Учення фізіократів про капітал

Однією з важливих заслуг фізіократів є запровадження в економічну літературу категорії “капітал”, яка до цього мала незрозумілий зміст. Під капіталом розуміли грошові кошти, що їх віддавали в позику, нерухомість, яку здавали в оренду (Рим), гро­ші, що авансувались у торговельні операції. Як бачимо, це капітал, який функціонує у сфері обігу. Фізіократи закріплюють за ним виробництво. Обробіток землі – Божа справа, Бог – творець. Тут джерело багатства. Торгівля у каноністів може бути визнана Божою справою тільки в обмеженому варіанті – зовнішня торгівля, яка в них – “необхідне зло”.

Фізіократи вважають корисним тільки такий обмін, коли виробники передають продукт безпосередньо споживачеві (обмін між фермерами і безплідним класом (ремісники). “Одна лише пот­реба є матір’ю промисловості”. Ремісники – найманці землеробсь­кого класу. Їхній дохід, як і дохід торгівця, – плата за працю з урахуванням становості. Погляди каноністів зберігають фізіокра­ти. Отже, категорією “капітал” оперують тільки у сільському господарстві. Земля – дар Божий – має бути приведена в куль­турний стан, що досягається способом “землеробських авансів”. Це – витрати на осушення, огородження, меліорацію та інші заходи підвищення природної родючості грунтів. Та потрібні й початкові аванси: будівлі, худоба, знаряддя праці. Це також різ­новид основного капіталу.

Фермер робить “щорічні аванси”. Це – насіння, заробітна плата сільськогосподарським робітникам та інші витрати, що повторюються з року в рік. Це – оборотний капітал.

У таблиці Кене фермери 2/5 виробленої продукції використовують як оборотний капітал, 1/5 продають безплідному класу, бо він потрібний для заміни початкового основного капіталу.

В аналізі відтворення в економічній таблиці Кене використовується поняття “капіталізація”. “Земля виробляє щороку на людську користь 2 543 322 000 ліврів, з яких 1 050 000 000 лів­рів становить чистий продукт. Якщо капіталізувати цей продукт з 30 %, то він є, з цього погляду, багатством у 33 455 000 000 ліврів, до якого ще слід додати 4 333 340 009 первісних витрат. Загальна сума, включаючи ще 2 210 500 ліврів річного продукту, має дорівнювати 36 788 340 ліврам”.

“Отже, згідно з порядком, який розглядається, обіг і розпо­діл річних доходів, за вирахуванням податку, десятини і процентів на річні та первісні витрати землероба, щороку відтворюються земельним майном”.

У даному уривку Кене також використовує категорію “процент на річні та первісні витрати”. Як бачимо, він близько підхо­дить до категорії “капітал” як цінності, що приносить нову цін­ність – чистий продукт. Його джерело – земля, праця – не може створювати жодної фізичної субстанції, тобто чистого продук­ту в його натуральній формі.

У проценті Кене вбачав не чистий дохід капіталіста – фермера, а відшкодування витрат, резервний фонд, з якого від­шкодовується амортизація.

Жак Тюрго обіймав важливі державні посади в уряді Людовіка XVI. Він мав можливість запровадити в економічну політику засади вчення фізіократів, але це здійснила революція 1789 р. Тюрго – не тільки державний діяч, а й видатний учений, автор однієї з перших теорій прогресу. Він протиставляє історію людського роду природі: “Всесвітня історія розгляду послідовних успіхів людського роду та докладне вивчення причин, що їх викликали”. Історія людського роду знає епохи піднесення й падіння, але людський розум прогресує. Перші кроки – це збирання, одночасно виникає полювання, потім – одомашнення тварин, відтак – нагромадження коштів, багатства; з’являється дух власності, полонені стають рабами. Особливе місце має перехід від скотарства до рільництва. З’являється власність на землю. Власність недотор­канна. Поява власності призводить до нерівності, але нерівність – шлях до прогресу. Вона звільняє певну кількість людей від важ­кої фізичної праці, створює умови для розвитку мистецтва, науки. Цим обумовлюється суспільний прогрес.

На думку фізіократів, необхідно перейти від дрібної культури феодального землекористування до фермерської оренди. (Це вони бачили в Англії.) Ідею фізіократів щодо податків на чистий продукт втілила французька революція. Пропозиції Ж. Тюрго були схвалені Установчими зборами. Карл Маркс називає Тюр­го “одним з батьків французької революції”. Тюрго вловив супе­речність між феодальною видимістю та змістом учення фізіокра­тів. “Ви прихильники промисловості та торгівлі, а маєте незруч­ність як їхні вороги”.