Класифікація нс техногенного і природного характеру за рівнем

(відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 368 та змінами...)

Рівень НС	Поширеність НС	Кількість загиблих	Кількість постраждалих	Кількість населення з порушеними нормальними умовами життєдіяльності
Державний	1.На територію інших держав. 2.Двох або більш регіонів	Понад 10 осіб. Понад 5 осіб	Більше 300 осіб Понад 100 осіб	Понад 50 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб). Понад 10 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб).
Регіональний	1.На територію двох або більш регіонів (міст обласного значення)	3-5 осіб	50-100 осіб	1-10 тис. на тривалий час
Місцевий	1.За межі потенційно-небезпечного об’єкту, загрожує довкіллю сусіднім населеним пунктам	1-2 особи	20-50 осіб	100-1000 осіб
Об’єктовий	Не підпадає під названі вище визначення

Класифікація надзвичайних ситуацій

(розроблена доц. І.І. Швайко, 1995).

I. Природні катастрофи (стихійні лихоліття):

• землетруси, виверження вулканів;

• руйнівні вітри, бурі, тайфуни, циклони, торнадо, сіроко, смерчі;

• зливи, повені, цунамі;

• зсуви, селі, карстові провали, снігові лавини;

• посухи, лісові та торф’яні пожежі, висока тривала спека, низькі тривалі морози.

II. Техногенні катастрофи та надзвичайні ситуації:

• промислові: аварії на електростанціях, заводах, шахтах;

• транспортні: на залізничному, авто-, авіа- та водному транспорті;

• екологічні: забруднення довкіллі викидами промислових підприємств (стічними водами, розливами нафти, ртуті тощо);

• військові: вибухи ядерної зброї, снарядів, хімічної зброї, захоронення відпрацьованого ядерного та ракетного палива, ройових отруйних речовин.

III. Природні – техногенно-підсилені:

• зсуви, карстові провали в наслідок обводнення ґрунтів (протікання трубопроводів, вібрації працюючих механізмів).

IV. Техногенні – природно підсилені:

• При зливах, повенях, пожежах: забруднення водоймищ, с/г ланів, атмосферного повітря;

• При руйнуванні землетрусом: аварії на АЕС, нафтогазозховища, аварії на промислових об’єктах, шахтах;

• Аварії на транспорті внаслідок стихій;

V. Соціальні:

• збройні конфлікти війни;

• неврожай, голод, епідемії;

• тероризм.

Поняття про хімічну обстановку та методи її оцінки

Хімічна обстановка – це умови, які виникають після аварії на хімічно-небезпечному об’єкті (ХНО), внаслідок забруднення об’єкта, навколишнього середовища сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Вона характеризується токсичністю СДОР, масштабами і характером зараження місцевості, людей, техніки, різних об’єктів, повітря, джерел питної води і продовольства. На підставі оцінки хімічної обстановки може бути прийняте рішення щодо евакуації населення, зміни районів дислокації формувань цивільного захисту (ЦЗ), тривалості використання індивідуальних і колективних засобів захисту, заборони використання джерел питної води і продовольства, що забруднені СДОР.

Оцінка хімічної обстановки полягає у встановленні масштабів хімічного забруднення, дій аварійно-рятувальних служб, застосування різних варіантів захисту населення і вибору найбільш доцільних управлінських рішень, при яких виключаються подальші хімічні ураження людей та середовища.