§3. Методика підготовки та проведення інформування особового складу.

Інформування є випробуваним засобом виховання, надійним каналом зв’язку командира з підлеглими, дієвим інструментом формування громадської думки в підрозділі.

Воно дозволяє оперативно роз’яснювати політику держави, найважливіші рішення її керівництва, воєнно-політичну обстановку і задачі, які стоять парад особовим складом.

Інформування військовослужбовців проводиться згідно вимог керівних документів, як правило, в складі підрозділу. Воно включається в розпорядок дня та вказується в розкладі занять.

Тематика інформацій визначається заступником командира частини з виховної роботи на тиждень. Однак командир підрозділу, на якого покладено проведення інформацій, може, узгодивши з командуванням частини, змінити тему, якщо виникла необхідність негайно проінформувати особовий склад про якусь важливу подію, поставлену задачу, роз’яснити їх суть.

У будь-якому випадку слід отримати інструктаж від заступника командира частини, виховної роботи (офіцера організації інформаційно-пропагандистського забезпечення) і потім приступити до підготовки.

Підготовка до інформування включає в себе:

1. Начерк попереднього плану виступу, який дає напрямок для підбору матеріалу.

2. Підбір матеріалу (фактів і літератури по темі) та його вивчення, відбір безпосередньо того, що відноситься до теми. Для цього потрібно ознайомитися з відповідними публікаціями, виписати цифри та найбільш показові факти, підібрати повчальні приклади із практики ........... і служби особового складу, щоб зв’язати інформацію з життям підрозділу. Краще за все підібрати незнайомі людям факти. Слід в той же час уникати використання неперевірених фактів та непродуманих прогнозів. Цифр потрібно підбирати небагато, але такі, які б працювали на тему інформації, та старатися подавати їх у порівнянні з чим-небудь.

3. Кінцеве складання плану свого виступу (краще за все – розгорнутого), з логічною побудовою основних думок та доказів.

4. Написання тез або повного тексту виступу з повними висновками, до яких потрібно підвести людей.

5. Осмислення того, як цікавіше і переконливіше викласти матеріал, доцільніше використати ті чи інші посібники або технічні засоби.

Підготовка може завершитися репетицією, програванням своєї майбутньої інформації.

Проведення інформації, як правило, здійснюється методом розповіді, коли висвітлюється зміст теми, а потім даються відповіді на запитання. Але бувають випадки (особливо, якщо інформація торкається питань життєдіяльності підрозділу), коли вона може проводитись у формі бесіди. Тоді не тільки висвітлюється матеріал, але і застосовується звернення до присутніх із запитаннями, вислуховується їх думка.

Велике значення має початок інформації. Мета його – привернути увагу до теми. Тому його слід побудувати на яскравому прикладі, повідомленні цікавого факту, цитати. Якщо відчувається зайве хвилювання, то потрібно вивчити виступ напам’ять, що дозволить заспокоїтися та приступити до висвітлення матеріалу.

При його висвітленні потрібно намагатися, щоб думки були послідовними, логічно зв’язані одна з одною. Варіанти висвітлення бувають різними. Можна викласти основні думки і факти по темі, а потім запросити присутніх висловитися. Можна спочатку зачитати яку-небудь статтю, а потім розгорнути розмову навколо неї.

При бесіді можуть виникнути різні судження та гострі запитання. На ухиляйтесь від них, а по можливості допоможіть розібратися в цьому питанні (якщо відсутня готова відповідь, то пообіцяйте розібратися в цьому питанні, а потім обов’язково повідомте відповідь).

На слід перетворювати інформацію в службову нараду або інструктаж. Тут недоречні безапеляційні повчання, надоїдливі настанови, нудний монолог. Слід всіляко залучати до розмови присутніх шляхом постанови таких запитань, які примушують думати, шукати відповідь, сперечатися.

Такі запитання потрібно ставити особливо в той момент, коли в аудиторії наступає так званий ефект розсіяної уваги. Щоб її відновити, можна також змінити тон або темп висвітлення.

Останній повинен бути оптимальним (не дуже швидко, не дуже повільно). Для цього потрібно вчитися слідкувати за особистим регламентом (тобто наміченим у при підготовці розподілу часу питання).

Матеріал слід висвітлювати у легкодоступній для розуміння формі, простою розмовною мовою з використанням яскравих прикладів, цікавих фактів і цифр, прислів’їв та приказок. При цьому треба пам’ятати, що зміст матеріалу інформування повинен бути адаптованим до рівня слухачів. Наприклад, для офіцерів носить аналітичний характер, для військовослужбовців строкової служби пояснювально-ілюстративний.

Не доцільно підміняти інформацію читанням газети. Якщо є необхідність щось зачитати, то це потрібно супроводити відповідним коментарієм

Для підтримання уваги й підвищення зацікавленості можна використовувати при висвітлюванні матеріалу карту, схеми та інші наочні посібники, технічні засоби. При цьому дотримуватися міри , заздалегідь продумувати послідовність їх застосування, не вивішувати усі посібники відразу, тому що це розсіє увагу.

Завершувати інформацію слід коротким повідомленням та практичними висновками, які носять орієнтуючий і мобілізуючий характер.

Безумовно, шаблону в проведенні інформації немає і бути не може. Але загальні вимоги до неї є:

а) прагнути до того, щоб людям було цікаво;

б) розпочинати із сутності питання, не розкидаючись;

в) будувати інформацію так, щоб вона мобілізувала, допомагала краще

виконувати службові обов’язки.

І це одна вимога. Той хто проводить інформацію повинен бути охайно одітим, вміти тримати себе (недоречні як надмірна нерухомість, так і підвищена жестикуляція) і, що не другорядне, своєчасно прибути.

Останнє відноситься до організаційного боку справи, який має велике значення для проведення інформації. Потрібно домагатися щоб вини завжди розпочинались своєчасно, згідно розпорядку дня, забезпечувались наявністю всіх солдат і сержантів, які не зайняті по службі, заздалегідь готувати місце для проведення.

В повній мірі основні елементи підготовки й проведення інформацій у стаціонарних умовах пригодні для їх організації на навчаннях, польових заняттях, полігонах, стрільбищах і в бойових умовах. В останньому випадку вони нерідко є єдиним джерелом інформування особового складу що події, які проходять.

Особливостями їх організації тут є:

- скорочення часу на підготовку та проведення;

- збільшення кількості інформацій, які проводяться (інколи по декілька разів на добу);

- зміни в складі аудиторії (неможливість зібрати підрозділ у повному складі інколи примушує проводити інформування в екіпажах, обслугах, відділеннях, в окопі, на блок - посту, при пересуванні на автомобілях по маршруту).