- •3.1.2.1. Граничні умови першого роду 27
- •Частина 1
- •1. Основні поняття та визначення
- •2. Математична модель конвективного теплообміну
- •2.1. Рівняння енергії
- •2.2. Рівняння руху (Навьє - Стокса)
- •2.3. Рівняння нерозривності
- •2.4. Математична модель конвективного теплообміну. Умови однозначності
- •3. Окремі випадки розв’язання математичної
- •3.1. Стаціонарна теплопровідність
- •3.1.1. Теплопровідність плоскої необмеженої пластини
- •3.3.1.1. Граничні умови першого роду
- •3.1.1.2. Граничні умови третього роду. Теплопередача
- •3.1.2. Теплопровідність необмеженої циліндричної стінки
- •3.1.2.1. Граничні умови першого роду
- •3.1.2.2. Граничні умови третього роду (теплопередача)
- •3.2. Нестаціонарна теплопровідність
- •4. Конвективний теплообмін
- •4.1. Основи теорії подібності
- •4.2. Основні принципи методу аналізу розмірностей
- •4.3. Критерії гідродинамічної подібності
- •4.4. Критерії теплової подібності
- •4.5. Критеріальне рівняння конвективного теплообміну
- •4.6. Принципи отримання окремих критеріальних залежностей
- •4.7. Окремі випадки конвективного теплообміну
- •4.7.1. Теплообмін при течії у трубах
- •4.7.2. Теплообмін при поперечному обтіканні
- •4.7.3 Теплообмін при природній конвекції
- •5. Теплообмін при зміні агрегатного стану
- •5.1. Теплообмін при кипінні
- •5.2. Теплообмін при конденсації пари
- •6. Теплообмін при випромінюванні
- •7. Методика розрахунку теплообмінників
- •7.1. Класифікація теплообмінних апаратів
- •7.2. Основні положення і рівняння теплового розрахунку
- •7.3. Гідромеханічний розрахунок теплообмінних апаратів
- •Частина 2
- •1. Нагрівання, охолодження, конденсація
- •1.1. Загальні поняття та визначення
- •1.2. Гріючі агенти і способи нагрівання
- •1.2.1. Нагрівання водяною парою
- •1.2.2. Нагрівання гарячою водою
- •1.2.3. Нагрівання топковими газами
- •1.2.4. Нагрівання високотемпературними теплоносіями
- •1.2.5. Нагрівання електричним струмом
- •1.3. Охолоджуючі агенти, способи охолодження і конденсації
- •1.3.1. Охолодження до звичайних температур
- •1.3.2. Охолодження до низьких температур
- •1.3.3. Конденсація пари
- •2. Випарювання
- •2.1. Загальні поняття та визначення
- •2.2. Однокорпусні випарні установки
- •2.2.1. Матеріальний баланс
- •2.2.2. Тепловий баланс
- •2.2.3. Поверхня нагрівання
- •2.2.4. Температурні втрати і температура кипіння розчинів
- •2.3. Багатокорпусні випарні установки
- •2.3.1. Основні схеми багатокорпусних випарних установок (бву)
- •2.3.2. Матеріальний баланс
- •2.3.3. Тепловий баланс
- •2.3.4. Загальна корисна різниця температур і її розподіл по корпусах
- •2.3.5. Розподіл загальної корисної різниці температур за умови рівності поверхонь нагріву корпусів
- •2.3.6. Розподіл загальна корисна різниця температур за умови мінімальної сумарної поверхні нагрівання корпусів
- •2.3.7. Вибір числа корпусів
- •2.4. Будова випарних апаратів
- •2.5. Розрахунок багатокорпусних випарних установок
- •2.5.1. Наближений розрахунок
- •2.5.2. Схема розрахунку багатокорпусної випарної установки
- •2.5.3. Уточнений розрахунок
- •3.1. Загальні відомості
- •3.2. Основні параметри вологого повітря
- •3.4. Рівновага при сушінні
- •3.5. Вологість матеріалу і зміна його стану в процесі сушіння
- •3.6. Матеріальний і тепловий баланс сушіння
- •3.7. Графоаналітичний розрахунок процесу сушіння
- •3.8. Варіанти процесу сушіння
- •3.8.1 .Сушіння з частковим підігрівом повітря в сушильній камері
- •3.8.2. Сушіння з проміжним підігрівом повітря по зонах
- •3.8.3. Сушіння з частковою рециркуляцією відпрацьованого повітря
- •3.9. Швидкість і періоди сушіння
- •3.10. Зміна температури матеріалу в процесі сушіння
- •3.11. Інтенсивність випару вологи
- •3.11.1. Випар вологи з поверхні матеріалу
- •3.11.2. Переміщення вологи у середині матеріалу
- •3.12. Тривалість процесу сушіння
- •3.13. Конструкції сушарок
- •4. Холодильні процеси
- •4.1. Термодинамічні основи одержання холоду
- •4.2. Методи штучного охолодження
- •Основна
- •Додаткова
- •Теплові процеси та апарати
2.2. Рівняння руху (Навьє - Стокса)
Рисунок 6. До розгляду рівняння руху
Рівняння руху відображає другий закон Ньютона: зміна кількості руху елемента середовища дорівнює сумі всіх сил, діючих на елемент. Розглянемо виділений в одномірному потоці рідини елемент об’єму , дивись рисунок 6.
На елемент діє сила тяжіння різнична сила тиску , так як на верхній грані елементу тиск рідини дорівнює p, то на площадку діє сила
На нижній грані тиск з точністю до другого члена розкладу в ряд Тейлора дорівнює і на цю грань діє сила .
Знак “ − “ вказує на те, що сила діє проти напрямку руху рідини.
Рівнодіюча сил тертя визначається далі. Так як швидкість змінюється тільки в напрямку вісі ОУ, то сила тертя виникає на бокових гранях елементу рідини. Біля лівої грані швидкість руху частинок рідини менша, ніж у самому елементі, тому у перерізі сила тертя направлена проти руху і рівна . Біля правої грані, навпаки, швидкість руху частинок рідини більша, ніж у самому об’ємі, тому в перерізі сила тертя направлена в сторону руху.
Рівнодіюча всіх цих сил рівна:
. (22)
З іншої сторони, згідно з законом Ньютона ця рівнодіюча сила рівна:
. (23)
Підставляючи цей вираз у (22), отримаємо:
. (24)
Так як швидкість є функцією часу і координат, які в свою чергу залежать від часу, то, застосовуючи правило диференціювання складної функції, отримаємо:
. (25)
До отриманого рівняння необхідно додати рівняння, яке зв’яже виникаючі в рідині при її русі напруги з градієнтом швидкості, (Реологічне рівняння). Для рідин, які підкоряються закону Ньютона, це рівняння має вигляд:
, (26)
де - коефіцієнт динамічної в’язкості рідини.
Підставивши (26) і (25), отримаємо:
. (27)
Рисунок.7 До розгляду поля швидкості
Коментар:_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Стиснення рідин.
Ізотермічним стисненням або коефіцієнтом стиснення тіла при t = const. називають величину , яка являє собою відносну зміну густини речовини при зміні тиску.
Для крапельних рідин ізотермічне стиснення занадто мале. Так, наприклад, для води 1/Па, отже, підвищення тиску на 0,1 МПа викликає відносну зміну густини на 1/2000. Теж саме має місце і для інших крапельних рідин, що дозволяє знехтувати для них ізотермічним стисненням.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Поле швидкостей є полем векторної величини, в якому кожна з проекцій може змінюватись вздовж всіх координатних вісей, рисунок 7. Тому в загальному випадку трьохмірної течії, рівняння руху записується для кожної з проекцій і має вигляд:
(28)
(29) (30)
Ці рівняння називаються рівняннями Навьє-Стокса.
Розмірність кожного доданку Н/м3, тому ці доданки представляють собою сили діючі на одиницю об’єму рідини. При цьому перший член (локальний) рівняння характеризує нестаціонарність процесу, сили зв’язані зі зміною швидкості у часі в даній точці, а другий член – конвект ивний, відповідно, сили зв’язані з переміщенням рідини (сили інерції). Третій член рівняння характеризує сили тяжіння, четвертий – сили тиску (джерело змушеної течії) і п’ятий – сили в’язкості у рідині. Слід зазначити, що рівняння руху записано для нестисненої рідини. У рівнянні руху з’явився новий невідомий – тиск. Для того, щоб замкнути систему рівнянь, необхідно додати ще рівняння нерозривності.