Лекція №10 Тема № 10. «Етика й відповідальність в управлінні»

І. Суть відповідальності та етики в управлінні

Особливе значення для керівників має відповідальність перед суспільством, соціальна етика. Адже кожна орга­нізація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому повинна усвідомлювати свій обов'язок, нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи частину своїх доходів та зусиль на його благо і вдосконалення.

Кожна організація функціонує в економічному просторі, де склалися певні моральні устої, принципи, культура. Тому керівники повинні будувати свої стосунки з підлеглими, партнерами на засадах етики.

Етика — норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридич­них та моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою або яких вимагає від неї оточення.

Етика — система моральних принципів, яка зобов'язує відрізняти правильну поведінку від неправильної.

Відповідно етичною поведінкою є сукупність вчинків, дій людей, які відповідають нормам моралі, свідо­мості, порядку, що сформувалися в суспільстві або до яких воно прямує.

У процесі управлінської діяльності непоодинокі випадки відхилення від суспільних норм, що розцінюється як неетична поведінка. Вона може бути зумовлена різними чинниками:

— конкурентною боротьбою;

— прагненням великих прибутків;

— невмілим стимулюванням керівників за етичну поведінку;

— недооцінкою етичних норм у суспільстві;

— намаганням досягнути мети та реалізувати місію організації будь-якою ціною;

— неетичною поведінкою партнерів;

— конфліктними, стресовими ситуаціями в організації;

— невдалим підбором та невмілим застосуванням стилів керівництва;

— занадто складною системою розроблення та прийняття рішень в організації тощо.

У більшості організацій приділяють особливу увагу етичним нормам, оскільки від цього значною мірою залежить імідж та ділова репутація організації.

Нерідко з виховною метою в організаціях розробляють етичні кодекси, які визначують моральні та соціальні цінності компанії, принципи ділового етикету, правила поведінки працівників; створюються спеціальні структурні підрозділи (наприклад, комітет з етики) чи запроваджуються спеціальні посади (наприклад, уповноважений з етичних питань). Наприклад, Кодекс етики компанії «Cummins Engine», охоплює такі пункти:

1. Підлеглість закону.

2. Бути чесним, оцінювати події справедливо і точно.

3. Бути справедливим — надавати змогу висловитися кожному.

4. Бути турботливим — турбуватись про те, щоб фірма впливала на інших, намагатись зробити цей вплив більш сприятливим.

5. Бути сміливим. Ставитись до інших з повагою, навіть коли це збитково для справи.

Далеко не завжди ті самі дії, вчинки, форми поведінки у різних країнах набувають однакової етичної оцінки. Так, наприклад, американське законодавство хабарі вважає злочином, але допускає їх певною мірою з боку американських фірм за кордоном. Так звані підмазки — невеликі виплати іноземним державним чиновникам з боку американських компаній для того, щоб прискорити прийняття рішень, не тільки не вважаються злочином, а й нерідко звільняються від оподаткування. Тобто напівпідпільні подачки готівкою вираховуються із сум, які підлягають оподаткуванню. Сума таких виплат становить, за даними американської статистики, щорічно 98,3 млрд. дол. Ці витрати спрямовуються на виплати митному персоналу за прискорення проходження митних формальностей, дрібних подарунків, чайових, прискорення прийняття рішень, але не можуть використовуватися на підтримку збуту, започаткування нового бізнесу тощо. Єдиним винятком із цієї практики є виплати, що порушують Закон 1977 року "Про корупцію у справах з іноземними організаціями", який було прийнято після того, як з'ясувалося, що великі суми були передані високопоставленим іноземним чиновникам у зв'язку з продажем американських літаків.

Інший приклад досить типової етичної проблеми стосується дотримання антидемпінгового законодавства США металургійними підприємствами України, що експортували в 1996 році близько півмільйона тонн сталевого високоякісного вуглецевого обрізного листа на суму близько 200 млн. дол. Департамент торгівлі США в результаті антидемпінгового процесу, який було порушено двома американськими компаніями, установив з 1 липня 1997 року нові ставки ввізного мита для українських підприємств. Для "Азовсталі" вони становлять 100%, для комбінату ім. Ілліча — 177%, а для решти підприємств — 238%. Для наших менеджерів і політиків, причетних до цих процесів, дане рішення було цілком несподіваним і, як вони вважають, несправедливим. Адже рівень рентабельності відносно собівартості дорівнює лише 7—10% . І начебто, на перший погляд, підстав для того, щоб вважати демпінговими ціни на українську металопродукцію, немає. Однак американська сторона мала для цього певні підстави. По-перше, українські підприємства близько 100 тис. тонн металопродукції поставили через фірми-посередники із південноазіатських країн, що вважається піратськими поставками. Це негативно відбилося на іміджі українських підприємств. Зараз фірми-посередники збанкрутували або ж були ліквідовані, а питання українського металу існує. По-друге, і це головне, українська економіка не мала статусу ринкової, а вважалася перехідною. Це давало можливість американському департаментові торгівлі вдаватися до широких маніпуляцій під час визначення "реальних" цін. Все це свідчить про актуальність етичних питань у сфері міжнародного бізнесу.

Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин організації з навколишнім середовищем.

Що стосується зовнішньої етики взаємовідносин організації з навколишнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провідні міжнародні компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу.

Етика відносин зі споживачами:

• безпечність товарів (послуг, робіт);

• надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;

• право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);

• урахування вимог споживачів;

• спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції;

• поліпшення пакування і маркування;

• підвищення споживчої цінності продуктів;

• зменшення забрудненості продуктів.

Етика відносин зі співробітниками:

• відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;

• особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю;

• охорона здоров'я і техніка безпеки; навчання і розвиток персоналу;

• обговорення кар'єри;

• "Дитячий день" для працюючих батьків;

• програми оздоровлення і стрес-менеджменту.

Етика довкілля:

• контроль забруднення;

• захист середовища;

• збереження природних ресурсів;

• утилізація (переробка) відходів.

Екологічна етика:

• уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;

• дотримання екологічних стандартів;

• участь у поліпшенні екології.

Етика відносин із партнерами:

• дотримання зобов'язань;

• недопущення маніпулювання інвестиціями;

• урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.

Етика взаємовідносин із конкурентами:

• запобігання таємних угод на ринках;

• використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;

• • вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

Етика відносин із суспільством:

• збереження і розширення зайнятості;

• соціальна відповідальність;

• урахування місцевих традицій, звичаїв;

• дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам;

• спонсорування проектів соціального добробуту;

• підтримування освіти і мистецтва;

• підтримування громадських рекреаційних програм;

• участь у громадських роботах, проектах.

Етика відносин з державою:

• дотримання законодавства;

• добросовісна звітність;

• виконання державних замовлень у зазначені строки;

• уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями.

Міжнародна етика:

• вироблення етичних стандартів, прийнятних у всьому світі;

• урахування національної культури; . залучення місцевого персоналу;

• підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з міжнародними конкурентними стратегіями;

• дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.

Причини неетичної поведінки:

• недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;

• значний обсяг "тіньової" економіки;

• конкурентна боротьба, що відсуває на дальній план етичні міркування;

• зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто у кожному квартальному звіті;

• відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;

• загальне зниження ролі етики в суспільстві;

• певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями і цінностями вищого керівництва;

• низькі моральні якості членів суспільства.

Цілком закономірним є питання про можливості поліпшення етичної поведінки. Такі можливості існують і, як свідчить досвід зарубіжних країн, вони досить значні. З одного боку, вони пов'язані з соціально-політичним життям суспільства. Тут надзвичайно важлива роль політичних партій, органів влади і державного управління, громадських організацій (зокрема товариств споживачів), населення.

Сучасний менеджмент пропонує такі інструменти для поліпшення етичності поведінки в організаціях, до яких належать:

• запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань, правил поведінки працівників організації. Так, етичними нормами заборонено хабарі, подарунки, порушення законів, незаконні виплати політичним організаціям, необґрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, використання забороненої інформації тощо. Як стверджує Тім Граут-Сміт, інстинкт наживи слід стримувати етичними нормами, створенням високоморального клімату в бізнесі. Наприклад, крупні корпорації розвинутих країн посилено афішують свою турботу про навколишнє середовище, створюючи механізми «екологічної безпеки». Особливо це стосується підприємств зі шкідливим виробництвом. Деякі компанії під впливом норм етичної поведінки відмовляються навіть від вигідної експлуатації робочої сили в країнах, що розвиваються. Так, один із світових лідерів у виробництві одягу компанія «Леві Страусс» припинила свої капіталовкладення в економіку Бірми та Китаю через порушення прав людини в цих країнах;

• етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей,

• комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позицій етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики;

• соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії;

• навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників;

• "Дзвін на сполох" пов'язаний з оприлюдненням неетичної поведінки і дій для широкої громадськості через пресу, державні агенції, різноманітні групи населення, політичні партії та організації. Важливо при цьому створити неможливість мислення такого типу: "Я тільки виконував наказ".

Етична чи аморальна практика ведення бізнесу є відображенням системи цінностей, яка сформувалась у суспільстві, певній соціальній групі чи організації. Тому етичні норми поведінки необхідно впроваджувати на засадах виховання високого рівня культури та навчання етикету кожного члена колективу.