§5. Методика підготовки й проведення колективної бесіди

Колективна бесіда є одною із найбільш розповсюджених форм агітаційно-пропагандистської роботи. Бесіда - це така форма усного виступу, в якій на рівні з керівником активну участь приймають слухачі. Під час бесіди ведеться двостороння розмова в ході якої слухачі відповідають на запитання керівника, задають йому запитання, висловлюють свої думки. Ведуча роль в бесіді належить керівнику, який розпочинає її і спрямовує в потрібне річище, в кінці робить висновки або заключну частину.

В армійських умовах бесіди проводяться всіма командирами, офіцерами-вихователями, активістами як по заздалегідь передбаченим і підготовленим темам, так і позапланово, по питанням, які вимагають негайної відповіді. Періодичність проведення бесід не встановлена, але, як правило, вони проводяться в кожному підрозділі з усіма категоріями особового складу по декілька разів на місяць.

Якщо бесіда передбачена наперед, то вона записується в планах виховної роботи підрозділів з назвою теми бесіди, хто, коли, з ким і де повинен провести. В цьому випадку той товариш, якому бесіда запланована, має можливість на протязі декількох днів готуватися до її проведення.

Планується проведення бесід, виходячи із конкретного стану справ в частинах і підрозділах, завдань виховного та морально-психологічного забезпечення їх життєдіяльності, зміцнення військової дисципліни, підвищення якості бойового вишколу та бойової готовності.

Готуючись до проведення бесіди, керівник повинен вивчити необхідну літературу по даній темі, зробити відповідні нотатки основних думок, цифр, фактів тощо. Разом з тим він ретельно обмірковує план, зміст майбутньої бесіди та способи її проведення, а також намічає, які і як він буде використовувати факти, приклади, цифри, літературні образи, наочні посібники, технічні засоби, прислів’я, приказки, порівняння і тому подібне.

Коли у керівника зложився певний план проведення бесіди, він приступає до написання її тексту або тез.

Досвідчений пропагандист або агітатор, ретельно обміркувавши зміст бесіди, може обмежитися планом або тезами виступу, а для початківця бажано підготувати повний текст бесіди.

Яким повинен бути план бесіди - це можна показати на одному з прикладів. Візьмемо бесіду особового складу взводу на тему: "Вимоги військово-політичного керівництва країни щодо підвищення бойової готовності Збройних Сил України в новому навчальному році". В короткий план цієї бесіди можна включити наступні питання:

1. Що таке бойова готовність та від чого вона залежить?

2. Наказ Міністра оборони України на новий навчальний рік щодо підвищення бойової готовності військ.

3. В чому полягають завдання воїнів стосовно підвищення бойової готовності підрозділу?

Щоб скласти розгорнутий план бесіди, необхідно кожне питання розділити на більш дрібні, детальні підпитання, розміщенні в логічній послідовності в залежності від змісту даної теми.

Методика проведення бесіди залежить від багатьох обставин: рівня підготовки і методичної майстерності пропагандиста або агітатора, характеру і змісту теми, підготовки слухачів, наявності часу, наочних посібників, від умов, в яких проводиться бесіда і т.п. Тому єдиного рецепту по цьому питанню немає і не може бути.

Бесіду по вибраній нами темі можна розпочати з приведення 1-2 прикладів із початку Великої Вітчизняної війни та нападу Ізраіля на арабські країни влітку 1967 року, щоб відразу зацікавити слухачів та показати величезне значення високої бойової готовності для ходу і кінця війни.

Потім можна поставити перед слухачами питання: що таке бойова готовність? Після невеличкої паузи доцільно послухати 1-2 відповіді, а потім дати чітке визначення бойової готовності та поставити перед слухачами наступне запитання: від чого залежить бойова готовність? Прослухавши 1-2 відповіді солдат, необхідно самому відповісти на це запитання і зробити висновок про те, яке значення має бойова готовність і що вона багато в чому залежить від кожного солдата і сержанта.

В ході бесіди керівник може використовувати спеціально підготовлені наочні посібники, діафільми, діапозитиви, малюнки і т.п.

Приблизно таким же чином розкриваються друге і третє питання.

В кінці бесіди доцільно зробити чіткі висновки про причини підвищення значності бойової готовності в сучасних умовах.

При проведенні бесіди необхідно прагнути до встановлення тісного контакту із слухачами і створення невимушеної товариської обстановки. Кожне слово агітатора повинно доходити до їх свідомості і сердець.

Перед слухачами необхідно тримати себе просто, невимушено, вільно. В ході бесіди потрібно використовувати міміку, жести, але не захоплюватися ними. Вони повинні бути підпорядковані темі бесіди, робити її більш дохідливою і переконливою.

Головною зброєю агітатора є мова і голос. В ході бесіди неприпустимо говорити монотонно. Потрібно чітко вимовляти кожне слово, кожну фразу, змінюючи темп мови та інтонацію голосу. Основні положення доцільно вимовляти повільно, а при необхідності їх можна повторити. Пояснення можна робити більш швидким темпом. Голос агітатора не повинен бути байдужим.

Проведення бесіди - творчий процес. Тому ніколи не потрібно читати по написаному тексту. Це відриває агітатора від слухачів, сковує його думку, призводить до монотонності голосу, знижує переконливість і дієвість бесіди. Найбільш дохідлива бесіда буде тоді, коли агітатор, ведучи розмову, безперервно думає, критично оцінює сказане і намічає як краще бесіду вести в подальшому. А це можливо лише в тому випадку, коли агітатор, користуючись конспектом, тезами або планом і зачитуючи окремі положення, які необхідно довести дослівно, викладає думки вільно, своєю мовою, не прив’язуючись до конспекту. В цьому випадку він має можливість слідкувати за слухачами та реагувати на їх почуття і настрої.

Дохідливість і дієвість бесіди багато в чому залежить від того, наскільки вміло і переконливо агітатор пояснює та доказує основні положення. В системі доказів важливу роль відіграють факти, приклади, цифри, порівняння, посилки на висловлення великих людей.

Факти і приклади, які приводить агітатор, повинні бути ретельно перевіреними й достовірними. Краще використовувати такі приклади, які близькі й зрозумілі слухачам, особливо із життя свого підрозділу. Одначе слід мати на увазі, що факти і приклади - не самоціль, а засіб доказу, пояснення, ілюстрації основних положень. Тому не потрібно ними захоплюватися. Їх бажано приводити стільки, скільки необхідно для пояснення або доказу основних думок.

В необхідних випадках потрібно приводити відповідні цифри, але не слід зловживати ними, так як чим більше цифр, тим важче вони сприймаються слухачами. Доцільно давати тільки яскраві та необхідні цифри і краще застосовувати їх у порівнянні.

В ході бесіди інколи виникає необхідність привести ту чи іншу цитату із першоджерела. Такі цитати, як правило, потрібно приводити дослівно і при необхідності пояснювати або коментувати.

В ході бесіди слухачі можуть поставити низку запитань, на які керівник відповідає відразу або в кінці бесіди. На деякі запитання він може відповісти їм самим. Якщо відповісти відразу не можливо, то потрібно сказати, коли вони отримують відповідь. Можливо, що про окремі запитання прийдеться проінформувати старших начальників, а про їх вирішення потім повідомити слухачів. Необхідно також дати оцінку думкам, які вони висловили в ході бесіди, і переконливо викласти правільне розуміння даного питання.

В цілому проведення бесіди вимагає від агітатора великої праці, постійного творчого пошуку як під час підготовки, так і в ході її, а також вміння вести розмову з людьми, переконувати їх і утягувати на вирішення чергових завдань силою правдивого та полум’яного слова.