Методики вивчення учнівських колективів

Методика 1. „Що важливіше?”

Мета: визначити цінісно-орієнтаційну єдність класного колективу.

Учням пропонується анкета, в якій кожних п’ять якостей характеризують ставлення до навчання (1,6, 16, 18, 25), стиль поведінки й діяльності (3, 7, 9, 12, 27), ставлення до знань (2, 5, 14, 21, 32), якості розуму (4, 20, 24, 30, 34), навчально-організаційні уміння (8, 13, 15, 22, 26), ставлення до товаришів (11, 17, 23, 29, 33), ставлення до себе (10, 19, 28, 31, 35). Учень повинен вибрати із цих 35 якостей лише 5, які, на його думку, є необхідними й найбільш важливими для успішного виконання спільної навчальної роботи.

Якості особистості

1. Дисциплінованість 18. Старанність

2. Ерудованість 19. Вимогливість до себе

3. Усвідомлення громадського 20. Критичність

обов’язку 21. Духовне багатство

4. Кмітливість 22. Уміння пояснити задачу

5. Начитаність 23. Чесність

6. Працелюбність 24. Ініціативність

7. Національна гідність 25. Уважність

8. Уміння контролювати роботу 26. Відповідальність

9. Моральна вихованість 27. Принциповість

10. Самокритичність 28. Самостійність

11. Чуйність 29. Товариськість

12. Суспільна активність 30. Розсудливість

13. Уміння планувати роботу 31. Скромність

14. Допитливість 32. Обізнаність

15. Уміння працювати з книгою 33. Справедливість

16. Цілеспрямованість 34. Оригінальність

17. Колективізм 35. Упевненість у собі

Опрацювання отриманих результатів. Класний керівник складає матрицю такого виду:

№ п/п	Прізвище та ініціали	Якості особистості
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	…	34	35
1.	Бойко С.Д.	+			+				+					+
2.	Котенко М.І.		+				+			+			+	+
3.	Левченко С.М.			+		+		+		+	+
4.	Несміх М.Д.	+			+				+		+		+
5.	Щербак Л.Г.		+			+		+		+				+
	і т. д.
		2	2	1	2	2	1	2	2	3	2		2	3

У матриці в кожному рядку позначаються ті п’ять номерів (якостей), які вибрав конкретний учень. Потім по вертикальних рядках підраховується кількість виборів кожної якості. Коефіцієнт, який характеризує ступінь ціннісно-орієнтаційної єдності учнів класу (С), обраховують за такою формулою: С = , деn − середнє число виборів, які припадають на одну із п’яти якостей особистості, що одержали максимальне число виборів, m − середнє число виборів, що припадають на одну з інших якостей особистості, N — число учнів, які взяли участь в експерименті.

Іноді користуються й іншою формулою, яка може бути одержана із наведеної шляхом деяких перетворень: С = ,де n − сума виборів, що припадає на п’ять якостей особистості, яка отримала максимальне число виборів, N − число учнів, які взяли участь в експерименті.

С > 0,5 вважається високим показником і свідчить про те, що клас можна вважати колективом. Якщо 0,3 < С < 0,5, то клас має проміжний рівень розвитку. Нарешті, С < 0,3 свідчить про недостатню ціннісно-орієнтаційну єдність класного колективу (Психологический подход к процессу формирования мировоззрения школьников. − Куйбышев, 1979).

Методика 2. „Соціометрія”

Мета: виявити міжособистісні стосунки в класному колективі.

Експеримент може виконуватися у двох формах: шляхом вибору товариша по парті і „вибору в дії”. У першому випадку учням пропонують підписати свій аркуш і написати на ньому прізвища обраних ним однокласників. Кількість виборів може бути визначеною (3 − 5 учнів) і невизначеною (пропонують указати кілька прізвищ школярів свого класу. В будь-якому випадку бажано дотримуватися послідовності переваги (у першу (1), в другу (2) і в третю (3) чергу). В залежності від характеру виявлених взаємин запитання можуть бути різними: „З ким би ти хотів сидіти за одною партою?”, „З ким би ти хотів жити в одному туристичному наметі?”,„Назвіть трьох учнів вашого класу, яких ти рекомендував би для участі в дискусії з членами молодіжних організацій?”, „З ким із учнів вашого класу ти хотів би готуватися до виконання контрольної роботи з математики?” Одні запитання (критерії вибору) спрямовані на вияв емоційних зв’язків, інші − ділових.

Опрацювання результатів. На основі отриманих результатів складається матриця, куди вносять список класу, а у верхній рядок − номери, під якими відзначені прізвища школярів. У кожному рядку навпроти номерів учнів, обраних конкретним учнем, ставлять номер вибору (1, 2 або 3). Наприклад, оскільки Левченко В. І. обрав 1) Василенка О. В. , 2) Іщенко В. Г., 3) Карпенка А. К., то ставляться відповідні вибори на перехресті сьомого рядка із стовпчиками 3, 5 і 6.

Якщо учні обрали один другого (наприклад, за даними проведеної матриці Авраменко Т. С. обрав № 4 Демченко І. П., а Демченко І. П. обрала № 1 − Авраменка Т. С.), то ці два вибори (з координатами (1, 4) і (4, 1) обводяться кружечками (взаємний вибір). У таблиці вони показані курсивом. Номери хлопчиків зазвичай обводяться трикутниками, дівчаток − кружечками. Потім на окремому аркуші викреслюється соціограма (рис. 3).

Матриця вибору

стать	№ п/п	Хто обирає	Кого обирають
			Авраменко Т. С.	Бойко С. П.	Василенко О. В.	Демченко І. П.	Іщенко В. Г.	Карпенко А. К.	Левченко В. Г.	Максимко С. Д.	Оксанчук В. Г.	Перетятько Н. Д.	Редько Д. В.	Сергієнко О. В.	Тараско В. О.	Устенко Д. Г.	Шепель М. В.
			1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
	1	Авраменко Т. С.				3									1	2
	2	Бойко С. П.				2									1	3
	3	Василенко О. В.					2		3					1
	4	Демченко І. П.	3												1	2
	5	Іщенко В. Г.			1				3					2
	6	Карпенко А. К.			1		3		2
	7	Левченко В. Г.			1		2	3
	8	Максимко С. Д.				2			3						1
	9	Оксанчук В. Г.			2		1							3
	10	Перетятько Н. Д.			1		3		2
	11	Редько Д. В.			2		1		3
	12	Сергієнко О. В.			1				2				3
	13	Тараско В. О.	3				2									1
	14	Устенко Д. Г.	2				3								1
	15	Шепель М. В.					1		2						3
Кількість отриманих виборів			3	0	7	3	9	1	8	0	0	0	1	3	6	4	0
Кількість взаємних виборів			3	0	3	3	2	1	3	0	0	0	0	1	2	3	0

Рис 3. Соціограма

Соціограма являє собою чотири концентричні кола, в які вміщують усі номери учнів класу. В перше коло (центральне) вміщують тих, хто набрав найбільшу кількість позитивних виборів (так звані „соціометричні зірки”, які мають у два рази більше середньої кількості виборів), у друге − „кому надають перевагу” (мають середню кількість виборів), у третє − „зневажених” (число виборів менше середнього), в четверте − „ізольованих” (тих, хто не отримав жодного вибору). Взаємний вибір визначають суцільною лінією між двома відповідними номерами, невзаємний − суцільною лінією із стрілочкою (від того, хто обирав, до того, кого він обрав). Для більшої наочності та при більшій кількості учнів у класі зазначені лінії доцільно викреслювати різними кольорами. Номери формальних лідерів заштриховують (Фридман Л. М., Пушнина Т. А., Каплунович И. Я. Изучение личности учащегося и ученических коллективов. − М.: Просвещение, 1988. − С. 173 − 176).

Методика 3. „Кому покласти картинку”

Мета: вивчити міжособистісні стосунки у класному колективі.

Хід виконання

Дослідження починається зі вступної бесіди вчителя з класом. „Діти, зараз ми з вами пограємо в цікаву гру. Головна її умова − дотримання таємниці. Покладіть на парту щоденники і виходьте з класу, а потім я запрошуватиму вас до себе по одному”.

Учні виходять у коридор або в спортивний зал, де з ними організовують якісь ігри. Вчитель по одному запрошує учнів до класу і пропонує кожному по три картинки, на звороті яких написаний номер цього учня за списком.

Учитель говорить: „Можеш покласти ці картинки у щоденник будь-яким трьом учням. Виграє той, у кого виявиться картинок найбільше, але тримай вибір у таємниці”.

Після того, як учень поклав картинки, він не повинен зустрічатися з тими, хто ще не брав участі в експерименті. Щоб не було ображених дітей, експериментатор у кінці гри, після того, як зафіксував вибори, що їх зробили учні, може покласти картинки тим, хто не одержав жодного вибору.

Опрацювання результатів. Проводиться за тією ж методикою, що і в методиці № 2 (це − різновидність соціометрії). Практические занятия по психологии. Под ред. А.В. Петровского. − М.: Просвещение, 1972.− С. 38 − 39.

Методика 4. Референтометрія

Мета: виявлення основних референтних груп особистості.

Хід виконання

Учням пропонують десять запитань-ситуацій (1-А) і список людей, які їх оточують (1-Б).

Школярам необхідно здійснити вибір по кожному запитанню-ситуації не менше двох осіб, при цьому друга особа має бути з тих, які значимі меншою мірою, ніж перша особа. Після здійсненого школярами вибору у них забирають список 1-Б і просять за п’ятибальною шкалою (5, 4, 3, 2, 1) оцінити кожну з обраних осіб.

1-А

1. З ким ви поїдете на екскурсію в інше місто?

2. У вас трапилася неприємність. Кому ви про це розкажете?

3. Ви хочете відсвяткувати свій день народження. З ким ви його проведете?

4. Чи є у вас людина, з якою ви намагаєтеся проводити більшу частину часу?

5. Хто може зауважити вам стосовно ваших недоліків, до кого ви найперше прислухаєтеся?

6. Ви зустріли людину, яка вам сподобалася. Хто може вам допомогти правильно її оцінити?

7. Ви хочете змінити своє життя. З ким би ви порадилися з цього приводу?

8. Хто може бути для вас прикладом у житті?

9. Кому ви хотіли б сподобатися найбільше?

10. З ким ви найвідвертіші?

1-Б

1. Батьки (батько, мати).

2. Родичі (дідусь, бабуся, дядько, тітка).

3. Брат, сестра.

4. Дорослий знайомий.

5. Знайомий батьків.

6. Друзі.

7. Кращий товариш.

8. Компанія, приятелі.

9. Знайома дівчина, знайомий юнак.

10. Товариші по навчанню, роботі.

11. Товариші по гуртку, секції, студії та ін.

12. Історична особистість.

13. Відома всім людина.

14. Людина, про яку ви знаєте від інших.

15. Літературний персонаж.

Опрацювання результатів. Усі особи, згадані школярами, записують в окремий список без повторень, потім „оцінки” осіб заносять у список і підсумовуються для кожного з них.

Після порівняння двох-трьох осіб, які мають найбільшу кількість балів, виносять на окремий аркуш у порядку зменшення кількості балів. Ці люди становлять референтну групу конкретного школяра.

(Референтна група − спільність людей, іноді ідеальна, в якій людина формує свої погляди, переконання, з думкою яких вона рахується) (Махлак Е. С. Павлов В. Л. и др. Методика измерения ценностей личности. Методы социально-психологических исследований. М.: Просвещение, 1975).