Запитання для самоконтролю

1. Що таке тези, які особливості їхньої побудови?

2. Назвіть види тезування.

3. Яка послідовність у роботі над складанням тез?

4. Яке значення відіграє тезування в житті людини?

5. З яких мов найбільше запозичено економічних термінів. Чому?

6. Поясніть роль запозичень в економічній термінології

§ 3. Писемні жанри наукового стилю. Конспект План

1. Особливості оформлення конспекту.

2. Особливості оформлення конспекту друкованої праці.

3. Конспектування наукової інформації, що сприймається на слух.

4. Синоніми. Правила добору синонімічних варіантів у текстах наукового стилю. Синоніми в економічній термінології.

Ключові слова: конспект, конспектування, стислий конспект, докладний конспект, конспект усного виступу, конспект друкованої праці, синонім, лексичний синонім, стилістичний синонім, абсолютний синонім, тавтологія, стилістична маркованість.

1. Особливості конспектування наукового джерела

Конспектування наукового тексту¹⁸– складний мисленнєво-мовленнєвий процес, мета якого – глибоко осмислити інформацію і подати її адекватно, точно, стисло та в зручній для подальшого використання письмовій формі конспекту.

Конспект (від лат.conspectus – огляд) – стислий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо. У сукупності складається з плану й тез.

Зміст першоджерела може передаватися: своїми словами, цитатами з першоджерела, своїми словами й цитатами. Останній спосіб найбільш поширений. За ступенем відтворюваності тексту виділяютьстислий і докладний конспекти. Стислийконспект передає в узагальненому вигляді найсуттєвішу інформацію тексту, адокладний (розгорнутий, деталізований)конспект включає також відомості, які конкретизують, мотивують, деталізують основні положення тексту у вигляді доведень, пояснень, аргументів, прикладів тощо. За походженням конспекти поділяються на:конспекти усних виступів, конспекти друкованих праць.

Реквізити конспекту усного виступу:

1. Дата складання.

2. Прізвище та ініціали автора виступу.

3. Заголовок.

4. Текст.

Реквізити конспекту друкованої праці:

1. Дата складання.

2. Бібліографічні відомості першоджерела:

– прізвище та ініціали автора;

– назва (заголовок);

– місто, видавництво, рік видання;

– кількість сторінок.

3. Текст.

До конспекту ставляться такі вимоги:

1) залишати певну часину сторінки (це може бути половина аркуша або поле на одному з його країв) для запису власних думок, оцінки законспектованого;

2) цитуючи, вказувати відповідну сторінку першоджерела.

Текст конспекту оформляється довільно. Крім основних положень, конспект містить фактичний матеріал. Допускаються скорочення слів, підкреслення, виділення найбільш важливої інформації, особливі помітки на полях, як-от: NB– дуже важливо;V– важливо;!– звернути увагу;? – уточнити, знайти додаткову інформацію;~~~ – цікава інформація;* – речення, які можна використати як цитати;Т – термін, визначення терміна в тексті;Л – назви праць, які слід знайти та прочитати.

Процес конспектування включає два етапи:

1) змістова орієнтація та планування:

а) змістовий аналіз тексту джерела;

б) визначення й фіксація на папері плану-програми розроблюваного конспекту;

2) реалізація розробленого плану-програми:

а) добір інформації для конспекту в суворій відповідності до визначеного плану;

б) скорочення відібраної інформації;

в) запис опрацьованої інформації в лаконічній та зручній формі.