IV. Вивчення фізичного розвитку учнів

Методика 1. „Реактивність”

Мета: оцінити реактивність нервової системи, зв’язаної із силою чи слабкістю нервових процесів.

Учням зачитують (або пропонують на аркушах) 10 запитань. Їм необхідно оцінити себе по кожному з них. Оцінка робиться за п’ятибальною шкалою. Балом „5” оцінюється найвища вираженість властивості, балом „1” − найменша, балом вираженості „3” − помірна, балами „2” й „4” − проміжні властивості. Варто зауважити учням, що при виборі оцінки їм необхідно орієнтуватися на те, як вони ведуть себе найчастіше в більшості ситуацій.

1. Чи здатні ви займатися справами тривалий час без перерви (наприклад, упродовж кількох годин)?

„1” − щохвилини перериваю роботу, а коли не можу цього зробити, працюю погано, допускаю багато помилок;

„5” − не зважаючи на тривалу роботу, не відчуваю втоми;

2. Чи здатні ви до стійкої концентрації уваги?

„1” − не можу зосередитися на роботі, яку виконую. Постійні подразники відволікають від роботи;

„5” − завжди цілком поглинаюся виконуваними діями, нічого не помічаю, окрім своїх занять.

3. Чи вмієте ви стійко переносити невдачі?

„1” − у разі невдач не можу нічим займатися, надто переживаю, плачу, довго не можу взяти себе в руки;

„5” − при невдачах ще більше зосереджуюсь, мобілізуюсь, вони мене не збивають, не пригнічують.

4. Чи з бажанням ви беретеся за виконання відповідальної роботи?

„1” − уникаю ситуацій, в яких треба брати ініціативу на себе, з більшим бажанням підкоряюся;

„5” − люблю „верховодити”, брати відповідальність за виконувані дії на себе

3. Чи здатні ви працювати у несприятливих умовах?

„1” − гам, розмови, музика та інше заважають працювати, надаю перевагу роботі при абсолютній тиші;

„5” − гам, розмови не заважають виконувати роботу, за будь-яких умов працюю успішно.

6. Чи відмовляєтесь ви від визначених дій при зустрічі з перепонами?

„1” − навіть невеликі перепони викликають прагнення відмовитися від подальшої роботи, втрачаю віру в свої сили.

„5” − перепони не зменшують бажання до подальшої праці, не втрачаю віри в свої сили, в успіх.

7. Чи ведете себе так само, як завжди, коли на уроці присутні сторонні люди?

„1” − присутність сторонніх викликає ніяковість, не люблю, коли на урок приходять сторонні люди;

„5” − присутність на уроці сторонніх не викликає занепокоєння, сприймається як звичайна подія.

8. Чи вгамовуєте ви нервування перед важливими подіями?

„1” − навіть коли добре підготовлений, не люблю писати контрольні роботи, завчасно хвилююся, більше думаю про наслідки можливої невдачі, ніж про виконання завдання;

„5” − контрольні роботи або екзамени не сприймаю як виняткову подію; в таких ситуаціях почуваю себе як звичайно, не нервую.

9. Чи з бажанням беретеся за роботу, яка вимагає значних зусиль?

„1” − уникаю тривалої, стомлюючої роботи, значно більше люблю виконувати легкі, не особливо стомлюючі завдання;

„5” − люблю роботу, яка повністю захоплює, вимагає значної витривалості, великих зусиль.

10. Чи легко ви долаєте тимчасові коливання настрою і тривале відчуття певного настрою?

„1” − важкі ситуації, складні події, конфлікти надовго вибивають з колії, псують настрій, душевну рівновагу не можу відновити впродовж тривалого часу;

„5” − важкі життєві ситуації (хвороби, конфлікти) не виводять з рівноваги, порівняно швидко приходжу в себе.

Опрацювання результатів. Після того, як учні оцінили кожну властивість за п’ятибальною шкалою, треба визначити загальну суму балів за всі десять запитань. Максимальна оцінка, яку можна одержати, − 50 балів, мінімальна − 10. Якщо учень отримав від 10 до 20 балів, то його швидше можна віднести до людей із слабкою нервовою системою. (Кем быть? Каким быть? Советы выбирающим профессию. − М.: Просвещение, 1985. − С. 45 − 47).