- •3.Загальна характеристика філософії Стародавнього Китаю
- •1. Примітивне чи первинне? Неолітичний парадокс та реабілітація міфологічного мислення.
- •2. Зі світом «На ти»: специфічність та головні ознаки міфологічного мислення
- •10.Буддизм: вчення про чотири благородні істини та восьмирічний шлях.
- •4.Передумови виникнення та особливості розвитку філософії Стародавнього Китаю
- •20. Початок метафізики західного світу: теорія ейдосів Платона.
- •11. Зародження та розвиток філософської думки в Давній Греції: географічні, економічні, соціально-політичні та інтелектуальні фактори.
- •12.Загальна характеристика давньогр. Натурфілософії: ідея первоначала та істина як алетейя
- •16. Атомістика Демокрита
- •13.Перші натурфілософи:мілетська школа, Геракліт та Піфагор
- •15.Постановка проблематики буття та притаманні їй апорії: елеатська школа.
- •17. Еллінське просвітництво: софісти. Загальна характеристика.
- •19. Інтелектуалізм Сократа, його «майевтика»
- •18. Погляди Протагора, Горгія, Гіпія та Антифонта
- •21. Ідеальна держава Платона як відповідь на пошук справедливості
- •22 Світ як сукупність субстанцій: «перша філософія» Аристотеля.
- •23. Відокремлення психології: вчення про людину Аристотеля.
- •24.Загальна характеристика елліністичної та пізньоелліністичної філософії.
- •25. Кінізм Антисфена та Діогена як життєва філософія
- •26. Нове розуміння філософії: (фізика, логіка, етика) Епікура
- •27. Етика стоїків (Зенон, Хрісіп, Епіктет, Аврелій).
- •71. “Про природу” Парменіда: постановка проблематики буття.
- •65.З. Фройд та діагноз сучасної культури: “Майбутнє однієї ілюзії”.
- •61. Людина перед Богом: «Сповідь» Августина.
- •П. Делла Мірандола та ренесансне уявлення про людину: “Промова про гідність людини”.
- •53. Платон та нові горизонти філософії: “Держава” (сьома книга).
- •Життя та теорія: “Апологія Сократа”.
- •49.Синергетика і. Пригожина.
- •48.«Велика Відмова» г. Маркузе: неомарксистське прочитання психоаналізу.
- •46. Загальна характеристика філософії двадцятого століття.
- •44. Лінгвістичний переворот: філософія повертається обличчям до мови.
- •41. “Одіссея Духу”: діалектика г. Гегеля.
- •38. Емпіризм на межі: критика матерії Дж. Берклі та критика причинності д. Г’юма.
- •37. “Новий” тип філософствування: сумнів р. Декарту та правила методу.
- •36. "Знання - Це сила": прімари пізнання та індукція через елімінацію ф. Бекона
- •28. Філософські ідеї Біблії.
- •63. Ф. Бекон та підґрунтя емпіризму: “Про достойність та примноження наук”
- •30. Схоластика. Номіналізм, реалізм та концептуалізм.
- •29. Патристика. Теорія часу Августина.
- •7. Загальна характеристика філософії Стародавньої Індії.
- •8. Передумови виникнення та особливості розвитку філософії Стародавньої Індії: історія, суспільство та економіка.
- •70. Декарт. “Розмисли про першу філософію”.
- •31.Особливості середньовічної філософії
- •32. Головні риси Філософії доби Відродження
- •33. Політична філософія н. Макіавеллі.
- •34. Моделювання справедливих суспільних відносин: утопії
- •35. Філософії Нового та новітнього часу: загальна характеристика. Філософська картина світу та уявлення про людину
- •39. Філософія доби Просвітництва: уявлення про природу, теорія пізнання та ідея суспільного договору
- •40. Простір та час як апріорні форми чуттєвості: погляд і. Канта
- •42. Буття людини у суспільстві: погляд к. Маркса.
- •45. Філософія науки та наукового пізнання: суперечки інтерналістів та екстеналістів.
- •47.Сутність чи існування: погляди екзистеціалізму на буття людини.
- •50. Канон даосизму: «Дао де цзин»
- •51. Філософія як ідеологія: „Лунь юй”
- •57. П’єр Абеляр та контекст середньовічної філософії: «Історія моїх поневірянь»
- •58.Т.Мор.— продовження пошуків справедливого суспільства “Утопія”
- •64) Декарт та початок перебудови філософії: «Роздуми про метод»
- •67. Рудольф Карнап та радикальна спроба переформулювання філософських проблем: „Подолання метафізики за допомогою логічного аналізу мови”.
- •56. І. Кант та коперніканський переворот у філософії: «Критика чистого розуму» (Вступ. Трансцендентальна естетика).
- •9. Основні поняття індуїзму: брахман, атман, сансара, карма, мокша. Теологія боргу та антропологія
- •43.Демістифікація людини з.Фройда.
49.Синергетика і. Пригожина.
Синергетика - міждисциплінарний напрям наукових досліджень, завданням якого є вивчення природних явищ і процесів на основі принципів самоорганізації систем (що складаються з підсистем). Синергетика спочатку заявлялася як міждисциплінарний підхід, оскільки принципи, керуючі процесами самоорганізації, представляються одними і тими ж (безвідносно природи систем), і для їх опису повинен бути придатний загальний математичний апарат. З світоглядної точки зору синергетику іноді позиціонують як «глобальний еволюціонізм» або «універсальну теорію еволюції», що дає єдину основу для опису механізмів виникнення будь-яких новацій подібно до того, як колись кібернетика визначалася, як «універсальна теорія управління», однаково придатна для опису будь-яких операцій регулювання та оптимізації: у природі, в техніці, в суспільстві і т. п. і т. д. Проте час показав, що загальний кібернетичний підхід виправдав далеко не всі покладені на нього надії. Аналогічно - і розширене тлумачення застосовності методів синергетики також піддається критиці. Основне поняття синергетики - визначення структури як стану, що виникає в результаті багатоваріантного і неоднозначного поводження таких багатоелементних структур або багатофакторних середовищ, які не деградують до стандартного для замкнутих систем усередненню термодинамічного типу, а розвиваються внаслідок відкритості, припливу енергії ззовні, нелінійності внутрішніх процесів, появи особливих режимів з загостренням і наявності більш одного стійкого стану. У зазначених системах незастосовні ні другий початок термодинаміки, ні теорема Пригожина про мінімум швидкості виробництва ентропії, що може призвести до утворення нових структур і систем, у тому числі і складніших, ніж вихідні. Цей феномен трактується синергетикою як загальний механізм, що повсюдно спостерігається в природі напряму еволюції: від елементарного та примітивного - до складеного і більш вдосконаленого. В окремих випадках утворення нових структур має регулярний, хвильовий характер і тоді вони називаються автохвильовими процесами (за аналогією з автоколиваннями).Ілля Пригожин - бельгійський і американський фізик і хімік з російським корінням, лауреат Нобелівської премії з хімії, віконт Бельгії. Пригожин першим описав статистичну термодинаміку незворотних процесів, а також її застосування в таких галузях науки як хімія та біологія.Велика частина його робіт присвячена статистичній механіці незворотних процесів і нерівноважній термодинаміці. Одним з головних досягнень є доказ існування нерівноважних термодинамічних систем, які за певних умов, можуть здійснювати якісний стрибок до ускладнення. Дані системи згодом були названі його ім'ям.Після того як термін «синергетика» стали поширювати і на теорію Пригожина, його, разом з Хакеном, стали називати основоположником синергетики. Сам же Пригожин дистанціюється від цього терміна. Роботи Пригожина викликають інтерес у багатьох вчених, не тільки фізиків і хіміків, а й математиків, біологів, філологів, істориків.