§1. Методика організації зустрічей з ветераном війни та військової служби, учасником бойових дій у “гарячих точках”

Ветерани запрошуються в підрозділи, як правило в наступних випадках:

• у дні державних свят України;

• під час підготовки та святкування річниці Збройних Сил України, виду Збройних Сил України, роду військ (сил), дня військової частини;

• у дні прийняття молодими воїнами Військової присяги;

• під час вивчення відповідних тем у системі гуманітарної підготовки;

• при проведенні військово-патріотичних заходів у вихідні (святкові) дні: тематичні вечори і ранки, лекторії та кіно лекторії, походи по місцям бойової слави, вшанування передових військовослужбовців, відвідування музеїв і кімнат бойової слави та інших;

• при врученні воїнам зброї та бойової техніки, проведенні мітингів із нагоди початку навчального року тощо.

Приблизна структура підготовки й проведення зустрічі з ветеранами.

Підготовчий період

Зустріч із ветераном (ветеранами) присвячується до певної події, свята, заходу і включається в план виховної роботи з особовим складом.

Визначаються кандидатури для запрошень, вивчаються їх, біографічні дані та узгоджуються питання запрошення до особового складу.

Відпрацьовується план-сценарій проведення зустрічі.

У відповідальності зі сценарієм даються доручення офіцерам, прапорщикам, сержантам і солдатам по підготовці, зустрічі, куди входить: організація запрошення ветеранів, бойових аркушів і листівок-блискавок, підготовка наочного оформлення, виготовлення пам’ятного сувеніру, придбання квітів, влаштування святкового обіду тощо.

З начальником клубу, завідуючою бібліотекою вирішуються питання використання кіно-радіоапаратури, кіно-відеофільмів, виставок військово-патріотичної літератури, організації відеозапису зустрічі.

Порядок проведення зустрічі.

Організація зустрічі ветерана в підрозділі.

Знайомство з командуванням частини, розташуванням та побутом воїнів.

Відвідування музею (кімнати) бойової слави.

Зустріч з особовим складом:

• перед початком зустрічі звучать записи мелодій і пісень воєнної пори;

• ветеранам вручаються квіти;

• вступне слово командира або його заступника з виховної роботи;

• демонстрація документальних кадрів або фрагментів із кінофільмів, відеофільмів;

• виступ ветерана й відповіді на запитання;

• виступ військовослужбовців (при необхідності);

• вручення пам’ятних сувенірів та подарунків;

• виступ учасників художньої самодіяльності;

• фотографування з особовим складом;

• запрошення ветеранів на солдатський обід або чай;

• проводи ветеранів командуванням частини.

Підведення підсумків проведеної зустрічі, використання матеріалів (у тому числі відеозаписи) зустрічі з ветеранами у подальшій роботі з особовим складом.

§2. Методика роботи з віруючими військовослужбовцями.

Право військовослужбовців на свободу совісті у Збройних Силах України гарантовано Конституцією України та іншими правовими актами.

Роботу з віруючими військовослужбовцями необхідно проводити з врахуванням багатьох чинників: особистісних особливостей військовослужбовця, характеру завдань, які вирішуються частиною і підрозділом, місцем їх, дислокації тощо.

Перш за все необхідно вияснити кількість віруючих серед особового складу підрозділу та прихильність тій чи іншій вірі. Для цього застосовуються різні методи збору інформації: вивчення документів, індивідуальні та групові бесіди, спостереження, проведення опитувань, листування з батьками військовослужбовців та інші.

Як правило, віруючі військовослужбовці не приховують свого відношення до релігії. Це виражається в носінні натільних хрестиків та іншої натільної релігійної атрибутики, збереженні релігійної літератури, що цілком допустимо; якщо не призводить до порушень статутної форми одягу та порядку, не створює перешкод або загрози безпеці при діях із зброєю та на бойовій техніці.

Одначе слід врахувати, що зовнішній символ віри ще не свідчить про глибокі релігійні почуття людини, а може бути лише даниною моди, наслідуванням.

Більш глибоко вивчити особисті якості військовослужбовців, щирість і глибину його релігійних почуттів, ступінь їх реалізації дозволяє індивідуальна бесіда. При її плануванні, окрім відомостей про військовослужбовця, слід зібрати об’єктивну інформацію про релігійне об’єднання, послідовником якого він є, особливостях вірування та культу, вираженого в ньому.

В ході розмови з віруючим військовослужбовцем бажано проявити щиру зацікавленість, доброзичливість та увагу. Можна задавати питання, робити уточнення і помітки, але вони не повинні нести в собі елементи сумніву в правомірності релігійних переконань військовослужбовця, істинності його уявлень. Слід вияснити, як товариші по службі вашого співрозмовника відносяться до його переконань, чи не викликає це ускладнень у взаємовідносинах з ним?

Так формується більш повне уявлення про особистість віруючого військовослужбовця, його шлях до віри, друзів та єдиновірців, коло спілкування, релігійні потреби та інтереси, можливості їх задоволення. Усе це дозволяє встановити релігійно обумовлені мотиви у його повсякденній діяльності, у відношенні до військового обов’язку, до своїх командирів і начальників, товаришів по службі. Отримана інформація дозволяє більш ефективно впливати на свідомість та поведінку військовослужбовця, з урахуванням його релігійно-моральних орієнтирів формувати позитивне відношення до військової служби.

На випадок необхідності доцільно використати вплив батьків і священиків віруючих військовослужбовців.

У вільний від служби час при звільненні із розташування частини військовослужбовці можуть відвідувати храми, приймати участь в молитвах. Тому не буде зайвим , якщо командири і їх заступники з виховної роботи при плануванні проведення вихідних днів та відпрацюванні графіку звільнень будуть враховувати релігійні свята.

В останній час звичайно практикою стали пастирські відвідування священнослужителями віруючих військовослужбовців і членів їх сімей у військових гарнізонах, шпиталях. Допомога священнослужителів може бути, використана і в процесі психологічної реабілітації військовослужбовців, які отримали важкі поранення і травми, приймали участь у бойових діях, а також в профілактиці нестатутних взаємостосунків у військових колективах, суіцідних настроїв окремих військовослужбовців.

Свою специфіку має робота з військовослужбовцями – членами тоталітарних сект і релігійних рухів, де використовуються витончені методи обробки людей: омана, гіпноз, тиск, контроль за поведінкою. Члени секти, як правило, людина з подавленою волею, відсутністю критичного мислення, заниженим інтелектом і здатністю чинити опір стресу. І якщо у таких людей психічні зміни наступають через 1-3 місяці після приходу в секту, то вихід з такого стану до повної реабілітації може проходити роками.

Тому в роботі з такими військовослужбовцями слід враховувати підвищену сензітивність їх психіки, проявляти особливий такт. Головне спробувати сформувати у військовослужбовця уявлення про себе як про повноцінну особистість, сконцентрувати його увагу на загальноприйняті цінності: Вітчизна, батьки, друзі, обов’язок і честь, музика, образотворче мистецтво, спорт тощо. Доцільно обміркувати прочитану книгу, статтю, переглянуту телепередачу або кінофільм, тобто необхідно спонукати людину до активного життя, спілкування, допомогти подолати наслідки психологічної обробки, придати впевненість в своїх силах, у значимість службових завдань, які ним виконуються.

При повазі світоглядного вибору віруючих військовослужбовців робота з ним повинна проводитися з врахуванням принципу приорітету інтересів бойової готовності підрозділу і частини. Отже, не можна допускати контакти військовослужбовців з проповідниками, закордонними місіонерам, що сіють пацифістські настрої, які придатні нанести шкоду морально – психологічному стану особового складу.