Оцінка хімічної обстановки проводиться двома методами:

• методом прогнозування (в штабах і формуваннях ЦЗ);

• за даними хімічної розвідки (на об’єктах економіки і місцевості).

Засобами оцінки хімічної обстановки є:

• робоча карта з позначеними на ній об’єктами економіки, формуваннями ЦЗ;

• дані хімічної розвідки про масштаби хімічного зараження;

• розрахункові (довідкові) таблиці для оцінки хімічної обстановки.

З метою визначення єдиного порядку прогнозування хімічної обстановки при аваріях на промислових об'єктах і транспорті спільним Наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки, Міністерства екології і природних ресурсів від 27.03.2001 N 73/82/64/122 затверджена Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті.

Метод прогнозування базується на вихідних даних, які поступають з місця аварії на ХНО і характеризують:

• місце, час аварії;

• тип СДОР, його кількість на об’єкті;

• метеорологічні умови, рельєф місцевості;

• ступінь захищеності персоналу об’єкту, населення забрудненого району.

Після аналізу вихідних даних, на робочу карту наносять осередок хімічного ураження СДОР, яке складається з двох зон:

- зона безпосереднього зараження (розливу СДОР);

- зона поширення забрудненого повітря (парів СДОР).

В ході оцінки хімічної обстановки вирішуються наступні завдання:

1. визначення кордонів осередку і площі зон зараження СДОР;

2. визначення глибини поширення забрудненого повітря;

3. визначення стійкості СДОР на місцевості;

4. визначення кількості можливих уражених серед персоналу ХНО та населення;

5. визначення кількості заражених СДОР споруд, техніки, майна, продуктів харчування та джерел водопостачання;

6. визначення часу підходу зараженого повітря до різних об’єктів.

Висновки з оцінки хімічної обстановки повинні включати:

• можлива кількість уражених серед персоналу об’єкту, населення і аварійно-рятувальних формувань ЦЗ;

• обсяг робіт з надання медичної допомоги ураженим;

• можливості і умови евакуації уражених, хворих і населення з осередку хімічного забруднення;

• придатність до вживання продуктів харчування і питної води.

До основних заходів з ліквідації наслідків аварії на хімічно небезпечному об'єкті належать:

• локалізація зони хімічного ураження;

• припинення виходу СДОР в навколишнє середовище;

• евакуація населення і працівників з небезпечного місця;

• пошук, надання необхідної медичної допомоги та евакуація постраждалих;

• дегазація території, техніки та обладнання;

• санітарна обробка особового складу формувань, які проводили ліквідацію наслідків хімічної аварії.

Одним із основних елементів ліквідації наслідків аварії на хімічно небезпечному об'єкті є загальна і хімічна розвідка, до завдань якої належать: встановити вид СДОР, місце та характер аварії (викид або витікання); визначити приблизну зону зараження; визначити наявність, кількість та можливі місця перебування людей на об'єкті; визначити можливість вибуху або пожежі; визначити межі зони хімічного зараження, а також межі вибухонебезпечної зони; визначити вид та наявність на об'єкті нейтралізуючих речовин.

За результатами розвідки приймаються рішення:

- про необхідність, порядок та напрямок евакуації людей з об'єкта та території, що розташована поруч;

• про необхідну кількість сил та засобів для ліквідації аварії;

• про спосіб захисту особового складу;

• про вид, кількість та спосіб подання нейтралізуючих речовин в осередок ураження;

• про спосіб припинення виходу СДОР в навколишнє середовище, а також сили та засоби, що потрібні для цього.

Метод хімічної розвідки дозволяє більш достовірно оцінити хімічну обстановку. Мета хімічної розвідки – своєчасне встановлення факту хімічного забруднення і подача сигналу “Хімічна небезпека”. Хімічну розвідку проводять групи (ланки) хімічної розвідки. Із складу таких груп створюються пости хімічного спостереження (ПХС).

Основні завдання ПХС:

1. встановлення часу аварії на ХНО, факту зараження місцевості і об’єктів економіки СДОР;

2. оповіщення населення, персоналу об’єкту, особового складу аварійно-рятувальних формувань (сигнал “Хімічна небезпека”);

3. визначення типу СДОР;

4. визначення напряму руху забрудненого повітря;

5. встановлення кордонів осередку ураження, шляхів його обходу;

6. відбір проб ґрунту, питної води, продовольства для лабораторних досліджень на предмет забруднення СДОР.

Особовий склад постів хімічного спостереження (груп розвідки) повинен мати наступне оснащення:

• індивідуальні засоби захисту органів дихання та шкіри (протигази, ЗЗК, Л-1);

• медичні засоби захисту (аптечка індивідуальна АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8);

• засоби обмеження (позначення) забруднених ділянок (КЗО-1);

• технічні засоби хімічної розвідки і контролю (ВПХР, МПХР та ін.).