Органи краєзнавчі

Побіч зі згаданими науковими органами з 1931 р. в Самборі почав виходити „Літопис Бойківщини", присвячений дослідам історії, культури і побуту бойківського племени. Видавало його раз чи двічі (1935, 1936) на рік Т-во „Бойківщина" за редакцією д-р Гуркевича. Появилося одинадцять книжок, що стали вкладом великої вартости до краєзнавчої літератури, принісши багато цінних матеріялів, праць, розвідок, вказівок для краєзнавчих дослідів тощо.

Цілям краєзнавчим присвячений був також часопис „Наша Батьківщина", який почав виходити в 1937 р. за ведениям Українського Краєзнавчо-туристичного Т-ва „Плай" (Львів) за редакцією М. Таранька.

Вже в перших же числах приніс цей часопис кілька цінних нотаток про завдання українського краєзнавства (М. Гавдяка), про краєзнавсто і музейництво (I. Свєнціцького), про археологію і краєзнавство (Я. Пастернака) та інші. В дальшому заповів був поруч з актуальним матеріалом присвячувати кожне число окремій країні Батьківщини.

Поруч з цим, щодо технічної сторінки, так і щодо змісту, дбайливим виданнямвизначаютьсячасописи „Рогатинець", „Око"в Рогатині та інші.

Книгознавчі органи

Слабшим виявив себе на початку цієї доби перший репрезентант, орган книгознавчої журналістики, що появився у червні 1921 р., як орган В-ва „Бистриця" в Станиславові п. н. „Книжка". Був це неперіодичний вісник українського книжкового руху, назвавшись „новою небувалою появою". 3 1922 р. стає місячником, помалу розвивається і притягає ширші кола співробітників. 3 1923 р. стає органом „Союзу Українських Книгарень і накладень". Довше протриматися не пощастило. Щойно в 1927 р. цей же Союз приступив до видання нового свого органу п. н. „Книжник" (редактор М. Матчак), що ставив завданням реєструвати всю українську видавничу продукцію на західньоукраїнських землях на зразок „Літопису українського друку " (Харків). Та не вдалося довше втриматися і цьому органу. Натомість у 1937 р. Бібліологічна Комісія Наукового Т-ва ім. Шевченка приступав до видання місячника бібліографії та бібліофільства п. н. „Українська Книга".

Під веденням досвідченого редактора і знавця д-ра С. Пеленського, журнал цей з перших же книжок звернув на себе увагу суспільства и преси, яка відгукнулася на його появу якнайкращою оцінкою. Впродовж трьох років поклав цей журнал до книгознавчої скарбниці чимало цінних внесків з історії української книжки и преси, з бібліотекознавства, бібліографії тощо.

Вкінці, годиться згадати тут ще и такий спеціяльний орган, що в цю добу почав виходити, як „Бібліотечний Порадник" (1925).

Педагогічні часописи

3 органів педагогічних та українського шкільництва в 1921 р. появився місячник Т-ва „Учительська Громада" п. н. „Світло". Присвятив цей журнал свої сторінки обговоренню справ дошкільного та позашкільного виховання, народньої освіти, суспільної опіки тощо. Подавав найважніші події з національного і суспільного вихо­вання в краю і поза краєм, містив бібліографію тощо. Врешті звертав увагу на тісний зв'язок між національно-культурним і економічним життям. Наслідком цього з'являлися тут також статті з кооперації в зв'язку з загальним національно-культурним рухом, з кооперації і виховання молоді і подібне.

Одночасно зі „Світлом" продовжував виходити у Львові орган Т-ва „Взаїмна Поміч Українського Вчительства" п. н. „Учительське Слово", присвячений справам Т-ва та питанням педагогічної практики. По припиненні „Світла", виходив цей часопис аж до війни, даючи при тому спеціяльний додаток п. н. „Методика і шкільна практика". Це ж Т-во з 1927 р. видає поважний педагогічний квартальник п. н. „Шлях виховання і навчання". 3 1938 р. почав був виходити спеціяльний орган, присвячений теорії і практиці дошкільного вихо­вання п. н. „Українське Дошкілля". Врешті справам організаційним в українському шкільництві, як також шкільній праці, присвячені були такі органи, як: „Українська Школа" та „Рідна Школа", яку видавало Т-во тієї ж назви, як ілюстрований двотижневик.