Основними завданнями другого етапу медичної евакуації є:

• прийом і реєстрація постраждалих;

• внутрішньо-пунктове медичне сортування;

• повна санітарна обробка уражених;

• надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги

• реабілітація постраждалих.

В спеціалізованих медичних закладах (на другому етапі медичної евакуації) передбачається надання спеціалізованої медичної допомоги таким контингентам постраждалих:

- з травмами хребта, голови, шиї;

- з травмами грудей, живота, таза;

- травмованим з переломами довгих трубчастих кісток і пошкодженням великих суглобів;

- обпеченим;

- ураженим іонізуючим випромінюванням;

- ураженим СДОР;

- неврологічним хворим, контуженим і особам з психічними розладами;

- загальносоматичним хворим;

- жінкам з пораненнями і захворюваннями жіночих статевих органів;

- інфекційним хворим.

Для надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги на другому етапі медичної евакуації можуть використовуватись спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги центрального і територіального рівня.

Спеціалізовані медичні бригади другої черги створюються, як правило, вузькопрофільними:

• хірургічні;

• нейрохірургічні;

• політравматологічні;

• травматологічні;

• комбустіологічні;

• торакальні;

• терапевтичні;

• гематологічні;

• реанімаційні;

• токсико – терапевтичні;

• психоневрологічні;

• педіатричні;

• акушерсько-гінекологічні.

Медичне сортування, його види і основні завдання

Медичне сортування – це розподіл постраждалих на групи за потребою в однорідних лікувально-профілактичних та евакуаційних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації та прийнятим порядком евакуації.

Мета медичного сортування - забезпечити постраждалих своєчасним проведенням лікувально-профілактичних та евакуаційних заходів.

Завдання медичного сортування – визначити характер ураження, встановити черговість, місце надання постраждалим медичної допомоги та лікування, визначити порядок їх евакуації та медичний заклад куди треба евакуювати, а також черговість, вид транспорту для евакуації, положення постраждалого при евакуації (сидячи , лежачи).

В основі сортування на першому етапі медичної евакуації лежать три головні сортувальні ознаки:

• лікувальна;

• небезпечність для оточуючих;

• евакуаційна.

За лікувальною ознакою визначають ступінь потреби постраждалих в медичній допомозі, черговість та місце її надання. За цією ознакою постраждалі поділяються на три групи:

• постраждалі, що потребують невідкладної медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації;

• постраждалі, що не потребують невідкладної медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації (допомога може бути відкладена);

• постраждалі з термінальними станами та з травмами, несумісними з життям (агонуючі).

За ознакою небезпечності для оточуючих постраждалі поділяються на три групи:

• ті, що потребують тимчасової ізоляції;

• ті, що потребують спеціальної (санітарної) обробки;

• ті, що не потребують ізоляції та спеціальної (санітарної) обробки.

Евакуаційна ознака – це необхідність та черговість евакуації, вид транспорту, спосіб евакуації (лежачи, сидячи). За цією ознакою постраждалі також поділяються на три групи:

• ті, що потребують подальшої евакуації з урахуванням евакуаційного призначення, черговості, способу евакуації, виду транспорту;

• ті, що можуть залишатися на даному етапі медичної евакуації;

• ті, що підлягають поверненню до місця розселення ( проживання ) для подальшого лікування або медичного нагляду.

Для проведення медичного сортування найбільш доцільним є створення сортувальних бригад. Їх кількість та склад визначаються в залежності від величини та структури санітарних втрат і наявності медичних сил та засобів.

До складу сортувальної бригади повинні входити: лікар, 2 фельдшери (медичні сестри), два реєстратори, ланка санітарів-носіїв. Спочатку шляхом зовнішнього огляду лікарем проводиться вибіркове сортування для виявлення постраждалих, які є небезпечними для оточуючих, та тих, які потребують медичної допомоги в першу чергу. При цьому на первинний огляд лікар повинен витрачати до 40 сек. на кожного постраждалого.

Після вибіркового сортування лікар переходить до послідовного (конвеєрного) огляду постраждалого за діагностичними алгоритмами:

• локалізація ураження (голова, груди, живіт, таз, кінцівки, хребет);

• характер ураження: механічна травма - локальна, сполучена, численні травми, наявність кровотечі, переломів кісток, довготривалого стиснення тканин, опікова травма, отруєння СДОР, радіаційне ураження тощо;

• основне ураження, що найбільш загрожує в даний час життю постраждалого;

• ступінь тяжкості стану: наявність (відсутність) свідомості, реакція зіниць на світло, пульс, дихання, кровотеча, артеріальний тиск, колір шкіри;

• можливість самостійного пересування.

Медичне сортування поділяється на два види: внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне.

Внутрішньопунктове медичне сортування - це розподіл постраждалих на групи в залежності від характеру та тяжкості враження для встановлення черговості надання медичної допомоги та визначення функціонального відділення даного етапу медичної евакуації або лікувального закладу де повинна бути надана допомога.

Евакуаційно-транспортне сортування - це розподіл постраждалих на однорідні групи у відповідності з направленням, черговістю, способами та засобами їх подальшої евакуації, а також визначення кінцевого пункту їх евакуації.

При внутрішньопунктовому сортуванні визначається:

• характер ураження та необхідний обсяг медичної допомоги;

• потреба і місце надання медичної допомоги на даному етапі;

• черговість (перша чи друга черга).

При проведенні евакуаційно-транспортного сортування визначається:

- евакуаційне призначення (куди направити);

- вид транспорту;

- спосіб евакуації (лежачи, сидячи);

- місце на евакуаційному транспорті (на першому чи другому ярусі);

- черговість евакуації.

Результати сортування фіксуються сортувальними марками, на основі яких санітари-носії реалізують сортувальне рішення лікаря, та відмітками в медичних документах (первинна медична картка, евакуаційний паспорт).

Медична картка первинного обліку постраждалих має відривні сигнальні смуги. Наявність відривних сигнальних смуг на медичній картці не лише сприяє успішній реалізації результатів сортування на даному етапі, але й забезпечує інформування наступного етапу медичної евакуації, оскільки визначає постраждалих, на яких слід звернути увагу.

Сортувальні маркиприкріпляють до одягу або до нош постраждалого. Марки вказують куди і в яку чергу повинні бути направлені постраждалі. Цифри на марці (1,2) свідчать про чергу надання медичної допомоги або евакуації, а літери О (операційна) чи Е (евакуаційна) вказують, в який функціональний підрозділ даного етапу медичної евакуації санітари-носії повинні доставити постраждалого. Марки виготовляють з цупкого картону або пластмаси.

Евакуаційний паспорт містить відомості про профіль уражень у постраждалих, що знаходяться в транспорті, про їх кількість, а також спосіб транспортування, час відправлення і прибуття транспорту та ін.

Медичне сортування проводиться як на догоспітальному, так і на госпітальному етапі.

В лікувальних закладах догоспітального етапу медичної евакуації проводиться внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне сортування. Сортування на госпітальному етапі переважно внутрішньопунктове.

Медичне сортування в лікувальних закладах на госпітальному етапі носить діагностичний та прогностичний характер. Для проведення сортування залучаються найбільш кваліфіковані лікарі. Так само, як і на догоспітальному етапі, створюються сортувальні бригади в складі лікаря, двох медичних сестер, двох реєстраторів, санітарів-носіїв. Результати сортування відмічають в медичних документах (історії хвороби). Сортування проводиться на сортувальному майданчику та в приміщені приймально-сортувального відділення (в холодну пору року). На цьому етапі насамперед виділяютьпостраждалих, які небезпечні для оточуючих:

• з зараженням тіла чи одягу СДОР, токсичними та радіоактивними речовинами. Їх направляють для проведення повної санітарної обробки до відділення спеціальної обробки ;

• з психічними розладами та інфекційних хворих. Їх направляють відповідно до психоневрологічного та інфекційного ізолятору.

Всі інші постраждалі розподіляються на 4 групивідповідно до діагнозу, стану, можливості подальших ускладнень та інших показників.

До першої групиналежать постраждалі з ураженнями, несумісними з життям (агонуючі).

До другої групиналежать постраждалі з тяжкими ураженнями із значними функціональними розладами.

Третя група– це з постраждалі з тяжкими та середньої тяжкості ураженнями з незначними функціональними розладами або без них.

Четверта групавключає постраждалих з легкими ураженнями.

Завершенням евакуаційного сортування є реалізація заходів щодо медичної евакуації.

Медична евакуація- це вивезення постраждалих з осередку ураження до лікувальних закладів, де їм надається необхідна медична допомога та лікування до кінцевого результату.

Шлях, яким здійснюється медична евакуація, має назву шляхумедичної евакуації.

Етапи медичної евакуації поєднані шляхами евакуації отримали назву лікувально-евакуаційного напрямку.

Евакуація постраждалих може здійснюватися як санітарним транспортом, так і іншими транспортними засобами Це може бути автомобільний, залізничний, водний та повітряний транспорт. Медична евакуація здійснюється в основному за принципом “на себе”, але не виключається можливість евакуації і за принципом “від себе”.

Великого значення в системі лікувально-евакуаційного забезпечення набуває медична розвідка,яка поводиться в осередках надзвичайний ситуацій.

Вона здійснюється з метою своєчасного визначення об’єктивних даних про медико-санітарну обстановку і має бути активною, здійснюватися безперервно та забезпечувати своєчасне оперативне отримання певної інформації. Як правило, вона здійснюється всіма медичними формуваннями, підрозділами, а також оперативними групами органів управління охороною здоров’я.

Медична розвідка поділяється на медико-тактичну і санітарно-епідеміологічну.

Основними завданнями медико-тактичної розвідкиє:

а) збір даних щодо кількостей і структури патології серед постраждалих, а також місць їх розміщення, умов пошуку, збору і виносу з осередку катастрофи;

б) з’ясування стану медичних сил та засобів, які опинились в районі стихійного лиха, приміщень, придатних до розгортання етапів медичної евакуації;

в) визначення стану шляхів просування медичних формувань;

г) визначення шляхів евакуації постраждалих до лікувальних закладів.

Санітарно-епідеміологічна розвідказдійснює збір даних щодо санітарно-гігієнічної і епідемічної обстановки.

Організація розвідки покладається на органи охорони здоров’я та протиепідемічні заклади відповідних територій, а практичне виконання здійснюють територіальні центри екстреної медичної допомоги.

Практично при виникненні будь-якої катастрофи умовно можна виділити три основні фази у рятуванні потерпілих - ізоляції, рятування та відновлення (лікування).

Фаза ізоляції - триває з моменту виникнення катастрофи до початку організованого проведення рятувальних робіт.

Фаза рятування - охоплює проміжок часу від початку рятувальних робіт до завершення евакуації постраждалих за межі осередку катастрофи.

Фаза відновлення - з медичної точки зору визначається з моменту початку планового лікування та реабілітації постраждалих до їх остаточного видужання.

Залежно від обстановки у осередку надзвичайної ситуації тривалість кожної із цих фаз може бути різною.

Фаза ізоляції може тривати від 30 хвилин до 6 годин. В цьому періоді перша медична допомога постраждалим на місці катастрофи надається в порядку само- та взаємодопомоги, а також рятівниками та медичними працівниками, що опинилися на місці катастрофи.

Фаза рятування може тривати від 6 до 12 годин. Вона починається з моменту прибуття до осередку аварійно-рятувальних формувань, особовий склад яких володіє навичками надання першої медичної допомоги, а також медичних формувань (бригад швидкої медичної допомоги, медичних бригад постійної готовності першої черги, лікарсько-сестринських бригад тощо). У цей період продовжується надання першої медичної допомоги (при потребі) і надається перша лікарська допомога та підготовка потерпілих до подальшої медичної евакуації.

Фаза відновлення (лікування) може тривати від 0,5 – 2 до 90 діб. У цей період постраждалим надається кваліфікована та спеціалізована медична допомога, проводиться лікування до кінцевого результату та реабілітація.