- •1. «Неолітична Революція»
- •2. Б. Хмельницький.
- •3. Битва під Берестечком. Білоцерківський мирний договір 1651 р.
- •4. (5). Брестська церковна унія і наступ католицизму
- •6. Взаємини козацької держави із Московією. Переяславська рада і березневі статті.
- •7. Данило Галицький.
- •8. Загарбання українських земель Литвою і Польщею.
- •9. Залізний вік в історії України. Кіммерійці, скіфи, сармати, анти.
- •10.Зародження козацтва. Запорізька Січ
- •11. Звичаєве право. Руська Правда.
- •18. Мезоліт на території України
- •12 (13).Зовнішня політика Київської Русі.
- •14.Козацтво на початку хуіі ст.. Морські походи
- •15.Культура Киiвської Русі
- •17.Люблінська унія та її наслідки для України
- •19. Мідний та бронзовий вік. Пам’ятки трипільської культури.
- •22. Основні етапи визвольної боротьби укр.. Народу сер. XVII ст..
- •20. Монголо-татарське нашестя і боротьба проти нього.
- •21. Наслідки і значення Національної революції та Визвольної війни.
- •23. П.Сагайдачний
- •25 (26) Піднесення української культури в XVI – XVII ст.
- •24. Періодизація і характеристика основних етапів історії України. Джерела її вивчення
- •28 Повстання
- •29 Події 1649 р. Зборівський мир.
- •30. Політичне становище українських земель у складі Польщі і Литви ( XIV – XVI ст)
- •31. Початок визвольної боротьби укр. Народу та перші перемоги козаків 1648 р
- •32 Предмет і завдання курсу “ Історія України ”, його місце і роль в університетській системі підготовки фахівців
- •33. Причини Національної революції та Визвольної війни середини XVII ст.
- •34. Причини феодальної роздробленості кр.
- •35. Соціально-економ. І політ. Розвиток кр.
- •36 (37). Соціально-економічний розвиток укр. Земель у XIV-XVI ст..
- •38. Теорії походження кр.
- •39. Українські землі в епоху палеоліту.
- •40. Утворення і розвиток Галицько-Волинського князівства.
- •41. Формування української національної держави в ході Визвольної війни сер. XVII ст..
- •42. Хрещення Русі.
8. Загарбання українських земель Литвою і Польщею.
І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримала Галичину, Литва — Волинь. Витіснення татарських ханів сприяло поступовому включенню Чернігово-Сіверщини, Київщини, Переяславщини до Литовської держави. Після перемоги 1362 р. над татарами на березі р. Сині Води до литовського впливу потрапило і Поділля. Дії литовців на теренах України не мали характеру експансії, схожої на завоювання монголів. Литовська влада була м’якшою, ніж татарська. На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність.
П етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів. Про започаткування процесу — «ослов'янення» литовських правителів у другій половині XIV ст. свідчать факти: розширення сфери впливу руського православ'я на терени Литовської держави; утвердження «Руської правди» державною правовою основою; визнання руської мови офіційною державною мовою; запозичення литовцями руського досвіду військової організації, будування фортець, налагодження податкової системи, формування структури князівської адміністрації тощо.
ПІ етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. Пропольська політика, що створилася внаслідок укладення Кревської унії, зумовила швидку появу литовсько-руської опозиції, яку очолив князь Вітовт(1392-1430).Намагаючись зміцнити внутрішню політичну єдність власної держави Вітовт незабаром переходить до ліквідації південно-західних руських удільних князівств — Волинського, Новгород-Сіверського, Київського, Подільського. У цих землях починають управляти великокнязівські намісники. Внаслідок цього посилюється соціальний гніт і зводиться нанівець колишня автономія українських земель.
IV етап (1480-1569) – посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». З поваленням 1480 р. ординського іга Москва дедалі гучніше та активніше заявляє про себе як про центр «збирання земель Русі». Початок XVI ст. характеризується загостренням московсько-литовського протистояння. Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі.
Боярська змова, через яку загинув у квітні 1340 р. галицько-волинський князь Юрій II Болеслав, стала своєрідним сигналом до нового вторгнення Польщі в українські землі. Польське проникнення в українські землі кардинально відрізнялося від литовського: польський уряд з самого початку утвердження в цьому регіоні намагався зробити його своєю провінцією, нав'язати польське право та адміністративну систему, витіснити православ'я шляхом утвердження католицизму, що викликало опір та протидію місцевого населення.
Кревська унія стала першою спробою Польщі поглинути Велике князівство Литовське, проте активний опір литовської, української та білоруської знаті зашкодив втіленню цього задуму. Польське проникнення в українські землі наприкінці XIV - в середині XVI ст. суттєво відрізнялося від литовського, оскільки в основу свого курсу поляки одразу поклали тотальне окатоличення, полонізацію і колонізацію краю, чим запрограмували загострення релігійних, соціальних та етнічних відносин.