З різних причин ви цього зробити не зможете.

Вправа 10. Прочитайте тексти. Знайдіть засоби мовленнєвого етикету. Обґрунтуйте доцільність їх використання автором і можливість застосування в іншій ситуації спілкування. Установіть просторічні або діалектні конструкції та їх роль.

Текст 1

– Зино! Будьте ласкаві, залишіть ведмедика. Ви не даєте працювати Лесі.

– О, Іполите Миколайовичу! Але ведмедика треба покарати, бо він не хоче мені допомогти.

– Прошу! Мені здається, що він взагалі вам перешкоджає, і я радив би вам сховати його до шафи.

– А, так і ви знаходите сьогоднішнє його поводження прикрим? Я не помилилась! Ми його покараємо (В. Домонтович).

Текст 2

– Весільну дружку приймаєте? – запитала тихо ґазду, що стояв посеред сіней і чухав потилицю.

– Приймаємо, приймаємо. Доля би тебе й пан Біг гараздом приймали, дитино, – так само тихо запросив рукою в світлицю.

Двоє військових стояли в сінях. Корнелія глибоко вдихнула.

– Просила пані молода, тато й мама пані молодої і я вас дуже файно прошу, абись’те були такі ласкаві прийти до нас на весілля завтра рано в Старі Кути.

Корнелія дивилася на чоловіка посеред світлиці.

Чоловік дивився на Корнелію біля порога.

Обоє мовчали.

– Файно дякую, дружечко. Веселіться здорові. Й аби щастя приходило до хати молодих так, як ви. Пані дружко, прийшли сьогодні до мене. Але ти дружечко, не сказала до кого кличеш, – говорив ледь чутно, ніби просив, господар.

– До Дмитра Федуняка. Того, що жиє коло старого млина. До його доньки Василинки (М. Матіос).

Текст 3

«СЛАВА ЙСУ!» – сказав Корнильо всім Шандарам, і лиш старший із них, тато Василь, чомусь відповів не до ладу «Воістину воскрес».

Ніхто не подивився на тата й навіть не подивував його відповіді.

Четверо дітей – Варка, Ведусь, Дунусь і Миколайчик, – мама Катерина й дід Іван дивилися на Корниля так, ніби він мав зараз розірвати тут бомбу.

Далі Корнильо сказав «Навіки слава Богу», а потім сказав «Василю…» (М. Матіос «Вставайте, мамко»).

Вправа 11. Перекладіть текст українською мовою. Схарактеризуйте особливості вітчизняної ситуації у сфері соціальної ієрархічності.

Первенство старших по отношению к младшим и женщин по отношению к мужчинам принято в очень многих народов. Однако порядок учета и расположения по степени важности этих признаков различен в разных странах. В Англии – социальный статус (материальное состояние, титул), пол, возраст. Во Франции – социальный статус (социальное положение, материальное состояние) и пол обладают одинаково важными признаками при выборе этикетного знака. В России – социальный статус (социальное положение, личные заслуги), возраст, пол. Это означает, что пожилому мужчине или мужчине, занимающему высокое социальное положение, представляют тех, кто младше и ниже по положению. Пожилой женщине молодую, а не наоборот. Пол в русском речевом служебном этикете не обладает индексным значением при выборе этикетных формул.

Бесіда – це розмова двох чи більше осіб із метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Існують різні види бесід. Залежно від мети спілкування та змісту бесіди поділяються на: 1) ритуальні; 2) глибинно-особистісні; 3) ділові.

Залежно від кількості учасників виокремлюють такі бесіди: 1) індивідуальні; 2) групові.

Індивідуальна бесіда – це розмова двох осіб, які прагнуть (обоє або один) до досягнення певної мети. Вона сприяє встановленню між співрозмовниками дружніх стосунків, взаєморозуміння, а також стимулює партнерів до взаємовигідної співпраці.

Ділова бесіда – це спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них. Зазвичай предметом обговорення під час ділових бесід є конкретна справа.

Зазвичай бесіда складається з таких етапів:

1. Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).

2. Початок бесіди. Він відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бесіди передусім слід заручитися прихильністю свого співрозмовника, тобто справити сприятливе враження про себе. Час, відведений на це, досить обмежений, а тому слід продумати форму вітання, початкову фразу. На цьому етапі важливе значення мають невербальні форми взаємодії – вираз обличчя, поза, вітальний жест.

3. Формування мети зустрічі.

4. Обмін думками та пропозиціями.

5. Закінчення бесіди.

Під час бесіди слід триматися скромно, але впевнено. Не варто розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоб створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.

Вправа 12. По черзі ставте один одному відкриті запитання. Той, кому було поставлено запитання, відповівши на нього, формулює запитання до наступного. Так до тих пір, поки в ролі того, хто відповідає й запитує не виявиться кожен член групи. Вправа завершується обговоренням переваг і недоліків відкритих запитань. У яких ситуаціях ефективніші відкриті запитання, а в яких закриті? Які побічні несприятливі ефекти запитань того й іншого типу?