Напередодні нової доби. Ставропігія і видання ,,Пчола Галицька"

На початку 1848 р. у Ставропігійському Інституті відбулася спеціяльна нарада в справі видання часопису з метою: а) поширення серед народу найпотрібніших відомостей, ознайомлення його з найновішими здобутками на полі рільництва та промислу, б) ширення морального виховання, в) освіти, г) подавання вістей про найважніші події, заміток з літератури, мистецтва і т.д.

Цей часопис мав називатися „Пчола Галицькая", а на редактора запрошено було Дениса Зубрицького. Дрібний поміщик з польським вихованням, автор студій з історії міста Львова, „Истории Галичско-русского княжества", нарису історії „руського народу" (поль-ською мовою) та інші. 3 погірдливим поглядом на народ та українську мову, Д. Зубрицький впродовж двох тижнів „испрашивался и отказивался" (відмовлявся) від запрошення, але нарешті погодився.

Дня 16 березня 1848 р. одержано дозвіл на видання часопису, але скористуватися ним не довелося, був він вже непотрібний.

Революция відкривала перед українським народом на західньо-українських землях нову сторінку його життя.

Конституція 1848 р. Перший український політичний часопис „Зоря Галицька".

Події на весні 184вр., що принесли конституцию, були фактично не стільки політичним рухом самих народів Австрії, оскільки відгомоном революційного зриву взагалі в Европі. Українське населения земель, що входили до Австрійської держави, було в цей час національно і політично ще малосвідоме і до активно! участи в політичному житті непідготоване. Це відбулося на всій поведінці його і на перших його органах. Але так чи інакше конституція таки доторкнулася и українців. Загальна політична ситуація вимагала і від них активного відгуку. Як наслідок було створено „Раду народню руську", що потім перетворилася в „Руську Раду Головну".

Фактичним періодичним органом Ради став часопис п.н. „Зоря Галицька", а її „Видавателем і заручающим редактором" – член Ради правник Антін Павенцький. Був це тижневик, перше число якого появилося 15-го травня 1848 р. в накладі 4000 примірників.

На сторінках цього числа „Рада" оповістила свою відозву-маніфест, в якому писала:

,,...Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 мільйонів виносить, з котрого півтретя мільйона землю Галицьку замешкує".

Цей маніфест водночас був і програмою ,,3орі Галицької", в якому далі говориться про завдання дбати про добро і щастя народу: боротися за мову, видавати свої часописи, поширювати „добрі і ужиточні книжки в язиці руськім", стояти на сторожі прав конституційних та „права наш! од всяко! напасти і оскорбления стане і сильно хоронити".

Часопис згуртував навколо себе представників літературного, наукового и політичного життя, серед яких був і останній член „Руської трійці", що лишився по смерті М. Шашкевича та відхиленню до поляків I. Вагилевича – Яків Головацький.

Тут були А. Петрушевич, автор писано! польською мовою публікації на захист самостійности української мови, який в пізніших часах прислужився своїми збірками до створення архівно-музейного відділу при Народньому Домі у Львові; письменник А. Могильницький; поет і популярний промовець Р. Мох, Б. Дідицький, Гр. Шашкевич (брат Маркіяна), И. Лозинський, який був одним з перших, що зайняв щодо мови народовецьке становище, Йосип Ле-вицький, автор першої друкованої в Галичині граматики української мови (німцькою мовою), Іван Гушалевич – автор популярно!' пісні „Мир вам, браття", що довгими роками була немов би гимном Галицько-українського народу, Мик. Устіянович та інші.

Щодо змісту і реалізації завдань політичного часопису, „Зоря Галицька" потребувала ще дуже багато дечого зробити. Не зважаючи на всі добрі бажання, редакція не в силі була впоратися з вимогами політичного життя, зокрема кидалася в очі недостатність інформацій про події в світі, в самій Австрії, ба, навіть у своєму краю, відсутність ґрунтовних праць щодо розв'язання соціяльних і політичних питань. Загально-національна та культурно-національна справа, навіть на той час вимагала від часопису ще багато дечого. А проте галицько-українське суспільство зустріло часопис із захопленням і одушевлениям.

Для поширення часопису в краю Головна Рада Руська звернулася до окружних і деканальних рад. На її заклик відгукнулося духо­венство і то в своїй більшості. Окружні ради звернулися обіжниками до деканів, а останні до духовенства на місцях із закликом зі свого боку, ,,щоби духовенство... кожну громаду до передплати візвало"...