- •1. Відмінність між орфоепічними і акцетуаційними нормами. Типові випадки неправильного наголошування слів. Засоби милозвучності
- •2. Ознаки літературної мови. У чому полягає відмінність між державною, національною й народною мовою.
- •3. Основні функції мови. Визначальні функції для об’єднання суспільства.
- •4. Суть синтаксичної норми. Приклади порушення синтаксичних норм.
- •5. Суть лексичних і стилістичних норм. Приклади їх порушення.
- •6. Культура мови й культура мовлення. Відмінність між поняттями.
- •7. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •8. Групи слів за значенням. Лексика сучасної української літературної мови з погляду її походження.
- •9. Мовне законодавство України. Особливості вирішення мовного питанння в різних країнах.
- •10. Процес спілкування як діяльність. Психологічні компоненти будь-якої діяльності.
- •11. Суть мистецтва перемовин. Види запитань.
- •12. Ознаки культури спілкування. Національні, гендерні особливості спілкування.
- •13. Поняття ораторської (риторичної) компетенції.
- •14. Суть мистецтва аргументації.
- •15. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •16. Функції спілкування.
- •17. Функції й види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •18. Види дискусій. Диспут, полеміка, дебати як форми дискутивно-полемічного мовлення.
- •19. Публічний виступ. Жанри публічного виступу. Підготовка до публічного виступу.
- •20. Особливості вживання омонімів і паронімів у діловому мовленні. Складні випадки слововживання й типові лексичні помилки.
- •21. Відмінність між мовою і мовленням.
- •22. Типи словників і їхнє значення в професійному мовленні. Особливості термінологічних словників.
- •23. Основні закони логіки при вивченні риторики.
- •24. Визначення стратегії спілкування. Назвіть основні стратегії спілкування.
- •25. Основні функції спілкування.
- •26. Визначення риторики й основні поняття класичної риторики.
- •27. Невербальні засоби спілкування і їх класифікація: екстралінгвістика, просодика, кінетика, такесика, графеміка.
- •28. Основні закони спілкування.
- •29. Слухання як важливий компонент професійного спілкування.
- •30. Типи й форми спілкування.
- •31. Курсова й дипломна роботи. Загальні вимоги та оформлення.
- •32. Визначення рецензії, відгуку й загальна характеристика.
- •33. Визначення терміна, основні ознаки.
- •34. Визначення редагування. Особливості редагування наукового тексту.
- •35. Визначення наукової статті. Загальна характеристика, основні вимоги.
- •36. Дайте визначення поняття терміносистеми. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •37. Визначте особливості перекладання наукових текстів українською мовою. Типові помилки.
- •38. Охарактеризуйте історію становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •39. Дайте визначення характеристики. Особливості тексту документа. Загальні реквізити.
- •40. Охарактеризуйте особливості термінотворення сучасної української літературної мови.
- •41. Установіть, у чому полягають проблеми сучасного термінознавства?
- •42. Дайте визначення реферату й зробіть загальну характеристику.
- •43. Визначте загальні вимоги до складання автобіографії і резюме.
- •44. Визначте особливості пояснювальної й службової записки.
- •45. Охарактеризуйте підстилі наукового стилю й загальні вимоги до тексту наукового стилю.
- •46. Охарактеризуйте документи з кадрово-контрактних питань, їх основні види.
- •47. Назвіть й охарактеризуйте психологічні типи партнерів у діловому спілкуванні.
- •48. Охарактеризуйте етикет службового листування. Класифікація листів, реквізити листів та їх оформлення.
- •49. Охарактеризуйте довідково-інформаційні документи, їхні основні види.
- •50. Назвіть основні стилі сучасної української літературної мови. Охарактеризуйте публіцистичний стиль мовлення.
- •51. Дайте визначення заяви. Види заяв. Основні реквізити заяви та їх оформлення.
- •52. Дайте визначення протоколу. Особливості тексту протоколу. Загальні реквізити.
- •53. Назвіть розпорядчі документи, їх основні види. Дайте загальну характеристику.
- •54. Назвіть види перекладу й зазначте їхню суть. Особливості перекладу наукових текстів.
- •55. Установіть, у чому полягає алгоритм укладання термінологічного стандарту?
- •56. Дайте визначення наказу. Особливості тексту наказу. Загальні реквізити.
- •57. Дайте визначення мовного стилю. У чому полягає суть стилістики теоретичної й практичної?
- •58. Охарактеризуйте види оброблення науково-технічної інформації (план, тези, конспект).
- •59. Охарактеризуйте ознаки офіційно-ділового стилю й специфіку їх функціонування.
16. Функції спілкування.
Функцією спілкування є досягнення взаєморозуміння на зовнішньому (формальному) рівні за допомогою усмішки, приязного слова тощо.
Професійне спілкування виконує такі функції:
- комунікативну (обмін інформацією);
- інтерактивну (обмін діями);
- перцептивну (взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню).
Функції спілкування – це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.
Класифікація функцій спілкування:
• Контактна (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв’язок до завершення акту спілкування);
• Інформаційна (обмін інформацією);
• Спонукальна (заохочення адресата до певних дій);
• Координаційна (узгодження дій комунікантів);
• Пізнавальна (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);
• Емотивна (обмін емоціями)
• Регулятивна (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).
17. Функції й види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
Усне фахове спілкування відбувається у межах конкретних форм, яким властива особлива організація мовних засобів. В основу виокремлення цих форм покладено різні критерії.
1. За способом взаємодії між комуні кантами:
- монологічне;
- діалогічне;
- полі логічне.
2. За кількістю учасників:
- індивідуальне;
- колективне.
3. З урахуванням каналів комунікації:
- безпосереднє (віч-на-віч);
- опосередковане (телефон, радіо, телебачення)
4. Залежно від змісту повідомлення:
- побутове (обговорення щоденних проблем);
- наукове (обговорення наукових проблем);
- фахово-ділове;
- естетичне.
Співбесіда з роботодавцем є основним методом відбору кандидатів при влаштуванні на роботу. Успіх чи невдача залежить як від професійних характеристик (освіта, досвід, кваліфікація тощо), так і від того, як себе зарекомендує пошукач на співбесіді.
Типи співбесід
Попередня співбесіда – спілкування з роботодавцем по телефону з метою первинного виявлення відповідності претендента вимогам вакансії.
Перша та друга співбесіди. Перша – проходить з представником відділу кадрів або агентства з підбору персоналу, її мета така ж, як і попередньої співбесіди. Друга – безпосередньо з тим, хто приймає остаточне рішення про працевлаштування.
Співбесіда з представниками рекрутингових агентств для надання замовникові списку кандидатів на співбесіду з роботодавцем.
Співбесіда, що проводиться комісією. Цей вид співбесід використовується корпораціями, державними органами влади.
Групова співбесіда. Цей вид співбесід практикують деякі компанії для вибору одного або декількох працівників з групи претендентів.
18. Види дискусій. Диспут, полеміка, дебати як форми дискутивно-полемічного мовлення.
Важливу роль у діловому житті людей відіграють різні форми спільного обговорення проблем. Завдяки ним людина проявляє активність у їх розв'язанні, впливає на прийняття та реалізацію рішень. Висока культура колективного обговорення безпосередньо сприяє духовному збагаченню членів суспільства, а отже, і прискоренню демократичних процесів у країні, підвищенню матеріального добробуту людей.
На жаль, форми колективного обговорення поки що чітко не розмежовуються. У розмовній мові, наприклад, терміни "нарада" та "збори" є синонімами.
Однак перший доцільно вживати тоді, коли учасники справді радяться, обмінюються поглядами і спільно доходять певних висновків. Але якщо директор скликає підлеглих для того, щоб проінформувати їх з якогось питання і дати розпорядження про виконання певних завдань і наказів, то присутні лише сприймають готову інформацію. Це вже не нарада в прямому розумінні слова.
Переговори — це обмін думками, який зазвичай відбувається з певною діловою метою. Вони проводяться на різних рівнях з різною кількістю учасників. Переговори можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер. Про особливості переговорів з іноземцями йтиметься далі. На жаль, більшість людей вести переговори не вміють. Вони нестерпно ставляться до чужої позиції, погано слухають інших, намагаються нав'язати свою думку, часто переводять розмову у сварку і псують у, часто переводять розмову у сварку і псують взаємини та настрій одне одном.
Переговори як форма колективного обговорення передбачають три стадії: а)аналіз ситуації, тобто проблем учасників, їхніх емоцій, відносин,інтересів, можливих варіантів прийняття рішення; б) планування; в)дискусія.
Наради — один з найефективніших способів обговорення важливих питань і прийняття рішень в усіх сферах виробничого, громадського й політичного життя. Вони дають змогу спільно аналізувати важливі питання й висловлювати свої думки та пропозиції, приймати найоптимальніші рішення.
Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.
Отже, колективне обговорення реалізується через різні форми — наради, збори, дискусії, диспути, "мозковий штурм", переговори та ін.