§4. Сутність та зміст виховної роботи

Визначивши сутність та зміст виховання далі необхідно зупинитись на сутності та змісті виховної роботи, яка є процесом практичної реалізації системи виховання в специфічних умовах діяльності елемента військової організації суспільства – Збройних Силах.

Виховна робота, як визначено в Концепції виховної роботи є система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких, військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Виникає питання: який зміст заходів, що формують та розвивають у воїнів професійно необхідні психологічні якості, моральну самосвідомість, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Організаційні заходи:

- вивчення вимог Указу Президента України та положень Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, інших нормативно-правових актів щодо перебудови виховної роботи;

- обговорення проблем удосконалення навчально-виховного процесу на засіданнях військових рад, нарадах керівного складу, зборах офіцерів, нарадах структури виховної роботи;

- відпрацювання перспективних планів удосконалення навчально-виховного процесу у всіх органах військового управління;

- узагальнення досвіду виховної роботи в кращих з'єднаннях, частинах, навчальних закладах з метою його впровадження в життя військ (сил);

- проведення зборів, науково-практичних конференцій з питань удосконалення та підвищення ефективності навчально-виховного процесу у військах (силах);

- здійснення практичних заходів щодо: забезпечення взаємодії органів військового управління з органами державної влади та місцевого самоврядування в інтересах виховної роботи у Збройних Силах України;

- підвищення ефективності військово-патріотичного виховання військовослужбовців, молоді, розгортання військово-шефської роботи;

- зміцнення зв'язків та удосконалення співпраці з громадськими, творчими, науковими і гуманітарними об'єднаннями, засобами масової інформації;

- налагодження співпраці у сфері морально-етичного виховання особового складу з релігійними конфесіями;

- запобігання втягування військовослужбовців у діяльність політичних партій і рухів, збереження духовної єдності у військових колективах і підтримання в них здорового морально-психологічного клімату;

- проведення комплексу заходів щодо формування позитивної громадської думки про Збройні Сили України з метою зміцнення їх авторитету в суспільстві.

Морально-психологічні заходи:

- підготовка настанови щодо планування та організації морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операції (бойових дій) Збройних Сил України; методичних рекомендацій щодо розробки документів бойової і мобілізаційної готовності в управлінні (відділі) виховної роботи виду Збройних Сил України, оперативного командування, корпусу; методичного посібника для органів виховної роботи видів Збройних Сил України, оперативних командувань, корпусів щодо основ планування та організації морально-психологічного забезпечення операцій (бойових дій); порадника з морально-психологічної підготовки особового складу Збройних Сіл України;

- розробка та втілення в життя методики оцінки психогенних втрат;

- відпрацювання методики оцінки морально-психологічних та бойових якостей особового складу військ (сил) під час підготовки та ведення операцій (бойових дій);

- відпрацювання методики тренування, відбору особового складу, якій залучається до роботи по збереженню та охороні боєприпасів, озброєння, військової техніки; методичних рекомендацій командирам, штабам, структурам виховної роботи, фахівцям медичної служби щодо профілактики самогубств; методичних рекомендацій командирам, штабам, структурам виховної роботи, фахівцям медичної служби з питань морально-психологічного забезпечення виконання завдань вартової служби; методичних рекомендацій "Організація психологічної допомоги військовослужбовцям із нервово-психічною нестійкістю"; методики оцінки морально-психологічного стану військ (сил); посібник з організації виховної роботи у підрозділ;

- вивчення вимог статутів Збройних Сил України.

Інформаційні заходи:

- відпрацювання системи інформування громадян України про життєдіяльність Збройних Сил України; механізму координації взаємодії державних і військових засобів масової інформації, гуманітарно-просвітницьких структур в інтересах формування у особового складу високих морально-психологічних якостей захисника Батьківщини; наказу Міністра оборони України "Про організаційні заходи у засобах масової інформації Збройних Сил України"; директиви Міністра оборони України "Про гуманітарну підготовку та інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу Збройних Сил України"; методики використання інформаційних матеріалів про суспільно-політичну ситуацію в регіонах дислокації військ для нейтралізації впливу негативних факторів на морально-психологічний стан особового складу.

Педагогічні заходи:

- втілення в навчально-виховний процес передових технологій навчання, виховання, розвитку та психологічної підготовки;

- удосконалення існуючих форм та методів навчання і виховання особового складу, пошук нових прийомів, методів та моделей відповідно новим умовам;

- забезпечення відповідності моделей, алгоритму і технологій виховного впливу нормативним документам, науково-методичним рекомендаціям;

- підвищення рівня психолого-педагогічної підготовки керівного складу.

Правові заходи:

- удосконалення нормативно-правової бази виховної роботи;

- створення організаційно-правових умов, що забезпечують підтримку статутних взаємовідносин;

- організація та проведення правової підготовки особового складу;

- співпраця і взаємодія з органами юридичної служби та правоохоронними структурами.

Культурно-просвітницькі заходи:

- впровадження комплексу заходів культурно-просвітницької роботи в системі виховання воїнів;

- пропаганда духовної, історичної та культурної спадщини українського народу, сприяння подальшого розвитку української культури, культур народів та етносів, що населяють Україну;

- організація культурного обслуговування особового складу, створення постійно діючих колективів художньої самодіяльності у військових підрозділах, зміцнення зв'язків творчої інтелігенції з військовими колективами художньої самодіяльності, залучення працівників літератури та мистецтва України, творчої молоді, викладачів навчальних закладів культури до культурно-шефської роботи серед військовослужбовців Збройних Сил України;

- покращення рівня методичної роботи, вивчення та широке розповсюдження передового досвіду культурно-виховної та просвітницької роботи, контроль за формуванням репертуару самодіяльної творчості;

- поширення шефських відносин, зв'язків та взаємодії з культурно-просвітничьких питань і з суспільно-професійними об'єднаннями, місцевими та державними організаціями і рухами, установами та підприємствами, батьками військовослужбовців, навчальними закладами, творчими та трудовими колективами, планування та проведення разом з ними місячників національно-патріотичного виховання та оборонно-масової роботи, днів відкритих дверей, зустрічей з ветеранами воєн та Збройних Сил, творчих фестивалів, зльотів солдатських матерів, участь в організації проводів в армію і до Військово-Морських Сил України.

Військово-соціальні заходи:

- участь у розробці комплексних програм розвитку Збройних Сил України, вивченні та аналізі соціальних процесів, які складаються у військових колективах;

- забезпечення у межах компетентності правового і соціального захисту військовослужбовців, членів їх сімей, цивільного персоналу, дотримання соціальної справедливості у військово-службових відносинах і вирішенні соціально-побутових питань, співпраця з державними, громадськими організаціями, які беруть участь у вирішенні проблем соціального захисту громадян України;

- розгляд пропозицій, скарг і заяв, здійснення прийому військовослужбовців з особистих питань, вживання заходів щодо усунення причин, які викликають скарги, та участь у розв'язанні спірних питань в межах компетенції структур виховної роботи;

- проведення роз'яснювальної роботи для поглиблення правових знань військовослужбовців та членів їх сімей з питань соціального забезпечення і адаптації;

- здійснення правового аналізу управлінських рішень відповідних командуючих, командирів і начальників, узагальнення практики застосування законодавства України та підзаконних актів з питань військово-соціальної роботи в межах установленої компетенції;

- проектування, організація цільових програм соціального розвитку Збройних Сил, соціального забезпечення, як сукупності соціальних норм і гарантій, що задовольняють ті чи інші соціально-економічні та духовні потреби військовослужбовців.

Саме важливе у виховній роботі – це зміст.

Зміст це сукупність теорій, положень, норм, знань, традицій, які повинні бути передані військовослужбовцям, засвоєні ними і виступати провідними мотивами їх професійної діяльності.

Зміст виховної роботи розкривається через її складові, напрямки та завдання, на основі яких уже формуються функціональні обов'язки посадових осіб органів військового управління по реалізації змісту виховної роботи.

Одним із змістовних елементів виховної роботи є її складові, які визначені концепцією виховної роботи. До них належать:

- морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- культурно-виховна і просвітницька робота;

- військово-соціальна робота.

Дуже часто в повсякденній діяльності іде підміна таких понять як складові, напрямки та завдання. А тому потрібно визначитись в цих поняттях.

Складові – це частини єдиного явища, процесу, які і визначені в Концепції.

Слід зауважити, що і інформаційно-пропагандистське забезпечення і культурно-виховна та просвітницька робота, і військово-соціальна робота також як і морально-психологічне забезпечення через їх специфічні форми, спрямовані на підвищення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), ефективності оперативної та бойової підготовки, формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання військової присяги, вимог законів, військових статутів, наказів командирів і начальників, виховання відданості українському народу, високих якостей громадянина-патріота, національної свідомості та духовної культури.

Напрямок – це категорія, яка визначає принципову єдність явищ, процесів протягом певного часу.

Як правило, напрямок розглядається як найбільш широка категорія, яка охоплює єдність поглядів, шляхів, завдань і пов'язана з використанням певних особливих методів і форм досягнення мети. Тому мета, ціль є головним критерієм виділення напрямків.

Сьогодні в практиці виховної роботи існує декілька груп напрямків, які не дублюють, а доповнюють одна другу.

Перша група – напрямки виховання. Це – правове, військове, естетичне, фізичне, військово-патріотичне, економічне, екологічне та інші.

Друга група – напрямки діяльності органів виховної роботи, які визначені в Положенні про органи виховної роботи Збройних Сил України. До них відносяться:

- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень;

- правове виховання особового складу;

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- культурно-виховна і просвітницька робота;

- військово-соціальна робота;

- забезпечення військ (сил) технічними засобами виховної роботи, поліграфічним об'єднанням та продукцією, іншим культурно-просвітницьким майном;

- професійний добір, підготовка та виховання кадрів структур виховної роботи;

- керівництво гуманітарною складовою військової науки та освіти, програмне і науково-методичне забезпечення виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України;

- визначення потреби асигнувань за відповідними статтями кошторису Міністерства оборони України та розподіл затверджених Міністром оборони України коштів.

Третя група – напрямки реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, визначені Програмою реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України на період до 2005 року:

- створення та удосконалення нормативно-правової та методичної бази морально-психологічного забезпечення застосування та життєдіяльності Збройних Сил України;

- реформування органів виховної роботи в органи морально-психологічного забезпечення, оптимізація їх структури та чисельності;

- створення систем соціологічного супроводу військової служби та психологічного захисту військовослужбовців у мирний та воєнний час;

- створення системи управління морально-психологічного забезпечення;

- розвиток системи підготовки фахівців виховної роботи (морально-психологічного забезпечення);

- вдосконалення системи комплектування органів виховної роботи (морально-психологічного забезпечення) Збройних Сил у особливий період;

- розробка систем морально-психологічного забезпечення сучасних форм та способів застосування військ сил);

- впровадження сучасних інформаційних технологій, оснащення Збройних Сил сучасними гучномовними, радіо-, телезасобами, поліграфічним обладнанням;

- вивчення та впровадження у практику вітчизняного та зарубіжного досвіду морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил), морально-психологічної підготовки особового складу збройних сил, військово-патріотичного виховання населення, організації соціально-правового захисту військовослужбовців, членів їх сімей.

Четверта група – безпосередньо напрямки виховної роботи:

- морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності;

- морально-психологічне забезпечення бойового чергування, бойової служби;

- морально-психологічне забезпечення оперативної і бойової підготовки;

- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;

- морально-психологічне забезпечення вартової, гарнізонної та внутрішньої служби;

• морально-психологічний супровід повсякденної діяльності особового складу.

Таким чином, критерієм виділення напрямків виховної роботи є види життєдіяльності військ (сил).

Аналіз положень Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, програми реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення дозволяє виявити ряд основних тенденцій розвитку системи виховної роботи в Збройних Силах України.

Перше. Посилення практичної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями. Командири усіх ступенів, органи виховної роботи головним чином спрямовують свою діяльність на формування у підлеглих високих військово-професійних якостей. Це особливо важливо в умовах реформування Збройних Сил України, переходу їх на нові принципи комплектування. В основі дії цієї тенденції лежить інтенсифікація навчально-виховного процесу, визначення якісних показників у підготовці, вихованні та навчально-бойовій діяльності особового складу. Наповнення конкретним змістом та практичними заходами морально-психологічного забезпечення повсякденної життєдіяльності військ (сил). При цьому слід врахувати що професійний потенціал формується не лише цільовими заходами організаторської виховної роботи, морально-психологічним та інформаційно-пропагандистським забезпеченням, але й усім перебіганням процесу життєдіяльності та підготовки військ.

Друге. Зміцнення матеріально-технічної бази виховної роботи. В сучасному, технічно насиченому суспільстві не може йти мова про організацію виховного процесу без застосування технічних засобів та наочно-пропагандистських і інформаційних видань. Саме тому в програмі реформування та розвитку морально-психологічного забезпечення Збройних Сил на період до 2005 року і визначені напрями розвитку матеріально-технічної бази виховної роботи як у мирний час так і на особливий період; виконання прикладних, фундаментальних та пошукових досліджень у галузі ТЗВ; скоординоване за цілями, задачами, ресурсами і термінами вирішення проблеми оснащення військ (сил) сучасними ТЗВ, які спроможні забезпечувати інтенсифікацію виховного процесу.

Третє. Посилення соціальної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями та членами їх сімей. Ця тенденція проявляється у спрямуванні зусиль органів виховної роботи на реалізацію концепції соціальної політики у Збройних Силах України, створення у військових і трудових колективах соціальних умов для їх життєдіяльності, реалізацію конституційних прав військовослужбовців, працівників і членів їх сімей, соціальних гарантій. При цьому провідним напрямком є створення умов для запровадження та подальшого розвитку економічних механізмів соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей; участь у реалізації системи надання молодим сім”ям довгострокових пільгових кредитів на придбання житла; реалізація програми соціальної адаптації військовослужбовців і членів їх сімей; створення системи надання консультацій з питань професійної переорієнтації та працевлаштування.

Четверте. Посилення профілактичної спрямованості виховної роботи щодо викорінення негативних явищ у військах (силах), зміцнення військової дисципліни. В умовах складної соціально-економічної обстановки в країні, гострої криміногенної ситуації в суспільстві, реформування Збройних Сил України та радікального оновлення їх нормативно-правової бази профілактика негативних явищ приймає виключне значення. Вона є важливим напрямком повсякденної діяльності органів військового управління посадових осіб і виступає як необхідна умова підтримання боєздатності частин і підрозділів.

При цьому, центральне місце займає вдосконалення змісту організаційної, виховної роботи з офіцерським складом, підвищення відповідальності, взірцевості, недопущення злочинів серед цієї категорії, суттєвому покращенню стану правопорядку у військах (силах).

П”яте. Активізація виховної роботи щодо забезпечення застосування військ (сил) в конкретних воєнних акціях. Сьогодні реалізовано один із напрямків прояву цієї тенденції. Мова йде про нормативно-правове закріплення в системі морально-психологічного забезпечення Збройних Сил такого його виду як морально-психологіче забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій).

Шосте. Зміцнення кадрового, інтелектуального, наукового потенціалу органів виховної роботи та ефективне використання їх за призначенням. Ця тенденція проявляється в оптимізації системи підготовки.

Сьоме. Удосконалення системи виховної роботи в ході виконання завдань програми реформування і розвитку Збройних Сил України.

Головні зусилля на третьому етапі реалізації Державної програми необхідно зосереджувати на подальшому вдосконаленню виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ, формуванні високої свідомості військовослужбовців, зміцненні військової дисципліни та правопорядку у військах.

Які ж основні завдання виховної роботи визначені на сучасному етапі:

1. Пріоритетним завданням є формування у офіцерів патріотичних, світоглядних позицій, навчання їх сучасним технологіям управління військовими колективами, індивідуально-виховної роботи з підлеглими. Таким чином, на перший план ставиться завдання "виховання вихователя". Вирішувати проблему необхідно через удосконалення тематики у системи командирської і професійної підготовки, де розглядаються психолого-педагогічні проблеми; створення школи передового досвіду у військових частинах; більш активне залучення до цієї роботи офіцерських зборів, атестаційних комісій, інших громадських організацій військових колективів.

2. Одним із головних завдань з особовим складом в ході реалізації другого етапу треба вважати оздоровлення морально-психологічного клімату у військових колективах, зміцнення дисципліни і правопорядку. Головне в реалізації цього напрямку – збереження життя і здоров'я особового складу, безпека військової служби. Необхідно підняти рівень організації виховної профілактичної роботи, особисту відповідальність офіцерів за виконання службових обов'язків, вивчати і знати молодь.

3. Підвищення рівня інформаційно-пропагандистського забезпечення повсякденної життєдіяльності військ (сил), яке має нести упереджувально-наступальний характер. Мета інформаційно-пропагандистського забезпечення військ – це підвищення рівня обізнаності особового складу з питань державотворення, зовнішньої та внутрішньої політики, вирішення проблем військового будівництва.

4. Найважливішим завданням органів військового управління є реалізація державних програм соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей. Тому органам виховної роботи необхідно забезпечити нормальну морально-психологічну атмосферу у військових колективах, поліпшити стан соціальної роботи серед військовослужбовців та членів їх сімей.

5. Важливим завданням є підвищення ефективності соціально-психологічної роботи у військах. Її змістом є:

- вивчення психологічних особливостей особового складу і формування у нього необхідних військово-професійних якостей;

- вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, соціально-психологічних процесів і явищ у військових колективах для раціонального використання і прогнозування їх розвитку; професійно-психологічний добір і розподіл поповнення; психологічний аналіз умов підготовки і служби на провідних спеціальностях; формування здорового морально-психологічного стану; психопрофілактика порушень військової дисципліни у військових колективах;

- психологічна підготовка особового складу; організація психологічної допомоги та психореабілітація військовослужбовців, членів їх сімей і цивільних осіб;

- вивчення і прогнозування соціально-психологічних процесів у військових і трудових колективах, профілактика негативних проявів у поведінці особового складу;

- удосконалення системи визначення професійної придатності військовослужбовців згідно психограм військово-облікових спеціальностей для раціонального їх розподілу за штатом; комплектування психологічно сумісних екіпажів, розрахунків, команд, підрозділів; допомога в організації взаємозаміни фахівців; відбір кандидатів у військові навчальні заклади, на вищестоячі посади.

6. Забезпечення високого організаційного змістовно-методичного рівня та ефективності культурно-виховної і просвітницької роботи. Необхідно привести її зміст, систему, стиль, форми і методи у відповідність до державної політики в галузі оборони і військового будівництва, потреб реформування і розвитку Збройних Сил.

Це передбачає створення цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України; оптимізацію структури військових закладів культури; поширення передового досвіду військово-патріотичного виховання військовослужбовців і молоді; відпрацювання механізму координації взаємодії з державними засобами масової інформації, гуманітарно-просвітницькими структурами.

7. Налагодження системи зв'язків органів військового управління з державними установами та громадськими організаціями з питань соціального і правового захисту допризовної молоді, військовослужбовців та військових пенсіонерів, встановлення обміну інформацією з відповідними установами щодо перепідготовки і працевлаштування військовослужбовців, які планують до звільнення в запас, їх соціальної адаптації – є одним із важливих завдань виховної роботи.

8. Зміцнення кадрового, інтелектуального, наукового потенціалу органів виховної роботи та ефективне використання за призначенням. Головні зусилля в реалізації цього завдання зосередити на підвищенні теоретичної підготовки офіцерів виховної роботи в галузі військової педагогіки та психології, соціології, історії України та її Збройних Сил, озброєнні їх систематизованими знаннями методологічних засад військового виховання та морально-психологічного забезпечення діяльності військ, форм та методів виховної роботи та морально-психологічного забезпечення щодо підтримання високої бойової готовності, зміцнення військової дисципліни, управління морально-психологічним станом підрозділів.

Таким чином, виховна робота у Збройних Силах України характеризується двобічність, безперервністю і тривалістю, багатогранністю завдань і різноманітністю змісту; залежністю від специфіки військово-професійних завдань; багатством форм, методів і засобів виховної роботи, поступовим створенням певної моделі виховної роботи.

Структурно-методична модель виховної роботи – це система взаємопов'язаних принципів виховання, цілей, завдань, напрямів, варіантів і етапів досягнення результатів, а також характер і механізм взаємодії і взаємовідносин у виховній роботи. Модель дозволяє перейти до виховання особового складу як до цілісного діяльно-виховного процесу, в якому вихователь забезпечує об'єктивне висвітлення суб'єкт-суб'єктивних відносин та оптимальність виховного впливу. Цілі, завдання, реальне положення справ і потреби виховання в конкретній ситуації показують конкретний зміст кожного компоненту моделей.

Алгоритм виховної роботи являє собою систему вимог (принципів і норм) здійснення організаційних і виховних впливів, послідовне виконання яких надає всьому виховному процесу результативний характер. Вимоги до виховної роботи, як зазначалось, визначаються новою концепцією виховання, які сформульовані у відповідності з закономірностями виховання і відображені в його принципах. Алгоритм виховної діяльності вказує на чітку її послідовність:

- аналіз фактичного стану справ для виявлення протиріч в цілісному діяльнісно-виховному процесі та визначення шляхів їх вирішення;

- планування ефективних виховних заходів та організація їх виконання для досягнення необхідного виховного впливу;

- створення умов для ефективного виховання у військах (силах);

- оцінка результатів виховної діяльності у військах та корекція всього навчально-виховного процесу.

Цей алгоритм буде ефективним при умові, якщо вихователь буде активно, послідовно і конкретно слідувати його логіці. Це дозволить добитись оптимального і ефективного здійснення виховного процесу у військах (силах).