Класифікація надзвичайних ситуацій

(розроблена доц. І.І. Швайко, 1995)

I. Природні катастрофи (стихійні лихоліття):

• землетруси, виверження вулканів;

• руйнівні вітри, бурі, тайфуни, циклони, торнадо, сіроко, смерчі;

• зливи, повені, цунамі;

• зсуви, селі, карстові провали, снігові лавини;

• посухи, лісові та торф'яні пожежі, висока тривала спека, низькі тривалі морози.

II. Техногенні катастрофи та надзвичайні ситуації:

• промислові: аварії на електростанціях, заводах, шахтах;

• транспортні: на залізничному, авто-, авіа- та водному транспорті;

• екологічні: забруднення довкіллі викидами промислових підприємств (стічними водами, розливами нафти, ртуті тощо);

• військові: вибухи ядерної зброї, снарядів, хімічної зброї, захоронення відпрацьованого ядерного та ракетного палива, ройових отруйних речовин.

III. Природні-техногенно підсилені:

• зсуви, карстові провали в наслідок обводнення грунтів (протікання трубопроводів, вібрації працюючих механізмів).

IV. Техногенні -природно підсилені:

1. При зливах, повенях, пожежах: забруднення водоймищ, с/г ланів, атмосферного повітря;

2. При руйнуванні землетрусом: аварії на АЕС, нафтогазосховища, аварії на промислових об’єктах, шахтах;

3. Аварії на транспорті внаслідок стихій;

V. Соціальні:

• збройні конфлікти війни;

• неврожай, голод, епідемії;

• тероризм.

Медичні наслідки надзвичайних ситуацій природного характеру

Природні катастрофи (стихійні лиха) – це катастрофічні ситуації, які виникають раптово в результаті дії природних сил, призводять до порушення повсякденного устрою життя великих груп населення, у більшості випадків супроводжуються людськими жертвами, знищенням матеріальних цінностей, руйнуванням житлового фонду, об'єктів економіки та екологічним забрудненням навколишнього середовища. Наслідки багатьох великих руйнівних стихійних лих часто являються катастрофічними для жителів потерпілих регіонів.

Особливості географічного положення України. масштабні геологічні процесом, наявність гірських масивів, височин і низин, близькість теплих морів зумовлюють можливість виникнення практично усього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження, а також природних пожеж.

Найбільш актуальним для України небезпечними серед природних катастроф є землетруси, повені, смерчі, урагани, селі, зсуви, обвали, снігові лавини, лісові пожежі.

Стихійному лиху властиві загальні риси: великий просторовий розмах, значний вплив на навколишнє середовище, сильний психологічний вплив на людину.

Визначають 3 групи природних катастроф:

• тектонічні катастрофи (землетруси, морехвилювання, зсуви, виверження вулканів)

• топологічні катастрофи (повені , селі , снігові лавини та інші)

• метеорологічні катастрофи (бурі, урагани , засухи , пожежі)

Землетруси

Землетруси - це підземні поштовхи та коливання земної поверхні, що виникають внаслідок розривів у земній корі та передаються на велику відстань у вигляді пружних коливань. За даними світової статистики на долю землетрусів припадає 15,0% усіх природних катастроф, але за характером людських і матеріальних втрат вони посідають перше місце. Інтенсивність землетрусів оцінюється в балах міжнародної шкали Ріхтера.

Землетруси силою 1 бал реєструються лише спеціальними приладами (сейсмографами);

• 2-3 бали - слабкі;

• 4 бали - помірні;

• 5 балів - потужні;

• 6-7 балів - досить потужні;

• 8 балів - руйнівні;

• 9-10 балів - дуже руйнівні;

• 11-12 балів - катастрофічні.

Щорічно у світі реєструється понад 1 млн. підземних поштовхів, з яких 1 належить до катастрофічних, 10 - до сильно руйнівних і близько 1000 - до пошкоджуючих.

В Україні до сейсмонебезпечних територій належать зони Криму і Карпат з площею майже 120 тис. км², де проживає біля 11 млн. чоловік. Сила підземних поштовхів згідно прогнозів, може бути від 5 до 9 балів.

В залежності від інтенсивності коливань грунту розрізняють 4 зони руйнувань:

А – зона повних руйнувань – 100,0% пошкодження (11-12 балів);

Б – зона сильних руйнувань – 50,0-90,0% пошкоджень (9-10 балів);

В – зона середніх руйнувань – 30,0-50,0% пошкоджень (7-8 балів);

Г – зона слабких руйнувань – 10,0-30,0% пошкоджень (5-6 балів).

Землетруси можуть супроводжуватись пожежами, затопленням територій, пов’язаним з руйнуванням гребель і дамб. Особливу небезпеку мають руйнування хімічно і радіаційно небезпечних об’єктів. Число постраждалих від землетрусу передбачити неможливо. Воно залежить від сили підземних поштовхів і ступеню руйнування різних будівель. В результаті землетрусу можливі наступні види травм:

• переломи різноманітних локалізацій;

• травматичні ампутації;

• синдром довготривалого стиснення чи розчавлення;

• травми голови;

• нервово-психічні розлади;

• інфекційні захворювання.

Вивчення причин виникнення ушкоджень людей доводить, що у 10,0% випадків вони пов’язані з обвалами та руйнуванням будівель, 35,0% - вторинними вражаючими факторами (уламки споруд, будівель), а 55,0% виникають внаслідок неправильних дій самих потерпілих, зумовлених страхом і панікою. Значна частина травмованих (дорослих і дітей) гинуть від несвоєчасно наданої медичної допомоги. Більше половини летальних випадків припадає на першу добу. Летальність серед уражених із травматичним шоком складає 12,0 – 15,0%.

Порушення психіки (як у постраждалих так і серед рятувальників) в зоні землетрусу спостерігається у 75,0%, а у 10,0– 15,0% виражені психо-емоційні розлади. Такі люди потребують ізоляції та стаціонарного лікування.

Внаслідок пошкодження систем водопостачання і каналізації, відсутності доброякісної питної води, погіршення санітарно-гігієнічних умов життєдіяльності серед населення в зоні землетрусу можуть виникнути масові інфекційні захворювання.

Повені

Повені - це тимчасове затоплення водою значних ділянок місцевості внаслідок підняття рівня води в річках та інших водоймищах, пошкодження гідроспоруд та інше.

Головними причинами виникнення повені можуть стати сильні зливи, інтенсивне танення снігу, річні паводки. Особливо небезпечні затоплення, що виникають внаслідок раптового прориву дамб і гребель гідроспоруд, зсувів чи обвалів гірських порід.

Серед стихійних лих повені в Україні займають перше місце щодо частоти, площі поширення, нанесення матеріальних збитків. Особливо часто ці природні катастрофи трапляються в західних районах нашої країни.

За кількістю постраждалих повені поступаються лише землетрусам. У залежності від масштабу повені розрізняють:

- низькі повені – спостерігаються на рівнинних річках, характеризуються порівняно невеликою площею затоплення, не призводять до людських жертв;

- високі повені – супроводжуються значним підйомом води, затопленням великих територій, завдають помітних матеріальних збитків, загрожують життю і здоров'ю людей;

- значні повені – супроводжуються затопленням річкових басейнів і населених пунктів, з'являється реальна загроза виникнення втрат серед населення і потреба в його евакуації з зони затоплення;

- катастрофічні повені – супроводжуються затопленням дуже великих територій, погіршують життєдіяльність населення, унеможливлюють господарську діяльність на затоплених територіях, завдають значних матеріальних збитків і санітарних втрат серед населення.

При катастрофічних повенях на затоплених територіях виділяють 4 зони затоплення в залежності від швидкості течії води, висоти хвилі і відстані між греблею і населеними пунктами та часу проходження хвилі прориву.

Перша зона - зона катастрофічного затоплення безпосередньо примикає до гідроспоруди або початку природного явища. Висота хвилі може досягати декількох метрів, а швидкість 30 км/год і більше. У середньому довжина цієї зони може бути 6-12 км. Час проходження хвилі прориву до 30 хвилин.

Друга зона - зона швидкої течії. Швидкість течії 15-20 км/год. Довжина зони 15-25 км. Час проходження хвилі до 1 години.

Третя зона - зона середньої течії. Швидкість течії 10-15 км/год, довжина 30-50 км. Час проходження хвилі - 2-3 години.

Четверта зона - зона слабкої течії (зона розливу). Швидкість течії 5-10 км/год, довжина може складати 35-70 км.

Світова статистика свідчить, що питома вага повеней становить до 40,0% у загальній структурі стихійних лих. Серед потерпілих структура санітарних втрат формується за рахунок: утоплення (асфіксії), механічних травм, переохолодження, гострих порушень дихальної та серцево-судинної діяльностей, травм м'яких тканин, струсу мозку, пневмонії, нервово-психічних реакцій, загострення хронічних захворювань. Погіршується санітарно-гігієнічна та епідемічна обстановка на затопленій території, що може призвести до масових спалахів інфекційних захворювань.

При повені важливе значення мають своєчасне оповіщення і проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей з вірогідного району затоплення.

Сель

Різновидом повені є селі. Селі - це тимчасовий потік води, піску, глини, уламків каменів і валунів, що раптово утворюється в басейнах гірських річок. Причиною селевих потоків бувають інтенсивні та тривалі зливові дощі, інтенсивне танення гірського снігу і льодовиків, землетруси.

Як правило селі рухаються окремими хвилями зі швидкістю до 10 м/с і більше, переносячи великі об'єми землі, гальки і великого каміння. Сель характеризується різким підвищенням рівня води, хвильовим рухом, недовгочасною дією (1-3 год) і значним руйнівним ефектом. Сельові потоки мають велику руйнівну силу.

До селенебезпечних регіонів відносяться райони Карпат і гірський Крим. Прикладом селю може бути подія, що трапилась у Києві 13 березня 1961 році в районі Сирця, коли грязьовий потік висотою до 4 метрів зійшов на Куренівку (район Києва).

Зсуви

Зсуви – це переміщення поповзом мас гірських порід донизу по схилу під дією сили тяжіння. До 90,0% зсувів припадає на території, розташовані на висоті від 100 до 1700 метрів над рівнем моря. Вони виникають на схилах, що мають крутість понад 20 градусів, здебільшого по берегах річок в Карпатах та Криму.

Зсуви подібні до землетрусів, проте площі цього стихійного лиха значно менші. Кількість потерпілих може бути від одиниць до 50 чоловік. Особливо активно зсувні процеси проходять у районах активної господарської діяльності (Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька області).

Важливе значення для визначення характеру поведінки та дій населення при селевих потоках і зсувах має своєчасне їх виявлення і оповіщення. Про наближення селевого потоку можна дізнатися по характеру звуку, який видають валуни або уламки каміння. Цей звук нагадує гуркіт потягу, який наближається на великій швидкості. Про початок зсуву свідчать наступні ознаки: поява тріщин на будинках, розриви на дорогах, берегових укріпленнях і набережних, вимивання землі, зміщення підвалин різних висотних конструкцій.

Головними причинами травмування та загибелі людей при селевих потоках і зсувах є:

- завалення людей ґрунтом, камінням, деревами;

- заподіяння травм предметами, що падають (камінням, деревами);

- завалення людей в зруйнованих будинках;

- захоплення людей бурхливими потоками води або селевої маси.