6. Показники, які використовуються при вимірі прогресу проекту.?

Зібрані шляхом моніторингу дані використовуються для розрахунку прогресу виконання робіт за показниками: 1) час; 2) вартість; 3) організація проекту; 4) якість; 5) зміст робіт.

Також існують такі показники:

Для її розрахунку потрібні дані, які визначені в тобто:

• планові витрати на здійснення проектних робіт та проекту в цілому (ПВ);

• фактичні витрати на здійснення проектних робіт та проекту в цілому (ФВ);

• освоєний обсяг на здійснення проектних робіт та проекту в цілому (ОО).

Індекс освоєння витрат (ІОВ) розраховується як відношення освоєного обсягу до фактичних витрат:

ІОВ = ОО / ФВ

Індекс освоєння розкладу (ІОР) розраховується як відношення освоєного обсягу до планових витрат:

ІОР = ОО / ПВ

Справа в тому, що невиконання плану проекту може мати цілком слушне пояснення. Не треба забувати, що план розробляється в умовах невизначеності, коли відомі не всі аспекти ходу виконання проектних робіт і в тому немає провини ні плановиків ні виконавців. Тому треба не стільки шукати винних, скільки спрямовувати зусилля для того щоб зайти вірний вихід із ситуації. Одним з головних факторів прогресу є пошук додаткових ресурсів для завершення проекту. Зацікавленим особам потрібна обґрунтована інформація про те скільки додаткових ресурсів потребує проект для його остаточного завершення. Чим раніше буде надана ця інформація тим своєчасними будуть дії щодо виправлення ситуації.

Розрахунки оцінки вартості по завершенні здійснюються за двома варіантами. Перший дає оптимістичну оцінку вартості по завершенні (ОПТ), а другий – песимістичну (ПЕС):

ОПТ = (ЗБП – ОО) / ІОВ + ФВ, де

ЗБП – загальний бюджет проекту.

ПЕС = (ЗБП – ОО) / (ІОВ*ІОР) + ФВ

Освоєний обсяг = Планова вартість * Плановий відсоток використання ресурсу

7.Визначення та етапи становлення проектного менеджменту

Проектний менеджмент-це методологія керівництва і координації людських та матеріальних ресурсів протягом життєвого циклу проекту шляхом застосування системи специфічних сучасних методів й техніки управління для досягнення певних результатів впровадження визначеної ідеї.

Початок застосування методів управління проектами співпадає за часом з бурхливим розвитком науково-технічного прогресу. Його ознакою було поява великої кількості нових ідей та проектів, під час реалізації яких і стала очевидною необхідність формування нових підходів до управління їх розробкою та практичним здійсненням. Класичні методи управління, які добре діють у звичайної практиці, давали збої на проектної стадії життєвого циклу ідеї. Це, звісно, призводило до затягування із реалізацією проектів, що суперечить природі науково-технічного прогресу.

Ще одним фактором, який стимулював потребу в методах прискорення впровадження нововведень стала гонка озброєнь, яка була викликана "холодною війною". Не випадково, що саме при виготовлені нових видів озброєнь були вперше застосовані прообрази сучасної системи проектного менеджменту.

В 1957 році Головне управління озброєнь ВМС США почало здійснювати проект розробки ракетної системи "Поларис", що поєднував близько 3800 основних підрядчиків і складався з 60 тис. операцій. Одним із головних його виконавців була фірма "Буз, Аллен енд Гамільтон". Саме нею, з метою оптимізації управління даним проектом був запропонований спеціальний метод планування робот на основі оптимальній логічній схеми процесу. Пізніше він отримав назву метод аналізу та оцінки програм (Program Evaluation and Review Technique - PERT).

Використання методу PERT дозволило керівництву програми точно знати, що потрібно робити в певний момент часу і хто саме повинен це робити, а також імовірність своєчасного завершення окремих операцій. Керівництво програмою виявилося настільки успішним, що проект удалося завершити на два роки раніше запланованого терміну. Завдяки такому успішному початку даний метод управління незабаром став використовуватися для планування проектів в усіх збройних силах США.

Практично одночасно з цим, М. Уолкер з корпорації "Дюпон", досліджуючи можливість більш ефективного використання можливостей обчислювальної техніки, поєднав свої зусилля з Д. Келлі з групи планування капітального будівництва фірми "Ремінгтон Ренд". Вони спробували використати можливості ЕОМ для укладання плану-графіку будівництва. В результаті був створений раціональний і простий метод описання проекту, а також його оптимізації. Він був названий методом Уолкера - Келлі, а пізніше отримав назву, яка увійшла у всі підручники з економіко-математичних методів та проектного менеджменту - Метод Критичного Шляху (МКШ, або CPU - в латинській транскрипції).

З огляду на ці успіхи великі промислові корпорації також почали застосування подібної методики управління для розробки нових видів продукції і модернізації виробництва. Широке застосування методика планування робіт на основі проекту одержала, перш за все, в будівництві. Це обумовлено технологічними особливостями цієї галузі, які найбільш точно відповідають змісту згаданої методики. Наприклад, для керування проектом спорудження гідроелектростанції на ріці Черчілль у Ньюфаундленду (півострів Лабрадор). Вартість проекту склала 950 млн. доларів. Гідроелектростанція будувалася з 1967 до 1976 р. Цей проект уключав більше 100 будівельних контрактів, причому вартість деяких з них досягала 76 млн. доларів. У 1974 році хід робіт із проекту випереджав розклад на 18 місяців і укладався в планову оцінку витрат.

Становленню проектного менеджменту, перш за все, сприяли реальні потреби економіки, політики науково-технічного прогресу. Вони вимагали створення системи методів, які б сприяли оптимізації процесів впровадження нових ідей, особливо тих з них, які включали велику кількість робіт, різнопланових технічно та організаційно-складних дій, мали велику вартість та значний термін реалізації.

Велика ефективність даних методів призвело до широкого поширення проектного менеджменту в усіх сферах життя, в тому числі у підприємницької діяльності.