Преса, що виходила поза межами України

Появляється в цю добу українська преса і поза українськими землями. В Росії були це, в першу чергу, органи, що в 1917 р. виходили у Вороніжі, призначені для земель Подолля (українські землі Вороніжчини і Курщини). Було їх два: „Праця та Воля" и „Інтернаціоналіст". Перший („Праця та Воля") був органом Українського Бюра і виходив за редакцією Пономаренка. Другий („Інтернаціоналіст") – Окружного Комітету Української Партії Соціялів-Революціонерів (УПСР), що виходив під час виборів до Установчих Зборів. Зазначуючи становище української нації, як рівної між іншими націями, орган цей виразно підкреслював свій погляд на інтернаціональну ідею саме з цього становища. Обидва ці органи, виходячи у Вороніжі, розповсюдження мали фактично в українських повітах Вороніжчини.

Появляється українська преса і в українських колоніях та в інших місцях скупчення українців. У Благовіщенську, на Амурі, Українська Рада видає газету „Українська Амурська Справа", у Харбині з 5.XI.1917р. виходить літературний, політичний і економічний тижневик Манджурської Окружної Ради п. н. „Засів", там же (1922) виходить орган Української Громади п. н. „Вимоги Життя", у Хабаровську – тижнева газета „Хвиля України" з гаслом: „боротьбою досягнемо права на землю і волю", там же Українська Рада видає тижневик „Ранок", у Владивостоці за редакцією Д. Боровика ви­ходить тижнева газета „Українець на Зеленому Клині", тут же в 1919 р. виходить щоденна газета п. н. „Щире Слово", а потім „Громадська Думка", якої появилося тільки троє чисел за редакцією В. Ковтуна. Припинилася через громадянську війну. На Сибірі в 1917 р. виходила газета п. н. „Українець на Сибіру" (Омськ).

Появляються українські часописи і на Кавказі. Першим з них були „Українські Вісті Закавказу", що в 1917 р. видавала двічі на тиждень Українська Громада в Тифлісі за редакцією А. Дражевського, а 1918 р тут же виходила двічі на тиждень велика газета п. н. „Українська Народня Республіка", яку видавала Краєва Рада за редакцією С. Чалого (П. Куцяка) і при найближчій участі Л. Шрамченка, Соколянського та А. Дражевського. У Трапезунді (1917) Українська Громада видавала „Вісті Громади Українців", що виходили двічі на тиждень за редакцією Хименка.

Виходять в 1917 р. українські часописи в Білорусії в Мінську. Український Військовий Комітет Західнього Фронту видає свої „Вісті".

В Естонії (Валк) Рада українців XII армії видавала тричі на тиждень „Український Голос"; там же трупа українців за редакцією Скнара і К. Поліщука видавала двотижневик „Досвід". Видавали військові українці свої часописи в Ризі та інших містах.

У Москві виходив місячник „Сонце України" (1917), у Петербурзі – „Наше Життя", що мав свій нелеґальний початок ще перед революцією.

Українська Преса на Кубані

До революції 1917 р. на Кубані не було жадного українського органу. Лише в 1914 р. були спроби використати сторінки газети „Кубанський Край", що виходила в Катеринославі. Тут часом появлялися замітки українською мовою. Так само використовано гумористичний часопис „Кубанець", де від осени 1911 р. до кінця 1912 р. був український відділ. Щойно в 1917 р. народжується тут українська преса. У Катеринодарі починає виходити тижнево „Чорноморець", а в Новоросійську за редакцією П. Вороніна тижнева „Чорноморська Рада". У вересні 1918 р. там же за редакцією О. Досвітнього виходить щоденна газета „Чорноморський Українець". Були це гезети, головно, інформаційного харектеру, на сторінках яких можна було бачити також популярні статті та фейлетони.