Особливості середньовічної філософії

~V-XV cт.

Порівняльна характеристика особливостей світогляду античності та середніх віків

Античність	Середньовіччя
- політеїзм	- монотеїзм
- Боги – це частина природи, вони урізноманітнюють її.	- Бог створив природу, природа від Бога залежить, Бог від природи - ні. Трансцендентність – існування Бога поза межами реального світу.
- мета життя – здійснювати подвиги, створювання прекрасного	- мета життя спасіння душі
- в сприйнятті дійсності, акцент на зовн. існування	- в сприйнятті дійсності, акцент на внут. життя
- людей поділяють на класи, етнічні групи	- всі рівні перед Богом

Канонічним письмом християнства є Біблія.

Етапи розвитку середньовічної філософії:

1. Апологетика

2. Патристика (схоластика, містика)

Біблія містить велику кількість догм. Догма – це те, що сприймається без заперечень.

Апріорі – саме собою зрозуміле.

Перше тлумачення християнської догматики надавали апостоли (учні Хреста).

Але розгалужено та деталізовано проповідували та захищали так звані апологети – це перші християнські мислителі, які зверталися до широкого загалу і до мператорів захищаючи християнську віру.

Основоположниками християнського мислення були Отці ( lat.pater – батько) Церкви.

Філософська думка Аврелія Августина (Августин Блаженний).

Розуміння Августином Бога, як основи світу. Бог – сукупність всіх досконалостей. Це вічне та завершене буття, його могутність не обмежена, можливості невичерпні. Світ залежить від Бога, Бог від світу не залежить. Бог є гарантом безсмертя та спасіння людства. Праця – «Про град Божий».

Філософська думка Томи Аквінського.

Створив всеохоплюючу філософсько-теологічну концепцію «Симфонія (співзвучність) розуму та віри»:

• Існують істини, які можна осягнути природним розумом

• Існують істини, які можна осягнути лише вірою

• Існують істини, які можна осягнути і розумом і вірою

Схоластика - слід повною мірою використовувати можливості розуму в питаннях богопізнання. Найкращій засіб – логіка. При осягненні істини, що не має логічного пояснення, треба покладатися тільки на віру

Містика - розум і розуміння ведуть до гріха, до відходу від шляху віри, шлях до Бога лежить через почуття, любов до Бога та самозречення.

Філософія епохи Відродження (епоха Ренесансу).

XIV-XV - XVI-XVII

Геліоцентризм – (М. Копернік) – вважалося, що центром Всесвіту є Сонце.

Антропоцентризм – філософська тенденція, прибічники якої вважали, що центром всесвіту є людина.

Макрокосмос – всесвіт.

Мікрокосмос – людина.

Панпсихізм – позиція, яка наділяє всі явища світу душею.

Гуманізм – філософська тенденція, прибічники якої вважали, що людина і людське життя є найвищими цінностями в світі. Гуманісти виправдовували земну природу людини, дбали про гармонію людських якостей і характеристик.

Титанізм – прирівняння людини до Творця в можливостях щось створювати.

Особливості світобачення в епоху Відродження:

1. Природа і людина – це найвищі цінності.

2. Найвище творіння Бога – це людина.

3. Людина здатна осягнути процес творення наслідуючи творця, навіть наслідувати Бога у творчих здібностях .

Провідні ідеї:

• гуманізм

• титанізм

Гуманізм – людяність

Титанізм – піднесення людини до рівня Бога в деяких її можливостях і діях.

Марсіліо Фічіно, вважав, що людина потенційно здатна до дій, що можуть прирівнювати її до Бога, філософ обгрунтовував думку, що за наявності належних засобів людина спроможна створити небесне склепіння.

Фічіно висунув тезу, що всі релігії є лише проявом «всезагальної релігії», адже вони виражають одну істину, відрізняючись мірою її розуміння. Найбільшою силою в світі вважав ЛЮБОВ.

Ніколо Макіавеллі. Теоретик політичного аморалізму, вважав, що християнські моральні норми є добрими але не можливими для виконання в реальному житті. Як в природі так і в суспільстві потрібно діяти випереджуючи хід подій, необхідним є вміння бути недобрим за певних обставин. . Тут головне — кінцева мета. Якщо вона спрямована на загальне благо, то всі засоби для її здійснення справедливі. Виходячи із таких міркувань, Н. Макіавеллі радив правителям (монарху) не зупинятись у справі державного зміцнення перед використанням будь-яких засобів: цілком прийнятні шпигунства, доноси, політичні вбивства та ін., оскільки кінцева мета таких дій все ж благородна.

Микола Коперник. "Про кругообіг небесних сфер" .

Започаткував революційні зміни в науковій картині світу. Філософія, на думку Коперніка, шу­кає істину в міру досяжності її людським розумом. Світ природи є першим об'єктом пізнання, тому слід займатися не схоластичними сперечаннями, а пізна­ванням світу.

Джордано Бруно,

Данте Аліґ’єрі,

Франческо Петрарка,

М.Кузанський,

Еразм Роттердамський,

Томас Мор

Періоди епохи Відродження:

1.Зародження гуманізму як світської культури – тобто людської для людей і про людей. Головними якостями епохи Ренесансу стають впевненість у власні сили і талант, енергійність, внутрішня незалежність, честолюбство.Ренесансний гуманізм проголосив вищою цінністю, сенсом всіх світоглядних проблем людину, але не духовну, внутрішню як в середньовіччі, а людину природну, тілесну.

2.Епоха Реформації – релігійне оновлення, спрямоване проти офіційної церкви. Воно вимагало спрощення церковних обрядів, заперечувало роль церковних ієрархів як посередників між людиною і Богом, відкидало монашество. Прихильники Реформації бстоювали повернення до того стану церкви, в якому вона була на початок християнської ери. Нові церкви, що відкололися від католицизму в ході Реформації, почали азиватися Протестантськими. Основою протестантизму стали: 1) Визнання Біблії як єдиного джерела віровчення ;

2) Заперечення Святого Предання ( авторитетеу Отців Церкви,святителей,Всесвітніх Соборів і досвіду церкви в цілому);3)Невизнання церковною ієрархіїї,;4)Заперечення культу святих, поклоніння іконам, мощам, тощо;5)Відмова від постів, чернецтва, майже всіх тайнств( крім хрещення та причастя);6) Проголошення спасіння особистою вірою а не добрими вчинками. Представники: Мартін Лютер, Жан Кальвін.

3. Епоха контрреформації – боротьба католиків за відновлення втрачених позицій.Було створено орден ієзуїтів, який через суди інквізиції намагався зупинии поширення ідей, що погляди церкви суперечили Святому Письму. Закінчилась контрреформація певною релігійною апатією і примиренням обох рухів. Католицькими залишились Іспанія, Ірландія, Франція, Польща, Латинська Америка, протестантськими - значна частина Швейцарії, Німеччини, Скандинавії, Англія, США. Внаслідок релігійної боротьби і католицизм, і протестантизм стали більш віротерпимими і стали виходити з інтересів окремої особистості.

Висновки:

ідеї Відродження концентрувалися навколо проблеми спів­відношення людини і світу, тобто навколо проблеми співвідношення макрокосму і мікрокосму. Але в цьому співвідношенні в добу Відрод­ження на перший план вийшла Людина.