доброю. Остання порушується тільки в разі наявності дуже великого стажу роботи в умовах «впливу шумів (20 років і більше). Отоскопічна картина залишається без суттєвих змін.

Таблиця 13

Критерії оцінки слухової функції для осіб, що працюють в умовах впливу шуму і вібрації (за В.О. Остапкович, Н. І. Пономарьовою)

Таким чином, для хворих з професійною приглухуватістю І ступеня шепітна мова сприймається на відстані до 5 м і при аудіометричному дослідженні на звуковій частоті 4 кГц реєструється втрата слуху до 50 дБ.

Для ІІ ступеня (кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху) — шепітна мова сприймається на відстані до 4 м, має місце зниження слуху на звуковій частоті 4 кГц до 60 дБ.

Для ІІІ ступеня (кохлеарний неврит з помірним ступенем зниження слуху)

— шепітна мова сприймається на відстані до 2 м, втрата слуху на звуковій частоті 4 кГц досягає 65 дБ.

Для IV ступеня (кохлеарний неврит із значним зниженням слуху) — шепітна мова сприймається на відстані до 1 м або взагалі не сприймається, втрата слуху на діапазоні звукової частоти 4 кГц досягає 70 дБ і більше.

Тобто на початковій стадії захворювання сприймання шепітної мови (діапазон частот у межах до 2,5 кГц) майже не змінюється і робітники не помічають зниження свого слуху. Проте спеціальна перевірка за допомогою аудіометра на частотах 4—6 кГц виразно демонструє зниження слуху. При цьому однаково уражуються як повітряне, так і кісткове сприймання; процес

носить симетричний характер, уражуючи і праве і ліве вуха. У міру прогресування захворювання під впливом шуму знижується сприймання у ділянці звукових частот 2, 1, 0,5 кГц; це звичайно розвивається повільно і поступово, збільшується зі стажем роботи за цією професією, про що свідчать криві порогів чутності (рис. 33, 34, 35, 36).

З'являються скарги на загальне нездужання, підвищену дратівливість, поганий сон, головний біль, запаморочення, відчуття звону або шуму у вухах. Деякі хворі скаржаться на біль у серці, нерідко стискувального характеру з іррадіацією під ліву лопатку. У подальшому приєднуються скарги на зниження слуху на обидва вуха. При об'єктивному огляді виявляють вегетативні порушення на загальному невротичному фоні, що проявляється нестійкістю у позі Ромберга, тремтінням витягнутих рук, червоним стійким дермографізмом, зміною рефлекторної сфери.

При шумовій патології спостерігаються порушення з боку обмінних процесів. Зміна в білковому обміні проявляється збільшенням загального білка і глобулінів.

Клінічні спостереження вказують на зміну серцевої діяльності у тих, хто перебуває в умовах впливу шуму. Так, на електрокардіограмах виявлено лабільність пульсу і сповільнення внутрішлуночкової та внутріпередсердної провідності.

Більшість дослідників вважає, що під впливом тривалого і систематичного шуму артеріальний тиск підвищується, тобто шум може бути фактором ризику в розвитку гіпертонічної хвороби.

Діагностика. Діагноз кохлеарного невриту ставлять на підставі професійного маршруту, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, вивчення скарг хворого, анамнезу захворювання і життя, інструментального обстеження слухового і вестибулярного аналізаторів.

Для професійної приглухуватості характерні: поступовий розвиток процесу; наявність у більшості випадків кореляції між порушенням функції центральної

нервової системи та низки інших органів і систем зі змінами слухової чутливості; наявність аналогічних випадків захворювання серед робітників цієї професійної групи; відсутність в анамнезі вказівок на початок цього захворювання в періоді, що передував контактові з професійними шкідливими факторами; втрата слуху настає внаслідок ураження внутрішнього вуха і характеризується одночасним зниженням повітряної і кісткової провідності; глухота стійка і стабільна навіть тоді, коли джерело шуму усунене.

Лікування. Враховуючи особливість клінічного прояву синдромів, обумовлених дією шуму, необхідно диференційовано підходити до вибору терапевтичних заходів. Це стосується, насамперед, загальнозміцнюючої терапії, організації регулярного харчування, режиму сну, обов'язкового перебування на повітрі протягом 1—2 год кожного дня.

Із медикаментозних засобів рекомендують застосовувати броміди, еленіум, тріоксазин, амізил, а також глютамінову кислоту і рутін, в залежності від виразності супутнього синдрому і кохлеарного невриту.

З метою загальнозміцнювальної дії рекомендують аскорбінову кислоту в дозах до 300—500 мг, комплекс вітамінів групи В.

За наявності ангіодистонічного синдрому показані спазмолітичні засоби і гангліоблокатори (броміди, аміназин, мепротан в поєднанні з бензогексоніем, пентаміном).

У разі розвитку у хворого нейроциркуляторної дистонії за гіпертонічним типом показано призначення бромідів, валеріани, діазепаму в комбінації зі спазмолітиками. Як нейротропні препарати призначають резерпін, раунатін, котрі порушують процеси зв'язку норадреналіну і дофаміну в депонуючих гранулах закінчень післягангліонарних симпатичних волокон, не дають змоги депонуванню циркулюючого в крові норадреналіну, мають транквілізуючу і нейролептичну дію.

Із фізичних методів лікування застосовують гальванізацію за методом Щербака, дарсонвалізацію, УВЧ на сінокаротидну зону. Для проведення

бальнеотерапії рекомендують соляно-хвойні, вуглекислі, сірководневі ванни. Для лікування невритів слухових нервів застосовують дібазол, нікотинову

кислоту, атропіну сульфат, тропацин.

Із фізіотерапевтичних методів дає непоганий результат діатермія на зону соскоподібних відростків, грязьові аплікації на ділянку вуха.

Експертиза працездатності. При невриті з легким зниженням слуху працездатність хворого, як правило, зберігається. Необхідне динамічне лікарське спостереження, проведення амбулаторного лікування з використанням санаторію-профілакторію.

При кохлеарному невриті з помірним ступенем зниження слуху кваліфікованого робітника з великим професійним стажем також можна залишити на своїй роботі під ретельним наглядом і з проведенням амбулаторного лікування. У ряді випадків, якщо переважають загальні порушення, згідно з професійним лікарняним листком доцільне переведення на іншу роботу, не пов'язану із впливом шуму. Однак особам молодого віку і з невеликим стажем, а також некваліфікованим робітникам і особам, що підлягають дії імпульсного шуму, особливо при швидкому прогресуванні процесу, необхідно рекомендувати раціональне працевлаштування поза дією шуму.

При кохлеарному невриті зі значним ступенем зниження слуху показане раціональне працевлаштування, не пов'язане із впливом шуму. В усіх цих випадках, якщо раціональне працевлаштування неможливе без зниження кваліфікації, хворих належить направити на експертні комісії для визначення групи інвалідності професійного характеру.

Профілактика. Введення в слухові проходи різних заглушок, вати; протишумові вкладиші типу «Беруші»; застосування навушників, шлемів. Попередні та періодичні медичні огляди.