- •1. Відмінність між орфоепічними і акцетуаційними нормами. Типові випадки неправильного наголошування слів. Засоби милозвучності
- •2. Ознаки літературної мови. У чому полягає відмінність між державною, національною й народною мовою.
- •3. Основні функції мови. Визначальні функції для об’єднання суспільства.
- •4. Суть синтаксичної норми. Приклади порушення синтаксичних норм.
- •5. Суть лексичних і стилістичних норм. Приклади їх порушення.
- •6. Культура мови й культура мовлення. Відмінність між поняттями.
- •7. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •8. Групи слів за значенням. Лексика сучасної української літературної мови з погляду її походження.
- •9. Мовне законодавство України. Особливості вирішення мовного питанння в різних країнах.
- •10. Процес спілкування як діяльність. Психологічні компоненти будь-якої діяльності.
- •11. Суть мистецтва перемовин. Види запитань.
- •12. Ознаки культури спілкування. Національні, гендерні особливості спілкування.
- •13. Поняття ораторської (риторичної) компетенції.
- •14. Суть мистецтва аргументації.
- •15. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •16. Функції спілкування.
- •17. Функції й види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •18. Види дискусій. Диспут, полеміка, дебати як форми дискутивно-полемічного мовлення.
- •19. Публічний виступ. Жанри публічного виступу. Підготовка до публічного виступу.
- •20. Особливості вживання омонімів і паронімів у діловому мовленні. Складні випадки слововживання й типові лексичні помилки.
- •21. Відмінність між мовою і мовленням.
- •22. Типи словників і їхнє значення в професійному мовленні. Особливості термінологічних словників.
- •23. Основні закони логіки при вивченні риторики.
- •24. Визначення стратегії спілкування. Назвіть основні стратегії спілкування.
- •25. Основні функції спілкування.
- •26. Визначення риторики й основні поняття класичної риторики.
- •27. Невербальні засоби спілкування і їх класифікація: екстралінгвістика, просодика, кінетика, такесика, графеміка.
- •28. Основні закони спілкування.
- •29. Слухання як важливий компонент професійного спілкування.
- •30. Типи й форми спілкування.
- •31. Курсова й дипломна роботи. Загальні вимоги та оформлення.
- •32. Визначення рецензії, відгуку й загальна характеристика.
- •33. Визначення терміна, основні ознаки.
- •34. Визначення редагування. Особливості редагування наукового тексту.
- •35. Визначення наукової статті. Загальна характеристика, основні вимоги.
- •36. Дайте визначення поняття терміносистеми. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •37. Визначте особливості перекладання наукових текстів українською мовою. Типові помилки.
- •38. Охарактеризуйте історію становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •39. Дайте визначення характеристики. Особливості тексту документа. Загальні реквізити.
- •40. Охарактеризуйте особливості термінотворення сучасної української літературної мови.
- •41. Установіть, у чому полягають проблеми сучасного термінознавства?
- •42. Дайте визначення реферату й зробіть загальну характеристику.
- •43. Визначте загальні вимоги до складання автобіографії і резюме.
- •44. Визначте особливості пояснювальної й службової записки.
- •45. Охарактеризуйте підстилі наукового стилю й загальні вимоги до тексту наукового стилю.
- •46. Охарактеризуйте документи з кадрово-контрактних питань, їх основні види.
- •47. Назвіть й охарактеризуйте психологічні типи партнерів у діловому спілкуванні.
- •48. Охарактеризуйте етикет службового листування. Класифікація листів, реквізити листів та їх оформлення.
- •49. Охарактеризуйте довідково-інформаційні документи, їхні основні види.
- •50. Назвіть основні стилі сучасної української літературної мови. Охарактеризуйте публіцистичний стиль мовлення.
- •51. Дайте визначення заяви. Види заяв. Основні реквізити заяви та їх оформлення.
- •52. Дайте визначення протоколу. Особливості тексту протоколу. Загальні реквізити.
- •53. Назвіть розпорядчі документи, їх основні види. Дайте загальну характеристику.
- •54. Назвіть види перекладу й зазначте їхню суть. Особливості перекладу наукових текстів.
- •55. Установіть, у чому полягає алгоритм укладання термінологічного стандарту?
- •56. Дайте визначення наказу. Особливості тексту наказу. Загальні реквізити.
- •57. Дайте визначення мовного стилю. У чому полягає суть стилістики теоретичної й практичної?
- •58. Охарактеризуйте види оброблення науково-технічної інформації (план, тези, конспект).
- •59. Охарактеризуйте ознаки офіційно-ділового стилю й специфіку їх функціонування.
38. Охарактеризуйте історію становлення і розвиток наукового стилю української мови.
Науковий стиль української мови почав розвиватися із середини ХІХ ст. Перша серйозна спроба поставити питання про науковий стиль української мови в теоретичному плані належить П.Житецькому. Він накреслив перспективу його розвитку, брав активну участь у виробленні норм українського правопису, написав глибокі наукові дослідження з історії української мови, літератури, фольклору. Проте умов для практичної реалізації цього не було ще тривалий час.
Першою українською науковою установою справедливо вважають Львівське Наукове товариство імені Т.Г. Шевченка (1893), метою якого було творити науку українською мовою, що передбачало формування національної наукової термінології. У 1907 році було створено Українське наукове товариство у Києві. Ці наукові установи видавали “Записки” та збірники матеріалів роботи різних секцій. Отже, з 90-их років ХІХ ст. науковий стиль української мови почав активне становлення. Це спочатку були гуманітарна та суспільна сфери, а згодом і технічна. На кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. уже були вироблені загальнонаукова, гуманітарна і фахові термінології, що відображали рівень розвитку науки на той час: аналіз, синтез, аксіома. гіпотеза, процес, об’єкт, продуктивні сили, ґенеза, методологія, проблема, орган, опозиція, система, теорія, формула.
З організацією у 1921 році Інституту української наукової мови при Академії наук України почався новий період у становленні української науково-технічної термінології. Основним завданням Інституту було вироблення термінології з різних галузей знань і впровадження української мови в усі сфери суспільного життя. Однак уже з 30-их років ХХ ст. термінотворча діяльність була призупинена; тоталітарний режим, що утвердився в СРСР, жорстоко обірвав ці починання. Протягом наступних десятиліть головним завданням і темою дослідження українських термінологів було максимальне наближення української й інших національних термінологій до російської.
Закінчення процесу формування наукового стилю української мови в усіх його жанрових різновидах припадає на ХХ ст. Він досягає такого рівня розвитку, що дає змогу передати найскладніші здобутки людської думки в будь-якій сфері наукових знань. В українській науковій мові виробилися власні принципи використання словесних і граматичних засобів загальнонаціональної літературної мови, а також у ній представлені й індивідуальні манери письма відомих учених. Усе це є показником її стилістичної зрілості та багатства.
Після прийняття Закону “Про мови в УРСР”, за яким визнано за українською мовою визнано державний статус в Україні, зі здобуттям Україною незалежності почався процес оздоровлення наукової термінології. На сьогодні в Україні проблемами термінології цікавляться і лінгвісти, і галузеві фахівці, про що свідчить вихід великої кількості термінологічних словників із різних галузей. На сучасному етапі основними проблемами є впорядкування та унормування наявних терміносистем, чим і займаються українські термінологи.