Експериментальні методи

Педагогічний експеримент є своєрідним комплексом методів дослідження, що забезпечує науково-об’єктивну і доказову перевірку правильності обґрунтованої на початку дослідження гіпотези. Він дозволяє не лише зробити опис психічного явища, але й пояснити його. Це цілеспрямовані, конкретно організовані досліди, створені умови, певна система впливів і дій, які дозволяють планово втручатися в процес, змінювати і кількаразово повторювати особливості його протікання, слідкувати за особливостями прояву і змінами певних соціально-психічних якостей особистості.

Виділяють два види експериментів.

1. Природний експеримент полягає в тому, що вихованець перебуваючи у природних для нього умовах (навчальної, трудової, спортивної, ігрової діяльності), не догадується про те, що він перебуває у полі дослідження. Вчитель-вихователь створює специфічні умови (своєрідні форми організації навчання, методи навчання, умови, які вимагають долати певні труднощі, виявляти взаємодопомогу та інше) і аналізує особливості поведінки вихованців у цих умовах. Тут є елементи моделювання.

2. Лабораторний експеримент проводиться в штучних для учня умовах, які спеціально створюються і враховуються. Він проводиться у спеціально обладнаних лабораторіях з використанням приладів, певного обладнання. Цей вид експерименту викликає напруженість, скутість піддослідних і нерідко призводить до спотворення, необ’єктивності отриманих результатів. Тому в практиці роботи вчителів, класних керівників цей вид дослідження використовується рідко.

Формувальні методи

Сутність цієї групи методів полягає у вивченні психологічних особливостей дітей у природних умовах навчально-виховного процесу шляхом активного формування тих психічних якостей, які в першу чергу цікавлять вихователя.

Тут важливий не стільки рівень актуального розвитку школяра, скільки його „зона найближчого розвитку”, особливості її формування. Тому для цього методу характерні своєрідні назви: навчальний, перетворюючий, виховний, моделюючий експеримент.

Формувальний експеримент одночасно виконує дві функції. З одного боку, він спрямований на вивчення психологічних особливостей і механізмів, а з іншого − на реалізацію виховних і освітніх завдань, на надання допомоги учням у навчально-виховному процесі. Цей метод, допомагаючи простежувати психічні зміни особистості, вдало поєднує в собі психологічне вивчення школярів з пошуком і розробкою оптимальних шляхів навчально-виховної роботи через активне включення дитини в організовану вчителем-вихователем діяльність і цілеспрямованим впливом на неї і дозволяє формувати, помітно змінювати психічні новоутворення, розширювати зону актуального розвитку, вести розвиток за собою.

Програма вивчення учнів і складання характеристики

1. Демографічні відомості: прізвище, ім’я, по батькові; день, місяць, рік народження; прізвище, ім’я та по батькові матері й батька, їхні професії, місце роботи, займані посади, домашня адреса, телефон.

2. Умови розвитку і виховання в сім’ї: склад сім’ї, матеріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, рівень їхньої психолого-педагогічної культури, ставлення до школи.

3. Рівень фізичного розвитку: стан здоров’я, володіння санітарно-гігієнічними навиками, спортивні інтереси, потреби.

4. Моральні якості: загальний рівень морального розвитку; знання морально-етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у моральній поведінці, співвідношення їх із загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями; соціально-моральний статус у колективі; рівень і особливості спілкування з молодшими, ровесниками і старшими; рівень сформованості почуття патріотизму, національної гідності; рівень правової й екологічної культури, здатності до самооцінки; особливості прояву дисциплінованості, відповідальності, совісності, соціальної зрілості й активності, милосердя, гуманізму.

5. Розумовий розвиток: загальний розумовий розвиток, рівень інтелекту, розумові можливості, інтереси, схильності, ставлення до навчальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності; успішність, її адекватність розумовим можливостям.

6. Трудове виховання: сформованість ставлення до праці, її різних видів, мотивів трудової діяльності; рівень володіння уміннями і навичками в різних видах праці; соціальний інтерес до праці; загальна культура різних видів праці (фізичної, обслуговуючої, розумової); інтереси і схильності до певних видів професійної діяльності, рівень і стійкість професійної орієнтації.

7. Естетична вихованість: сформованість естетичних почуттів і вмінь, інтереси і схильності в різних видах мистецтва; здатність творити прекрасне у повсякденній діяльності.

8. Компоненти психічного розвитку: потреби і рівень сформованості уваги, культури мови, відчуттів, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, почуттів, волі; особливості прояву характеру; здібності; темперамент.

9. Особливості впливу біологічного і соціального факторів на розвиток особистості учня. Особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки.

10. Загальні психолого-педагогічні висновки: позитивні якості сформованості особистості з погляду всебічного гармонійного розвитку особистості; недоліки і складності у соціально-педагогічному становленні вихованця, їх причини, шляхи і засоби подолання; рекомендації індивідуального підходу і виховних заходів упливу.