Учіться слухати

Потрібно уникати велемовності, навчитися слухати. Той, хто вміє слухати, досягає кращих успіхів у спілкуванні з людьми, ніж той, хто весь час говорить сам і не дає можливості висловитися іншим. Л. Фейхтвангер зазначав: «Людині потрібно два роки, щоб навчитися говорити, і шістдесят років, щоб навчитися слухати».

Слухати людину – це означає:

• дати співбесіднику можливість висловитися;

• позитивно реагувати на слова партнера (кивком голови, словом «так»);

• щиро виявляти цікавість;

• не загострювати уваги на розмовних особливостях співбесідника;

• враховувати культурні відмінності;

• слідкувати за головною думкою співбесідника;

• намагатися вловити істинний смисл слів партнера;

• повторювати деякі фрази («чи вірно я вас зрозумів, складність ситуації в тому ...»);

• не поспішати з висновками.

Блок завдань і питань для самоконтролю

1. Назвіть типи презентацій.

2. Які мовленнєві, стилістичні й комунікативні принципи презентації ви знаєте?

3. Перерахуйте основні правила слухача.

4. Схарактеризуйте основні правила обговорення презентацій (уміння ставити запитання, уміння слухати).

Література

1. Драб Н. Л. Комплекс вправ для навчання іншомовного професійно спрямованого монологічного мовлення студентів-економістів / Н. Л. Драб // Іноземні мови. – 2002. – № 1. – С. 22–25.

2. Копилова І. М. Розробка комплексу вправ для навчання усної презентації студентів економічних спеціальностей [Електронний ресурс] / І. М. Копилова, В. С. Копилов // Матеріали конференції «Соціум. Наука. Культура». – Режим доступу до журн. : http://intkonf.org/kopilova-im-kopilov-vs-rozrobka-kompleksu-vprav-dlya-navchannya-usnoyi-prezentatsiyi-studentiv-ekonomichnih-spetsialnostey/.

3. Парсяк О. Н. Презентація як засіб формування професійного інтересу до вивчення іноземної мови / О. Н. Парсяк // Наукові праці. – Т. 36. – Вип. 23. – С. 158–162.

4. Стернин И. А. Практическая риторика: Учеб. пособие / И. А. Стернин. – М. : Академия, 2003. – 263 с.

Практичне заняття 4

ФОРМИ КОЛЕКТИВНОГО ОБГОВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПРОБЛЕМ

План

1. Мистецтво перемовин.

2. Збори як форма прийняття колективного рішення.

3. Нарада. Дискусія.

Блок завдань

Перемовини – це обмін думками, який зазвичай відбувається з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди.

Три стадії перемовин

• аналіз ситуації, тобто проблем учасників, їхніх емоцій, відносин, інтересів, можливих варіантів прийняття рішення;

• планування;

• дискусія.

Ведення перемовин передбачає:

• уважне вивчення особистісних характеристик і особливостей майбутнього співрозмовника, його ділових інтересів, способів ведення перемовин;

• створення сприятливої атмосфери для переговорного процесу, обмірковування висловлювань і доказів, ефективних прийомів впливу на співрозмовника;

• продумування шляхів відступу й нейтралізації зауважень;

• підготовку ефективного завершення перемовин.

Виділяють стратегію відкритого співробітництва (розуміння сторонами необхідності пошуку прийнятного для обох сторін рішення), стратегію відкритого суперництва (протистояння крайніх позицій) і аналітичну стратегію (розв’язання проблем із урахуванням їхнього змісту, інтересів обох сторін та отримання результату, який був би обґрунтований і не залежав би від волі жодної зі сторін).

Вправа 1. Перекладіть текст російською мовою. Визначте, які з запропонованих методів підготовки та проведення переговорів є дієвими для нашої країни.

Французький стиль ведення переговорних процесів відрізняється прихильністю до певних принципів та одночасною недовірою до компромісів, причому їхнє негативне ставлення до них посилюється почуттям інтелектуальної зверхності. Французи з вишуканістю будуть відстоювати той або інший принцип чи свою пропозицію, але не схиляються до торгу. Урешті-решт, з’ясовується, що вони досить жорстко ведуть переговори та, як правило, не мають запасної позиції. Нерідко представники французької делегації на переговорах вибирають конфронтаційний тип взаємостосунків. Але їхня поведінка може кардинальним чином змінюватися залежно від того, із ким обговорюються проблеми. Порівняно з представниками США французькі учасники переговорів менш самостійні, мають менше свободи. У компетенції безпосередніх учасників переговорів знаходяться питання тактики, де є безліч прийомів і засобів. Під час обговорення питань французи мають звичку перебивати співбесідників, висловлюючи критичні зауваження або наводячи контраргументи. Це не повинно сприйматися як прояв неповаги: у них так прийнято. Контракти, що укладають французи, дуже короткі, точні за своїм формулюванням і не припускають різночитання: не більше чотирьох сторінок тексту французькою мовою, ціни у франках, речення складаються із 10-15 слів. Оскільки французи з великою любов’ю та повагою ставляться до своєї країни, її історії та мови, важливим чинником під час ведення переговорів і під час ділових зустрічей є використання французької мови як офіційної. Якщо ваш партнер зненацька заговорив англійською або російською, уважайте, що в цей день ви отримали значну поступку.

Вправа 2. Перекладіть текст українською мовою. Сформулюйте власні правила ведення ділової суперечки.

Каждый руководитель должен быть в состоянии убедительно и аргументировано изложить свою позицию по экономическим, техническим, социальным и других вопросам. При этом ему часто приходиться сталкиваться с мнениями, которые не совпадают с его взглядами или прямо противоположны. Во время делового спора необходимо использовать такие коммуникативные методы как обоснование, доказательство, определение. Для участника спора прежде всего важны три следующих момента: уверенность, т.е знание аргументов и позиции другого и наличие доказательных и убедительных контраргументов; уважение личности (здесь важно учитывать мотивы, побудившие человека занять ошибочную позицию); понимание особенностей зачастую противоречивого процесса познания и убеждения. Руководитель в любом случае поступает правильно если он: серьезно воспринимает соперника, тщательно проверяет «проблемное содержание» его оценок, корректно реагирует на различные высказывания партнера, действительно стремиться к партнерству.

Вправа 3. Відредагуйте текст. Визначте основні етичні принципи спілкування у професійних колективах.

Для реалізації етичних принципів на підприємстві особливого значення набуває обстановка відкритості в дусі взаємного довір’я. За порушення етичних норм передбачається покарання. Виховний ефект досягається за допомогою гарного прикладу й похвали, а не покарання.

У 1987 року корпорація «Боїнг» прийняла нову редакцію «Основної лінії поведінки участі в бізнесі» на основі «Приналежності етичному менеджменту». Керівництво корпорації за власної ініціативи розробило ефективну програму, яка добре зарекомендувала себе в складних громадських ситуаціях. Керівна ланка покликана турбуватися про те, щоб програма етичної поведінки користувалася підтримкою також керівників структурних підприємств і дочірніх підприємств корпорації.

Фірма «Дженерал Мілз» впевнена в тому, що гарно обслуговувати споживачів вкрай важливо. На її погляд застосування фірмою етичних принципів і одночасно позитивне ставлення до споживача не протирічить одне одному, а є двома сторонами однієї медалі.

У компанії «Нортон» з 1976 року діє «Комітет ради директорів з етики». Цей комітет є свідченням того, що кодекс поведінки має під собою серйозну базу. Комітет підтримує правління, якщо виникають якість тертя, прагнучи об’єктивності при виникненні суперечок.

Вправа 4. Перегляньте фрагмент із документального фільму «Ваш успіх у переговорах» і назвіть основні фактори успішних перемовин. Назвіть недоліки в запропонованих моделях ситуацій.

Вправа 5. Підготуйте й проведіть дискусію на одну з тем: «Чи можна побудувати своє щастя на нещасті ближнього»; «Смертна кара як зло і як благо».

Вправа 6. Прорецензуйте проведену дискусію.

Критерії аналізу дискусії Уміння сторонами обґрунтувати власні позиції. Уміння спростувати доводи опонента. Уміння виявляти гнучкість у спорі. Дотримання норм мовленнєвого етикету в процесі дискусії.

Вправа 7. Підготуйте та проведіть «мозковий штурм» із метою винайдення шляхів покращення іміджу Вашого навчального закладу.

«Мозковий штурм» – метод колективного продукування великої кількості нових ідей і варіантів рішення складних творчих завдань, які недоступні розуму та зусиллям однієї людини за короткий проміжок часу.

Процес передбачає дві стадії:

• На першій вноситься якомога більше ідей або рішень проблеми. На цьому етапі заборонені будь-які критичні зауваження і оцінки, кожна позиція фіксується. Дозволяється ставити запитання з метою уточнення і розвитку ідеї.

• На другій аналізуються ідеї і відбираються кращі та найбільш придатні для подальшого опрацювання.