Профілактичним заходом проти кесонної хвороби є вдихання кисню, боротьба проти переохолодження працюючих.

Для своєчасного і кваліфікованого медичного обслуговування на кожному будівництві, де ведуться кесонні роботи, організовують амбулаторію або медичний пункт з цілодобовим чергуванням медичного персоналу. При медпункті має бути ізолятор на випадок захворювання кесонною хворобою, лікувальний шлюз.

Особи, які стають до кесонних і водолазних робіт, повинні пройти попередній медичний огляд. Протипоказаннями для прийому на ці роботи є гіпертонічна хвороба, туберкульоз легенів, ураження дихальних шляхів нетуберкульозної етіології, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, хвороби нирок і сечового міхура, цукровий діабет, порушення присінково-завиткового органа, надмірна повнота.

Усі працюючі в кесоні підлягають щотижневому медичному огляду за участю лікаря-терапевта і отоларинголога.

ХВОРОБИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ДІЇ НЕСПРИЯТЛИВИХ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОГО МІКРОКЛІМАТУ

Під виробничим мікрокліматом розуміють поєднання температури, вологості, швидкості руху повітря та інфрачервоного теплового випромінювання в робочій зоні. Він значною мірою залежить від метеорологічних або кліматопогодних умов даного регіону, а при певних видах робіт (на відкритому повітрі) може бути повністю зумовлений ними. Крім того, мікроклімат виробничих приміщень залежить від характеру технологічного процесу, умов повітрообміну та інших факторів.

Перегрів

Перегрів організму — стан, який харатеризується порушенням теплового балансу, підвищенням кількості теплоти в організмі. Перегрів виникає під впливом високої температури навколишнього виробничого середовища, а

також за наявності факторів, які перешкоджають виведенню теплоти в зовнішнє середовище. Перегрів спостерігається на виробництвах з високою температурою навколишнього середовища (доменні, мартенівські, прокатні цехи, вугільні шахти з глибоким заляганням ву гілля), а також у кліматичних районах з жарким кліматом. Перегріву сприяє зростання теплопродукції, що виникає в разі виконання тяжкої фізичної роботи, особливо в непроникній для парів води одежі, висока вологість і нерухомість повітря.

Патогенез. Механізм дії на організм різних видів теплоти (конвекційна, кондукційна, радіаційна) не однаковий. Конвекційна і кондукційна теплота, передаючись від молекули до молекули, викликає нагрівання поверхні тканин і крові, що в них циркулює. Ця кров пере носить теплоту і в більш глибокі тканини та органи.

Радіаційна (інфрачервона) теплота може проникати глибоко в тканини людини.

Пусковим механізмом реакцій фізичної і хімічної терморегуляції в організмі є термічне подразнення шкірних і судинних терморецепторів з наступною відповідною реакцією на це центру терморегуляції. При значному перегріві зміна фізіологічних функцій виникає також внаслідок дії нагрітої крові на центральну нервову систему. Кровоносні судини шкіри розширюються, наповнення їх кров'ю збільшується, підвищується температура шкіри. У разі підвищення температури навколишнього середовища зменшується тепловіддача радіацією, конвекцією, кондукцією і збільшується тепловіддача випаровуванням вологи з поверхні тіла. Так, вважається, що при підвищенні температури навколишнього середовища від 16 до 30°С і роботі середнього ступеня тяжкості у вдягненої людини доля тепловіддачі конвекцією і радіацією знижується з 73 до 8% від загальної тепловіддачі, а тепловіддача випаровуванням вологи збільшується з 27 до 92%. Віддача теплоти з поверхні тіла конвекцією і радіацією припиняється при температурі навколишнього середовища близько 33°С.

Клініка. Виділяють чотири ступені перегріву. При І ступені загальний стан хворого задовільний, скарги на відчування теплоти, в'ялості і сонливості, відсутність бажання працювати і рухатись. Температура тіла при цьому може досягти 37,5°С, знижуються артеріальний тиск (сістолічний і діастолічний), об'єми легеневої вентиляції, вживання кисню та виділення вуглекислоти. Підвищується хвилинний об'єм серця, частішає на 15—20 уд/хв пульс. Може мати місце гіперемія та зволоження шкіри.

Перегрів ІІ ступеня тяжкості характеризується різкою гіперемією шкіри, профузним виділенням поту, відчуттям гарячки. Температура тіла може досягти 38,5°С; систолічний артеріальнй тиск підвищується на 5—15 мм рт.ст., діастолічний — знижується на 10—20 мм рт.ст.; пульс частішає на 40—60 уд/хв; хвилинний і систолічний об'єм серця, легенева вентиляція, кількість поглинутого кисню і виділеної вуглекислоти збільшуються.

Перегрів ІІІ ступеня спостерігається при дії температури вище 60°С. Самопочуття таких хворих погіршується, що проявляється відчуттям сильної гарячки, серцебиття, пульсації і тиску у висках, тяжкості в голові і головного болю. Відмічається рухове збудження, шкіра різко гіперемірована, піт стікає краплинами, спостерігається пульсація сонних і височних артерій. Температура тіла досягає 40°С, систолічний AT знижується на 30—40 мм рт.ст., пульс частішає вдвічі і більше в порівнянні з вихідною величиною, досягаючи в середньому 160 уд/хв.

Перегрів IV ступеня характеризується порушенням діяльності серцевосудинної і центральної нервової систем, що має місце при так званому тепловому ударі.

Обличчя спочатку гіпереміроване, у подальшому стає блідо-ціанотичним. Шкіра суха, гаряча або вкривається липким потом; температура піднімається до 41—42°С; зменшується діурез. Дихання поверхневе, часте, неправильне. Пульс частий, малий ниткоподібний, тони серця глухі. Свідомість змінюється від легких ступенів до коми, розвиваються корчі тонічного і клонічного характеру,

психомоторне збудження, часто марення, галюцинації, Має місце згущення крові зі зростанням в ній залишкового азоту, сечовини і зменшенням хлоридів. Летальність при цій формі досягає 20—30%.

Своєрідною формою перегріву є сонячний удар. Він спричинюється в основному безпосередньо дією сонячного випромінювання (наприклад, на будівельників, робітників кар'єрів та сільського господарства) і є наслідком впливу інфрачервоного випромінювання на центральну нервову систему. Тяжкість протікання сонячного удару обумовлена ступенем ураження оболонок мозку та інших структур, центральної нервової системи. Проникаючи на значну глибину (2—3 см) у тканини, інфрачервоне випромінювання може спричинити захворювання менінгітом і енцефалітом. Варто зазначити, що в умовах виробництва така патологія не розвивається навіть за високої інтенсивності інфрачервоного випромінювання.

Клініка. При цій формі перегріву з'являються загальна слабість, відчуття нездужання, головний біль, запаморочення, мерехтіння перед очима, стискання в грудній клітці, шум у вухах, іноді носові кровотечі, нудота, блювання, розлади випорожнення, шкіра набуває червоного кольору, особливо на обличчі, посилюється відділення поту. У тяжких випадках виникають виражені порушення з боку центральної нервової системи: потьмарення свідомості, різке збудження, корчі, галюцинації, марення. Температура тіла, як правило, не підвищується.

Внаслідок перегрівання організму і втрати великої кількості рідини з потом можливе порушення водно-електролітного обміну, яке проявляється судомною хворобою. У цих випадках іпоряд з явищами, характерними для теплового удару, спостерігаються виражені тетанічні судоми, які розповсюджуються на різні групи м'язів, особливо ікроножних, стегон плечей, передпліч, і різка болісність їх під час руху. Хворі адинамічні, з загостреними рисами обличчя. Шкіра набуває ціанотичного відтінку, суха, холодна на дотик. Мають місце розлади з боку серцево-судинної системи: частішає пульс (до 110—120 уд/хв),

низький артеріальний тиск, глухі тони серця. Діурез 50—100 мл протягом доби, вміст хлоридів у сечі різко знижений. Виявляються ознаки згущення крові: збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну, підвищується в'язкість крові. У тяжких випадках можуть бути епілептифорімні припадки, розлади психіки.

Лікування. Лікування перегріву спрямоване в першу чергу на боротьбу з гіпертермією і нормалізацію діяльності серцево-судинної системи. Для цього показані: вологі обгортування, при судомах — холод на голову. Рекомендується вживати багато рідини, введення розчину глюкози, Рінгера парентерально разом з вітамінами. При колапсі позитивний результат дають оксигенотерапія і введення підшкірно адреналіну; при гострій серцево-судинній недостатності — введення внутрівенне серцевих глікозидів, гіпосенсибілізуючі засоби. Рекомендується молочно-рослинна дієта.

Допомога при тепловому ударі передбачає перенесення потерпілого в прохолодне місце, місцеве охолодження голови, обтирання тіла холодною водою. Непоганий результат дає інгаляція кисню. У разі зниження артеріального тиску і при наявності інших ознак судинної недостатності показано внутрівенне введення поліглюкіну, реополіглюкіну, 5% розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду (до 1,0—1,5л). Призначають седуксен, димедрол, дроперідол під контролем рівня артеріального тиску.

При явищах набряку мозку проводять дегідратаційну терапію осмотичними діуретинами (манітол по 1 кг/кг маси тіла), люмбальну пункцію. У тяжких випадках показана лікувальна гіпотермія з тривалою штучною вентиляцією легенів і корекцією порушень кислотно-лужного та водно-електролітного балансів. У разі порушення дихання та припинення кровообігу проводять реанімаційні заходи.

Експертиза працездатності. При легких стадіях перегріву хворі можуть бути тимчасово непрацездатними — на період лікування. Після повного одужання вони можуть повернутися на свою попередню роботу.

У тих випадках, коли після перенесеного перегріву мають місце залишкові