§1 Система роботи посадових осіб щодо зміцненню військової дисципліни.

Для того, щоб повністю і якісно виконати вимоги Міністра оборони України, привести повсякденну життєдіяльність підрозділів і частин у відповідність з Військовими статутами Збройних Сил України у кожного офіцера, прапорщика (мічмана), сержанта (старшини) повинна бути чітка система роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку. Що ж таке система і що вона передбачає.

Система роботи по зміцненню дисципліни та правопорядку в підрозділі (військовій частині, на кораблі) – це повний порядок в діях офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин) по досягненню у підпорядкованих військових колективах високого стабільного рівня морально-психологічного стану особового складу, бездоганного і неухильного додержання ним порядку і провин, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Ця система повинна відповідати вимогам Міністра оборони України. Вона включає:

По-перше, глибоке вивчення й осмислення офіцерами, прапорщиками (мічманами) і сержантами (старшинами) Військових статутів Збройних Сил України, військового законодавства України та права, наказів Міністра оборони України про зміцнення військової дисципліни та інших;

По-друге, регулярну роботу посадових осіб у підпорядкованих їм підрозділах по всебічному вивченню стану служби військ, військової дисципліни та правопорядку, виконання у повсякденній життєдіяльності вимог законів, статутів, наказів і директив Міністра оборони України та інших керівних документів; наданню практичної допомоги в знятті напруги у військових колективах та забезпеченні стабільного морально-психологічного стану особового складу.

Морально-психологічний стан особового складу – це ступінь загальної готовності військовослужбовців, військових колективів до активних дій по виконанню поставлених задач. Він забезпечує інтелектуальну, емоційну та вольову єдність особового складу.

В воєнний час морально-психологічний стан проявляється в боєздатності підрозділів і частин (кораблів), результатах їх бойових дій. При наявності високого морально-психологічного стану вони здатні тривалий час успішно вирішувати покладені на них бойові задачі. В мирний час важливішим показником морально-психологічного стану особового складу є успішність виконання навчально-бойових завдань, якість несення бойового чергування, повсякденна бойова готовність, організованість і дисципліна;

По-третє, заслуховування звітів командирів підрозділів й інших посадових осіб про стан військової дисципліни, їх особистий внесок у її зміцнення. При цьому (так, як і при роботі в підлеглих підрозділах) звертається увага на всі основні напрями зміцнення військової дисципліни та її морально-психологічного забезпечення:

• підбір, розстановка, навчання і виховання кадрів (офіцерів, прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин і активістів);

• контроль за діяльністю кадрів, виконанням ними своїх службово-посадових обов’язків та надання їм практичної допомоги;

• вивчення та аналіз морально-психологічного стану особового складу; планування, підготовка й проведення необхідних заходів щодо його підвищення й підтримання на належному стабільному рівні;

• національно-патріотичне, правове, військове, морально-етичне, естетичне, екологічне і фізичне виховання військовослужбовців;

• морально-психологічний супровід повсякденної життєдіяльності підрозділів;

• своєчасне, повне і якісне доведення до військовослужбовців встановлених норм речового, харчового, фінансового, медичного й інших видів забезпечення;

• підтримання статутного порядку в частині ( на кораблі) і підрозділах, чітка організація бойового вишколу особового складу та служби військ. Під цим розуміється постійна чітка регламентація по місцю і терміну повсякденної діяльності військовослужбовців, військових колективів у суворій відповідності з вимогами військових статутів, наказів Міністра оборони України.

Виховна роль міцного статутного порядку полягає в тому, що він забезпечує найкращі умови для бойової і гуманітарної підготовки воїнів, для виконання покладених на них задач та обов’язків. Статутний порядок повсякденно, в кожну годину і хвилину, повсюди і в усьому спонукає кожного військовослужбовця виконувати певні правила, узгоджуючи свої дії та поведінку із вимогами статутів, із регламентом, який затверджений старшим начальником. Систематична постійна повторювальна дія, яка протікає у встановленому порядку і в суворо визначений час, сприяє формуванню у воїнів стійких звичок організованості, пунктуальності, бездоганної поведінки.

Існує закономірність: чим суворіше дотримується статутний порядок від підйому до відбою, тим міцніша дисципліна, вища організованість. І навпаки, там, де допускаються відступи від військового порядку, частіше бувають усякого роду провини, аморальні явища і навіть надзвичайні події.

Затвердженню статутного порядку, вихованню дисциплінованості безпосереднім чином сприяє добра організація бойового вишколу воїнів. Кожне заняття , при відповідній його підготовці і проведенні, може бути не тільки уроком бойової майстерності, але і уроком дисциплінованості. Ось чому слід звертати увагу на всі елементи заняття: його пунктуально чіткий початок і кінцівка, ясність і конкретність у постановці учбових задач, зовнішній вигляд військовослужбовців і суворе дотримання встановлених правил поведінки, вимогливість керівника до себе і тих, хто навчається.

Велике значення має продумане організаційно-методичне забезпечення занять, вивчення особовим складом настанов, тактичних нормативів, проведення показних занять, обмін досвідом бойової роботи спеціалістів, ретельна підготовка техніки, організація постійного і дієвого контролю за виконанням кожним військовослужбовцем своїх функціональних обов’язків та статутних норм.

Важливою умовою зміцнення військового порядку, який активно формує дисциплінованість військовослужбовців, є правильна організація служби військ. Служба військ включає широкий комплекс заходів, які забезпечують підтримання в частинах, на кораблях і в підрозділах високого рівня дисципліни, організованості і порядку, створення необхідних умов для бойової і гуманітарної підготовки особового складу, всієї його життєдіяльності.

Умови можуть бути сприятливими і несприятливими.

Сприятливі умови – це така обстановка, яка формує і зміцнює позитивне відношення особового складу до повсякденної діяльності військ (сил), навчально-виховного процесу, вимог статутів, наказів, директив і розпоряджень командирів та начальників.

Досвідчені командири (начальники), їх заступники з виховної роботи знають, що не стільки заходи виховують воїна, як умови, в яких він знаходиться. Тому вони в першу чергу створюють виховні, дисциплінуючи умови, а вже потім проводять необхідні заходи.

Несприятливі умови – це така обстановка, яка негативно впливає на бойовий дух і морально-психологічний стан військовослужбовців, не сприяє мобілізації їх духовних і фізичних сил на вирішення задач бойового вишколу, зміцнення дисципліни, порядку й організованості, бойового чергування, внутрішньої, вартової і гарнізонної служб, підвищення боєготовності та боєздатності підрозділів і частин (кораблів).

Таке трапляється там, де офіцерський склад як слід не згуртований і в своїй більшості не налаштований на добросовісну службу, де допускаються факти зловживання службовим становищем, нецензурщини, пияцтва, нестатутних взаємовідносин між начальниками і підлеглими, старшими і молодшими тощо. Де недостатньо приділяється уваги бойовій і гуманітарній підготовці особового складу, його харчовому, речовому, грошовому, медичному та іншим видам забезпечення. Де відсутні належні умови побуту і відпочинку воїнів, процвітає казармове хуліганство та інші негативні явища. В таких умовах важко проводити виховні й морально-психологічні заходи, а головне від них мало користі.

По-четверте, підведення підсумків роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку (екіпажах, обслугах), взводах, ротах (батареях), батальйонах (дивізіонах), полках (на кораблях) згідно вимог Міністра оборони України;

По-п’яте, вивчення, аналіз, узагальнення і впровадження передового досвіду роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку;

По-шосте, методичну роботу, яка передбачає навчання підлеглих командирів (начальників) практиці морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень. При цьому особлива увага приділяється навчанню формам і методам ефективного впливу на військовослужбовців.

Методи морально-психологічного забезпечення військової дисципліни – це способи впливу на свідомість, психіку, діяльність, поведінку, мотиви та інтереси воїнів з метою досягнення бездоганного їх відношення до виконання службових обов’язків. До них відносяться:

- метод довір’я, поваги до особистості військовослужбовця та її гідності;

- метод формування в потрібному напрямку свідомості особистості воїна (переконань, суджень, понять, оцінок);

- метод особистого прикладу командира (начальника);

- метод доручення підлеглому;

- метод завдання підлеглому;

- метод вправи з підлеглими;

- метод створення спеціальних виховуючи ситуацій у військовому колективі, націлених на формування колективної думки;

- метод заохочення військовослужбовців;

- метод осуду негідної поведінки військовослужбовця;

- метод примусу;

- психодіагностичні, психокорекційні, психореабілітаційні методи

Форми морально-психологічного забезпечення військової дисципліни – це низка заходів, які цілеспрямовано плануються, ретельно готуються і якісно проводяться з метою досягнення вимог законів, статутів та моральних норм поведінки. Форми залежать від стану військової дисципліни та правопорядку в підрозділі, військовій частині ( на кораблі), рівня морально-психологічного стану особового складу, поставлених завдань та інших чинників.

Найчастіше застосовуються такі форми, як лекції, доповіді, збори, індивідуальні та колективні бесіди, співбесіди, розмови, поради, допомога, рекомендації, консультації, вислуховування, заслуховування звітів, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань, роз’яснення вимог законів, військових статутів і наказів стосовно необхідності виконання військовослужбовцями норм і правил поведінки з метою зміцнення дисципліни та правопорядку, оголошення військовослужбовцям заходів заохочення і стягнень, які передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та багато інших;

по-сьоме, постійну турботу про покращення якісної характеристики та рівня підготовки суб’єктів морально-психологічного забезпечення військової дисципліни, правопорядку і профілактики правопорушень;

по-восьме, регулярний розгляд, корегування і затвердження планів роботи підлеглих посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку згідно вимог Міністра оборони України та інших старших начальників.

Дуже важливо, щоб командно-виховний склад, всі суб’єкти морально-психологічного забезпечення військової дисципліни постійно були в пошуку шляхів удосконалення стилю роботи, підвищення його ефективності.

Шляхи подальшого удосконалення системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку - це головні напрямки посилення дієвості позитивного впливу на військовослужбовців відповідними організаційними, виховними та соціально-психологічними заходами. Основними шляхами, на нашу думку є:

1. Суттєве покращення соціальної захищеності та матеріального добробуту військовослужбовців і членів їх сімей. Запровадження ефективних матеріальних і моральних стимулів за високі показники в бойовому вишколі, службі та дисципліні. Військовослужбовцю повинно бути не вигідним абияк служити;

2. Соціально-справедлива кадрова політика у військах (силах):

• просувати по службі військовослужбовців патріотично налаштованих, талановитих, самостійних, ініціативних, фізично здорових, високовідповідальних за поручену справу, думаючих військових професіоналів, пунктуально виконуючих вимоги статутів;

• на навчання до військово-навчальних закладів направляти військовослужбовців лише перспективних, національно свідомих, морально і фізично здорових, найбільш всебічно підготовлених;

• об’єктивно і справедливо оцінювати внесок кожної посадової особи в успіх чи не успіх підрозділу, військової частини (корабля). Кожний офіцер, прапорщик (мічман) і сержант (старшина) повинен отримати те, що заслужив і не більше, і не менше;

3. Забезпечення зразковості офіцерів і прапорщиків у повсякденній життєдіяльності військ, поза умовами служби та в побуті. Без цього суттєво покращити справи з дисципліною неможливо, не кажучи вже про покращення системи роботи по цій важливій проблемі;

4. Збільшення уваги сержантам (старшинам) строкової служби. Підбір, навчання і виховання цієї категорії військовослужбовців повинно стояти на передньому плані повсякденних турбот командирів рот (батарей), батальйонів (дивізіонів), полків ( кораблів) та їх заступників з виховної роботи. Необхідно поставити сержанта на те місце, яке йому належить у повсякденній життєдіяльності підрозділу. На часі введення інституту сержантів у Збройних Силах України на чому неодноразово наголошував Міністр оборони;

5. Підвищення позитивної ролі в повсякденній життєдіяльності підрозділів і частин (кораблів) військовослужбовців - контрактників. Вони повинні бути професіоналами військової справи, взірцем виконання службово-посадових обов’язків;

6. Посилення контролю та надання безпосередньо на робочому місці практичної допомоги у вдосконаленні стилю й системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку підлеглим посадовим особам. Принцип: “Кожний начальник допомагає, контролює і навчає своїх підлеглих, відповідає за рівень їх підготовки і внесок у вирішення поставлених завдань” повинен стати звичкою, нормою і правилом діяльності кожного офіцера. Індивідуальний вплив - самий ефективний, найбільш правильний і дієвий;

7. Посилення вимогливості до всіх без виключення офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старших) за особистий внесок в зміцнення військової дисципліни та правопорядку в підрозділі, частині (на кораблі). Активізувати критику недоліків, прогалин і упущень;

8. Активізація методичної роботи з командно-виховним складом. Показові заняття по організації служби військ, підготовці добового наряду, проведенні занять з бойової і гуманітарної підготовки, організації відпочинку військовослужбовців тощо повинні проводитись по мірі необхідності. До їх підготовки й проведення бажано якнайширше залучати творців і носіїв передового досвіду. Необхідно не забувати, що краще один раз побачити, чим сто раз почути.

Безумовно, заслуговують на увагу інструктивно-методичні й семінарські заняття, лекції, доповіді, інструктажі, обмін досвідом тощо;

9. У зв’язку з ідейно-теоретичною і методологічною невизначеністю, девальвацією цінностей і ідеалів, зниженням стану здоров’я й інтелектуального рівня розвитку воїнів та інших негараздів сьогодення є нагальна потреба в посиленні уваги до індивідуальної виховної роботи. Вона повинна пронизувати усі військові структури, кожну її ланку, здійснюватись на всіх рівнях. В ході її проведення необхідно творчо підходити до застосування таких форм, як бесіда, співбесіда, розмова, порада, допомога, доручення, консультація, завдання, рекомендація, вислуховування, заслуховування звіту, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань тощо.

Систематичне проведення індивідуальної роботи з офіцерами, прапорщиками (мічманами), сержантами (старшинами) і солдатами (матросами) дає можливість мобілізувати їх на якісне виконання поставлених навчально-бойових завдань, сприяє запобіганню загибелі і травмування людей, недопущенню негативних проявів у поведінці військовослужбовців;

10. Пожвавлення морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень. З цією метою необхідно:

• розробити і запровадити єдину систему морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил);

• підвищити бойовитість структур виховної роботи, усунути боязливо-спостережливий стиль їх діяльності;

• забезпечити командно-виховні кадри, всіх офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин) необхідною літературою (довідники, навчально-методичні посібники, підручники, узагальнений передовий досвід, методичні розробки щодо системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку тощо);

• приблизити зміст військових газет і журналів до потреб суб’єктів морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил);

• докорінно поправити нікудишній стан індивідуальної підписки суб’єктів морально-психологічного забезпечення дисципліни, всієї життєдіяльності військ (сил) на військові газети і журнали (усунути самоплив підписки та здешевити періодичні видання, зробити їх ціни доступними офіцерам і іншим категоріям особового складу);

• органам виховної роботи належним чином налагодити диференційоване навчання всіх категорій суб’єктів морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил); домогтися, щоб кожна посадова особа знала своє місце і роль в цьому процесі, основні напрямки, форми і методи роботи, вміла готувати і проводити відповідні заходи;

• усунути формалізм в організації й проведенні морально-психологічного забезпечення дисципліни та профілактиці правопорушень;

11. Державна ідеологія повинна пронизувати бойову і гуманітарну підготовку, службу військ, всю життєдіяльність підрозділів, частин (кораблів) і органів управління. Державні пріоритети, цінності і ідеали необхідно пропагувати, роз’яснювати скрізь і всюди, використовуючи всі наявні сили і засоби виховного й морально-психологічного забезпечення. Кожний військовослужбовець повинен глибоко усвідомити: що захищати, від кого і для чого;

12. Поглиблення всебічного аналізу стану військової дисципліни та правопорядку, бойової і гуманітарної підготовки, служби військ. При цьому обов’язковим повинно бути дотримання наступних принципів: систематичність, достовірність, принциповість, врахування об'єктивних і суб’єктивних причин у їх єдності та взаємозв’язку.

Основними критеріями оцінки стану дисципліни та ефективності системи, роботи по її зміцненню виступають, по-перше, рівень бойової готовності підрозділу, частини (корабля). Бойова готовність і дисципліна тісно пов’язані. Якщо військова дисципліна – умова бойової готовності, то стан бойової готовності - найбільш ефективний критерій її оцінки.

По-друге, ступінь підтримання в частині (на кораблі) порядку, відповідність його вимогам Міністра оборони України, військовим статутам і настановам.

По-третє, взірцевість в дисципліні офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин). Це дає можливість командиру і його заступнику з виховної роботи проводити виховне й морально-психологічне забезпечення предметно, з певними категоріями військовослужбовців, мобілізувати з цією метою громадськість.

По-четверте, комплексне проведення інформаційно-пропагандистської, організаторської, соціально-правової, культурно-виховної і просвітницької роботи, ступінь дієвості її форм і методів.

По-п’яте, ефективність і стан дисциплінарної практики командирів і начальників всіх рівнів та інші критерії.

Реалізація вищеназваних та інших шляхів проявляється в ступені досягнення суб’єктами управління належного стану військової дисципліни та правопорядку.

Таким чином , ґрунтуючись на сказаному можна зробити наступні висновки:

1. Чітка, продумана система роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку – запорука успіху. Вона притаманна командирам і начальникам високоорганізованим, цілеспрямованим, вболіваючим за стан справ в підрозділі, частині (на кораблі). І, навпаки, безсистемність – ознака нікудишнього стилю роботи, низької культури, незібраності, неохайності та безвідповідальності того чи іншого керівника;

2. Командир (начальник) – всьому голова. Від його стилю й системи роботи у вирішальній мірі залежить стиль і система роботи підлеглих офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин). Він задає тон, на нього рівняються. Він дає оцінку діяльності підлеглим, заохочує і оголошує стягнення.

Який командир (начальник) – така й система роботи, такий і стиль, така й дисципліна.

3. Якість і ефективність роботи суб’єктів зміцнення військової дисципліни та правопорядку прямо пропорціональна рівню їх підготовки до неї. Тому навчання цій справі всіх посадових осіб, які причетні до бойового вишколу й виховання особового складу, організації бойового чергування, внутрішньої, вартової і гарнізонної служб, повинно стояти на передньому плані в діяльності командирів, їх заступників з виховної роботи і начальників штабів;

4. Нинішній стан військової дисципліни і її морально-психологічного забезпечення вимагає комплексного підходу до його покращення, суттєвого вдосконалення системи роботи командно-виховного складу частин (кораблів) і підрозділів.