- •1. Відмінність між орфоепічними і акцетуаційними нормами. Типові випадки неправильного наголошування слів. Засоби милозвучності
- •2. Ознаки літературної мови. У чому полягає відмінність між державною, національною й народною мовою.
- •3. Основні функції мови. Визначальні функції для об’єднання суспільства.
- •4. Суть синтаксичної норми. Приклади порушення синтаксичних норм.
- •5. Суть лексичних і стилістичних норм. Приклади їх порушення.
- •6. Культура мови й культура мовлення. Відмінність між поняттями.
- •7. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •8. Групи слів за значенням. Лексика сучасної української літературної мови з погляду її походження.
- •9. Мовне законодавство України. Особливості вирішення мовного питанння в різних країнах.
- •10. Процес спілкування як діяльність. Психологічні компоненти будь-якої діяльності.
- •11. Суть мистецтва перемовин. Види запитань.
- •12. Ознаки культури спілкування. Національні, гендерні особливості спілкування.
- •13. Поняття ораторської (риторичної) компетенції.
- •14. Суть мистецтва аргументації.
- •15. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •16. Функції спілкування.
- •17. Функції й види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •18. Види дискусій. Диспут, полеміка, дебати як форми дискутивно-полемічного мовлення.
- •19. Публічний виступ. Жанри публічного виступу. Підготовка до публічного виступу.
- •20. Особливості вживання омонімів і паронімів у діловому мовленні. Складні випадки слововживання й типові лексичні помилки.
- •21. Відмінність між мовою і мовленням.
- •22. Типи словників і їхнє значення в професійному мовленні. Особливості термінологічних словників.
- •23. Основні закони логіки при вивченні риторики.
- •24. Визначення стратегії спілкування. Назвіть основні стратегії спілкування.
- •25. Основні функції спілкування.
- •26. Визначення риторики й основні поняття класичної риторики.
- •27. Невербальні засоби спілкування і їх класифікація: екстралінгвістика, просодика, кінетика, такесика, графеміка.
- •28. Основні закони спілкування.
- •29. Слухання як важливий компонент професійного спілкування.
- •30. Типи й форми спілкування.
- •31. Курсова й дипломна роботи. Загальні вимоги та оформлення.
- •32. Визначення рецензії, відгуку й загальна характеристика.
- •33. Визначення терміна, основні ознаки.
- •34. Визначення редагування. Особливості редагування наукового тексту.
- •35. Визначення наукової статті. Загальна характеристика, основні вимоги.
- •36. Дайте визначення поняття терміносистеми. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •37. Визначте особливості перекладання наукових текстів українською мовою. Типові помилки.
- •38. Охарактеризуйте історію становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •39. Дайте визначення характеристики. Особливості тексту документа. Загальні реквізити.
- •40. Охарактеризуйте особливості термінотворення сучасної української літературної мови.
- •41. Установіть, у чому полягають проблеми сучасного термінознавства?
- •42. Дайте визначення реферату й зробіть загальну характеристику.
- •43. Визначте загальні вимоги до складання автобіографії і резюме.
- •44. Визначте особливості пояснювальної й службової записки.
- •45. Охарактеризуйте підстилі наукового стилю й загальні вимоги до тексту наукового стилю.
- •46. Охарактеризуйте документи з кадрово-контрактних питань, їх основні види.
- •47. Назвіть й охарактеризуйте психологічні типи партнерів у діловому спілкуванні.
- •48. Охарактеризуйте етикет службового листування. Класифікація листів, реквізити листів та їх оформлення.
- •49. Охарактеризуйте довідково-інформаційні документи, їхні основні види.
- •50. Назвіть основні стилі сучасної української літературної мови. Охарактеризуйте публіцистичний стиль мовлення.
- •51. Дайте визначення заяви. Види заяв. Основні реквізити заяви та їх оформлення.
- •52. Дайте визначення протоколу. Особливості тексту протоколу. Загальні реквізити.
- •53. Назвіть розпорядчі документи, їх основні види. Дайте загальну характеристику.
- •54. Назвіть види перекладу й зазначте їхню суть. Особливості перекладу наукових текстів.
- •55. Установіть, у чому полягає алгоритм укладання термінологічного стандарту?
- •56. Дайте визначення наказу. Особливості тексту наказу. Загальні реквізити.
- •57. Дайте визначення мовного стилю. У чому полягає суть стилістики теоретичної й практичної?
- •58. Охарактеризуйте види оброблення науково-технічної інформації (план, тези, конспект).
- •59. Охарактеризуйте ознаки офіційно-ділового стилю й специфіку їх функціонування.
14. Суть мистецтва аргументації.
Переконування - це головний метод дії. Під ним розуміється, з одного боку, різносторонній вплив на особу з метою формування в неї одних якостей і позбавлення інших, а з іншого - спонукання до певної дії. Ефект переконуючого впливу залежить, насамперед, від: - власної справжньої переконаності суб'єкта впливу у тому, в чому він хоче переконати інших;- наявності у нього мотиву «переконати», а не якогось іншого;- внутрішньої психологічної готовності суб'єкта до застосування переконуючого впливу;- зовнішніх умов, необхідних для здійснення переконування;- визнання суб'єктом впливу права об'єкта впливу на власні переконання, на критичну позицію і опір;- врахування суб'єктом впливу загального рівня підготовленості і готовності об'єкта до сприйняття переконуючого впливу;- прояву належного рівня зацікавленості, уважності і критичності з боку об'єкта впливу до інформації, яка йому пропонується;- здатності об'єкта впливу перетворити матеріал переконування у власні переконання, а останні - в готовність до відповідної поведінкової активності. Основним етапом і змістом переконання є аргументація. У найбільш широкому розумінні термін «аргументація» можна визначити як процес обґрунтування людиною певного з метою переконання в його істинності, слушності.На першій, початковій стадії формулюється основна мета аргументації, ті завдання або проблема, які належить обґрунтувати і тим самим переконати аудиторію в їх істинності, доцільності, корисності тощо. Друга стадія аргументації пов'язана з пошуком, оцінкою і аналізом тих фактів, свідчень, спостережень, експериментів, даних. Третя, заключна фаза аргументації пов'язана з встановленням і обґрунтуванням логічного зв'язку між даними і отриманим на їх основі результатом. Такий результат може представляти безспірний висновок, виведений з посилок як аргументів. Здебільшого ж укладення аргументації є результатами, отриманими за допомогою недедуктивних міркувань, які з тим або іншим ступенем підтверджують висновок і можуть тому оцінюватися з тим або іншим ступенем ймовірності.
15. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
Презентація – спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого презентувати до дій. Презентацію здійснюють через три канали: вербальний (мовлення), вокальний (голос), невербальний (вирах очей, жести, рухи). Успішною вважається та презентація, під час якої досягнуто її мету. Розрізняють такі види презентацій:
1) презентація за сценарієм - традиційна презентація зі слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор;
2) інтерактивна презентація – це діалог користувача з комп’ютером. Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, і обирає на екрані потрібний об’єкт за допомогою миші або натисненням на клавіші;
3) автоматична презентація – це закінчений інформаційний продукт, перенесений на відеоплівку, дискету, ком пакт-диск і розісланий потенційним споживачам з метою виявлення їхньої зацікавленості.
4) Навчальна презентація призначена допомогти викладачеві забезпе¬чити зручне і наочне викладання теоретичного і практичного матеріалу.
Як правило, презентація складається з таких чпстин:
- експозиція – встановлення миттєвого контакту з аудиторією, створення атмосфери доброзичливості, утримування уваги та спонукання інтересу до теми презентації;
- вступ;
- основна частина.
Існують наступні типи презентацій:
- інформаційна;
- спонукальна;
- переконлива.
Здебільшого використовують змішаний тип композиції.