- •II Женевська конвенція - захист поранених, хворих, медичного і духовного персоналу із складу збройних сил, які потерпіли аварію на морі.
- •III Женевська конвенція - захист військовополонених.
- •. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
- •Основні заходи захисту населення і територій.
- •2. Спостереження і контроль.
- •3. Укриття в захисних спорудах.
- •5. Евакуаційні заходи.
- •6. Медичний захист
- •7. Біологічний захист
- •8. Радіаційний і хімічний захист.
- •Нормативно-правова база створення та функціонування Державної служби медицини катастроф України
- •2.Закони України.
- •3.Закони України:
- •України .
- •Медицини катастроф України
- •Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України
- •Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Землетруси
- •Вітри руйнівної сили
- •Шкала бофорта
- •Буревії
- •Урагани
- •Медичні наслідки урагану
- •Природні пожежі
- •Екологічні катастрофи
- •Медичні наслідки надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •Медичні наслідки транспортних катастроф.
- •Автотранспортні катастрофи
- •Авіаційні катастрофи
- •Катастрофи на морському та річковому транспорті.
- •Аварії на пожежо– та вибухонебезпечних об’єктах.
- •Аварії на радіаційно-небезпечних об’єктах, їх класифікація, причини виникнення, шляхи попередження та подолання медико-санітарних наслідків.
- •- Помилки персоналу при експлуатації
- •1. Зовнішнім гамма-нейтронним опроміненням, джерелом якого є зруйнований реактор.
- •Принципи обмеження радіаційного впливу
- •1. Захист шляхом використання матеріалів.
- •2. Захист шляхом скорочення часу опромінювання.
- •3. Захист шляхом збільшення відстані від джерел іонізуючого випромінювання (евакуація).
- •5. Обмеження радіаційного впливу шляхом використання радіозахисного харчування.
- •Загальне поняття про сильнодіючі отруйні речовини (сдор) та хімічно небезпечні об’єкти (хно)
- •До хімічно небезпечних об’єктів відносять:
- •Характеристика хнр за ступенями токсичності
- •Клас небезпеки хнр за ступенем дії на організм людини
- •3. Речовини, яким властиві задушлива та загальноотруйна дія:
- •5. Речовини, яким властиві задушлива та нейротоксична дія (аміак).
- •Класифікація хімічно небезпечних об’єктів.
- •Хімічно небезпечні об’єкти характеризуються:
- •Хімічні аварії за масштабом поділяються на наступні категорії:
- •Токсична дія сдор на організм людини визначається наступними чинниками:
- •Характеристика осередку сдор
- •Особливості осередків уражень речовинами сповільненої дії:
- •Втрати людей в осередку хімічного ураження залежно від рівня захищеності, %
- •Загальні принципи надання невідкладної медичної допомоги і лікування при отруєннях сдор
- •Основні принципи захисту населення в осередку хімічного ураження
- •Сигнали оповіщення населення при надзвичайних ситуаціях
- •Загальний характер дії і ознаки ураження найбільш розповсюдженими хнр
- •7. Рекомендована література.
- •Класифікація основних хнр за ступенем небезпеки
- •Оцінка швидкості та сили вітру за шкалою Бофорта
- •Класифікація нс техногенного і природного характеру за рівнем
- •Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Оцінка хімічної обстановки проводиться двома методами:
- •Засобами оцінки хімічної обстановки є:
- •Технічні засоби хімічної розвідки
- •Визначення хімічних забруднювачів повітря за допомогою універсального газоаналізатора уг-2
- •Засоби колективного захисту
- •Засоби індивідуального захисту .
- •6. Додатки. Засоби для контролю:
- •6.1. Контрольні питання:
- •6.3. Ситуаційні завдання.
- •Додаток 1
- •Мал. 2. Переносний газосигналізатор «Ока»
- •Засоби колективного захисту
- •Мал.10. Індивідуальний перев'язувальний пакет
- •Організація надання та заходи першої медичної допомоги.
- •Заходи першої медичної допомоги:
- •Надання першої медичної допомоги
- •Поняття про рани. Класифікація ран та їх ускладнень
- •Види кровотеч. Перша медична допомога при кровотечах
- •Правила накладання пов'язок
- •Дії підчас надання екстренної медичної допомоги постраждалому
- •Шоковий індекс Альговера
- •Додатки№8
- •Перша медична допомога при опіках
- •Перша медична допомога при відмороженні
- •Перша медична допомога при електротравмах
- •Перша медична допомога при раптовому припиненні серцевої діяльності і дихання
- •Перша медична допомога при синдромі тривалого здавлення
- •Способи перенесення постраждалих за допомогою табельних і підручних засобів
- •Лікувально-евакуаційне забезпечення при надзвичайних ситуаціях, його мета і основні завдання
- •Організація і заходи першої лікарської допомоги.
- •Основними завданнями другого етапу медичної евакуації є:
- •Медичне сортування, його види і основні завдання
- •Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення при техногенних катастрофах.
- •Особливості етапного лікування при надзвичайних ситуаціях природного характеру.
- •Особливості надання медичної допомоги дітям.
- •Особливості надання медико-санітарної допомоги при спалахах особливо небезпечних інфекцій.
- •Сибірка
- •1. Дайте визначення поняття епідемічний осередок, та вкажіть фактори, що сприяють його виявлення.
- •Функціональна підсистема моз України з надзвичайних ситуацій, її організація і функціонування по періодах готовності до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
- •3.1. Організація медичної розвідки.
- •3.2. Організація лікувально-евакуаційного забезпечення.
- •За умов надзвичайної ситуації:
Медичні наслідки надзвичайних ситуацій техногенного характеру
Аналіз структури НС, пов’язаних з техногенними чинниками, свідчить, що найбільш значущі серед них – аварії на атомних електростанціях (АЕС), хімічнонебезпечних об’єктах (ХНО), шахтах і вибухонебезпечних об’єктах та транспортні катастрофи.
Медичні наслідки транспортних катастроф.
До транспортних катастроф відносяться :
автотранспортні , катастрофи на залізницях , авіаційні катастрофи, катастрофи на річковому і морському транспорті .
Автотранспортні катастрофи
Автотранспортні катастрофи посідають перше місце серед транспортних катастроф.
За даними світової статистики щорічно у світі в результаті автотранспортних катастроф гине близько 300 тис. чол., а загальна кількість травмованих перевищує 15 млн. чол.
За останні роки на дорогах України щорічно внаслідок автотранспортних катастроф гине біля 10 тис. чол. При цьому слід відзначити, що значна частина постраждалих гине від несвоєчасного надання медичної допомоги, хоча травми в ряді випадків не є смертельними по тяжкості .
До основних причин транспортного травматизму належать:
погана організація дорожнього руху;
несправність або конструктивні недоліки транспортних засобів;
низька дисципліна учасників дорожнього руху.
Ці обставини призводять до того, що ризик загинути в автотранспортній катастрофі на шляхах України в 5 разів вищий, ніж у західних країнах.
Частка автотранспортних катастроф трапляються в певних місцях автошляхів. Ці місця мають назву “геопатогенних зон”, що характеризуються інтенсивним електромагнітним випромінюванням. В геопатогенних зонах, поведінка людей (пішоходів та водіїв) може бути непередбачена, коли людина не помічає, що трапляється навколо. Існує також взаємодія, зв’язок між швидкістю руху об’єкта та електромагнітним випромінюванням геопатогенної зони. Негативний резонанс виникає при швидкість руху 70-75 км/год, що позначується на реакції водія. В цих місцях водії і пішоходи маються бути дуже обережні.
Першими на дорожньо-транспортний випадок прибуває бригада швидкої медичної допомоги (ШМД). Час виїзду бригади ШМД до місця випадку та добре організована робота збільшують шанси на виживання постраждалих .
По прибутті на місце дорожньо-транспортної пригоди лікар бригади ШМД, що прибула першою, визначає місце стоянки машини ШМД , місце тимчасового збору постраждалих, організує надання медичної допомоги постраждалим та їх евакуацію в найближчі медичні заклади.
На первинний огляд постраждалого передбачено витрачати не більше 40-60 секунд, що забезпечується певним алгоритмом огляду і надання медичної допомоги (АВС):
- ревізія порожнини рота і верхніх дихальних шляхів для відновлення функції зовнішнього дихання;
- оцінка частоти і характеру дихальних рухів, при необхідності штучне дихання “ із рота в рот ”, ручні дихальні апарати;
- визначення цілісності кровоносних судин і одночасно зупинка зовнішньої кровотечі;
- оцінка стану серцево-судинної системи ( підрахунок пульсу, вимірювання АТ ), непрямий масаж серця;
оцінка стану органів чуття, насамперед органу зору.
Медичні наслідки автотранспортних катасроф можуть бути наступні:
черепно-мозкові травми;
травми грудної клітки і живота;
переломи довгих трубчастих кісток;
великі рани м’ягких тканин (рвані, глибокі, забруднені землею);
можливе поєднання з опіками.
Всі постраждалі з місця пригоди повинні бути як найшвидше евакуйовані в найближчі лікувальні заклади, де їм буде надана допомога в потрібному обсязі.
Катастрофи на залізницях.
Основними причинами залізничних катастроф є:
- порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства та правил безпеки при транспортуванні вантажів;
- дії зовнішніх факторів – у зонах стихійних лих, техногенних катастроф на підприємствах газової та нафтової промисловості , вибухів , пожеж тощо :
- неправильні дії ( бездіяльність ) локомотивних бригад та чергового персоналу станції;
зіткнення з перешкодами ( машини , люди , тварини );
терористичні акти
Понад 40,0% залізничних аварій пов’язані з діями або бездіяльністю шляхових працівників. Особливу небезпеку несуть аварійні ситуації при перевезеннях РР та СДОР. Ці аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей та радіоактивного забруднення довкілля, а при впливі СДОР – до гострого отруєння людей та хімічного забруднення повітря, ґрунту, об’єктів колійного господарства та прилеглих населених пунктів.
Залізничні аварії і катастрофи класифікуються за видом рухомого складу та кількістю постраждалих.
Залежно від чисельності потерпілих катастрофи на залізничному транспорті поділяють на 5 категорій :1 – до 5 чол; 2 – від 6-15 чол; 3 – 16-30 чол; 4 – 31-50 чол; 5 – більше 50 чол.
Види уражень при залізничних катасрофах можуть бути наступні:
механічні травми – 90,0%;
механічні травми плюс темічні опіки – 10,0%;
гострі отруєння плюс хімічні опіки;
радіаційні ураження;
комбіновані та поєднанні ураження.
Структура санітарних втрат за ступенем тяжкості ушкоджень може бути наступною:
легко уражені – 35,0-40,0%;
уражені середнього та тяжкого ступеня – 20,0-25,0%;
дуже тяжко уражені – 20,0%;
в термінальному стані – 20,0%.
За локалізацією при залізничних катастрофах ушкодження розподіляються наступним чином: голова –60,0%, кінцівки до 35,0%, груди, живіт з розривом внутрішніх органів – більше 20,0%, стегно та крупні суглоби – до 10,0 –12,0%
Характерними рисами аварій на залізниці є ймовірність травматичних ампутацій та складність вивільнення постраждалих з під конструкцій вагонів та локомотива.