II. Вивчення рівня моральної відповідальності школярів

Методика 1. „Що добре, а що погано?”

Мета: за допомогою анкетування визначити моральне уявлення учнів про чуйність, гуманність, чесність, справедливість, дисциплінованість, відповідальність.

Учням пропонують письмово навести добре відомі приклади:

1. Здійсненого тобою або кимось іншим принципового вчинку.

2. Зла, яке вчинене кимось іншим стосовно тебе.

3. Доброї справи, свідком якої ти був.

4. Здійсненого кимось безчесного вчинку.

5. Справедливого вчинку відомої тобі людини.

6. Виявленої кимось із твоїх друзів безвідповідальності.

7. Безвільний вчинок відомої тобі людини.

Опрацювання результатів. Якісний аналіз відповідей учнів певною мірою дозволяє визначити рівень сформованості у них понять про моральні якості, які можуть бути оцінені як: 1) неправильні уявлення; 2) правильні, але недостатньо повні й чіткі; 3) повна й чітка уява про моральні якості.

Методика № 2

Мета: визначення якісної і кількісної оцінки моральної по­ведінки учнів, прояву громадської активності, товариськості, са­мокритичності.

Хід виконання: класний керівник (як варіант − спільно з ак­тивом класу) дає оцінку моральній поведінці школярів за такою схемою.

1. Участь школяра у громадських справах:

а) ніколи не бере участі;

б) від випадку до випадку;

в) часто, але не з власної ініціативи;

г) регулярно, інколи з власної ініціативи;

д) ініціатор громадських справ у колективі.

2. Участь школяра у наданні допомоги товаришам у навчанні:

а) ніколи не бере участі;

б) від випадку до випадку;

в) часто, але не з власної ініціативи;

г) регулярно, інколи з власної ініціативи;

д) систематично, з власної ініціативи.

3. Допомога школяра товаришам у громадській роботі:

а) ніколи нікому не допомагає;

б) допомагає рідко і лише окремим;

в) інколи, будь-кому;

г) часто, але окремим;

д) завжди, будь-кому.

4. Рівень самокритичності школяра;

а) ніколи не сприймає критику;

б) рідко сприймає критику;

в) іноді сприймає критику;

г) сприймає критику вдумливо;

д) самокритичний, у критиці майже не відчуває потреби.

5. Рівень відповідальності у ставленні до справи:

а) ніколи не можна доручити відповідальну справу;

б) інколи можна дещо доручити;

в) можна часто давати доручення;

г) можна завжди давати доручення

д) сам є ініціатором виконання відповідальних справ і завжди доводить їх до кінця.

Опрацювання результатів. Кожна відповідь оцінюється в балах: а) − 1; б) − 2; в) − 3; г) − 4; д) − 5. Далі вираховується часткове від поділу суми одержаних балів на 5 (кількість запи­тань). При такій техніці обчислення максимальне значення по­казника дорівнює 5, мінімальне − 1. Якщо підсумувати індивіду­альні показники і розділити їх на кількість школярів, які брали участь в експерименті, то одержимо середній показник класу. Можна порівняти і виміряти показники в різні відрізки часу (на початку року, в кінці року, від класу до класу, оцінювати пара­лельні класи та ін.).

Методика 3. „Справедливість”

Мета: з’ясувати правильність розуміння учнями категорії „справедливість”.

Варіант 1. „Чашка” (для молодших школярів).

Дітям уголос читають оповідання „Чашка”: „У старшій групі дитячого садка було 25 вихованців, а нових чашок − лише 24. Двадцять п’ята чашка була старенькою. Малюнок на ній зовсім стерся, а край в одному місці був пощерблений. Ніхто не хотів пити чай із старої чашки, та все ж вона кому-небудь діставалася.

− Хоч вона швидше розбилася б, погана чашка, − бурчали діти.

Але ось що трапилося. Черговою була дівчинка Оленка, й усім вона поставила нові чашки. Здивувалися діти: а де ж стара чашка?

Ні, вона не розбилася, не загубилася. Оленка взяла її собі.

Цього разу всі пили чай тихо, без сварок і сліз. „Молодчина Оленка, здогадалася так зробити, щоб усім було добре”, − думали діти.

З того часу черговий пив чай із старої чашки. Її так і називали: „наша чергова чашка”.

Після читання цього оповідання з учнями проводиться бесіда за такими запитаннями:

1. Як одним словом можна назвати вчинок Оленки?

2. Вибери картку зі словом, яке найточніше говорить про вчинок Оленки. (На картках написані слова: „Ввічливо”, „Сміливо”, „Справедливо”, „Скромно”).

3. Про який ще справедливий вчинок ти можеш розповісти?

Варіант 2. „Співдружність борців за справедливість” (для старшокласників).

Учням пропонують створити в класі співдружність „борців за справедливість”. Для цього необхідно спочатку виробити кодекс правил, яких дотримуватимуться члени співдружності і за які вони активно боротимуться. Правила мають бути спрямовані на досягнення справедливих рішень у різних ситуаціях, які виникають у середовищі учнів. Кожен із членів співдружності самостійно розробляє такий кодекс, а після спільного обговорення визначаються найважливіші правила.

Гра буде цікавішою, якщо ввести в неї певні ритуали, атрибути, надати їй таємничості, прихованості.

Опрацювання результатів. Аналізуючи вироблені кожним учнем правила і їх відповідність моральним нормам, класний керівник може визначити рівень сформованості уявлень про справедливість. (Оцінку рівня розуміння можна зробити, використовуючи ті ж критерії, що й у методиці 1).

Методика 4. „Що таке щастя?”

Мета: вивчення моральних ідеалів особистості.

Із учнями 9 − 11 класів готуються до проведення диспуту про щастя. На початку диспуту їм пропонують аркуші з різними „формулами щастя” у вигляді афоризмів:

1. Щастя − бути самим собою.

2. Щастя − це коли тебе розуміють.

3. Щастя − у праці.

4. Щастя − бути таким, як усі.

5. Найщасливіша та людина, яка потрібна всім.

6. Щастя − у подоланні себе, у самовдосконаленні.

7. Щоб бути щасливим, треба жити правильно.

8. Щастя − коли маєш багато грошей.

9. Щастя − коли маєш добрих друзів.

10. Щастя − у боротьбі.

11. Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, чи щасливий ти.

12. Якщо хочеш бути щасливим − будь ним.

Кожному учасникові диспуту пропонують підкреслити (або записати) три формули (послідовно), які він готовий захищати, особливо виділивши ту, яка йому найбільше імпонує. Аркуші зібрати і пояснити, що через рік ми порівняємо нові погляди з початковими.

Опрацювання результатів. На підставі вибраних афоризмів можна визначити моральні ідеали школярів, виявити відповідність цих ідеалів мотивам поведінки.

Методика 5. „Вибір”

Мета: виявити ставлення школярів до моральних норм і відповідних моральних якостей (відповідальності, колективістської спрямованості, самокритичності, совісності, принциповості, чуйності, справедливості).

Учням пропонують вибрати альтернативні відповіді на поставлені запитання або дописати свої відповіді.

1. Під час канікул, коли ти збирався поїхати відпочивати, класний керівник раптом попросив тебе допомогти привести в порядок навчальний кабінет. Що ти вдієш?

а) скажеш, що згоден допомогти, і відкладеш свій від’їзд;

б) збереш товаришів і разом з ними зробиш усю роботу за один день;

в) пообіцяєш виконати роботу після повернення;

г) порадиш залучити на допомогу тих, хто залишається в місті;

д) інше.

2. Тобі дали доручення, яке не зовсім до душі, але його виконання терміново необхідне колективу. Як ти вдієш?

а) сумлінно виконаю доручення;

б) залучу до виконання доручення товаришів, щоб не робити самому;

в) попрошу дати мені інше, цікавіше для мене доручення;

г) знайду привід для відмови;

д) інше.

3. Ти випадково почув, як група однокласників висловила на твою адресу справедливе, але неприємне зауваження. Як діятимеш?

а) намагатимусь пояснити однокласникам, чим були викликані прорахунки у поведінці;

б) переведу розмову на жарт, але намагатимусь якнайшвидше виправити недоліки, про які йшлося;

в) вдам, що нічого не чув;

г) зауважу товаришам, що вони самі не кращі за мене, особливо тому, що говорять про мене без моєї присутності;

д) інше.

4. У трудовому таборі під час прополювання овочів у тебе на руках утворилися болючі мозолі. Як ти вчиниш?

а) буду, долаючи біль, виконувати норму, як усі;

б) звернуся до друзів з проханням допомогти виконати норму;

в) попрошу звільнити мене від цієї роботи і перевести на іншу;

г) залишу роботу незакінченою і піду відпочивати;

д) інше.

5. Ти став свідком того, як одна людина необґрунтовано образила іншу. Як будеш діяти?

а) вимагатиму від кривдника вибачитися перед ображеним;

б) розберуся в причинах конфлікту і допоможу його розв’язати;

в) висловлю співчуття тому, кого образили;

г) вдам, що це мене не стосується;

д) інше.

6. Ти випадково, не бажаючи того, вчинив зле або завдав шкоди іншій людині. Як ти вчиниш?

а) зроблю все можливе для усунення шкоди;

б) вибачусь, поясню, що зробив це ненароком;

в) зроблю так, щоб ніхто не помітив учиненого, вдам, що ні в чому не винен;

г) перекладу вину на того, хто постраждав, мовляв, сам винен;

д) інше.

Опрацювання результатів. Вибір відповіді а) свідчить про активне, стійко-позитивне ставлення до відповідних моральних норм; вибір відповіді б) показує, що це ставлення хоч і активне, але недостатньо стійке; в) свідчить, що ставлення пасивне і недостатньо стійке; г) вказує на негативне, нестійке ставлення дитини до моральних норм.

Методика 6. Самооцінка колективізму

Мета: самоаналіз наявності почуття колективізму у школяра.

Школярам пропонують анкету щодо виявлення ознак почуття колективізму. Читаючи анкету, учні повинні оцінити ступінь вираження в собі тієї чи іншої ознаки і записати у графу анкети оцінку за шестибальною шкалою.

№ п/п	О з н а к и	Оцінка ступеня вираженості (бали)
		5	4	3	2	1	0
1	Виявляю активність у розв’язанні спільних завдань класу
2	Допомагаю товаришам
3	Висловлюю товаришам несхвалення, якщо вони роблять недобрі вчинки
4	Підпорядковую особисті інтереси колективним
5	Переживаю за справи класу
6	Організовую нові справи у класі
7	Вимогливий до однокласників
8	Критикую тих, хто ухиляється від участі у спільних справах
9	Умію підпорядковувати свої інтереси інтересам товаришів
10	Умію організовувати колектив
11	Не поважаю тих, хто сторониться, коли треба допомогти товаришеві
12	Люблю бути з класом
13	Не ображаюся на критику
14	Умію викликати повагу до себе, доброзичливий
15	Беру участь у громадському житті класу
Сума балів

Опрацювання результатів. Необхідно скласти всі 15 оцінок і вирахувати показник самооцінки колективізму за формулою , деК − показник самооцінки колективізму,n − кількість набраних балів.