- •II Женевська конвенція - захист поранених, хворих, медичного і духовного персоналу із складу збройних сил, які потерпіли аварію на морі.
- •III Женевська конвенція - захист військовополонених.
- •. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
- •Основні заходи захисту населення і територій.
- •2. Спостереження і контроль.
- •3. Укриття в захисних спорудах.
- •5. Евакуаційні заходи.
- •6. Медичний захист
- •7. Біологічний захист
- •8. Радіаційний і хімічний захист.
- •Нормативно-правова база створення та функціонування Державної служби медицини катастроф України
- •2.Закони України.
- •3.Закони України:
- •України .
- •Медицини катастроф України
- •Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України
- •Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Землетруси
- •Вітри руйнівної сили
- •Шкала бофорта
- •Буревії
- •Урагани
- •Медичні наслідки урагану
- •Природні пожежі
- •Екологічні катастрофи
- •Медичні наслідки надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •Медичні наслідки транспортних катастроф.
- •Автотранспортні катастрофи
- •Авіаційні катастрофи
- •Катастрофи на морському та річковому транспорті.
- •Аварії на пожежо– та вибухонебезпечних об’єктах.
- •Аварії на радіаційно-небезпечних об’єктах, їх класифікація, причини виникнення, шляхи попередження та подолання медико-санітарних наслідків.
- •- Помилки персоналу при експлуатації
- •1. Зовнішнім гамма-нейтронним опроміненням, джерелом якого є зруйнований реактор.
- •Принципи обмеження радіаційного впливу
- •1. Захист шляхом використання матеріалів.
- •2. Захист шляхом скорочення часу опромінювання.
- •3. Захист шляхом збільшення відстані від джерел іонізуючого випромінювання (евакуація).
- •5. Обмеження радіаційного впливу шляхом використання радіозахисного харчування.
- •Загальне поняття про сильнодіючі отруйні речовини (сдор) та хімічно небезпечні об’єкти (хно)
- •До хімічно небезпечних об’єктів відносять:
- •Характеристика хнр за ступенями токсичності
- •Клас небезпеки хнр за ступенем дії на організм людини
- •3. Речовини, яким властиві задушлива та загальноотруйна дія:
- •5. Речовини, яким властиві задушлива та нейротоксична дія (аміак).
- •Класифікація хімічно небезпечних об’єктів.
- •Хімічно небезпечні об’єкти характеризуються:
- •Хімічні аварії за масштабом поділяються на наступні категорії:
- •Токсична дія сдор на організм людини визначається наступними чинниками:
- •Характеристика осередку сдор
- •Особливості осередків уражень речовинами сповільненої дії:
- •Втрати людей в осередку хімічного ураження залежно від рівня захищеності, %
- •Загальні принципи надання невідкладної медичної допомоги і лікування при отруєннях сдор
- •Основні принципи захисту населення в осередку хімічного ураження
- •Сигнали оповіщення населення при надзвичайних ситуаціях
- •Загальний характер дії і ознаки ураження найбільш розповсюдженими хнр
- •7. Рекомендована література.
- •Класифікація основних хнр за ступенем небезпеки
- •Оцінка швидкості та сили вітру за шкалою Бофорта
- •Класифікація нс техногенного і природного характеру за рівнем
- •Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Оцінка хімічної обстановки проводиться двома методами:
- •Засобами оцінки хімічної обстановки є:
- •Технічні засоби хімічної розвідки
- •Визначення хімічних забруднювачів повітря за допомогою універсального газоаналізатора уг-2
- •Засоби колективного захисту
- •Засоби індивідуального захисту .
- •6. Додатки. Засоби для контролю:
- •6.1. Контрольні питання:
- •6.3. Ситуаційні завдання.
- •Додаток 1
- •Мал. 2. Переносний газосигналізатор «Ока»
- •Засоби колективного захисту
- •Мал.10. Індивідуальний перев'язувальний пакет
- •Організація надання та заходи першої медичної допомоги.
- •Заходи першої медичної допомоги:
- •Надання першої медичної допомоги
- •Поняття про рани. Класифікація ран та їх ускладнень
- •Види кровотеч. Перша медична допомога при кровотечах
- •Правила накладання пов'язок
- •Дії підчас надання екстренної медичної допомоги постраждалому
- •Шоковий індекс Альговера
- •Додатки№8
- •Перша медична допомога при опіках
- •Перша медична допомога при відмороженні
- •Перша медична допомога при електротравмах
- •Перша медична допомога при раптовому припиненні серцевої діяльності і дихання
- •Перша медична допомога при синдромі тривалого здавлення
- •Способи перенесення постраждалих за допомогою табельних і підручних засобів
- •Лікувально-евакуаційне забезпечення при надзвичайних ситуаціях, його мета і основні завдання
- •Організація і заходи першої лікарської допомоги.
- •Основними завданнями другого етапу медичної евакуації є:
- •Медичне сортування, його види і основні завдання
- •Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення при техногенних катастрофах.
- •Особливості етапного лікування при надзвичайних ситуаціях природного характеру.
- •Особливості надання медичної допомоги дітям.
- •Особливості надання медико-санітарної допомоги при спалахах особливо небезпечних інфекцій.
- •Сибірка
- •1. Дайте визначення поняття епідемічний осередок, та вкажіть фактори, що сприяють його виявлення.
- •Функціональна підсистема моз України з надзвичайних ситуацій, її організація і функціонування по періодах готовності до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
- •3.1. Організація медичної розвідки.
- •3.2. Організація лікувально-евакуаційного забезпечення.
- •За умов надзвичайної ситуації:
України .
Системи медичного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях (НС) створені у всіх розвинутих країнах світу. Концепція розбудови і функціонування цих систем залежить від рівня розвитку економіки, транспортної структури та інших факторів економічного і соціально-політичного характеру в державі
.В Україні система медичного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях (НС) представлена Державною службою медицини катастроф.
Державна служба медицини катастроф є особливим видом державної аварійно-рятувальної служби, основною метою якої є надання безоплатної медичної допомоги постраждалим при надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Відповідно до основної мети на ДСМК покладаються наступні завдання:
надання безоплатної медичної допомоги на догоспітальному і госпітальному етапах постраждалим при надзвичайних ситуаціях, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС;
ліквідація медико-санітарних наслідків НС;
участь в організації комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах надзвичайних ситуацій, що здійснює санепідемслужба МОЗ України;
організація взаємодії робочих сил, засобів і медичних закладів відповідно на центральному і територіальному рівні у сфері медичного захисту населення при виникненні надзвичайних ситуацій; координація роботи із забезпеченням готовності органів охорони здоров’я, систем зв’язку та оповіщення до дій при надзвичайних ситуаціях;
прогнозування медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій та розроблення рекомендацій щодо здійснення заходів з метою зменшення негативного впливу таких ситуацій;
проведення збору та аналізу інформації про медико-соціальні наслідки надзвичайних ситуацій у межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій (УІАС НС);
створення і раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для здійснення заходів ДСМК на центральному і територіальному рівні;
участь у підготовці атестації формувань та їх особового складу;
проведення науково-дослідних робіт, пов’язаних з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій.
Організаційна структура, сили та заклади Державної служби
Медицини катастроф України
Державна служба медицини катастроф складається з медичних сил, засобів та лікувальних закладів центрального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та відомчої належності, що визначені центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я (МОЗ України) за погодженням з центральними органами виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України), з питань оборони (МО України), з питань внутрішніх справ (МВС України), з питань транспорту (Мінтранс України), з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями.
Координацію діяльності ДСМК на випадок виникнення надзвичайних ситуацій здійснюють центральна і територіальні координаційні комісії, що утворюються згідно законодавства. Організаційно-методичне керівництво ДСМК здійснюється МОЗ України.
Державна служба медицини катастроф утворюється на двох рівнях – центральному і територіальному.
На центральному рівні керівництво ДСМК покладається на Міністерство охорони здоров’я України.
До складу ДСМК центрального рівня входять:
Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, який є головним науково-практичним закладом Служби;
медичні сили і засоби закладів МОЗ України та інших органів центральної виконавчої влади;
медичні сили і засоби територіального рівня, визначені МОЗ України за погодженням з територіальними органами управління охороною здоров’я.
До складу ДСМК територіального рівня входять:
територіальні центри екстреної медичної допомоги;
медичні сили і засоби, підпорядковані територіальному органу управління охороною здоров’я;
медичні сили і засоби інших органів центральної виконавчої влади, розташовані на даній адміністративній території.
Організаційно-методичне керівництво ДСМК здійснюється МОЗ України.
Координацію діяльності ДСМК на випадок виникнення надзвичайних ситуацій здійснюють центральна і територіальні координаційні комісії, що утворюються згідно законодавства.
Координаційна комісія – є постійно діючими дорадчим органом, створеним з метою узгодження складу і порядку використання при надзвичайних ситуаціях медичних сил і засобів ДСМК, визначених МОЗ України за погодженням з МНС, Міноборони, МВС, Мінтрансом та територіальними органами управління охороною здоров’я, сили і засоби яких включені до складу ДСМК.
Комісії узгоджують:
склад і порядок використання при надзвичайних ситуаціях медичних сил і засобів, що входять до складу ДСМК;
програми розвитку ДСМК відповідних рівнів;
плани медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення надзвичайних ситуацій;
заходи щодо удосконалення організаційної структури та функціонування служби відповідного рівня;
плани заходів щодо забезпечення постійної готовності ДСМК до виконання поставлених перед нею завдань;
заходи щодо підготовки фахівців для ДСМК;
координують роботу із створення і використання резервів медичних та матеріально технічних ресурсів ДСМК відповідного рівня.
Роботою центральної координаційної комісії керує її голова – Міністр охорони здоров’я України.
Роботою територіальної координаційної комісії керує її голова -.начальник територіального органу управління охороною здоров’я.
ДСМК організує свою діяльність за планами медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях.
План медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях розробляється на центральному рівні МОЗ України, а на територіальному рівні – територіальним органом управління охороною здоров’я.
ДСМК може функціонувати у трьох режимах: повсякденного функціонування, підвищеної готовності та при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
Фінансування витрат, пов’язаних з функціонуванням ДСМК, здійснюється у межах асигнувань, що передбачаються у Державному бюджеті, республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах, а також за рахунок благодійних внесків юридичних і фізичних осіб та інших незаборонених законодавством джерел фінансування.
Для виконання поставлених завдань ДСМК створює відповідні сили. До сил ДСМК входять особовий склад формувань та персонал медичних закладів, на які, згідно відповідних нормативних та дерективних документів, покладаються виконання завдань, що стоять перед Службою.
До формувань ДСМК відносяться: медичні бригади постійної готовності ДСМК першої черги, спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК другої черги, лікарсько-сестринські бригади, мобільні загони і мобільні шпиталі.
Класифікації надзвичайних ситуацій та причини їх виникнення
Науково-технічний прогрес не тільки сприяє підвищенню виробництва, покращенню умов праці та росту добробуту населення, але й збільшує ризик виникнення аварій на об’єктах господарювання. Величезне регіональне навантаження промисловими та енергетичними об’єктами збільшує ймовірність виникнення аварій і катастроф, збитки від яких можна порівняти із збитками внаслідок воєнних конфліктів.
Забезпечення національної безпеки є невід’ємною функцією кожної держави як суспільного утворення, покликаного гарантувати сприятливі умови для життя і діяльності її громадян. Оцінка загального стану техногенно-екологічної безпеки є фундаментом, на якому будується стратегія державної політики в галузі захисту населення і територій України від надзвичайних ситуацій (НС).
Проблеми попередження та ліквідації медичних наслідків НС техногенного та природного характеру з метою збереження життя та здоров’я людей, є однією зі складових національної безпеки.
Майже третину всіх промислових об’єктів становлять підприємства пов’язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин. За умов економічної кризи, браку коштів, дуже повільно і несвоєчасно здійснюється оновлення або заміна застарілих основних виробничих фондів, рівень зношення обладнання яких наближається до критичного. Все це збільшує вірогідність виникнення техногенних небезпек.
Техногенні та природні процеси можуть привести до виникнення аварій, катастроф і, як наслідок їх, до надзвичайної ситуації на окремому об’єкті чи території.
Аварія – вихід із ладу, руйнування споруд, будівель, обладнання, транспортних засобів та порушення виробничого чи транспортного процесу в наслідок чого на об’єкті чи певній території створюється загроза для життя та здоров’я людей.
Катастрофа – раптова, швидкоплинна подія викликана силами природи чи діяльністю людини, що спричинила чисельні людські втрати, завдала шкоду або загрозу здоров’ю значній кількості людей, викликала руйнування чи знищення об’єктів та інших матеріальних цінностей у значних розмірах, а також спричинила шкоду довкіллю.
Надзвичайна ситуація (НС) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, пожежею, що призвела чи може призвести до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та значних матеріальних втрат.
Надзвичайна ситуація для охорони здоров’я – обставина, що виникла раптово, при якій можливості органів та закладів охорони здоров’я з попередження та ліквідації медичних наслідків НС не відповідають існуючим можливостям і вимагають залучення додаткових медичних сил та засобів ззовні чи суттєвої зміни повсякденних форм та методів роботи.
Метою класифікації надзвичайних ситуації є створення ефективного механізму оцінки події, що стала або може статися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління. Загальними ознаками НС є: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану довкілля. З метою створення єдиної системи класифікації НС та визначення їх рівнів, забезпечення оперативного і адекватного реагування на такі ситуації Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 року №1009 затверджене Положення про класифікацію НС.
Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуації на території України, розрізняються:
Таблиця 1