49.Синергетика і. Пригожина.

Синергетика - міждисциплінарний напрям наукових досліджень, завданням якого є вивчення природних явищ і процесів на основі принципів самоорганізації систем (що складаються з підсистем). Синергетика спочатку заявлялася як міждисциплінарний підхід, оскільки принципи, керуючі процесами самоорганізації, представляються одними і тими ж (безвідносно природи систем), і для їх опису повинен бути придатний загальний математичний апарат. З світоглядної точки зору синергетику іноді позиціонують як «глобальний еволюціонізм» або «універсальну теорію еволюції», що дає єдину основу для опису механізмів виникнення будь-яких новацій подібно до того, як колись кібернетика визначалася, як «універсальна теорія управління», однаково придатна для опису будь-яких операцій регулювання та оптимізації: у природі, в техніці, в суспільстві і т. п. і т. д. Проте час показав, що загальний кібернетичний підхід виправдав далеко не всі покладені на нього надії. Аналогічно - і розширене тлумачення застосовності методів синергетики також піддається критиці. Основне поняття синергетики - визначення структури як стану, що виникає в результаті багатоваріантного і неоднозначного поводження таких багатоелементних структур або багатофакторних середовищ, які не деградують до стандартного для замкнутих систем усередненню термодинамічного типу, а розвиваються внаслідок відкритості, припливу енергії ззовні, нелінійності внутрішніх процесів, появи особливих режимів з загостренням і наявності більш одного стійкого стану. У зазначених системах незастосовні ні другий початок термодинаміки, ні теорема Пригожина про мінімум швидкості виробництва ентропії, що може призвести до утворення нових структур і систем, у тому числі і складніших, ніж вихідні. Цей феномен трактується синергетикою як загальний механізм, що повсюдно спостерігається в природі напряму еволюції: від елементарного та примітивного - до складеного і більш вдосконаленого. В окремих випадках утворення нових структур має регулярний, хвильовий характер і тоді вони називаються автохвильовими процесами (за аналогією з автоколиваннями).Ілля Пригожин - бельгійський і американський фізик і хімік з російським корінням, лауреат Нобелівської премії з хімії, віконт Бельгії. Пригожин першим описав статистичну термодинаміку незворотних процесів, а також її застосування в таких галузях науки як хімія та біологія.Велика частина його робіт присвячена статистичній механіці незворотних процесів і нерівноважній термодинаміці. Одним з головних досягнень є доказ існування нерівноважних термодинамічних систем, які за певних умов, можуть здійснювати якісний стрибок до ускладнення. Дані системи згодом були названі його ім'ям.Після того як термін «синергетика» стали поширювати і на теорію Пригожина, його, разом з Хакеном, стали називати основоположником синергетики. Сам же Пригожин дистанціюється від цього терміна. Роботи Пригожина викликають інтерес у багатьох вчених, не тільки фізиків і хіміків, а й математиків, біологів, філологів, істориків.