28 Повстання

К.Косинського і С.Наливайко

Приводом до озброєного виступу К.Косинського став його спір за землю з представниками сім’ї Островських – київським воєводою Костянтином Василієм Островським та його сином Янушем, волинським воєводою і білоцерківським старостою. Початок повстання. Активні бойові дії табори К.Косинського почали на початку осені 1591 р, коли 5-тисячний табір, який очолював К.Косинський підійшов до Білої Церкви Каральні табори для придушення повстання були прислані на початку 1592р. Однак воєнних дій вони так і не почали. Власті надали перевагу переговорам.

Битва під П’яткою (23 – 31 січня 1593 р.) На кінці січня 1593 р. Шляхетське військо, очолюване К.В. Острожським, прийшло у містечко П’ятки на Житомирщині, де стояв табором К.Косинський. В окремих маленьких стичках перемагали козаки, але у вирішальній битві К.Косинський потерпів поразки. К.Косинський погодився на переговори. Вони тривали тиждень і завершилися укладенням угоди, по якій повстання припинялося, козаки забов’яувалися признати власть короля, а К.Косинського зняти з гетьманства. Але вже у травні 1593 р. Косинський знову пішов у наступ. Він зібрав 2-тисячне козацьке військо і пішов на Черкаси. У цьому поході Косинського було вбито.

Други етап повстання очолив С.Наливайко. У 1593 р. почалася війна між Турцією і Австрією. Весною 1594 р. очікувався великий похід татарських таборів, пересувавшихся на приєднання з турецькою армією. Через місяць після оголошення мобілізації табір Наливайка боровся проти татарських орд. Наливайко здійснив декілька походів на Молдавію. Весною 1595 р.повстання розповсюдилося на Брацлавщину та Волинь. Військо повстанців розділилося на три частини, які очолювали Наливайко, Лобода і Шаула. 23 березня 1596 р. На Київщині пройшла битва неподалік урочища Чорний Камінь. Вона не стала переможною ні для одної зі сторін. Новим володарем гетманської булави став С.Наливайко. Солоницька битва (травень 1596) закінчилася кровавою розправою над повстанцями. Наливайка покарали у Варшаві 11 квітня 1597

29 Події 1649 р. Зборівський мир.

Польський уряд розгорнув підготовку до відновлення воєнних дій проти українського народу. Польське командування вирішило наступати на повстанські війська з фронту й тилу. Литовський гетьман Януш Радзивілл дістав наказ рухатися через Білорусію і зайняти Київ. Цього плану здійснити не вдалося. Хмельницький скликав до свого війська всіх. Маси козаків, селян, міщан посунули до Чигирина. Виступивши 31 травня 1649 р з Чигирина, Хмельницький рушив назустріч польсько-шляхетським військам. Зіткнувшися з повстанською армією, польське військо, очолюване Яремою Вишневецьким, стало відступати і отаборилося під м. Збаражем. 30 червня повстанські й татарські загони вдарили по польському таборові. На початку липня почалася облога табору. Шляхетське військо опинилося у безнадійному стані.

Зборівська битва. Зборівський договір. На підмогу обложеним з-під Любліна вирушило військо на чолі з Яном ІІ Казимиром. Хмельницький розташував свої загони біля м.Зборова. 5 серпня на польсько-шляхетське військо вдарили козацькі кінні загони. Вранці 6 серпня шляхетське військо опинилося у катастрофічному стані, але їх врятували татари. Хмельницький змушений був почати переговори і укласти з польським королем договір (Зборівський): - на козацькій території зберігався шляхетський режим, - усім учасникам повстання оголошувалася амністія, - питання про церковну унію, церковні права й маєтності мало бути розв’язано на найближчому сеймі.

Зборівський договір забезпечував інтереси козацької старшини, української шляхти, реєстрового козацтва, а також частини селянства, яка мала бути включеною до збільшеного реєстру, надавав їм певні права і привілеї.