§2 Методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі.

Аналіз стану військової дисципліни - це всебічний розгляд виконання військовослужбовцями підрозділу, військової частини (корабля) порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Він включає комплекс питань, розглядаючи які, командир робить висновки:

• про характер правопорушень;

• про категорії військовослужбовців, які допустили правопорушення;

• про обставини, при яких скоєно порушення дисципліни або провину, яка пов’язана з нечітким виконанням вимог військових статутів, наказів вищестоящих командирів (начальників);

• про причини, які призвели до того чи іншого порушення;

• щодо основних винуватців порушень;

• про конкретних військовослужбовців або причинах, які сприяли даному порушенню.

На основі висновків командир:

• намічає комплекс додаткових заходів по запобіганню подібних подій і грубих порушень військової дисципліни на перспективу;

• доводить заходи до підлеглих командирів, ставить їм задачі і сумісно із заступником з виховної роботи мобілізує актив підрозділу на їх виконання;

• здійснює контроль (особисто, через своїх заступників) за дієвістю намічених заходів, які втілюються в життя.

В систему аналізу стану військової дисципліни входять:

- строки його проведення;

• категорія військовослужбовців, які залучаються до аналізу;

• методика аналізу та використання вихідних даних для його проведення;

• система обліку порушень.

Оцінка стану військової дисципліни – це судження командира (начальника) про хід виконання військовослужбовцями підрозділу, частини (корабля), з’єднання порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. При цьому посадові особи, які це роблять, керуються вимогами Міністра оборони України.

Головне у військовій дисципліні – це найважливіше у стосунках між підлеглими і начальниками, молодшими і старшими. А воно є не що інше, як глибоко усвідомлена покора та старанність, тобто безперечне підпорядкування командиру, начальнику, своєчасне і точне виконання їх наказів, розпоряджень, команд.

Відповідальність військовослужбовця за виконання вимог військової дисципліни - це сувора необхідність і обов’язок військовослужбовця бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. У разі їх неналежного виконання, військовослужбовець може бути притягнений до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності.

§3 Методика аналізу проступку військовослужбовця.

В процесі аналізу стану військової дисципліни командиру підрозділу, його заступнику з виховної роботи особливу увагу необхідно приділяти вивченню правопорушень, які характерні для даного підрозділу або мають тенденцію до зростання. Для прийняття рішення по правопорушенням та об'єктивного їх обліку командиру необхідно кваліфікувати кожне скоєне в підрозділі правопорушення.

Під правопорушенням розуміють недотримання правил поведінки, встановлених законом та іншими нормативними акта­ми. Воно може полягати у здійсненні забороненої дії або, на­впаки, у невиконанні приписаного законом обов'язку.

За ступенем тяжкості правопорушення поділяються на про­ступки і злочини.

Військовими злочинами визначаються злочини проти вста­новленого порядку несення військової служби, вчинені військо­вослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час про­ходження ними учбових або перевірочних зборів.

До них відносять :

- злочини проти порядку підлеглості (непокора, невико­нання наказу, опір начальникові або примушення його до по­рушення службових обов'язків, погроза начальникові, насиль­ницькі дії щодо начальника);

- порушення статутних правил взаємовідносин між військо­вослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості;

- самовільна відлучка ( незаконна відсутність військовос­лужбовця строкової служби, яка продовжувалась більше однієї доби, але не більше трьох діб, або хоч і менше доби, але вчине­на повторно протягом трьох місяців);

- самовільне залишення частини або місця служби (нез'яв­лення в строк без поважних причин на службу для військовос­лужбовців строкової служби тривалістю понад три доби, але не більш місяця, для осіб офіцерського складу, прапорщиків, військовослужбовців надстрокової служби тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, повторно протягом року);

- дезертирство (залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби);

- ухилення від військової служби шляхом членоушкодження або іншим

способом;

- промотання або втрата військового майна;

- порушення правил поводження зі зброєю, а також з речо­винами і

предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих;

- порушення статутних правил вартової служби;

- порушення правил несення бойового чергування;

- порушення статутних правил внутрішньої служби;

- порушення правил водіння або експлуатації машин;

- зловживання владою, перевищення або бездіяльність вла­ди та інші.

Із загально-кримінальних злочинів, що скоюються військовослужбовцями, частіше за все зустрічаються:

- розкрадання державного майна;

- навмисне вбивство;

- зґвалтування;

- хуліганство;

- крадіжки вогнепальної зброї, боєприпасів або вибухових речовин;

- крадіжки і збут наркотичних речовин.

Військові дисциплінарні проступки - це правопорушення, які не являють собою великої суспільної небезпеки. До них відно­сяться порушення встановлених загальновійськовими статута­ми вимог і правил поведінки, що тягнуть за собою застосуван­ня заходів дисциплінарного і громадського впливу.

Не всі дисциплінарні проступки за своєю тяжкістю однакові. Серед них необхідно виділити грубі дисциплінарні проступки, які можуть виступати як причини та умови для скоєння злочинів, мають ознаки злочинів і при певних умовах можуть ними ста­ти.

До грубих дисциплінарних проступків відносяться:

- самовільна відлучка;

- порушення статутних правил взаємовідносин між військо­вослужбовцями (словесні образи або насильницькі дії началь­ника до підлеглих, або одного військовослужбовця до іншого за відсутністю між ними відносин підлеглості, примушування одним військовослужбовцем іншого здійснювати дії, які принижують його особисту гідність, виконувати за нього обов'язки з військової служби, надавати йому особисті послуги);

- вживання спиртних напоїв (перебування на службі у не тверезому стані, а також вживання спиртних напоїв у позаслужбовий час);

- перебування на службі під впливом наркотичних або токсичних речовин;

- порушення статутних правил несення вартової, внутрішньої служб, патрулювання та бонового чергування щодо виконання своїх обов'язків;

- порушення правил безпеки, які призвели до травмування людей або спричинили інші значні наслідки;

- халатне ставлення до службових обов'язків, порушення і упущення, які призвели до поломок техніки і озброєння, пошкодження майна або інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров’ ю військовослужбовців;

- сперечання або грубість (відкрите виявлення невдоволеності службовою діяльністю начальника, обговорення вимог наказу, приниження честі і гідності начальника);

• промотання або втрата військового манна (продаж, застава або передача в користування іншій особі військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування і спорядження, втрата або зіпсування цих предметів унаслідок порушення правил їх зберігання.

• Невихід офіцером, прапорщиком, військовослужбовцем на службу протягом робочого дня

У мотивації протиправної поведінки військовослужбовців переважають мотиви імпульсивного і ситуаційного характеру, показного самоствердження, групової поведінки, а також мотиви, які обумовлені користолюбством, вигодою, помстою.

Розрізняють три групи факторів, які впливають на протиправну поведінку військовослужбовців:

- соціальні;

- психологічні;

- біологічні.

Головну роль серед соціальних факторів що впливають на формування особистості військовослужбовця - правопорушника, відіграють сім’я і вплив соціально-негативного зовнішнього оточення. При цьому несприятливий соціальний вплив справляють:

- виховання в неповній сім'ї;

- алкоголізм батьків;

- аморальний спосіб життя батьків;

- систематичні конфлікти в сім'ї;

- злочинність серед батьків;

- неблагополучні матеріально-побутові умови;

- вплив неформальної групи з антисоціальними тенденціями.

Домінуючі інтереси та ідеали юнаків, які складаються під впливом негативного сімейного і зовнішнього мікросередовища часто вступають у протиріччя з етичними і правовими нормами суспільства, а в умовах армії проявляються у вигляді правопорушень.

До психологічних факторів, які впливають на формування поведінки військовослужбовця - правопорушника, слід зарахувати особливості характеру, коли проявляється менша стійкість у відношенні несприятливого впливу специфічних соціальних факторів, а також безпосереднього оточення.

Біологічні особливості особистості самі по собі не породжують злочинності, але впливають на динаміку поведінки людини. В певних умовах під час тривалої відсутності можливостей задовольнити важливі біологічні потреби відбувається їх актуалізація з наступним формуванням пошукової поведінки, яка спрямована на задовільнення цих потреб. Ця поведінка може мати протиправний характер.

При підготовці до всебічного вивчення проступку командиру (начальнику) необхідно визначити:

1. На які запитання треба одержати відповіді?

2. Які дані про особистість воїна, його стан та взаємовідносини з товаришами по службі доцільно враховувати в ході вивчення проступку?

3. Кого притягти для з'ясування обставин та суті проступку?

4. Яким чином, у який час та в якому місці можна провести діагностичну бесіду з можливим порушником дисципліни?

Центральне місце в процесі вивчення проступку та соціально-психологічних умов його скоєння займає морально психологічна характеристика. Вона включає вивчення:

1. Мотиву та ступеню провини:

а) умисне, злісне порушення військового порядку;

б) необережність (халатність, недбалість, неохайність, забутливість та інше);

в) сильне душевне хвилювання (страх, обурення, образа, ображене почуття честі та особистої гідності);

г) перевищення меж необхідної оборони;

д) незнання порядку служби в умовах коли воїн повинен і може вивчити відповідні вимоги.

2. Обставини, які пом’якшують провину:

а) нечітке керівництво, помилки при постановці завдань та організації діяльності начальником;

б) безконтрольність, попускання, низька вимогливість, безкарність, окозамилювання;

в) погано поставлене вивчення статутів, недоліки у правовій пропаганді;

г) слабка виховна робота у підрозділі, низька згуртованість колективу, відсутність колективної думки, яка б засуджувала порушення дисципліни;

д) присутність у колективі негативних традицій, які підтримують дані проступки.

З. Обставини, які збільшують провину:

а) проступок здійснюється не вперше,

б) порушення дисципліни мало місце під час виконання службових обов'язків;

в) проступок був скоєний у нетверезому стані;

г) мала місце співучасть у груповому проступку;

д) мали місце великі негативні наслідки проступку.

На основі морально психологічної характеристики проступку командир (начальник) визначає наслідки проступку та реакцію на нього.

1. Кому і яку морально-психологічну шкоду було завдано, який вплив здійснив проступок на взаємовідносини порушника з співслужбовцями?

2. Психологічна реакція воїна на особисту провину: почуття сорому, жалкування, страх перед стягненням?

3. Колективна реакція на проступок:

а) має місце засудження особовим складом чи ні;

б) співчувають чи жаліюгь порушника дисципліни;

в) може проступок стати прикладом для інших?

З проведеного аналізу дисциплінарного проступку, його наслідків та реакції на нього командир (начальник) робить висновки та дані для прийняття рішення. До них можуть відноситись:

1. Важкість даного порушення порядку (незначне, грубе, близьке до правопорушення).

2. Причини проступку, в тому числі психологічні: неуважність, емоційна нестійкість, соціальна несумісність та інш.

3. За яких умов проступка можна було б уникнути? На кому лежить провина за те що він не попередив?

4. Які недоліки в системі дисциплінарної практики у вихованні даного воїна виявив проступок. Який вплив і з якою метою треба здійснити на цього воїна? Що треба зробити для ліквідації негативних наслідків проступку?

Вивчення та аналіз дисциплінарних проступків, соціально-психологічних умов їх скоєння дозволяє командирам (начальникам) отримати об’єктивну інформацію про стан віиськової дисципліни в підрозділі, своєчасно виявити причини негативних тенденцій у військових колективах, підготувати необхідні аналітичні дані для прийняття рішення щодо зміцнення морально-психологічного стану та проведення ефективної профілактичної роботи в підрозділі.