Некласична філософія XIX – XX Особливості розвитку сучасної філософії

Відбувається зміна парадигми світосприйняття. Після смерті Гегеля філософи Західної Європи постали перед проблемою «Чи буде філософія розвиватися і надалі після Гегеля?»

Виходить праця Шопенгауера «Світ, як воля та уявлення». Ця праця обумовила зміну парадигми філософського мислення: при пізнанні та освоєнні цього світу людина керується перш за все підсвідомими чинниками, а розум виходить на другий план по значимості, відносно формування людиною своїх дій.

Класична	Некласична
Найцінніша частина людської психіки – розум. Розум здатний висвітлити глибини психіки, орозумнити їх. За допомогою розуму людина спроможна організувати своє буття.	На перший план в людській психіці виходять чинники, які за своєю природою та масштабами перевершують розум. Розум не здатний ці чинники опанувати. Розум не лише не сприяє гармонізації людського життя, а іноді і заважає.

Артур Шопенгауер

Світ – це те,що людина сприймає, як дійсність.

Все в світі розвивається завдяки волі. Воля – це сліпе поривання, прагнення до чогось. Оскільки все в світі просякнуто волею, в ньому панує нещадна боротьба за існування. Погляди Шопенгауера в подальшому розробляв К’єркегор, ними було введено поняття Екзистенція.

Сучасна світова філософія – характерною рисою є перегляд традиції класичного раціоналізму. Якщо класичну філософію можна назвати філософією розуму і пізнання , то сучасна некласична філософія стає філософією людини і філософією мови. На перший план виходять проблеми людської суб”єктивності , духовного досвіду людини, світу її повсякденності, морально-етичні проблеми.

Напрями некласичної філософії:

Раціоналізм – (лат.rationalis- розумний) філософський напрям, який визначає центральну роль в аналізі розуму, мислення.

Ірраціоналізм – вчення , згідно з яким основою світу є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання – інтуїція, почуття.

Філософія життя – напрям у некласичній філософії кінця XIX - початку XX ст., представники якого проголосили життя ( в біологічній формі) основним предметом філософії (Ніцше, Фрейд).

Релігійна філософія - «Жива етика» - представники вважали, що релігії всього світу ведуть розмови про одне і те саме – про виявлення божественного по відношенню до людини, проте це знання відрізняється мовами, образами, повнотою розуміння (Реріх, Блаватська).

Екзистенціоналізм(з лат. – існування); цей термін був витлумаче­ний : "вихід за межі встановленого, усталеного " — для позначення провідної особливості людського існування: не узасадненості, відсутності надійних, однозначних коренів буття (С. К'єркегор)

Позитивізм - основне поняття філософських міркувань: ясне, реаль­не, спостережуване, корисне, - те, що повинна вивчати наука, відкидаючи примарне, непевне, непотрібне людині та суспільству (О. Конт«Курс позитивної філософії» Позитивне – це реальне, корисне, достовірне, точне, конструктивне).

____________________________